Ефективність управління організацією

 

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………………..….. 2

     І РОЗДІЛ. Сутність і значення сучасного менеджменту …………………… 4

1. Поняття про менеджмент і управління …………………………………… 4
2. Менеджмент як вид професійної діяльності ……………………………… 9

     ІІ РОЗДІЛ. Сутність ефективності управління ……………………………….. 14

2.1. Економічна ефективність  менеджменту ……………………………….…….. 14

2.2. Ефективність процесів менеджменту ………………………………………… 17

2.3. Соціальна ефективність менеджменту ……………………………………… 20

     ІІІ РОЗДІЛ. Критерії та показники ефективності управління ………………. 22

3.1. Критерії оцінки управлінської праці ………………………………………..... 22

3.2. Показники ефективності управлінської  праці …………………………...… 28

    IV РОЗДІЛ. Аналітична оцінка ефективності господарської

    діяльності підприємства ……………………………………………………….. 32

4.1. Оцінка ефективності виробничо-господарської  діяльності ………………. 32

4.2. Оцінка ефективності діяльності  поза виробничих підприємницьких 

       структур ……………………………………………………………….……… 34

Висновок  …………………………………………………………………………… 36

Список  використаної літератури ………………………………………………… 37

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В умовах ринкової економіки  забезпечення ефективності управління є метою будь-якого підприємства, оскільки саме ефективність управління забезпечує успішне функціонування та розвиток кожної організаційно –  господарчої ланки.

Ефективність управління не визначається лише факторами зовнішнього  середовища підприємства, в першу  чергу ефективність залежить від  дій персоналу в процесі діяльності організації, в процесі реалізації розроблених планів і програм  розвитку підприємства, в процесі  досягнення певних цілей.

Існує багато підходів до визначення поняття ефективності управління. Узагальнення різних підходів дало можливість запропонувати  наступне визначення: ефективність управління - це результативність функціонування системи і процесу управління як взаємодії керуючої і керованої  систем, що забезпечує досягнення цілей підприємства, яка визначається співвідношенням ефекту від реалізації різноманітних інвестицій в систему управління підприємством з розміром витрат, необхідних для їх впровадження.

Зовнішня ефективність управління характеризується ступенем досягнення цілей та ступенем виконання планів діяльності підприємства. Внутрішня  ефективність може бути охарактеризована за допомогою показників економічної, фінансової, ресурсної ефективності, а також показників, що характеризують соціальний, науково-технічний та екологічний  ефект управління підприємством.

Актуальність  роботи. В Україні відбуваються глибокі економічні зміни, відбувається докорінне руйнування колишнього механізму управління економікою, його заміна ринковими методами господарювання. Розвиток економіки на сучасному етапі визначається і характеризується перехідними явищами і процесами, що пов'язано з відмовленням від адміністративної системи керування і вибором ринкової системи.

Україна, що стала на шлях реформ, зіштовхується з безліччю проблем. Одна з них — непрофесіоналізм у сфері управління, переважання  некваліфікованих керівників усіх рівнів.

Об'єкт дослідження даної курсової роботи – поняття «ефективність менеджменту».

Предмет дослідження – процесс управління підприємством.

Процедура оцінювання ефективності управління діяльністю підприємства висуває  проблему вибору методу, на підставі якого  вона має здійснюватись. Проблемам  оцінювання ефективності управління діяльністю підприємства присвячені роботи багатьох вітчизняних та зарубіжних учених. Серед них найцікавішими є  роботи З. П. Румянцевой , Дж. К. Лафти, А. Н. Тіщенко, Н. А. Кизіма, Я. В. Догадайло , Р. С. Каплана, Д. П. Нортона, І. І. Мазура, В. Д. Шапіро, Н. Г. Ольдерогге . Проте  різні точки зору, які представлено в цих роботах, породжують все  більше дискусійних питань. Тому дана проблема вимагає глибшого вивчення.

