Ефективність управління організацією

Для визначення ефективності праці управлінського персоналу  необхідно встановити критерії і  показники, за якими проводиться  оцінка. Під критеріями розуміють  найбільш загальну кількісну характеристику результатів управлінської праці. Окремі результати діяльності апарату  управління є показниками управлінської  праці. Вони носять підлеглий характер стосовно критерію і є основою  при його визначенні. Таким чином, сукупність показників праці і буде виражати критерій оцінки.

Для визначення економічної  ефективності управлінської праці  використовуються різні способи: за показниками підприємства, організації  і функціонуванню праці управлінського персоналу, обсягу переданої інформації; за якістю і швидкістю прийнятих  рішень; за виконанням функцій управлінських  ланок.

До показників, що характеризують працю в сфері управління, відносяться: зниження трудомісткості обробки управлінської  інформації; скорочення управлінського персоналу, термінів обробки інформації; скорочення втрат робочого часу управлінського персоналу за рахунок поліпшення організації праці; механізації  й автоматизації трудомістких операцій у сфері управління. Це показники, які кількісно вимірюються. Такі показники в сфері управління, як підвищення кваліфікації управлінського персоналу, якості роботи, поліпшення умов праці, обґрунтованість управлінських  рішень, культура управління й інші, не вимірюються чи узагалі вимірюються  неповно [4].

У сфері впливу управлінської  праці на виробництво показники, які кількісно вимірювані, є: приріст  прибутку; збільшення обсягів реалізації продукції; зростання продуктивності праці; зниження фондомісткості; збільшення фондовіддачі; прискорення оборотності  оборотних коштів; збільшення рентабельності виробництва; зменшення невиробничих витрат; зниження трудомісткості продукції; зменшення обсягів незавершеного  виробництва; зниження собівартості продукції; економія заробітної плати; зменшення  втрат робочого часу; підвищення культури виробництва; підвищення рівня організаційної роботи; поліпшення умов праці; підвищення якості продукції; підвищення кваліфікації виробничого персоналу; зростання  технічного рівня оснащення виробництва.

В результаті вдосконалення  системи управління підприємства дістають економічний і соціальний ефект: збільшується обсяг і підвищується товарність виробництва, забезпечується ритмічна робота підприємств, досягається  економія живої і уречевленої  праці, підвищується якість продукції, полегшується і змінюється характер праці, зростає задоволеність працею, скорочується плинність кадрів. Проте  не всі елементи економічного і соціального ефекту мають кількісний вираз. Це ускладнює оцінку ефективності управління. При цьому слід враховувати не тільки кількісні, а й якісні показники.

Хоча управлінська праця  належить до продуктивної, але вона безпосередньо не створює певних матеріальних цінностей і бере участь у процесі виробництва опосередковано, забезпечуючи своєчасне і якісне виконання технологічний операцій. Тому правомірно визначати вплив  певних змін в управлінні на кінцеві  результати виробничо-фінансової діяльності підприємств. Тільки працю обмеженої  кількості працівників у сфері  управління можна оцінити за безпосередніми результатами їх роботи (облікові працівники, друкарки тощо).

Ефективність — це оціночний критерій діяльності колективу працівників у будь-якій сфері, включаючи управління. Тому забезпечення високої ефективності управління є складовою частиною загальної проблеми підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Визначають її на основі загальних методологічних принципів, прийнятих в економіці.

Існують різні підходи  до визначення ефективності управління:

- розраховують синтетичні  показники ефективності управління (коефіцієнт оперативності, надійності  тощо);

- фактичні дані порівнюють  з нормативними, плановими або  з показниками за попередні  роки (нормативи чисельності апарату  управління, продуктивність, економічність  управління тощо).

- застосовують якісну  оцінку ефективності за допомогою  експертів.

- застосовують емпіричні  формули для розрахунку показників, що характеризують ефективність  управління.

