Компетентнісно-орієнтований підхід до навчання, виховання та розвитку як важлива складова педагогічної майстерності вчителя

Компетентнісно-орієнтований підхід до навчання, виховання та розвитку як важлива складова педагогічної майстерності вчителя

                                                                                         Освіта, яка не вчить жити  успішно  в 

                                                                                     сучасному світі, не має ніякої цінності.                               

                                                                                                                              Роберт Кійосакі

   Модернізація шкільної освіти відбувається на основі компетентнісного підходу. Активне запровадження в українську освіту компетентнісного підходу є віддзеркаленням загальноосвітньої тенденції до заміни традиційного знаннєвого підходу на компетентнісний підхід до навчання.

   Перехід до компетентнісно-зорієнтованої освіти (КОО) відбувся відбувся в США в 70-х роках минулого століття. Американський науковець Н. Хомський застосував поняття «компетенція» ще 1965 року. У праці Дж. Равена «Компетентність у сучасному суспільстві», уперше надрукованій 1984 року в Лондоні, подане розгорнуте тлумачення компетентності.

 КО – підхід знайшов відображення й у матеріалах європейських інституцій. Наприклад, Рада Європи (1990 рік), визначаючи рівні володіння іноземними мовами, виокремлює стратегічну, соціальну,соціолінгвістичну,мовну й навчальну компетентності.

Відомі міжнародні організації, що нині працюють у сфері освіти, останніми  десятиліттями вивчають проблеми, пов’язані з появою компетентнісно – орієнтованої освіти, серед них: ЮНЕСКО, ПРООН, Міжнародний департамент стандартів.

   Як бачимо, на Заході КО-підхід  був освітнім ноу-хау 70-80-х рр. ХХ ст.. У нас він став педагогічною  модою двадцять років по тому. Нині в Україні відбувається сотні семінарів, конференцій,круглих столів, у назвах яких годовним словосполученням є «компетентнісний підхід».

   Відомо, що наша система  освіти відзначалася своєю орієнтацією  на глибокі і всебічні знання, відтворення та застосування  засвоєного матеріалу в типових чи аналогічних навчальних ситуаціях. Компетентнісна освіта пріоритетним завданням бачить не поінформованість учня (знаннєвий підхід), а вміння розв’язувати відповідні проблеми, самостійно працювати, діяти в не стандартних ситуаціях, приймати рішення, спілкуватися тощо..Олександра Савченко вважає: «Компетентнісна освіта орієнтована на отримання особистістю конкретних навчальних результатів – знань, умінь, навичок, досвіду, рівень засвоєння яких дає змогу їй діяти адекватно».

Базовими поняттями компетентнісної освіти є:

•    компетентнісний підхід;
• компетентність і компетенція;
• ключові та предметні компетентності.

Компетентнісний підхід – спрямованість освітнього процесу на формування й розвиток основних базових і предметних компетентностей особистості. Компетентнісний підхід використовується для посилення практичної спрямованості шкільної освіти. Це шлях , яким система освіти у світі намагається прийти до подолання розриву між результатами освіти (як загальної так і професійної) і сучасними вимогоми життя.

Переваги компетентнісного підходу:

• практична спрямованість навчання;
• орієнтація на особистість учня;
• інтерактивний характер навчання;
• увага акцентується на результаті, а в якості результату – не певна сума інформації, а вміння школяра використати ці знання у життєвих умовах і проблемних ситуаціях

У даний час існує ряд спроб  визначити поняття «компетентність» з освітньої точки зору. У перекладі з латинської competens – відповідний, належний,здібний, “той, що відповідає вимогам”

 

На конференції міжнародного рівня, зініційованій ЮНЕСКО та Міністерством освіти Норвегії 2004р, дійшли згоди до такого трактування поняття компетентності:

Компетентність -    здатність застосовувати знання та вміння ефективно й творчо в міжособистісних відносинах і в професійних ситуаціях.

На нараді концептуальної групи проекту «Стандарт  загальної освіти» сформульоване  таке робоче визначення: «Компетентність -    готовність учня використовувати засвоєні знання, навчальні вміння та навички, а також способи діяльності в житті для рішення практичних і теоретичних задач.».

  Поряд  з поняттям «компетентність»  існує поняття «компетенція».

 Компетенція-

 

• розуміється як коло питань, щодо яких особистість має бути обізнана або певну сферу діяльності, в якій людина повинна володіти компетентністю.
• об’єктивна категорія, суспільно визнаний рівень знань, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини. Вона відчужена від людини, є наперед заданою соціальною нормою.

Варто відрізняти просто «компетентності» від «освітніх компетентностей». Освітні компетентності відносяться не до всіх видів діяльності, в яких бере участь людина, а тільки до тих, що включені до складу загальноосвітніх галузей і навчальних предметів.

