Вікові особливості підлітків

Юнацька особистість ніколи не буває однозначеною. Вона завжди суперечлива і мінлива. Сама розповсюджена типова помилка вчителів – невміння роздивитись глибинні властивості, ядро особи старшокласника, оцінка його за якимись усередниними формальними і зовнішніми показниками. Таким, як зовнішня дисциплінованість і навчальна успішність.

В юнацькому віці вже чітко видно направленість особистості. Одні старшокласники чітко орієнтовані на діяльність, навіть, якщо основна сфера їх діяльності ще не визначена, такі юнаки відрізняються вираженою потребою в досягненні, вмінні ставити перед собою конкретну мету, розподіляти і планувати свій час. Інші живуть, головним чином, уявленням; світ їх фантазій і мрій часто погано взаємодіють з їх практичною діяльністю. Треті пасивно пливуть за течією, орієнтуючись переважно на задоволення своїх сьогоднішніх потреб в спілкуванні, емоційному комфорті, і не надто замислюються над майбутнім. Четверті захоплюються всім потрошку.[53]

Ми розглянули деякі вікові особливості особистості старшокласників, які, з нашої точки зору лежать в основі психологічної готовності, що формується в цей час до особового самовизначення – головного утворення раннього юнацтва, усвідомлення свого місця в теперішньому і майбутньому, народження життєвої перспективи, уявлення про цінності оточуючої дійсності, про своє бажане “Я”, про те, щоб хотілось створити в житті, - певна зрілість цих психологічних утворень сприяє самовизначенню і подальшому розвитку особистості.

 

 

 

2.3. Міжособистісні взаємини в учнівському колективі підлітків

     Міжособистісні взаємини є однією із основних складових, котрі становлять основу структури учнівських колективів. Провідною детермінантою групових процесів у первинних колективах являються міжособистісні взаємини, опосередковані змістом групової діяльності та її суспільною значимістю. Згідно концепції, запропонованої В. М'ясищевим, відносини формуються у процесі взаємодії людини із зовнішнім світом і складають інтегральну систему вибіркових свідомих зв'язків особистості з різними сторонами об'єктивної дійсності і виражаються в діях, реакціях та переживаннях людини та відображають її основні потреби та інтереси..

         Поняття "міжособистісні" означає  не лише, що об'єктом відносин  виступає інша людина, а вказує  на взаємну спрямованість стосунків. Беручи за основу твердження, що змістом взаємозв'язків між  людьми у процесі спільної  діяльності та спілкування є  характер їх впливів та дій, потреби та інтереси, ми вживаємо  термін міжособистісні взаємини, які виражають оцінку та переживання  зв'язків іншими суб'єктами взаємодії, розвиваються і обумовлені віком, статтю, цінностями, на яких базується  спілкування людей, та факторами  соціального впливу.

Вчені відзначають, що міжособистісні стосунки включають систему установок, ціннісних орієнтацій, очікувань, стереотипів, через які люди сприймають і оцінюють один одного. До структури міжособистісних стосунків автори відносять когнітивний, емоційний та інтеракційний компоненти.

        Міжособистісні  стосунки в учнівському колективі  в період підлітковості мають  свою специфіку. Стосовно підліткового  віку дискусії навколо провідних  видів діяльності не завершені. Для підлітків провідним видом  діяльності, в процесі якого у  школярів розвиваються потреби, інтереси, формується науковий світогляд  та переконання. залишається навчання.

       Соціальним  середовищем підлітка виступає  переважно шкільний світ. У цьому  віці втрачають свою актуальність  стосунки з батьками, вчителями, провідне місце займають взаємини  з однолітками. Чим гірші стосунки  підлітка з дорослими, тим частіше  він звертається до ровесників  і більше від них залежить. Референтні групи займають важливе  місце у становленні і особистісному  самовизначенні підлітків. Ціннісні  орієнтації визначають соціально-психологічне  обличчя підлітків . Для підлітків важливо не лише бути разом з однолітками, спілкуватися з ними, але й займати серед них сприятливе положення.

        Група  є єдиною площиною прояву підлітка, тому саме вона являється формівною  силою його особистості. Те, що  отримує підліток від групи  і те, що він може віддати  групі, залежить від рівня розвитку  групи, у якій він перебуває  і від особливостей міжособистісних  взаємин, які склались у ній. Характер  міжособистісних взаємин в учнівському  підлітковому колективі визначається, залежно від особливостей вікової  групи. Ступінь задоволеності взаєминами  з однокласниками впливає на  усвідомлення підлітками свого  становища у системі ділових  й особистих стосунків і є  індикатором наявного мікроклімату  у колективі.

       Цілісна  система відносин (за В. М'ясищевим), включає три взаємопов'язаних  компоненти:

• ставлення людини до інших,
• до себе ,
• до зовнішнього світу .

