Ефективність управління організацією

де Еузв — річна економічна ефективність за рахунок зниження умовно-змінних витрат у собівартості;

Ерупв - річна економія умовно-перемінних витрат.

Ерупв = Ем + Еп + Езп + Езб + Енв + Епо + Еоб,   

де Ем — економія від зниження матеріальних витрат;

Еп  — економія палива й енергії на технологічні нестатки;

Езп  — економія заробітної плати виробничих робітників;

Езб — економія від зменшення втрат від браку;

Енв — економія від зменшення невиробничих витрат;

Епо — економія витрат на підготовку й освоєння виробництва;

Еоб — економія витрат на утримання і експлуатацію обладнання.

Економічну ефективність управлінського персоналу варто  оцінювати і за приростом прибутку:

де Еп — економічна ефективність управлінського персоналу;

Епр — річна економія за рахунок приросту прибутку;

By — сумарні річні витрати на управління.

де А1, A2 — річний обсяг реалізованої продукції відповідно до і після раціоналізації робіт в управлінні;

С1, С2 — витрати на гривню реалізованої продукції відповідно до і після раціоналізації робіт в управлінні;

П1 — прибуток від реалізованої продукції до впровадження раціоналізації робіт в управлінні [8].

Економію можна  визначити й у самій сфері  управління. Тут на неї впливають  такі фактори, як зниження трудовитрат  управлінського персоналу, умовне вивільнення  працівників, скорочення втрат робочого часу. Економічний ефект від зниження трудомісткості обробки інформації обчислюється за формулою:

де Еіmр — економічний ефект від зниження трудомісткості;

Т1, Т2—трудомісткість і-ї управлінської процедури (операції) до і після раціоналізації робіт, людино-дні;

S — середня річна вартість людино-дня управлінського персоналу;

n — число процедур (операцій).

Поліпшення структури  апарату управління підприємством, механізація й автоматизація  — найважливіші напрямки в його роботі. Ефективність уданому випадку  розраховується в такий спосіб:

де Еч — економія витрат за рахунок умовного вивільнення працівників;

Ф1, Ф2 — фонд робочого часу в середньому на одного працюючого відповідно до і після раціоналізації, год.;

Ч — чисельність працюючих до раціоналізації, чол.;

S'— середня річна заробітна плата одного працівника [5].

 

 

IV РОЗДІЛ. Аналітична оцінка ефективності господарської діяльності підприємства.

4.1. Оцінка ефективності виробничо-господарської  діяльності.

Метою аналізу виробничо-господарської  діяльності є оцінювання рівня ефективності застосування виробничих ресурсів для  виробництва і реалізації продукції, виявлення ефективності операційної  діяльності підприємства.

У ході аналізу  виробничо-господарської діяльності проводиться така робота: вивчається загальна і виробнича структура  підприємства; оцінюється рівень наявної  технології виробництва; проводиться  аналіз витрат на виробництво; аналізується рух основних фондів.

Під час аналізу  загальної і виробничої структури  підприємства розв'язуються такі завдання:

- досліджуються  основні техніко-економічні показники  структурних підрозділів (обсяги  виробництва, чисельність, основні  фонди, фонд оплати праці тощо);

- визначаються  кількість і місцезнаходження  окремих структурних підрозділів,  зокрема допоміжних та обслуговуваних, оптимальність їхнього розташування, а також стан будівель і  споруд;

- проводиться експертиза  доцільності виокремлення деяких  підрозділів у процесі майбутньої  реструктуризації;

- визначаються  основні види продукції, обсяги  їх випуску і реалізації за  попередні та звітний роки, а  також прогнозні показники на  наступні роки для кожного  структурного підрозділу і для  підприємства в цілому; визначається  частка кожного виду продукції  в загальному обсязі.

Однією з причин незадовільного фінансового становища  підприємства може бути утримання на його балансі значної кількості  об'єктів соціально-побутового призначення.

 

 

Завдання оцінювання рівня наявної технології виробництва  розв'язується за такими основними  позиціями:

- наявністю сучасних  передових технологій;

- використанням  ноу-хау і власних інноваційних  розробок;

- використанням  автоматизованих систем управління.

У процесі аналізу  звертається увага на циклічність  технологічних процесів, їхню безперервність, повторне використання продуктів переробки (відходів), наявність науково обґрунтованих  норм виготовлення продукції, серійність виробництва.