При визначенні ефективності управління обчислюють абсолютну і  порівняну ефективність витрат на управління. Абсолютна ефективність виражається  загальною величиною ефекту, одержаного в результаті здійснення заходів  удосконалення системи управління виробництвом. Порівняльна ефективність показує, наскільки один варіант  ефективніший за інший, проектований або  діючий.

Залежно від характеру  розроблених заходів об'єктом  оцінки ефективності управління можуть бути: управління в цілому (система, організація, методи), його структура, рівень використання управлінської  праці, ефективність роботи кожного  структурного підрозділу.

Для оцінки ефективності управління використовують трудові, вартісні, інформаційні, технічні (технологічні) показники. Найбільш загальні із них — оперативність  роботи апарату управління, надійність і оптимальність систем управління.

Оперативність роботи апарату  управління відображає своєчасність використання постанов, наказів і розпоряджень вищестоящих організацій, керівників і головних спеціалістів підприємства. Коефіцієнт оперативності (Коп) визначають за такою формулою:

де tн - встановлений строк виконання відповідних документів, днів; tв — відставання від прийнятого строку виконання, днів.

Надійність системи управління виявляється у безпосередньому  її функціонуванні, яке забезпечує досягнення цілей виробництва. Показники  надійності системи такі: безвідмовність (безперервне збереженні працездатності), готовність (ефективне збереження працездатності), відновлюваність (швидке усунення збоїв  у роботі і відтворення здатності  функціонувати у заданому режимі).

На практиці висока надійність управлінської системи підприємництва (об'єднання) забезпечується при науково  обґрунтованій структурі управління та інформаційної системи, раціональній технології процесів управління, правильному  підборі і розстановці кадрів, ефективному стилі управління тощо [8].

Оптимальність системи управління характеризується рівнем застосування сучасних економіко-математичних методів  для розробки управлінських рішень, обґрунтованістю співвідношення централізації  і децентралізації управління, керованістю  підприємства та ін. Керованість підприємства або структурного підрозділу показує рівень забезпечення заданої організаційної стійкості підприємства (цеху, бригади) і своєчасність переведення його з одного кількісного (якісного) стану в іншій, що відповідає поставленій меті.

Коефіцієнт ефективності управління (Кеф) відображає ступінь  використання потенціальних можливостей  підприємств (об'єднань):

де Ф — фактичне валове виробництво продукції (валовий  доход, прибуток);

П — потенційні можливості виробництва валової продукції (валового доходу, прибутку).

Ефективність організації  управління можна оцінити за іншими загальними показниками, які характеризують стан системи управління на підприємстві:

а) коефіцієнтом якості використання управлінських робіт;

б) коефіцієнтом стабільності кадрів;

в) коефіцієнтом, що характеризує співвідношення між темпами зростання  обсягу виробництва і витратами  на управління.

Як часткові показники, що характеризують організацію праці  управлінського персоналу, застосовують також коефіцієнт використання робочого часу і кваліфікації кадрів, коефіцієнт умов праці і організації робочих  місць та ін. На підставі зазначених коефіцієнтів визначають зведений коефіцієнт рівня організації управлінської  праці.

Для визначення ефективності удосконалення управління використовують і такі показники:

а) порівняння витрат на раціоналізацію з результатами діяльності об'єкта управління;

б) співвідношення витрат на удосконалення управління і на сам  процес управління;

в) динаміку витрат на управління порівняно із загальними витратами  виробництва.

На практиці для оцінки ефективності системи управління найчастіше використовують три групи показників:

1) загальні результативні  показники виробничо-фінансової  діяльності підприємства — валова  продукція в динаміці, вихід валової  продукції на одного середньорічного  працівника, фондовіддача, прибуток  на одного працівника, рентабельність  виробництва тощо;

2) показники продуктивності  управлінської праці — виробництво  валової продукції на одного  управлінського працівника або  на 1 людино-день, затрачений в управлінні, вихід валової продукції на 1 грн.  витрат на управління, сума прибутку  на 1 людино-день, затрачений в управлінні, тощо;

3) показники економічності  апарату управління — питома  вага персоналу управління в  загальній чисельності працюючих  і загальному фонді оплаті  праці, питома вага витрат на  управління в собівартості продукції  тощо.