        З  іншої точки зору, психолого-педагогічна  структура міжособистісних взаємин  складається із трьох взаємопов'язаних  компонентів:

• когнітивного,
• мотиваційного ,
• діяльнісного.

    Емоційно-мотиваційний компонент структури міжособистісних взаємин підлітків становлять почуття, емоції, потреби, мотиви підлітка. Мотиви розвиваються і формуються на основі потреб, найбільш важливими для підлітка, за ієрархією потреб А. Маслоу, є потреби, стосовно статусно-рольового визначення, визнання, спілкування, пов'язані із власним "Я", тобто потреби у самоствердженні. Потреби, трансформуючись у мотиви, детермінують поведінку підлітка, яка набуває етичної цінності за умови сформованості відповідних умінь та навичок у підлітка.

         Когнітивний компонент передбачає  формування знань про норми  моралі, загальнолюдські цінності, етику взаємин між людьми. Від  того, які ціннісні орієнтації  сформувались у підлітка, якими  принципами і нормами він керується  у своїй діяльності, поведінці, значною  мірою залежить його здатність  до конструктивних взаємодій. Когнітивний  компонент набуває моральної  цінності у структурі міжособистісних  взаємин підлітків при умові  органічного злиття із почуттям  особистості.

Діяльнісний компонент є провідним у структурі міжособистісних взаємин, що включає рухи, дії, мову, вчинки, пов'язані із регуляцією діяльності суб'єктів і їх взаємодією, тобто, як вважають автори, із конкретними вміннями і навичками поведінки і самокеруванням власною поведінкою.

 

 

 

 

2.4. Лідери та аутсайдери у підліткових колективах

    Дитинство - це період життя, в якому закладаються головні психологічні риси, основи особистості. У дитини існують свої проблеми, не менш важливі, ніж у дорослих, і ставлення до них має бути відповідним. І одні з найбільш частих - проблеми в спілкуванні. Добре, якщо батьки в курсі тих труднощів, які виникають у їхніх дітей, і здатні допомогти правильно їх вирішити.

    Зі школою зазвичай пов'язані найбільш зворушливі спогади: дитячі друзі, гри, безтурботність ... Щасливе час. Принаймні, воно позбавлене дорослих проблем і обов'язків. Але так чи цей період життя безхмарний насправді? Адже людська пам'ять має властивість відкладати у найдальший куточок свідомості погане, намагаючись не згадувати про нього. Особливо це стосується дитячих спогадів - у не надто ще усвідомленому віці, в сформованій особистості спрацьовує захисний психологічний механізм, автоматично прибирає подалі інформацію, яка може обтяжувати і розбудовувати. За роки досвіду дитячі образи, що були колись найстрашнішими, викликають тільки поблажливу посмішку, а то й зовсім не згадуються.

    Між тим, дитинство - складна пора. Це час накопичення початкового досвіду, який і буде підставою для всього життя. А в школі, в першу чергу, це досвід спілкування, адаптації в колективі, яка не завжди проходить безболісно.

    У будь-якої спільноти є ієрархія, і якщо для дорослих людей, які вже мають достатній ступінь соціалізації та навички професійної етики, це не виходить за рамки робочих відносин, то в дитячому та підлітковому колективі ієрархічність куди більш виражена, особистісна, яка проникає в усі сфери життя, в тому числі і за стіни школи.

    У кожному класі є лідери і аутсайдери. Неважко припустити, що дитині, що опинилася у другій ролі, доводиться несолодко. У кращому випадку, однокласники просто будуть обмежувати своє спілкування з ним, а в гіршому ... Багато хто, напевно, пам'ятають фільм «Опудало» - про дівчинку, над якою знущалися однокласники. Така ситуація - не рідкість!

    Це будинки, для батьків, дитина - улюблений і найкращий. Потрапляючи в шкільний колектив, він стає просто одним з натовпу, і для того, щоб отримати якийсь значущий статус, часто недостатньо бути самим собою. Доводиться або доводити свою перевагу, або намагатися не виділятися серед основної частини дітей.

    Якщо дитина тихий, домашній, хто не любить уваги з боку оточуючих, але в той же час чимось відрізняється від своїх однокласників (це можуть бути захоплення, зовнішній вигляд або приналежність до іншої культури, в кінці кінців, національність) - у нього є всі шанси стати ізгоєм. Неприємно усвідомлювати, але це так!

    У дітей шкільного віку моральні норми не завжди достатньо сформовані. Часто буває, що головні принципи, які контролюють їх поведінка, це не «погано» і «добре», а «можна» і «не можна». Вони не завжди розуміють, що їхні дії можуть бути жорстокими.

