Шпаргалки з "Педагогіки"

г) із старшими товаришами, які мають цю професію;

д) ні з ким  не мав бесіди.

7. Ваше рішення з вибору професії остаточне, чи ви можете ще

передумати?

8. Хто справив на вас найбільший вплив у виборі професії:

а) батьки; б) вчителі;

в) працівники виробництва;

г) товариші; д) хтось інший?

9. На яких  уроках учителі розповідають про професії та як часто?

10. Які екскурсії на виробництво вам найбільше сподобались?

11. Ким би ви хотіли бути в професійній групі:

а) виконавцем; б) організатором;.

12. Якою галуззю знань та вмінь ви захоплюєтесь:

а) про природу; б) про науку;

в) про мистецтво; г) про техніку;

д) про людину.

Висновки…

4. Спланувати та обґрунтувати  систему  виховних заходів  з організації самовиховання учнів класу.

Сучасним завданням  виховного процесу в школі  є створення умов для самовиховання.

Самовиховання – свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних. Воно складається з трьох етапів: підготовчий – переконання учнів у необхідності зайнятися самовихованням і в можливостях досягти бажаних результатів; допомога в складанні програми самовиховання і її реалізації; організація контролю за ходом самовиховання, який згодом переходить у самоконтроль.

Система виховних заходів  з організації самовиховання учнів класу:

1. Бесіда  на тему: "Чи потрібен людині  ідеал?"

2. Анкетування.

      Анкета: 

     - Чи маєте ви ідеал?

     - Чи аналізуєте свої дії і вчинки, допущені протягом дня?   

     - Чи плануєте ви роботу над  собою на тиждень, місць, чверть, півріччя чи на рік?

3. Виховна  година на тему: "Значення розпорядку дня вжитті людини?"

4. Гра  "Впізнай себе".

 

5. Продумати і обґрунтувати систему виховних заходів із згуртування  тільки, що організованого колективу.

Колектив –  це організована форма об’єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності. У своєму розвитку колектив проходить три основні етапи. На першому етапі вимоги до колективу ставить педагог. На другому етапі вимоги педагога підтримуються частиною вихованців, актив ставить вимоги до товаришів і самого себе. На третьому етапі розвитку вимоги ставить колектив. Це досягається при згуртуванні вихованців у єдиній діяльності. Засобом згуртування учнівського колективу є й формування в ньому традицій, бо ніщо так не цементує його, як традиція. Особливо важливі так звані «традиції щоденного вжитку» — дотримання певних правил поведінки у повсякденному житті (наприклад «у нашому класі допомагають один одному» та ін.). Шкільні традиції виховують в учнів почуття обов'язку, честі, гордості за колектив, його успіхи в навчанні та праці.

Сприяє згуртуванню  учнівського колективу обґрунтований і використовуваний А. Макаренком принцип паралельної дії вимога до вихованця ставиться не прямо, а через колектив, коли відповідальність за кожного члена покладається на колектив і його самоврядування. Цю методику можна використовувати вже на другій стадії розвитку колективу. Різноманітна спільна діяльність робить життя дитячого колективу цікавим, сприяє налагодженню стосунків між первинними колективами, загальношкільним і первинними колективами, що згуртовує і первинні колективи, і загальношкільний. Об'єднують колектив цікаві конкретні справи, що потребують узгоджених дій його членів. Особлива роль у згуртуванні учнівського колективу належить громадській думці, що формується переважно на третій стадії його розвитку. Формою її вияву є загальні збори колективу, на яких вирішуються всі важливі справи, проблеми, порушення норм поведінки (зловживати таким обговоренням не слід).

Позитивно впливає  на колектив і учнівське самоврядування. Педагоги повинні зміцнювати його авторитет серед школярів, частіше звертатися по допомогу до членів учнівського самоврядування, радитися з ними. За таких умов учні починають прислухатися до них. Проте не слід

обмежуватися  тільки роботою членів самоврядування. Важливо, щоб кожен учень виконував  конкретну, хоча б невелику роботу для загального блага, виявляючи себе при цьому як член колективу.

