Історія розвитку педагогіки

 

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА

ГЕОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

КАФЕДРА ГРУНТОЗНАВСТВА І ГЕОГРАФІЇ ГРУНТІВ

 

 

 

Наукова робота

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІКИ

 

                                                                                  студентки 4 курсу

денної форми навчання

                                                                              Делікатної Д.О.

                                                                      Керівник:

________ Тортик М.Й.

 

 

 

 

 

 

Одеса 2014

ЗМІСТ

стор.

Вступ…………………………………………………………………………………3

1. Педагогіка як наука…………………………………………………………..5
1. Що таке педагогіка………………………………………………….....5
2. Становлення педагогіки як науки……………………………………..8
2. Історія виникнення педагогіки…………………………………………….. 10

Висновки…………………………………………………………………………….11

Перелік використаних джерел……………………………………………………..13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Мною була обрана тема: «Історія розвитку педагогіки». Мені хочеться знати, що є предметом і об'єктом педагогіки, що таке виховання, розвиток, освіта, навчання, які проблеми вона досліджує і багато іншого. Нам необхідно отримати знання, навички, досвід попередніх поколінь, щоб у майбутньому використовувати все це у своїй діяльності.

Освічена людина знайде хорошу роботу, буде приємний людям, з якими спілкується, колектив завжди прийме його, тому, що з грамотною людиною приємно працювати. Для того щоб отримати гарну освіту потрібні кваліфіковані викладачі та вчителі. Адже перед учителем стоїть завдання - зрозуміти цілі людини, або якого або колективу і направити всі зусилля на їх досягнення. Так, в професії вчителя вміння спілкуватися стає професійно необхідною якістю.

Що є предметом і що - об'єктом педагогіки?

Предметом педагогіки є дослідження сутності формування і розвитку людської особистості і розробка на цій основі теорії та методики виховання як спеціально організованого педагогічного процесу.

Педагогічна галузь знань є чи не найдавнішою і по суті невіддільна від розвитку суспільства. Громадський прогрес людства став можливий лише тому, що кожне нове покоління людей, яке вступає в життя опанувало виробничим, соціальним і духовним досвідом предків і, збагачуючи його, вже в більш розвиненому вигляді передавало своїм нащадкам. Чим більше розвивалося і ускладнювалося виробництво, чим більше накопичувалося наукових знань, тим важливіше значення набувала спеціальна підготовка підростаючих поколінь до життя, тим гостріше ставала необхідність у їх спеціально організованому вихованні - в цілеспрямованій передачі їм досвіду людства.

Освіта та виховання перетворилися на об'єктивну потребу суспільства і стали найважливішою передумовою його розвитку. На певному щаблі розвитку людського суспільства, зокрема, в пізній період рабовласницького ладу, коли виробництво і наука досягли значного розвитку, виховання виділяється в особливу суспільну функцію, тобто виникають спеціальні виховні установи, з'являються особи, професією яких стає навчання і виховання дітей.

Об'єкт пізнання в педагогіці - людина, що розвивається в результаті виховних відносин. Предмет педагогіки - виховні відносини, що забезпечують розвиток людини. Перед собою поставила наступну мету: Розглянути педагогіку як науку і її зв'язок з іншими науками про людину.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Педагогіка як наука
1. Що таке педагогіка?

Педагогіка - це наука про виховні відносини, що виникають в процесі взаємозв'язку виховання, освіти і навчання з самовихованням, самоосвітою і самонавчанням і спрямованих на розвиток людини. Педагогіку можна визначити як науку перекладу досвіду одного покоління в досвід іншого.

Педагогіка - це наука про те, як виховувати людину, як допомогти йому стати духовно багатим, творчо активним і цілком задоволеним життям, знайти рівновагу з природою і суспільством.

Педагогіка іноді розглядається як наука і як мистецтво. Коли мова йде про виховання, то необхідно мати на увазі, що воно має два аспекти - теоретичний і практичний. Теоретичний аспект виховання є предметом науково педагогічного дослідження. В цьому сенсі педагогіка виступає як наука і являє собою сукупність теоретичних і методичних ідей з питань виховання.