Під час аналізу  витрат на виробництво визначається ефективність планування собівартості і проводиться факторний аналіз відхилень факту від плану. На підставі первинних бухгалтерських документів визначається сума витрат, не пов'язаних із виробничо-господарською  діяльністю, у собівартості продукції. При цьому аналізується фактична (у натуральному і вартісному виразі) наявність сировини, матеріалів, палива, купованих напівфабрикатів, інших  товарно-матеріальних цінностей, що не стосуються виробництва продукції. На цій підставі розробляються рекомендації щодо їх подальшого використання, зокрема  продажу. Велика увага приділяється питанню правильності віднесення витрат на собівартість продукції і на валові витрати для оподатковування.

Аналізуючи рух  основних фондів і амортизаційних відрахувань, потрібно виходити з того, що балансова  вартість окремих майнових активів  майже ніколи не дорівнює їхній реальній ринковій ціні. Показники завантаженості основних фондів, зносу, матеріале- і  енергомісткості, прогресивності технологічних  процесів порівнюються з аналогічними показниками діяльності підприємств, найкращих у своїй галузі [8].

Майновий стан підприємства оцінюється на підставі дослідження  коефіцієнтів зносу, оновлення, вибуття  основних фондів; частки активної частини  основних фондів у їхній структурі. У процесі аналізу досліджуються  тенденції зміни таких статей, як незавершені капітальні вкладення  і майно в оренді, оскільки ці активи не беруть участі у виробничому  процесі і, за певних обставин, збільшення їхньої частки може негативно вплинути на результативність фінансової і господарської діяльності підприємства. На підставі результатів оцінювання визначають можливість їх реалізації (у тому числі в рахунок погашення заборгованості).

Інформаційною базою  аналізу є матеріали планових документів, дані бухгалтерського і  статистичного обліку та звітності  підприємства.

 

4.2. Оцінка ефективності діяльності  поза виробничих підприємницьких  структур.

Загальновідомо, що підприємництво здійснюється у багатьох сферах людської діяльності. Крім підприємницької  діяльності у виробничій сфері, оцінка ефективності якої викладена вище, не можна обминути бізнес в інших  сферах, насамперед бізнес, здійснюваний позавиробничими підприємницькими утвореннями. Загальний бізнесовий успіх підприємництва залежить від  ефективності не лише виробництва, а  й інших видів і форм діяльності людей. Передовсім це стосується просування товарів до споживачів, тобто прямого  посередництва та товарного обігу, результативності надання різноманітних  послуг ринкового характеру. Тому серед  переліку ділових якостей, які повинні  мати сучасні підприємці і менеджери, не останнє місце посідає здатність  до аналітичної оцінки ефективності будь-якої комерційно-підприємницької  діяльності [1].

Важливо усвідомлювати, що існує чимало видів підприємницької діяльності невиробничого характеру, яким притаманні певні особливості щодо аналітичної оцінки її ефективності.

Наприклад, основним результатом підприємництва у сфері  товарного обігу є здійснення необхідного обсягу продажу і  отримання додаткового прибутку від реалізації продукції. Щодо витрат, то необхідно розрізняти два їхні види: контактні витрати (вартість пошуку споживачів, прогнозування попиту, реклама тощо) і логістичні витрати (витрати на зберігання готової продукції  на складах, необхідне фізичне переміщення  її тощо).

Ефективність діяльності акціонерних комерційно-інноваційних банків та інших кредитно-фінансових установ можна визначити розрахунком  показника (коефіцієнта) прибутковості статутного фонду чи загальної величини кредитних ресурсів (обсягів надаваних послуг). При цьому важливо правильно обчислювати розмір отримуваного прибутку (з урахуванням усіх видів і вартості надаваних послуг).

У кожному конкретному  випадку оцінка ефективності діяльності має базуватись на реальній логіці та здоровому глузді. Головний принцип  полягає в обґрунтованому підході  до визначення комерційних, фінансових та інших кількісно вимірюваних результатів діяльності, зв'язаних з нею поточних витрат та їхньому порівнянні діленням (відношенням).