Продумана організація дозвілля учнів — колективні відвідування кіно, театру, організація екскурсій, турпоходів, підготовка та проведення шкільних свят і вечорів відпочинку. На згуртованості учнівського колективу позитивно позначається і згуртованість у діяльності педагогів, єдність вимог з їхнього боку до нього. А. Макаренко вважав, що у згуртованому педагогічному колективі кожен педагог насамперед дбає про згуртованість загальношкільного колективу, відтак — про справи свого класу й лише потім про власний успіх.

Система виховних заходів із згуртування учнів 10-го класу.

1. Анкета

- Які  хороші традиції є у вашій  сім'ї?

- Чи  поділяється праця у вашій  сім'ї на чоловічу й жіночу?

- Як  ставляться до речей і грошей у вашій сім'ї?

- Чи  завжди і в усьому ви радитесь  з батьками ?

- Чого  вам не вистачає у взаємовідносинах з батьками?

- Що  є причиною конфлікту між вами  і батьками, якщо він має місце?

- Який  ваш ідеал?

- Що  ви любите робити?

2. Бесіда з приводу проведеного анкетування.

Шляхи згуртування  учнівського колективу:

- Наявність  системи перспективних ліній.

- Дотримання  Макаренківського принципу паралельної дії.

- Зміцнення  позитивних традицій.

- Формування  громадської думки.

- Використанняи учнівського самоврядування у згуртуванні.

- Організація  змагання Спільні справи.

- Взаємна інформація про стан справ у різних контактних колективах.

 

 

 

 

 

6. На конкретному прикладі виховного заходу показати шляхи реалізацій основних принципів виховання.

Принципи виховання  – це керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного процесу.

Процес виховання ґрунтується  на принципах:

1. Цілеспрямованість виховання.

2. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів.

3. Повага до особистості дитини, поєднана з розумною вимогливістю до неї.

4. Опора на позитивне в людині.

5. Урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.

6. Систематичність і послідовність виховання

7. Єдність педагогічних вимог школи, сім'ї та громадськості

8. Єдність свідомості й поведінки.

9. Народність.

10. Природовідповідність.

11. Культуровідповідність..

12. Гуманізація.

13. Демократизація.

14. Етнізація.

Тема:

Дата  проведення:

Час проведення:

Місце проведення:

Середній  вік учасників:

Кількість учасників:

Аргументація:

Мета:

Форма проведення: виховний захід.

Обладнання:

Оформлення:

Науково-популярна  література

Етап підготовки та реалізації

І. Підготовчий

- аргументація, визначення мети, завдань, форми виховного заходу.

- визначення  місця даного виховного заходу  в системі виховної роботи  школи, класу.

- підбір матеріалів  щодо змісту виховного заходу.

- підготовка  оформлення. Обладнання.

- консультація  у ході підготовки із класним керівником, організатором позакласної роботи навчального закладу.

ІІ. Реалізація.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7. Скласти і обґрунтувати план перевиховання педагогічно занедбаного учня.

Перевиховання — виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.

Виправлення — складний психічний процес перебудови особистості, що відбувається під впливом перевихов ання і самостійної роботи особистості над усуненням відхилень у своїй свідомості та поведінці. Ці процеси можуть збігатися або не збігатися в часі.

Етапи перевиховання:

На першому (підготовчому) етапі детально вивчають і аналізують позитивні й негативні якості педагогічне занедбаного учня, умови, що призвели до їх виникнення, визначають шляхи нейтралізації негативних і посилення позитивних якостей особистості, конкретні завдання та зміст процесу перевиховання. На основі цих відомостей складають програму перевиховання. На цьому етапі учень переживає сам факт свого незвичного становища в колективі. Ці переживання можуть посилюватися новими умовами життя: переведенням до іншого класу, розмовою з вихователем, що змушує його замислитися над своєю поведінкою, відчути провину.