Мета даної курсової роботи полягає в аналізі теоретичних аспектів оцінювання ефективності управління діяльністю підприємства.

Для досягнення цієї мети було вирішено наступні завдання:

а)   визначено сутність поняття «ефективність управління діяльністю підприємства»;

б) проаналізовано існуючі методи оцінювання ефективності управління підприємством;

в) сформульовано критерії оцінювання ефективності управління діяльністю підприємства та визначено відповідність існуючих методів зазначеним критеріям.

Методологічною основою  дослідження є діалектичний метод  пізнання, сучасна теорія управління, теоретичні положення і праці  вітчизняних та зарубіжних вчених з  проблем управління.

 

І РОЗДІЛ. Сутність і значення сучасного менеджменту.

1. Поняття про менеджмент і управління.

У спрощеному розумінні менеджмент — це уміння домагатися поставлених  цілей, використовувати працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей. Менеджмент українською — «управління» —  функція, вид діяльності щодо керівництва  людьми в найрізноманітніших організаціях. Менеджмент — це також галузь знання, що допомагає здійснювати цю функцію. Нарешті, менеджмент як збірне від менеджерів — це певна категорія людей, соціальний прошарок тих, хто здійснює роботу з  управління.

Термін «менеджмент» походить від анг. manage і означає «керувати, управляти, стояти на чолі, завідувати, бути здатним впоратися з чимось, якоюсь проблемою». Іноді під менеджментом також розуміють самостійний  вид професійної діяльності, що спрямована на досягнення певної мети [17].

Значимість менеджменту  була особливо ясно усвідомлена в  тридцяті роки ХХ ст. Уже тоді стало  очевидним, що діяльність ця перетворилася  на професію, галузь знань — на самостійну дисципліну, а соціальний шар —  на дуже впливову суспільну силу. Роль цієї зростаючої суспільної сили змусила  заговорити про «революцію менеджерів», коли з'явилися корпорації-гіганти, що володіють величезним економічним, виробничим, науково-технічним потенціалом, порівнянним за потужністю з цілими державами. Найбільші корпорації, банки  становлять стрижень економічної і  політичної сили великих націй. Від  них залежать уряди, багато хто з  них мають транснаціональний  характер, простягаючи свої виробничі, сервісні, розподільні, інформаційні мережі по усьому світу.

Отже, управління — це складний процес, який включає цілеспрямований  вплив на об'єкти, системи з метою  збереження їхньої сталості або переведення  з одного стану в інший з  метою досягнення певних цілей.

Існує вужче поняття: управління — це усвідомлена цілеспрямована діяльність людини, за допомогою якої він упорядковує і підкоряє своїм  інтересам елементи живої і неживої природи, техніки [17].

 

Поняття «управління» має  розширене значення, тому що використовується не тільки для умов ринку, а й у  керуванні некомерційними підприємствами чи будь-якими іншими технічними, соціальними, біологічними абстрактними системами. При цьому процеси управління технічними системами становлять предмет  вивчення технічних наук, біологічними системами — біологічних наук, а соціальними системами —  соціальних наук. У широкому розумінні  управління становить функцію організованих  систем різної природи, яка забезпечує зберігання їх певної структури, підтримку  режиму діяльності, реалізацію їх програми і цілей.

 Фундаментальний Оксфордський  словник англійської мови дає  таке тлумачення "менеджменту":

 а) спосіб, манера ставлення  до людей;

 б) влада і мистецтво  управління;

 в) особливий рід  уміння та адміністративні навички;

 г) орган управління, адміністративна одиниця.

У спрощеному розумінні менеджмент — це вміння добиватися поставлених  цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей.

  Менеджмент - функція, вид діяльності з керівництва людьми в різних організаціях.

  Менеджмент — це також галузь людських знань, які допомагають здійснити цю функцію. Нарешті, менеджмент, як збірне від менеджерів, -це певна категорія людей, які здійснюють роботу з управління. Значимість менеджменту була особливо чітко усвідомлена в 30-ті роки. Вже тоді стало очевидним, що ця діяльність перетворилася в професію, галузь знань - в самостійну дисципліну, а соціальний прошарок людей — в досить впливову суспільну силу.