Відповідно до поділу змісту освіти  виділяють такі освітні компетентності:

• ключові компетентності - відносяться до загального (метапредметного) змісту освіти;
• загальнопредметні компетентності - відносяться до певного кола навчальних предметів та освітніх галузей;
• предметні компетентності - частки стосовно двох попередніх рівнів компетентності, що мають конкретний опис і можливість формування в рамках окремих навчальних предметів.

Існує різна класифікація ключових компетентностей (які є найважливішими, обов’язковими для всіх навчальних предметів.) Проте при відборі ключових компетентностей слід враховувати такі критерії:

• Ключові компетентності повинні бути сприятливими для всіх членів суспільства, незалежно від статі, віку, раси, культури, сімейного стану,мови;
• Ключові компетентності повинні бутиузгодженні з етнічними, економічними та культурними цінностями;
• Ключові компетентності повинні мати особистісно-орієнтований характер

Ключові компетентності, визначені Радою Європи:

• політичні й соціальні компетенції (здатність нести відповідальність, приймати групові рішення. Мирно вирішувати конфлікти, підтримувати та покращувати демократичні інститути);
• полікультурні компетенції (здатність толерантно ставитися до представників інших культур, мов, релігій тощо);
• комунікативні компетенції (здатність успішно користуватися знаковими системами усної та писемної комунікації, володіння іноземними мовами);
• інформаційні компетенції (володіння інформаційними технологіями, критичне ставлення до відбору та використання інформації з різних джерел);
• компетенції безперервної освіти (здатність учитися протягом всього життя як особистого профісійного, так і соціального життя)

Ключові компетентності, визначені науковцями в Україні:

• навчально-пізнавальна;
• здоровۥязберігаюча;
• загальнокультурна;
• соціально-трудова;
• інформаційна;
• громадянська;
• підприємницька.

Навчально-пізнавальна

передбачає  формування індивідуального досвіду  участі дитини в навчальному процесі, вміння, бажання організувати свою працю для досягнення успішного  результату; оволодіння вміннями та навичками  саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки.

Здоровязберігаюча

пов’язана з  готовністю вести здоровий спосіб життя  у фізичній, соціальній, психічній  та духовній сферах, бережливе ставлення до свого здоровя та здоровя інших.

Загальнокультурна

передбачає  опанування спілкуванням у сфері  культурних, мовних, релігійних відносин; здатність цінувати найважливіші досягнення національної, європейської та світової культур

Соціально-трудова

пов’язана з  готовністю робити свідомий вибір, орієнтуватися  в проблемах сучасного суспільно-політичного  життя; оволодіння етикою громадянських стосунків, навичками соціальної активності, функціональної грамотності; уміння організувати власну трудову та підприємницьку діяльності, оцінювати власні професійні можливості, здатність співвідносити їх із потребами ринку праці

Інформаційна

передбачає  оволодіння новими інформаційними технологіями, уміннями відбирати, аналізувати, оцінювати  інформацію, систематизувати її; використовувати  джерела інформації для власного розвитку

Громадянська

      здатність людини активно, відповідально і ефективно реалізовувати громадянські права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства,ініціювати громадянську активність, використовувати засоби громадянського впливу на владні структури.

Підприємницька

здатність людини ефективно організовувати особисту та колективну трудову й підприємницьку діяльність, аналізувати ситуацію на ринку праці, оцінювати власні професійні можливості

 

Методичні рекомендації до практичного впровадження компетентнісного підходу у навчально-виховний процес:

• Всебічне вивчення особистісних і навчальних особливостей дитини;
• поєднання ситуативної і перспективної мотивації учіння;
• залучення життєвого досвіду дітей;
• оновлення навчального середовища класу;
• оптимізація у межах системи і окремого уроку кількості  і тривалості вправ для індивідуальної роботи учнів;
• забезпечення суб'єктності учіння: залучення учнів до визначення мети роботи, діалогу, ігрових ситуацій, драматизації й імпровізації, парної та групової роботи,рефлексивних суджень тощо;
• зменшення ролі вчителя у контролювальній діяльності, перевага позитивного змістового оцінювання;систематичне  залучення дітей до самоконтролю та самооцінювання

 

Важливо також мати на увазі, що компетентнісний  підхід слід розглядати лише як один із можливих (далеко не єдиний і не найсучасніший!) підхід на шляху модернізації української освіти. Насамперед зазначимо, що провідними тенденціями в модернізації освіти нового тисячоліття є орієнтація на особистісно-орієнтований та діяльнісний підходи.

 

 

«Чотири наріжні камені» сучасної освіти

 

 

• Навчитися жити разом
• Навчитися здобувати знання
• Навчитися працювати
• Навчитися  жити

                              Жак Делор