Шляхи розвитку у молодших школярів бережливого ставлення до природи

система особистісних цінностей → система ціннісних орієнтацій → система мотивів екологічно доцільної поведінки → відповідальне ставлення до природи →активна позиція щодо екологічної діяльності (рис. 1).

Рис. 1. Чинники формування ціннісного ставлення учнів до природи

 

 

2.2.

Форми та методи навчально-виховного  процесу розділяють на загально педагогічні  та специфічні. Зупинимось на їх характеристиці.

На основі аналізу педагогічних джерел  серед основних методів  екологічного виховання молодших школярів можна відзначити наступні:

• пояснювально-ілюстративний;
• репродуктивний;
• метод проблемного навчання;
• частково-пошуковий;
• дослідницький.

Так, у рамках пояснювально-ілюстративного методу можна повідомляти учням  інформацію про навколишнє середовище і народні традиції, формувати  відповідне ставлення до природи (розповідь, пояснення), друкованого слова (підручник, додаткова література наочних посібників (картин, схем, натуральних природних  об'єктів тощо), практичного показу способів діяльності у природі (догляд за рослинами на пришкільній ділянці, догляд з тваринами у кутку  живої природи тощо). При цьому  діти слухають, читають, спостерігають  співставляють нову інформацію про природні об'єкти з раніше засвоєною і запам'ятовують. Користуючись цим методом, вчитель доводить до відома учнів зміст, суть і значення народних традицій ставлення до природи.

Для формування в учнів навичок  і вмінь, а водночас і для досягнення другого рівня засвоєння знань, вчителю необхідно спрямувати діяльність школярів на неодноразовому відтворенні  здобутих раніше знань про народні  традиції ставлення до природи (іншим  словами застосовувати репродуктивний метод). Наприклад, вчитель називає  народні прикмети про пори року, а учні пригадують подібні, вивчені  раніше, або взяті з власного життєвого  досвіду.

У рамках методу проблемного навчання, вчитель може ставити проблему перед  учнем, сам її вирішувані, але при  цьому показувати шлях вирішення  в його протиріччях розкривати хід  своїх думок. Безпосереднім результатом  проблемного викладу матеріалу  буде засвоєння способу і логіки вирішення тої чи іншої проблеми або певного типу проблем, але  ще без уміння застосовувати їх самостійно.

Скажімо, за допомогою цього методу вчитель може пояснити учням другого  класу на уроці з теми "нежива і жива природа" суть таких народних прикмет : "ластівки літають низько перед дощем", "риби вистрибують  з води і ловлять комах - на дощ". Учитель ставить перед учнями проблему:

„Чому птахи перед дощем спускаються нижче до землі, а риби вистрибують із води? Проблемний виклад учителеві доцільно будувати на науковому матеріалі:

Перед дощем значно підвищується вологість  повітря, крила комах зволожуються стають важкими, і ті спускаються  нижче до землі.Комахами живляться птахи і риби. Тому перед дощем птахи літають низько над землею, а риби вискакують із води, щоб зловити

У рамках частково-пошуковою методу вчитель може спрямувати діяльність школярів на самостійному виконанні  окремих кроків до пошуку знань про  природні об'єкту Наприклад, за допомогою  цього методу у третьому класі  на уроці природознавства "Підсумки спостережень за неживою і живою  природою та працею людей (весняний сезон) вчитель може обговорити з учнями прислів'я: "Квітень - з водою, травень - з травою Насамперед учителю слід звертатися до спостережень самих учнів, до вже набутих знань життєвого  досвіду. Діти мають висловлювати свої думки: чому ж, коли у квітні багато вологи, то у травні розкішні трави. Усі відповіді учнів вчитель  має узагальнювати і робити висновок про взаємозв'язки у природі, про  залежність росту і розвитку рослин в і атмосферних опадів тощо.

Застосовуючи дослідницький метод, необхідно враховувати його основну  мету навчити учнів самостійно пізнавати  природу. Доцільно пропонувати такі завдання, як забезпечували б творче застосування учнями знань про природу  при вивченні курсу „Я Україна" і „Природознавство", оволодіння рисами творчої діяльності, поступове зростання складності природознавчих проблем. Крім того, вчитель має контролювати хід роботи учнів і перевіряти підсумки роботи і організовувати їх обговорення. Зокрема, використовуючи цей метод, шляхом спостережень можна звіритись з народними прикметами.

Цілком природно, що в навчальному  процесі дослідницькі завдання потребують тривалого часу. Тому цей метод  рекомендується вчителю використовувати переважно в позакласній роботі. Нижче наводяться види роботи вчителя з учнями відповідно до застосування того чи іншого методу

 

Рис. 1.2 Методи та види роботи вчителя  у екологічному вихованні.

