Функції сім'ї та їх взаємозв'язок

 

 

ЗМІСТ

 

                                                                                                                                       

1. Родина як об'єкт соціології

2. Функції сім'ї та їх взаємозв'язок

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Родина як об'єкт соціології

 

Родина, з позиції соціологів, являє собою малу соціальну групу, засновану на шлюбному союзі і кревному спорідненні, члени якої пов’язані спільністю побуту, взаємною допомогою, моральною відповідальністю. Цей найдавніший інститут людського суспільства пройшов складний шлях розвитку: від родинноплеменних форм гуртожитку, до сучасний форм сімейних відносин.

Шлюб як стійкий союз між чоловіком і жінкою виник у родовому суспільстві. Основа шлюбних відносин породжує права й обов’язки.

Закордонні соціологи розглядають родину як соціальний інститут лише в тому випадку, якщо вона характеризується трьома основними видами сімейних відносин: шлюбом, батьківством і спорідненням, при відсутності одного з показників використовується поняття “сімейна група".

Шлюб - явище історичне, він пройшов визначені стадії свого розвитку - від полігамії до одношлюбності.

Родина - складна багатофункціональна система, вона виконує ряд взаємозалежних функцій. Функція родини - це спосіб прояву активності, життєдіяльності її членів. До функцій варто віднести: економічну, господарсько-побутову, рекреативну чи психологічну, репродуктивну, виховну. Соціолог А. Г. Харчев вважає репродуктивну функцію родини головною суспільною функцією, в основі якої лежить інстинктивне прагнення людини до продовження свого роду.

Людина здобуває цінність для суспільства тільки тоді, коли вона стає особистістю, і становлення її вимагає цілеспрямованого, систематичного впливу. Саме родина з її постійним і природним характером впливу покликана формувати риси характеру, переконання, погляди, світогляд дитини. Тому виділення виховної функції родини як основної має суспільний сенс.

Для кожної людини родина виконує емоційну і рекреативну функції, що захищають людину від стресових і екстремальних ситуацій. Затишок і тепло домашнього вогнища, реалізація потреби людини в довірливому й емоційному спілкуванні, співчуття, співпереживання, підтримка - усе це дозволяє людині бути більш стійким до умов сучасного неспокійного життя. Сутність і зміст економічної функції складається у веденні не тільки загального господарства, але й в економічній підтримці дітей та інших членів родини в період їхньої непрацездатності.

 

 

     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Функції сім'ї та їх взаємозв'язок

 

Основне призначення сім'ї - задоволення суспільних, групових та індивідуальних потреб. Будучи соціальним осередком суспільства, сім'я задовольняє ряд його найважливіших потреб, у тому числі й у відтворенні населення. У той же час вона задовольняє особистісні потреби кожного свого члена, а також загальносімейні (групові) потреби. З цього і випливають основні функції сім'ї: репродуктивної, економічної, виховної, комунікативна, організації дозвілля та відпочинку. Між ними існує тісний взаємозв'язок, взаємопроникнення і взаємодоповнюваність.

Репродуктивна функція сім'ї полягає у відтворенні життя, тобто в народженні дітей, продовження людського роду. Ця функція включає в себе елементи всіх інших функцій, так як сім'я бере участь не тільки в кількісному, але й у якісному відтворенні населення. Це, перш за все, пов'язано з прилученням нового покоління до наукових і культурних досягнень людства, з підтримкою його здоров'я, а також із запобіганням відтворення в нових поколіннях різного роду біологічних аномалій.

Сім'я бере участь у суспільному виробництві коштів до життя, відновлює витрачені на виробництві сили своїх дорослих членів, веде своє господарство, має свій бюджет, організує споживчу діяльність. Все це, разом узяте, складає економічну функцію сім'ї.

З економічною функцією тісно пов'язана проблема управління сім'єю, тобто питання верховенства в сім'ї.  Сім'ї, де чоловіку належить неподільна влада, зустрічаються рідко, зате з'явилися сім'ї, де главою є дружина. Тут у руках матері (у силу різних причин) зосереджений сімейний бюджет, вона основний вихователь дітей, організатор дозвілля. Таке положення теж не можна вважати нормальним: на плечі жінки звалюється непомірна тяжкість, дітям вона не може замінити батька, у сім'ї порушується психологічна рівновага.

У сім'ї виховуються і дорослі, і діти. Особливо важливе значення має її вплив на підростаюче покоління. Тому виховна функція сім'ї має три аспекти.

Перший аспект - формування особистості дитини, розвиток її здібностей та інтересів, передача дітям дорослими членами сім'ї (матір'ю, батьком, дідусем, бабусею та ін.) накопиченого суспільством соціального досвіду;

вироблення у них наукового світогляду, високоморального ставлення до праці; прищеплення їм почуття колективізму, потреби і вміння бути громадянином і господарем, дотримуватися норм соціалістичного співжиття і поведінки; збагачення їх інтелекту, естетичний розвиток, сприяння їх фізичному вдосконаленню, зміцненню здоров'я та вироблення навичок санітарно - гігієнічної культури.

Другий аспект - систематичний виховний вплив сімейного колективу на кожного свого члена протягом всього його життя.

Аспект третій - постійний вплив дітей на батьків (і інших дорослих членів сім'ї), що спонукає їх активно займатися самовихованням.