 

Висновок

Метою роботи є  розкрити сутність ефективності управлінської  діяльності. Для оцінки ефективності системи управління може бути в повній мірі використано ресурсний показник ефективності – модифікований показник ресурсовіддачі, який враховує поряд  з іншими факторами ринкові фінансово-кредитні відношення та інфляційні процеси. Також  слід використовувати такі показники  як рівень виробничих зв’язків, діапазон управління, ступінь стабільності кадрів, тощо.

Ділова оцінка якостей  персоналу організації – цілеспрямований  процес встановлення відповідності  якісних характеристик персоналу (здібностей, мотивацій, рис) вимогам  посади чи робочого місця.

Оцінка ефективності базується на обліку праці працюючих (управлінців) та особливостей прояви його результатів.

Службовці – це працівники, праця яких представляє собою той чи інший різновид розумової праці. Зміст праці службовців істотно відрізняється від праці робітників, адже праця робітників переважно фізична. Інша відмінність праці управлінців полягає в тому, що результати його праці важко вимірити кількісно. А результати праці управлінського персоналу часто становляться очевидними не одразу, а лише через деякий час, не рідко достатньо великий.

Вибір методів оцінки персоналу для кожної конкретної організації є унікальним завданням, яку може вирішити лише керівництво  компанії.

Організації періодично оцінюють своїх співробітників з  метою підвищення ефективності їх роботи та визначення потреби професійного розвитку. Як показують дослідження, регулярна та систематична оцінка персоналу  позитивно впливає на мотивації  співробітників, їх професійному розвитку.

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Дафт Р.Л. Менеджмент. – СПб.: Питер, 2000.

2. Економіка підприємства: Підручник. За ред. Акад. С.Ф. Покропивного. 2-є вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001.

3.Немцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент. Навч. посібник. – К.УВПК Ексоб, 2001.

6. Осовська Г.В. Основи  менеджменту. Навч. Посібник. – К.: Кондор, 2003.

7. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. / За ред. Москалюка В.Є. – К.: КНЕУ, 2002.

8. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. Посіб. – К.: Каравела, 2003.

          9. Антонов В., Серебрякова Г. Общий менеджмент: Учеб. пособие. – М.: Центр маркетинговых исследований и менеджмента, 2006.

         10. Бєсєдін М.О. Основи менеджменту: оцінно-ситуаційний підхід (модульний варіант): підручник / М.О. Бєсєдін, В.М. Нагаєв.  −  К.: Центр навч. л-ри, 2005.

         11. Воронін О. Визначення показників економічної ефективності виробництва на основі модифікації ресурсного підходу // Економіка України.– 2007.

         12. Гончарук А. Новий підхід до управління ефективністю у промисловості України // Економіка України . – 2006.

         13. Гуторова О.О. Основи менеджменту: навч. посібник / О.О. Гуторова / Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. − Харків: ХНАУ, 2009.

         14. Друкер П. Эффективное управление / П. Друкер.  −  М.: ФАИР-Пресс, 1998. 

         15. Єлісєєва О. К. Методологія управління ефективністю роботи підприємства // Статистика України. – 2004.

         16. Завадський Й.С. Менеджмент / Й.С. Завадський. − Т.1. − Вид. 2-ге. − К.: СУФІМБ, 1999.

         17. Калина А.В. Управління організацією в сучасних умовах. К.: МАУП, 2005.

         18. Куценко А.В. Механізм управління ефективністю діяльності системи як необхідність для досягнення її цілі // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006.

          19. Макаренко М.В. Формування механізму управління ефективним функціонуванням підприємства // Актуальні проблеми економіки.– 2005.

          20. Малин А. С., Мухин В. И. Исследование систем управления / Малин А. С., Мухин В. И. Учеб. для вузов. – М.: ГУ, 2002.

          21. Осовська Г.В. Основи менеджменту: навч. посібник / Г.В. Осовська, О.А. Осовський.  −  К.: Кондор, 2006. 

          23. Ситниченко В. Сучасні системи менеджменту як інструмент виходу з кризи / В. Ситниченко // Стандартизація. Сертифікація. Якість.  − 2009.

          25. Скібіцька Л.І., Скібіцький О.М. Менеджмент. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007.

          26. Червяченко А.В. Теоретичні підходи до визначення ефективності соціально-економічної системи та її видова класифікація // Економіка розвитку.– 2006.