    Важливо пам'ятати, що будь-яка спроба образити слабкого - це прагнення самоствердитися. Підвищеної агресією по відношенню до оточуючих зазвичай мають діти, які відчувають себе в чомусь скривдженими. Найчастіше це хлопці з малозабезпечених або складних сімей, або ж ті, у кого проблеми з навчанням. Дитяча прихована невпевненість у собі перетворюється в озлобленість і виливається на інших. Затвердити свою перевагу над ким-то (і не важливо, якими методами) - це найбільш очевидний і легкий спосіб підвищити свій статус, а головне - самоствердитися внутрішньо. Якщо ж говорити про тих, хто підтримує кривдника або просто не намагається перешкодити йому - то це ті, хто володіє такими ж проблемами, або, частіше за все, ті, хто просто боїться опинитися на місці аутсайдера.

Подібні ситуації вимагають обережного підходу. Добре, якщо, незважаючи ні на що, ображалися дитині вдасться знайти собі друзів у класі - тоді є можливість, що складності в періоді адаптації пройдуть самі собою. Якщо ж такого не відбувається, то треба працювати з усім колективом, а головне - з тією людиною, який в основному і направляє агресію на дитину.

    Один із способів виправити становище - направивши енергію хулігана в корисне русло, давши йому можливість проявити себе і довести свої здібності більш мирно і дійсно серйозно. Може бути, це буде якесь важливе суспільне доручення, відповідальна посада в активі класу. Тоді прагнення образити слабкого, щоб виглядати сильніше, втратить для нього актуальність.

    Якщо у дитини-аутсайдера є здібності чи якісь виняткові таланти, то ще одним із способів виправити його положення в колективі буде ситуація, в якій він зможе довести, що потрібен класу. Це може бути участь у якихось внутрішньошкільного олімпіадах або змаганнях, які зміцнюють статус всього маленького спільноти.

У той же час, не можна відразу дати якісь прямі загальні рекомендації, яким можна сліпо слідувати, в будь-якому подібному випадку є безліч нюансів. І виходів теж багато, просто не можна забувати про те, що пряме і грубе втручання в ситуацію може нашкодити. Багато чого залежить від класного керівника, від його уваги, знання класу і вміння працювати з ним.

І в будь-якому випадку батькам необхідно чуйне ставлення до проблем дитини, не можна дати йому замкнутися в собі - це може призвести до великих складнощів в майбутньому.  Допомога необхідна, але ця допомога повинна бути мудрою.

 

 

                              1.Вікові особливості підлітків

1.1. Розумовий розвиток дітей підліткового віку

    Підлітковий період - надзвичайно складний етап психічного розвитку, при характеристиці якого слід мати на увазі ряд обставин. З одного боку, по рівню та особливостям свого психiчного розвитку підлітки ще не повністю вийшли з дитинства; з другого, - вони вже стоять на порозі дорослого життя, в їх поведінці реально виражається спрямованість на дорослі форми взаємин та ставлень.

    Важливим психічним новоутворенням підліткового віку є розвиток довільності всіх психічних процесів, спричинений передусім новими, більш високими вимогами до них з боку навчальної діяльності. Підліток вже в змозі самостійно організовувати свою увагу, пам’ять, мислення, уяву, певною мірою регулювати власні емоційно-вольові процеси тощо.

    Увага. Увага підлітків розвивається в зв’язку з формуванням у нього умінь вчитись і працювати, стаючи водночас одним із їх компонентів. Виробляється вміння свідомо спрямовувати увагу на певні об’єкти, тривалий час на них зосереджуватись, переборювати відволікання, переключати увагу на нові завдання та розподіляти її, тобто формуються вищі довільні форми уваги. Пов’язані такі зміни із загальним психічним розвитком підлітка, зокрема з розвитком його мислення.

Зростає обсяг уваги, її концентрація та стійкість. В той же час підліткам ще важко керувати увагою в умовах підвищених вимог до себе, що зумовлено певною імпульсивністю, властивою віку.

Зростають можливості підлітка зосереджуватись на об’єктах, даних не лише наочно, але й уявно, мисленно.

Вдосконалюється вміння розподіляти та переключати увагу. Увага стає більш контрольованою, зростають елементи самоконтролю та саморегуляції.

Увага пiдлiткiв характеризується не лише тим, що зростає її обсяг та стійкість, але й специфічною вибірковістю.

Розвиток уваги в цьому віці безпосередньо пов’язаний з формуванням наполегливості, а її зростаюча довільність є прямим проявом вольової активності підлітка.

    Відчуття і сприймання. Відчуття і сприймання підлітка розвиваються та функціонують в органічному взаємозв’язку. Удосконалення чутливості відчуттів знаходить своє відображення на повноті та детальності сприймань. Тоншими і диференційованішими стають відчуття, водночас більш змістовними – сприймання. Все це призводить до трансформації процесів відчуття та сприймання на цілеспрямовані сенсорні та перцептивні дії.