Шпаргалка по "Международному праву"

Постанова КМУ «Про затвердження Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні» від 1листопада 1999 р. № 2028.

5.Конфлікт кваліфікацій в міжнародному приватному праві.

Кваліфікація є елементом тлумачення (встановлення змісту колізійної норми) і полягає в юридичній оцінці колізійної норми. Науково-практичне зіставлення найпростішого елемента з більш складним і є кваліфікація, метою якої є встановлення системи, порядку серед величезної кількості юридичних понять, норм. Розрізняють декілька основних способів кваліфікації: за законом суду; по системі права тієї держави, до якого відсилає колізійна норма; за принципом автономної кваліфікації.

Теорія кваліфікації за законом суду означає, що суд, застосовуючи колізійну норму, кваліфікує її поняття відповідно до змісту, теорорія «автономної кваліфікації» зводиться до того, що суд, розглядаючи спір з «іноземним елементом», повинен провести кваліфікацію понять норми права не через звернення до конкретних існуючим правовим системам, а на основі загальних правових понять

Питання тлумачення та кваліфікації стосується як колізійних, так і матеріально-правових норм, на підставі яких має бути вирішений спір про право. Мова йде про сутність приватного права конкретної держави, міжнародних угод, звичаїв.

Тлумаченням норми можна вважати з'ясування її змісту. Кваліфікація є елементом тлумачення норми й полягає в її юридичній оцінці. Воиа спрямована на встановлення мети норми права. Тлумачення та кваліфікація є взаємопов'язаними процесами у правозастосовній практиці. Водночас вони є різними за своєю суттю та значенням. Кваліфікація не існує окремо від тлумачення та застосування норми, зокрема колізійної.

Норма права потребує свого тлумачення, оскільки вона існує.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 3

1. Цивільно-правова відповідальність іноземців в Україні.

Згідно з Законом України "Про правовий статус іноземців" іноземці, які вчинили правопорушення, відповідають на загальних підставах.Тобто на іноземців у питаннях відповідальності поширюється національний режим. Це означає, що іноземці підлягають юрисдикції та законодавствуУкраїни і відповідають за цивільними позовами, заявленими до них,нарівні з громадянами України.Цивільно-правова відповідальність може бути з договору та позадоговірною(з делікту). Майнова відповідальність іноземців за невиконання договоручи неналежне виконання його умов є такою ж, як і відповідальність

громадян України. Відповідальність сторін, що випливає із зовнішньоторговельних договорів (контрактів), визначається правом,обраним сторонами, а якщо цього не зроблено — законом місця укладенняцього договору (контракту) чи подальшим погодженням сторін контракту. У випадку відсутності погодження

між сторонами під час укладення вказаного контракту може застосовуватися право, обране за іншим критерієм

Права та обов'язки сторін за зобов'язаннями, які виникають внаслідок позадоговірного заподіяння шкоди, визначаються за законом країни, демала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги провідшкодування. Тобто вразі, якщо така дія чи інша обставина мала місце в Україні,цивільно-правова відповідальність настає за законодавством України.На окремих іноземців, згаданих, зокрема, в Положенні про дипломатичніпредставництва та консульські установи іноземних держав в Україні,

затвердженому Указом Президента України від 10 червня 1993 p., принципнаціонального режиму в питаннях відповідальності не поширюється.Відповідно до його норм члени дипломатичного персоналу; консульські

посадові особи та консульські службовці; представники іноземних держав ічлени парламентських та урядових делегацій іноземних держав, якіприбувають в Україну для участі в міждержавних переговорах, міжнародних

конференціях і нарадах, або з іншими офіційними дорученнями, володіютьімунітетом від юрисдикції судів України під час виконання ними службовихобов'язків. Зазначений імунітет поширюється і на членів їхніх сімей, якісупроводжують зазначених осіб.

Проте імунітет від юрисдикції України не поширюється на випадки: колиголова дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу, атакож члени їхніх сімей, які проживають разом із ними і не є громадянамиУкраїни, вступають у цивільно-правові відносини як приватні особи узв'язку з позовами про належне їм нерухоме майно на території України;спадкування; з питань, які випливають із їхньої професійної абокомерційної діяльності, що здійснюється ними за межами службових

обов'язків

2. Поняття визначення та „національність" юридичної особи.