Методи, що застосовуються в процесі  екологічного виховання молодших школярів	Види роботи
1. Пояснювально - ілюстративні	• бесіда • пояснення  • художня розповідь  • опис  • відповіді на запитання
2. Репродуктивні	• завдання екологічного змісту  • спостереження за сезонними  змінами у природі  • застосування опорних схем  • варіативні завдання
3. Проблемного викладу	• пояснення  • спостереження  • бесіда
4. Частково-пошукові	• загадки  • ребуси • кросворди  • вікторини  • цікаві вправи • фенологічні оповідання • застосування опорних схем
5. Дослідницькі	Спостереження за сезонними змінами у природі Перевірка народних прикмет про взаємозв’язки в природі шляхом спостереження Проблемні завдання

 

Важливе місце в обґрунтуванні  взаємодії суспільства і природи  займають спостереження під час  екскурсій, практикумів в природі, походів. Спілкування з природою викликає емоційно значимі переживання.

Практична діяльність школярів повинна бути орієнтована на вирішення реальних місцевих екологічних проблем, проведення природоохоронних акцій (ялинка, первоцвіт, джерело і т.п.). Реальна проблема завжди захоплює школярів.

Методи навчання тісно пов’язані з методами екологічних досліджень: спостережень, вимірів, взяття проб, експериментального картування, моделювання, прогнозу і т.п.

Значна кількість прийомів і методів знаходять своє відображення у фронтальній, індивідуальній, колективній формах організації навчальної діяльності і їх поєднанні.

До фронтальної роботи звертаються при ознайомленні школярів з екологічним матеріалом, при запровадженні екологічних понять, при поясненні практичних завдань на уроці, під час екскурсії в природу.

При індивідуальній формі організації навчальної діяльності кожен школяр виконує завдання самостійно. Ця форма важлива для відпрацювання вмінь, виховання почуття індивідуальної відповідальності при прийнятті рішень (робота над рефератом, доповіддю, кросвордом і т. і.).

Важливе місце у формуванні екологічної культури мають рольові ігри, які розвивають екологічне мислення, емоційність, творчість, самостійність школярів. Цим напрацьовується соціальний досвід в прийнятті екологічно грамотних рішень. В рольовій грі присутня імітаційна модель реальної дійсності (заповідник, експедиція). Особливість рольової гри – їх міжпредметна і краєзнавча направленість.

Ігри - чудове доповнення до навчально-виховного  процесу, вони спрямовані на розвиток різних видів діяльності особистості: фізичної, психічної й інтелектуальної. Залежно від мети, яку ставить  перед собою педагог, ігри можуть бути різноманітними: імітаційними, на увагу і спостережливість, на швидкість  реакції і координацію рухів, для розвитку творчих здібностей та ін. За характером пізнавальної діяльності учнів розрізняють репродуктивні, проблемно-пошукові та творчі ігри.

У формуванні екологічної культури особливе місце займають дискусії. Проблемність у поєднанні з груповим обговоренням створюють ситуацію “конфлікту” ідей. Це можуть бути і міжпредметні уроки-дискусії, коли на дану проблему дивляться з різних позицій.

Робота в парах – основа для організації самостійної роботи на уроці, проведення взаємоперевірок. Особливо цінною ця форма роботи є на факультативах, практикумах, коли школярі зайняті науковими дослідженнями, працюють в польових умовах.

Екологічні акції – дієва форма екологічного виховання . Акція може бути епізодичною або постійною. Такі заходи формують активну життєву позицію дитини, і тому їх треба проводити, починаючи з першого класу школи. Щорічними стали такі всеукраїнські акції: «Збережи ялинку», «Первоцвіт», «Птах року». Тиждень екології. Підготовку до його проведення необхідно починати за 1-1,5 місяця. За цей час слід скласти план заходів Тижня, розробити сценарії екологічних вікторин, турнірів, ігор, вечорів, проектів тощо. Обов'язково разом з учнями потрібно розподілити ролі або ділянки роботи, за які вони відповідатимуть. Бажано проводити роботу з підготовки так, щоб ініціаторами тих чи інших дій були саме діти, а вчитель лише допомагав впроваджувати їхні ідеї.

Клубні форми роботи в екологічному вихованні, як свідчить педагогічна практика, є ефективними в старшому шкільному віці. Технології для об'єднань можуть бути різноманітними: зустрічі з цікавими людьми; вікторини; демонстрація кінофільмів на певну тематику; обговорення журнальних та газетних статей; розв'язування спеціальних завдань і обговорення миттєвих ситуацій; відвідування державних керівних органів тощо. Клуб повинен мати статут, в якому викладено основні положення, мета та завдання клубу. Клуб може мати кілька секцій (наприклад, наукова, театральна, редакційна тощо).

Розрізнення окремих методів і  форм екологічного виховання має  важливе значення для розуміння  і організації різноманітних  видів діяльності учнів. Проте це не значить, що в реальному навчально-виховному  процесі ці методи і форми необхідно  відокремлювати один від одного. Навпаки, щоб досягнути потрібних результатів, їх доцільно реалізовувати в поєднанні  один з одним.