На другому (початковому) етапі перевиховання починається реалізація наміченої програми роботи з учнем: підліток долає помилкові погляди і переконання, негативні звички поведінки. В нього зміцнюються позитивні й формуються нові риси характеру.

На третьому (переломному) етапі триває реалізація програми роботи з підлітком, але вже в умовах, коли він прийняв її, добровільно виконує свої обов'язки, виявляє самостійність і активність.

На завершальному  етапі створюють умови для залучення учня до активної участі в усіх видах системної діяльності, нагромаджується позитивний досвід поведінки, розширюється сфера самовиховання.

Принципи перевиховання

Поєднання переконання  з примусом. Передбачає використання методів виховного впливу на вихованця залежно від рівня розвитку його свідомості — що вищий рівень свідомості, то більша частка методів переконання, і навпаки.

Гуманне ставлення  до важковиховуваних учнів. Вони не зможуть пізнати моралі гуманізму, якщо не відчують гуманного ставлення до себе і однолітків.

Об'єктивне ставлення  до важковиховуваного учня у процесі його перевиховання. Передбачає виявлення в такого учня не лише негативних, а й позитивних якостей, на які спираються у перевих.

Ставлення до важковиховуваного  учня як до всіх школярів. Йому не слід дорікати перед колективом, що він не такий, як усі, гірший за інших, бо це оздоблює і викликає бажання стати ще гіршими

Педагогічний вплив на важковиховуваного учня в неефектному стані. Виключає вплив на нього відразу після скоєння негідного вчинку, «по гарячих слідах», адже в такому стані ні педагог не може виявити об'єктивність, ні учень зрозуміти справедливість педагогічного впливу. У таких випадках А. Макаренко пропонував «відстрочену бесіду», яка дає вихованцеві можливість «охолонути», обдумати свій вчинок, а педагогові — підготуватися до розмови.

Випереджувальне формування позитивних якостей, а не боротьба з недоліками. Полягає у не «вип'ячуванні» негативних рис особистості, зосередженні уваги на формуванні позитивних якостей.

Провідна роль наставника у перевихованні. Вплив на цю категорію неповнолітніх морально вихованих наставників, оскільки вони мали значний досвід спілкування з аморальними людьми.

(залученням до неї учнівського колективу, батьків, громадськості, з використанням усіх загальнопедагогічних методів виховання, враховуючи при цьому специфічні особливості його особистості, ставлення до виховних впливів і до власного виправлення.

Здійснюючи виховний вплив на педагогічно занедбаних учнів, педагог повинен пам'ятати, що:

а) переорієнтація поглядів і переконань вихованця передусім залежить від рівня його розвитку;

б) швидкість  та ефективність зміни помилкових поглядів та переконань залежить від їх стійкості;

 в) знання  педагогом помилкових поглядів виховання дає змогу добре аргументувати свої докази, переконувати учня та його однодумців;

г) переконуючи  вихованця, треба домагатися, щоб він не лише погодився з педагогом, а й прийняв і зрозумів справедливість його аргументів;

ґ) пропонуючи вихованцеві  нову програму життя та діяльності, слід вказати йому шляхи її досягнення, викликати і зміцнювати інтерес до неї;

д) у процесі  переконування важливо впливати не тільки на його розум, а й на емоційну сферу, викликати переживання за своє становище

е) переконуючи  вихованця, треба враховувати його настрій, настрій колективу, коли учень відвертий, схильний сприймати настанови педагога;

є) успіх переконування  багато в чому залежить від упевненості самого педагога в можливості перевиховати учня, коли він вірить у корисність своєї праці, виявляє витримку, терплячість, такт, уміння слухати аргументи, аналізувати їх, знаходити правильні рішення.