  У функціональному  плані менеджмент найбільш часто  визначають як процес, за допомогою  якого група людей, шо співпрацюють, направляє свої дії до загальних  цілей.

  Як самостійний вид професійної діяльності менеджмент можливий лише на базі ринку, який склався і розвинувся: він є управлінським механізмом, який вбудований в ринкову економіку. Послуги менеджерів пропонуються діловим організаціям, зацікавленим у професійному і кваліфікованому адмініструванні на контрактній основі. Ринок надає менеджерам відому незалежність як перед власниками капіталу, так і перед авторитетом урядових чиновників, бо ризик і невизначеність, як супутні будь-якої ринкової операції, формують у менеджерів самостійність та відповідальність за те, що вони роблять, сприяють удосконаленню їх професіоналізму.

   Директор, керівник — давня професія. Необхідність в управлінні з'явилась одночасно з формуванням людського суспільства, як тільки люди почали об'єднуватися в групи для сумісної праці.

  Сучасний керівник підприємства — директор — з'явився не на голому місці. Йому передували тисячоліття праці, турботи про розумну її організацію, сміливий пошук кращих умів свого часу.

   Зміст поняття "менеджмент" можна розглядати як науку і практику управління, як організацію управління фірмою і як процес прийняття управлінських рішень.

 Під науковими основами  управління розуміють систему  наукових знань, яка становить  теоретичну базу практики управління, а точніше забезпечення практики  менеджменту науковими рекомендаціями.

  Першим етапом методології наукового управління був аналіз змісту роботи і визначення її основних компонентів. Потім була обгрунтована необхідність систематичного використання стимулювання з метою зацікавленості робітників у підвищенні продуктивності праці та зростанні обсягу виробництва.

 У зарубіжній науці  управління склалися чотири найважливіші  концепції, які внесли суттєвий  вклад у розвиток сучасної  теорії і практики управління. Це теорія наукового управління, теорія адміністративного управління, теорія управління з позицій  психології і людських відносин, теорія управління з позиції  науки про поведінку.

 Концепція наукового  управління одержала розвиток  у США з початку XX століття. її основоположником був Ф.  Тейлор, книгу якого "Принципи  наукового управління" вважають  початком визнання менеджменту  наукою і самостійною галуззю дослідження. Завдяки розробці цієї концепції менеджмент був визнаний самостійною галуззю наукових досліджень і було доведено, що методи, які використовуються в науці й техніці, можуть ефективно використовуватися в практичній діяльності організації для досягнення намічених цілей.

  Концепція адміністративного управління була направлена на розробку загальних проблем і принципів управління організацією в цілому. В рамках цієї концепції в 20-ті роки було сформульовано поняття організаційної структури фірми як системи взаємозв'язків, які мають певну ієрархію. З'явилося розуміння того, що організацією можна управляти систематизовано, щоб більш ефективно досягати її цілей. Ця концепція одержала також назву класичної школи управління.

  Концепція управління з позиції психології і людських відносин вперше визначила менеджмент як "забезпечення виконання роботи за допомоги інших людей". Дослідження, проведені психологом А. Маслоу, показали, що мотивами вчинків людей є не економічні сили, а різні потреби, що не можуть задовольнитися грошима.

 Концепція управління  з позицій науки про поведінку  — це сучасна теорія, яка одержала  розвиток у 60-ті роки. її основне  кредо — підвищення ефективності  організації в результаті підвищення  ефективності її людських ресурсів. Звідси - дослідження різних аспектів  соціальної взаємодії: мотивації,  характеру влади і авторитету, організаційної структури, комунікації  в організаціях, лідерства. Основна  мета цієї концепції — це  намагання допомогти робітнику  створити власні можливості на  основі застосування положень  поведінкових наук до побудови  і управління організаціями.