Інша справа - практична виховна діяльність. Її здійснення вимагає від педагога оволодіння відповідними вміннями і навичками для виховання, які можуть досягати рівня педагогічного мистецтва.

Предметом педагогіки є дослідження сутності формування і розвитку людської особистості і розробка на цій основі теорії та методики виховання як спеціально організованого педагогічного процесу.

Педагогіка досліджує такі проблеми:

· Вивчення сутності і закономірностей розвитку і формування особистості та їх впливу на виховання;

· Визначення цілей виховання;

· Розробка змісту виховання;

· Дослідження та розробка методів виховання.

Педагогіка (висловлювання різних авторів):

- Наука про цілеспрямоване  процесі передачі людського досвіду  і підготовки підростаючого покоління  до життя і діяльності (Н. В. Бордовская, А. А. Реан);

- Наука про сутність, закономірності, принципи, методах і формах навчання  і виховання людини (Л. В. Мардахаев);

- Наука про освіту та  мистецтво виховної практики  щодо формування і розвитку  особистості (І. І. Прокоп'єв, Н. В. Михалкович); наука і одночасно галузь людинознавства, тобто галузь гуманітарної науки про способи і шляхи передачі-отримання людиною інформації і прилучення до загальнокультурних цінностей з урахуванням його індивідуально-вікових особливостей розвитку в контексті конкретної педагогічної системи (Є. С. Рапацевіч);

- Наука про виховання  людини (Г. М. Афоніна, І. П. Підласий);

- Особлива, соціально та  особистісно детермінована діяльність по залученню людських істот до життя суспільства (П. І. Підкасистий);

- Наука про педагогічний  процес, організованому в умовах  педагогічної системи і забезпечує  розвиток його суб'єктів (Н. В. Бордовская, А. А. Реан, С. І. Розум);

- Теоретична наука і  педагогічна діяльність, мистецтво (І. Ф. Харламов);

- Наука про закони і  закономірності виховання, освіти, навчання, соціалізації і творчого  саморозвитку людини (В. І. Андрєєв).

- Осмислення виховання (С.І. Гессен).

- Рефлексія фрагмента  соціальної реальності, званого  вихованням (що включає в себе  і освіта), відображена в текстах  і "переказах" (А.В. Мудрик).

Педагогічні науки досліджують питання про об'єкт і предмет педагогіки, громадських, пізнавальних, ідеологічних і практичних завданнях і методах їх вирішення; про співвідношення педагогіки як теорії з педагогікою як практикою (Б.М. Бім-Бад).

Педагогіка - єдина спеціальна наука про освіту в ряду наук, які вивчають освітню діяльність (В.В. Краєвський, А.В. Хуторський).

Педагогіка - одна з соціальних наук, яка досліджує процес виховання людини, тобто її предметом є виховання, процес цілеспрямованого формування особистості: як з дитини, істоти майже виключно біологічного, формується особистість - істота соціальна, свідомо що відноситься до навколишнього світу і перетворює цей світ. Цей процес протікає за властивими йому законами, тобто в ньому проявляються стійкі, неминучі зв'язки між окремими частинами, певні зміни тягнуть за собою відповідні результати. Ці закономірності виявляє і вивчає педагогіка. Одне з практичних напрямів сучасної педагогіки - неформальна освіта.

Методологія педагогіки - система знань про підстави і структуру педагогічної теорії, про принципи підходу і способи добування знань, що відображають педагогічну дійсність, а також система діяльності з отримання таких знань та обгрунтуванню програм, логіки і методів, оцінці якості дослідницької роботи.

Педагогіка в якості свого об'єкта має систему педагогічних явищ, пов'язаних з розвитком індивіда.

Предмет педагогіки - цілісний педагогічний процес спрямованого розвитку і формування особистості в умовах її виховання, навчання та освіти. Об'єкт педагогіки - виховання як свідомо і цілеспрямовано здійснюваний процес.

 

 

 

2. Становлення педагогіки як науки

Розвиваючись, всяка наука збагачує свою теорію, наповнюється новим змістом і здійснює диференціацію своїх досліджень.

Цей процес торкнувся і педагогіки. В даний час поняттям «педагогіка» позначається ціла система педагогічних наук.

