Вікові особливості підлітків

      Деякі діти відразу, легко і з повною віддачею включаються в роботу і протягом досить тривалого часу працюють напружено і зосереджено, а потім внаслідок втоми їх працездатність падає. Це позначається насамперед у порушенні зосередженості. Увага знижується, учень все частіше і на більший час відволікається від своєї справи. З'являються помилки, пропуски. Для підлітків такого "падаючого" типу працездатності слід рекомендувати починати свою роботу з виконання важких завдань, залишаючи більш легкі на другу половину підготовки. Найбільш раціонально після 1 - 1,5 год занять робити короткі перерви, хвилин на 10, в другий період роботи робити перерву більш тривалий, на 20 - 25 хв.

    Підліткам іншого типу нервової діяльності, які зазвичай дуже повільно втягуються в роботу (цей тип і називається "втягуються"), доцільно починати приготування уроків з більш простих і легких завдань. Коли вони втягнуться в роботу, тоді швидше і з меншими зусиллями виконають більш складні завдання. Учням цього типу нераціонально робити часті перерви. Після кожного з них їм знову доведеться витрачати час на "розбіг". Для таких учнів вигідніше робити перерву після 2 - 2,5 год роботи. Батькам слід звернути увагу хлопців на те, що час відпочинку ні в якому разі не можна використовувати для читання журналів чи художньої літератури. В цьому випадку знову будуть працювати ті органи і системи, які вже стомлені: мозок, зоровий апарат. Набагато ефективніше зайняти час короткого відпочинку невеликою фізичної розминкою, а більш тривалої перерви в заняттях виконанням якогось нескладного господарської справи або фізичними вправами.

     У навчальній діяльності відбувається не тільки розумовий, а й моральне і вольове розвиток підростаючого людини.

    Навчання - це серйозний, напружений і досить тривала праця. Тому природно, що він не відразу дає ті позитивні результати, які батьки чекають від своїх дітей. Але ж вони ще повинні навчитися працювати самостійно, організовано і наполегливо. Тому важливо виховувати у дітей таку установку: "Ну що ж, не відразу все виходить, як хочеться. Але ти навчишся! Варто лише дуже захотіти, а ми тобі будемо допомагати".

 Особливо важливо, щоб  батьки не сварили школяра  за погані оцінки, за те, що  він не відразу знайшов правильне рішення заданого.

     Абсолютно неприпустимо навіювання дитині думки про те, що він нездатний, дурний, що "з тебе все одно нічого путнього не вийде" і т.п. Такі оцінки підривають віру підлітка в свої сили і неминуче гальмують його навіть самі боязкі спроби самостійно підготувати заданий урок.

    Допомога батьків - це перш за все їх уважне і доброзичливе ставлення до своїх дітей, це зацікавленість старших в роботі не тільки свого сина чи доньки, а й їхніх друзів, інтерес до життя класу, школи. Величезну роль відіграє створення будинку спокійній оптимістичній і "організованою" обстановки, дотримання режиму, повагу до праці кожного члена сім'ї, в тому числі і учня, турбота про його відпочинок, зручності, благополуччя. Діти дуже чутливі до емоційній атмосфері сім'ї. Доброзичливі, ласкаві й спокійні взаємини батьків один з одним, старших і молодших членів сім'ї, постійна готовність надати допомогу, довіру один до одного і хороший приклад поведінки самих батьків становлять ту атмосферу життя учня, яка є запорукою його успішної та відповідальної роботи в школі.

 Помилка, невдача, провина, як і успіх, не повинні пройти  непоміченими. Тільки, звичайно, важливо  дотримуватися відому "міру" як  у заохочення старанного, так  і в закидах ледачого. Головне, подумати разом з підлітком, що  заважає йому у виконанні його  роботи, постаратися разом з ним  поліпшити його працю і зробити  більш радісним його навчальну  діяльність. Дуже важливо, щоб хлопці, особливо слабкі, вже випробували  гіркоту неуспішності або недисциплінованості, знаходили підтримку у батьків.

    Буває й так, що в результаті недбалості або ліні учня до нього складається у вчителів негативне ставлення. Батьки не повинні піддавати критиці і засудження дії педагога навіть у тих випадках, коли вони не згодні з ним.

 Важливо показати учневі, у чому недоліки його роботи, а з вчителем з'ясувати потрібні, необхідні питання у відсутності  учня. У подібних випадках дуже  корисно розповісти вчителю про  ті заходи, які приймають в  сім'ї по відношенню до недбайливого  учня, і встановити тісний діловий  контакт з педагогами або іншими особами, які також працюють над вихованням вашої дитини.

    Чим старше стають діти, тим вони хочуть бути більш самостійними і незалежними, тим менше вони переносять догани, глузування, іронічні зауваження на свою адресу, коли вважають їх несправедливими. Однак важливо, де тільки можливо, попереджати помилки самостійного поведінки підлітків - ще дуже недосвідчених в житті. Відбираючи заходи і форми впливу на них, зокрема в їх навчальної роботи, слід пам'ятати, що позитивна форма впливу, прояв поваги навіть до провинився учневі, довіру до відстаючих або недисциплінованого виявляються значно більш результативними, ніж покарання, докори, зауваження, Які швидко "приїдаються" хлопцям і лише загострюють їх взаємини зі старшими. Для цього батьки повинні бути дуже уважними до життя і переживань своїх дітей-підлітків, бути поруч з ними, особливо тоді, коли їм важко, коли вони потрапляють у складні життєві ситуації.