«Національність юридичної особи» застосовується для визначення її особистого закону (lex personalis). Термін «національність» щодо юрид. осіб має умов, характер, тому в зак-ві частіше застосовується категорія «особистий закон» юрид. особи. За цим законом визначаються питання статусу юрид. особи: чи є організація юрид. особою, коли виникає і припиняється її право- та дієздатність, який її обсяг, як створюється, реорганізується та ліквідується юрид. особа, яка частка майна такої особи, її філій і представництв, які повноваження мають її органи управління, як розподіляється майно при ліквідації тощо. З приводу встановлення особистого закону юрид. особи вироблено ряд ознак, за якими відповідне утворення кваліфікується як таке, що володіє правосуб'єктністю. Критерії належності юрид. особи до тієї чи ін. д-ви відповідають у доктрині чотирьом осн. теоріям, які беруть за вирішальну ту чи ін. ознаку юрид. особи: громадянство фіз. осіб, котрі формують юрид. особу (теорія фікції та теорія контролю); місце розміщення капіталу (теорія цільового майна, або теорія центру експлуатації); місцезнаходження кер. центру юрид. особи (теорія осілості); статутний критерій — місце інкорпорації (нормат. теорія, або теорія інкорпорації). Згідно з теорією фікції юрид. особа — це правова фікція, за якою стоять реальні люди — носії прав та обов'язків. Вважається, що юрид. особа належить до тієї д-ви, гр-ни якої контролюють її діяльність. У сучас. доктрині теорія фікції отримала назву теорії контролю.

 Вирішення питання національності цієї юридичної особи – головним питанням є питання розрізнення своїх й чужих юридичних осіб (пов’язана з перевагами у оподаткуванні, правами щодо здійснення валютних операцій, умовами надання ліцензії).

В українському законодавстві питання про національність юридичної особи вирішується за різними критеріями:

· місце знаходження юридичної особи;

· місце створення юридичної особи.

3. Структура колізійної норми

Колізія-це взагалі столкновення законів.

Залежно від структури колізійні норми поділяються на:

1) прості норми, які мають у своєму складі один обсяг і однуприв'язку.

2) складні норми, які мають у своєму складі декілька обсягів та(або) декілька прив'язок. Складні колізійні норми поділяються на альтернативні та кумулятивні.

Альтернативні колізійні норми містять декілька колізійнихприв'язок, із яких застосуванню підлягає тільки одна. Основною рисою таких норм є наявність більше одного варіанта вибору права,яке підлягає застосуванню, та відсутність пріоритетів під час виборуправа. Наприклад: «Захист права власності та інших речових правздійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якіймайно знаходиться, або відповідно до права держави суду»

Кумулятивні колізійні норми містять декілька колізійнихприв'язок, кожну з яких слід враховувати під час вирішення колізій-ної проблеми. Наприклад: «Право на шлюб визначається особистимзаконом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. Уразі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сімейногокодексу України щодо підстав недійсності шлюбу»

4. Конфлікт кваліфікацій в міжнародному приватному праві.

Кваліфікація є елементом тлумачення (встановлення змісту колізійної норми) і полягає в юридичній оцінці колізійної норми. Науково-практичне зіставлення найпростішого елемента з більш складним і є кваліфікація, метою якої є встановлення системи, порядку серед величезної кількості юридичних понять, норм. Розрізняють декілька основних способів кваліфікації: за законом суду; по системі права тієї держави, до якого відсилає колізійна норма; за принципом автономної кваліфікації.

Теорія кваліфікації за законом суду означає, що суд, застосовуючи колізійну норму, кваліфікує її поняття відповідно до змісту, теорорія «автономної кваліфікації» зводиться до того, що суд, розглядаючи спір з «іноземним елементом», повинен провести кваліфікацію понять норми права не через звернення до конкретних існуючим правовим системам, а на основі загальних правових понять

Питання тлумачення та кваліфікації стосується як колізійних, так і матеріально-правових норм, на підставі яких має бути вирішений спір про право. Мова йде про сутність приватного права конкретної держави, міжнародних угод, звичаїв.