Успіх виконання цієї функції залежить від виховного потенціалу сім'ї. Він являє собою комплекс умов і коштів, що визначають педагогічні можливості сім'ї. Цей комплекс поєднує матеріальні і побутові умови, чисельність і структуру сім'ї, розвиненість сімейного колективу і характер відносин між його членами. Він включає ідейно-моральну, емоційно-психологічну і трудову атмосферу, життєвий досвід, освіту і професійні якості батьків. Велике значення мають особистий приклад батька і матері, традиції сім'ї. Слід враховувати характер спілкування в сім'ї і її спілкування з оточуючими, рівень педагогічної культури дорослих (у першу чергу матері і батька), розподіл між ними виховних обов'язків, взаємозв'язок сім'ї зі школою і громадськістю. Особливий і дуже важливий компонент - специфіка самого процесу сімейного виховання. Сім'я поєднує людей різного віку, нерідко статі, з різними професійними інтересами. Це дозволяє дитині найбільше повно виявляти свої емоційні й інтелектуальні можливості.

Найактивніше вплив сім'я робить на розвиток духовної культури, на соціальну спрямованість особистості, мотиви поведінки. Будучи для дитини мікромоделлю суспільства, сім'я виявляється найважливішим фактором у виробленні системи соціальних установок і формування життєвих планів. Громадські правила вперше усвідомлюються в сім'ї, культурні цінності суспільства споживаються через сім'ю, пізнання інших людей починається з сім'ї.

Діапазон впливу сім'ї на виховання дітей настільки ж широкий, як і діапазон суспільного впливу. Все більше значення соціологи додавали і надають комунікативної функції сім'ї. Можна назвати наступні компоненти цієї функції:

- посередництво сім'ї в контакті своїх членів із засобами масової інформації (телебачення, радіо, періодична преса), літературою і мистецтвом;

-    вплив сім'ї на різноманітні зв'язки своїх членів з навколишнім природним середовищем і на характер її сприйняття;

організація внутрішньосімейного спілкування .

Якщо сім'я приділяє виконанню цієї функції достатньо уваги, то це помітно підсилює її виховний потенціал.

Нерідко з комунікативною функцією зв'язують діяльність по створенню психологічного клімату сім'ї. Суспільство постійно змінюється, разом із ним змінюється і сім'я. Сім'я – це система, яка постійно змінюється. Вона змінюється не тільки під впливом соціально-економічних умов, а й у силу внутрішніх процесів розвитку.

На сім'ю впливають також такі явища, як міграція, урбанізація, індустріалізація та ін.

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Дослідники одностайні, в тому, що функції відображають історичний характер зв'язку між сім'єю та суспільством, динаміку сімейних змін на різних історичних етапах. Сучасна сім'я втратила багато функцій, цементувати її в минулому: виробничу, охоронну, освітню та ін. Однак частина функцій є стійкими до змін, в цьому сенсі їх можна назвати традиційними. До них можна віднести наступні функції:

1) репродуктивна - у будь-якій сім'ї найважливішою є проблема дітонародження. Цілісність сексуальної потреби, що забезпечує продовження роду, і любові як вищого почуття робить неможливим відділення одного від іншого. Подружня любов значною мірою залежить від характеру задоволення сексуальних потреб, особливостей їх регулювання та відносини подружжя до проблеми дітонародження, самим дітям;

2) господарсько-економічна - включає харчування сім'ї, придбання і утримання домашнього майна, одягу, взуття, благоустрій житла, створення домашнього затишку, організацію життя і побуту родини, формування і витрачання домашнього бюджету;

3) регенеративна - (лат. regeneratio - відродження, відновлення). Чи означає успадкування статусу, прізвища, майна, соціального становища. Сюди ж можна віднести і передачу якихось фамільних коштовностей;

4) освітньо-виховна - (соціалізація). Полягає в задоволенні потреб у батьківстві та материнстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях. Сімейне та суспільне виховання взаємопов'язані, доповнюють один одного і можуть, у певних межах, навіть замінювати один одного, але в цілому вони нерівнозначні і ні за яких умов не можуть стати такими. Сімейне виховання більш емоційно за своїм характером, ніж будь-яке інше виховання, бо «провідником» його є батьківська любов до дітей, що викликає відповідні почуття дітей до батьків;

5) рекреативная- (лат. recreatio - відновлення). Пов'язана з відпочинком, організацією дозвілля, турботою про здоров'я і благополуччя членів сім'ї;

6) духовного спілкування - розвитку особистостей членів сім'ї, духовне взаємозбагачення;

7) соціально-статусна - надання певного соціального статусу членам сім'ї, відтворення соціальної структури;

8) психотерапевтична - дозволяє членам сім'ї задовольняти потреби в симпатії, повазі, визнанні, емоційній підтримці, психологічному захисті.

У той час як традиційні функції стали різко послаблюватися, виникла ця нова, раніше невідома - психотерапевтична функція.  Шлюб вдалий чи ні в залежності від активізації цієї функції, тобто в даний час сімейне існування в значній мірі залежить від стабільності близьких емоційних стосунків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1. І. З. Танчин Соціологія. Навчальний посібник – Київ: «Знання», 2007р.- 351с.
2. В. Ю. Григорьевич  Социология: учебник для студентов высших учебных заведений, обучающихся по направлению "Социология" / Ю. Г. Волков Москва: Альфа-М, Инфра-М,- 2012г.
3. Социология: Краткий тематический словарь / Ю.А. Агафонов, Е.М. Бабаосов, А.Н. Данилов и др./ Под ред. А.Н. Елсукова.- Р/н Д:. Феникс, 2007.- 317с.
4. Горелов А.А. Социология в вопросах и ответах. – М.: Эксмо,  2009.- 316 с.
5. В. Г. Городяненко  Социология.Учебник – Киев: Издательский центр «Академия»,2003г.