Педагогіка як наука підрозділяється на ряд самостійних педагогічних дисциплін:

1. Загальна педагогіка, досліджує основні закономірності виховання людини; розкриває сутність, цілі, завдання та закономірності виховання, його роль в житті суспільства і розвитку особистості, процес освіти і навчання.
2. Вікова педагогіка, що вивчає особливості виховання людей на різних етапах вікового розвитку;
3. Спеціальна педагогіка - дефектологія, вивчає особливості розвитку, навчання та виховання аномальних дітей. Яка в свою чергу розпадається на ряд галузей: питаннями виховання і навчання глухонімих і глухих дітей займається сурдопедагогіка, сліпих і слабозорих - тифлопедагогіка, розумово відсталих – олігофрено педагогіка, дітей з розладами мови при нормальному слуху - логопедія;
4. Методика, досліджує специфіку застосування загальних закономірностей навчання до викладання певного предмета (іноземної мови, математики, біології, фізики, хімії та ін.);
5. Історія педагогіки, що вивчає розвиток педагогічних ідей і практики виховання в різні історичні епохи.

 

  Інтенсивно розвиваються, як самостійні, такі галузі педагогічної  науки, як педагогіка профтехосвіти, педагогіка вищої школи, військова педагогіка, виправно-трудова педагогіка.

Складаються такі частини педагогіки, як школоведення, педагогіка сімейного виховання, педагогіка дитячих та юнацьких організацій, педагогіка культурно-освітньої роботи.

Педагогіка - це наука про педагогічну діяльність. Основна мета педагогічної науки полягає у виявленні об'єктивних закономірностей педагогічної діяльності, в свідомому і цілеспрямованому застосуванні на практиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Історія виникнення педагогіки

Педагогіка - одна з найдавніших, але в теж час молодих наук. Історія її виникнення і розвитку тісно пов'язана зі становленням людського суспільства. Розвивалося суспільство, з'явилася і потреба у вихованні. Адже якщо є діти, значить, є необхідність їх виховувати, навчати «розуму - розуму». У ті давні часи люди виховували дітей, не замислюючись про наявність або відсутність теорії. Наприклад, в Древній Греції навчанням дітей займалися раби, вони супроводжували дитини до навчального закладу, допомагали нести «шкільне приладдя», гуляли з малюками. Тоді виникло слово «пейдагогос» (від грецького «пейд» - малюк і «гогос» - водити), яка означала дослівно «детоводитель». У школі тих років вчителював теж раб, але отримав певні знання та вміння в навчанні дітей. Таке ставлення до педагогів зберігалося практично до початку 20 століття, коли вчені зрозуміли, що не лише дітям, а й дорослим необхідно кваліфіковане педагогічне керівництво. Це і є причина того, що фактичний розвиток педагогіки, як науки почалося не так давно.

Пізніше «педагогами» стали називати спеціально підготовлених людей, в обов'язки яких входили заняття з дітьми та навчання їх наукам. Їх діяльність вважалася повноцінною професією.

Проте з часом з'явилася необхідність в узагальненні накопиченого досвіду, систематизації набутих знань, будівництві навчальних закладів. Саме тоді виникла наука «педагогіка». Вона формувалася на базі існуючих філософських вчень і народних світоглядів.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Педагогіка одна з важливих і необхідних дисциплін для людини. Адже педагогіка - це наука про те, як виховувати людину, як допомогти йому стати духовно багатим, творчо активним і цілком задоволеним життям, знайти рівновагу з природою і суспільством. Педагогічна галузь знань є чи не найдавнішою і по суті невіддільна від розвитку суспільства. Громадський прогрес людства став можливий лише тому, що кожне вступающее в життя нове покоління людей опанувало виробничим, соціальним і духовним досвідом предків і, збагачуючи його, вже в більш розвиненому вигляді передавало своїм нащадкам. Чим більше розвивалося і ускладнювалося виробництво, чим більше накопичувалося наукових знань, тим важливіше значення набувала спеціальна підготовка підростаючих поколінь до життя, тим гостріше ставала необхідність у їх спеціально організованому вихованні - в цілеспрямованій передачі їм досвіду людства.