Тлумаченням норми можна вважати з'ясування її змісту. Кваліфікація є елементом тлумачення норми й полягає в її юридичній оцінці. Воиа спрямована на встановлення мети норми права. Тлумачення та кваліфікація є взаємопов'язаними процесами у правозастосовній практиці. Водночас вони є різними за своєю суттю та значенням. Кваліфікація не існує окремо від тлумачення та застосування норми, зокрема колізійної.

Норма права потребує свого тлумачення, оскільки вона існує.

3.Статус фізичної особи в міжнародному приватному праві.

Субєктами більшості цивільно-правовихвідносин з іноземним елементом є фізичні особи. У МПрП виділяють наступні категорії фізичних осіб: іноземні громадяни, апатриди, біпатриди, біженці. Правовий статус біпатридів, апатридів і біженців має серйозну специфіку, і в МП оцінюється як усклалнений статус, міжнародно-правова патологія. Залежно від належності іноземця до тієї чи іншої категорій визначається і його правовий статус. Правовий статус фізичної особи визначається через його правоздатність і дієздатність. Основна особливість цивільно-правового положення іноземних громадян те, що вони підпорядковуються двом правопорядкам – свого громадянства і держави перебування. Основою для визначення їх правового статусу є загальні стандарти прав людини.

В Україні правовий статус іноземців визначається

1) іноземі громадяни

2) особи без громадянства – особи, які громадянства такого не мають (до них застосовується національний режим);

3) біпатриди

Особи зазаначених трьох категорій у свою чергу поділяються на:

• тих, які постійно проживають на території України (отримують медичну допомогу на рівні громадян України);
• тих, які є тимчасово прибулими на території України (медичну допомогу отримують на рівні громадян України, але за умови оплати).

4) біженець;

біженець – особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом унаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і, перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань. Біженець має право на судовий захист.

Біженець має два види особливих прав:

• право на притулок
• на соціальний захист: за Конвенцією у державі перебування біженцю має обов’язково надаватися місце роботи й якщо держава не в змозі забезпечити це, то вона повинна взяти цього біженця на утримання (сплачувати матеріальне відшкодування).

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 4

1. Система міжнародного приватного права.

Системою міжнародного приватного права- це цілісну структуру, що розглядається у поділі на правові інститути, що поєднуються у дві частини – загальну та спеціальну. Загальну частину МПП складають норми, які мають загальнотеоретичне, методичне значення для усіх інститутів міжнародного приватного права. Загальна частина вивчає поняття та предмет міжнародного приватного права, його систему та джерела,м-ди,суб’єкти.

Спеціальна частина міжнародного приватного права включає окремі правові інститути, ускладнені «іноземним елементом». Спеціальною частиною МПП є: цивільно-правове положення суб’єктів міжнародного приватного права; право власності; спадкове право; сімейне право; трудові відносини, зовнішньоекономічні договори; зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди.

Також існує система МПП як наука що саме регулює теоретичне та методологічне особливості галузі,її актуальні проблеми.

2. Торговельні звичаї.

Звичай — це правило, яке склалося давно, систематично застосовується, хоч і не вимагає своєї фіксації у певній правовій формі. Різновидом міжнародних звичаїв є звичаї торговельні, які широко використовуються у міжнародній торгівлі й торговельному мореплавстві. Торгові звичаї — правила поведінки, а не норма права. Класифікуються як умови контракту. Звичаї повинні відповідати таким вимогам: 
1) мати характер загального правила;

2) бути достатньо відомими у відповідній сфері торгівлі; 
3) бути визначеними щодо свого змісту; 
4) бути розумними.

3. Види колізійних норм.

За походженням:

Національні (містяться у національному законодавстві) і міжнародні (у договорах)

За формою колізійної привязки виділяють:

• Односторонні колізійні норми – у привязці названо конкретне національне право
• Двосторонні – вибір права підкорено якому-небудь загальному принципу
• Залежно від обовязковості застосування:
• Імперативні – встановлюють категоричні принципи застосування права
• Диспозитивні – у якості основної колізійної норми передбачають автономію волі сторін
• В залежності від структури колізійної привязки:
• Прості – один обсяг, одна привязка;
• Складні (альтернативні) – один обсяг, кілька привязок. Альтернативні привязки можуть бути рівнозначними і підрядними