Для визначення ефективності роботи кожного структурного підрозділу використовують дані про виконання  конкретних завдань і рівень досягнення поставлених перед ними цілей.

Практичним результатом  удосконалення системи управління може бути зниження витрат на управління, яке досягається за рахунок скорочення чисельності працівників апарату  управління і підвищення продуктивності праці. Проте не будь-яке вдосконалення  управління призводить до зниження питомих  витрат на управління. Оскільки управління є складовою виробничо-фінансової діяльності підприємств, то свідченням підвищення його ефективності може бути зростання економічних показників господарювання при незмінних або  навіть дещо зростаючих витратах на управління.

Діючі або запроектовані  системи управління можна оцінити  за такою формулою:

де Ев — ефективність виробництва, яку визначають як відношення фактичної маси прибутку до планової;

ЕА — економічність  апарату управління, яку визначають як відношення фактичної чисельності  працівників апарату управління до нормативної.

Оцінюючи ефективність заходів  удосконалення організації управління виробництвом, слід врахувати, що фактичний  ефект від такого удосконалення  значно вищий суми економії витрат на управління. Удосконалення системи  управління не тільки призводить до підвищення продуктивності праці управлінського персоналу, а й сприяє кращій організації  і підвищенню результативності праці  всіх працівників підприємства, зростанню  виробітку, скороченню простоїв людей, техніки тощо. Крім того, підвищується загальна культура виробництва і  управління, зміцнюється дисципліна праці, поліпшуються умови, за яких людина в повній мірі може розвивати свої здібності.

Ефективність окремих  заходів, пов'язаних з раціоналізацією  системи управління (зміна структури  управління, норм управління і обслуговування, забезпеченості кваліфікованими кадрами  тощо), можна оцінити за допомогою  факторного аналізу. При цьому треба  обов'язково забезпечити елімінування впливу інших факторів на формування кінцевих результатів виробничо-фінансової діяльності підприємств (якість земель, забезпеченість основними фондами, робочою силою, характер спеціалізації  тощо) [11].

На ефективність управління впливають рівень підготовки кадрів, використання спеціалістів згідно з  їхньою кваліфікацією, наукова організація  праці та інші фактори.

3.2. Показники ефективності управлінської  праці.

Оскільки процес управління виробництвом впливає на всю багатосторонню діяльність підприємства, то це дає можливість визначити вплив  управлінської праці на безліч показників виробничої діяльності. При цьому  ефективність його зводиться до економії, одержуваної від впливу управлінського персоналу на виробничу діяльність підприємства, порівняної з витратами  на управління.

Економічна ефективність управлінської праці (Еп) (у розрахунку за рік) визначається за формулою:

де Ее — економічний ефект;

By — сумарні річні витрати на управління.

Економічний ефект (Еу) представляє  собою приведену за рік суму економії на управлінську діяльність:

,

де Еі — економія і-го виду робіт;

Ен — нормативний коефіцієнт ефективності (0,15);

п — число виконуваних робіт, що дали економію.

Ефективність управлінської  праці виражається показниками  виробничої діяльності підприємства. Загальний вид формули буде такою:

де Eyi — економічна ефективність управління по і-му показнику підприємства;

Пi — результат роботи підприємства по і-му показнику.

Управлінський персонал своєю діяльністю впливає на скорочення трудомісткості продукції, що випускається, підвищення ритмічності роботи, поліпшення матеріально-технічного постачання й  обслуговування основного виробництва, оптимізацію техніко-економічного й оперативного планування. Тому економічну ефективність його можна визначити  за формулою:

де Епр — економічна ефективність управлінського персоналу за рахунок зростання продуктивності праці;

Пп — продуктивність праці  підприємства.

Управлінський персонал впливає  і на зниження собівартості продукції, що випускається, особливо умовно-змінних  витрат. Це можна виразити в такий  спосіб: