Вживання неологізмів в поезії Василя Стуса

Вживання неологізмів в поезії Василя Стуса

 

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методичні основи неологізмів

1.1 Поняття про неологізми

1.2 Види та функції неологізмів

1.3 Способи творення неологізмів  у сучасній українській мові

Розділ 2. Вживання неологізмів в поезіях Олени Пчілки

2.1 Загальна характеристика неологізмів  в творчості Олени Пчілки

2.2 Функції неологізмів в поезіях Олени Пчілки

Висновки

Список використаної літератури

 

ВСТУП

Творчість Олени Пчілки  відома широкому колу читачів. І хоч багато відомих літературознавців (Микола Жулинський, Михайлина Коцюбинська, Микола Ільницький, Богдан Рубчак, Юрій Шевельов, Уляна Пелех, Дмитро Стус, Леонід Рудницький, Остап Тарнавський, Леонід Плющ, Тамара Гундорова, Елеонора Соловей, Людмила Волянська та ін.) розглядали творчий доробок митця, все ж досліджено ще далеко не все. Цьому є пояснення: своєрідність мови творів митця, широкий діапазон тем, різноманітність методів і прийомів, незвичність манери письма, глибокий філософський зміст поезій, метафоричність образів тощо. Тому на сьогодні є актуальним питання про докладне вивчення творчості поета, осмислення його як особистості.

До перебудови в Україні про В.Стуса знало небагато людей. Потроху його твори передавалися за кордон, тому до кінця 1980-х років усі літературознавчі роботи про нього належать діаспорним критикам. Мовчання порушив Микола Жулинський. У книзі «Із забуття в безсмертя» він присвятив В.Стусові 16 сторінок, із яких більшість -- виправдання поглядів поета, змивання з нього тавра «антирадянщини». Лише 3 сторінки становлять власне літературний аналіз невеликої кількості поезій. Значення цієї роботи для того часу -- величезне, але для нас становлять інтерес лише кілька абзаців з неї.

Потім з'являються публікації про В.Стуса в періодиці (Є.Сверстюка, І.Дзюби, Г.Гармаш, М.Коцюбинської). Але більшість із них мають «просвітницький» характер. Вони зосереджуються передусім на особистості В.Стуса, його героїчній біографії. Лише праця Ю.Шевельова звертає увагу на мову В.Стуса. Зокрема, дослідник зазначає, що мова В. Стуса складна. Це особлива, поетична мова, наснажена великою кількістю різноманітних художньо-виражальних засобів. Більше уваги на власне мовознавчі проблеми звертає Аріадна Шум у передмові до брюссельського видання збірки «Зимові дерева»: «...його [В.Стуса] знання виявляються і в багатстві тематики, глибині філософічних міркувань і незвичайній різноманітності лексики фразеології» [23; 1]. В іншому місці: «Мова цього поета дуже чиста і багата. З'являються теж в нього шукання словних новотворів» [23; 1].

Отже, як бачимо, мовознавчий аналіз творчості В.Стуса практично відсутній. Навіть ті, хто писав про В.Стуса як про поета, зосереджувалися на його філософічності, тлумачили теми та складні образи, простежували загальні інтонації, настрої тощо. А проблеми багатства і складності мови у В.Стуса, лексичного аналізу його творів, використання художніх засобів залишаються, можливо, навіть неусвідомленими.

Новаторство нашої роботи і полягає в перенесенні акценту на мовознавчі, а не літературознавчі аспекти у вивченні спадщини Василя Стуса. Навіщо ж це потрібно? Відомий лінгвіст Г.О.Винокур відповідає так: «Розглядаючи особливості мови конкретних письменників у конкретних творах, ми тим самим визначаємо можливості мови. Причому саме для української мови корисність подвійна. По-перше, твори В.Стуса мають неймовірний словниковий запас. За йогo поезіями, власне, можна вивчати мову. Відомий випадок, коли Стус на прохання Михайла Хейфеца дати почитати його вірші відповів: «У мене складна мова, Мишку. Ти не зрозумієш» [5; 3-4].

Це справді так. Стус використовує багато слів, що не належать до активної лексики, -- старослов'янізмів, застарілих, рідковживаних слів. По-друге, його мова демонструє колосальні можливості особливого виду мови -- мови поетичної, мови як мистецтва, як засобу художнього, образного вираження.

Як відомо, мова має чимало функцій. Але наразі нас цікавитимуть дві - комунікативно-інформативна та образна (чи поетична). Основна особливість поетичної мови як особливої мовної функції полягає в тому, що цей «більш широкий» або «більш далекий» зміст не має своєї власної звукової форми, а використовує замість неї форму іншого, буквального змісту. Один зміст, виражений у звуковій формі, слугує формою іншого змісту, що не має звукового вираження. Це так звана «внутрішня форма», про яку вперше написав О.О.Потебня [16; 52]. Це мають на увазі всі, хто говорить, що поезія - це спроба виразити словами те, що принципово не може бути виражене. «Незвичайність» поезії В.Стуса у прагненні наблизитися до цієї внутрішньої форми, пробитися крізь стіну звичайних слів, які приховують її, тому що їх власна значущість уже стерлася. Творення неологізмів є дуже важливим засобом досягнення цієї мети. А. Шум зазначала, що «...в цьому випадку [творення неологізмів] поет звертається до шукання з ціллю різкішої передачі змісту» [23; 2]. Додамо: не лише різкішої, а й глибшої. Тим більше, що неологізмів у текстах В.Стуса досить багато, вони помітні й відіграють значну роль у його системі образності.

Отже, актуальність нашої роботи полягає в дослідженні значення неологізмів для творчості В.Стуса, причому ми орієнтуватимемося насамперед на визначення стилістичних та семантичних функцій неологізмів у стихії поетичної, тобто обтяженої додатковими смислами, мови.

Ми проаналізуємо три збірки Василя Стуса -- «Зимові дерева», «Веселий цвинтар» та «Палімпсести» періоду ув'язнення.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсової роботи: «Неологізми в творчості Василя Стуса».

Об'єкт дослідження - поезії Василя Стуса.

Предмет дослідження - неологізми в творчості Василя Стуса.

Мета дослідження - розглянути вживання і способи творення неологізмів в поезіях Василя Стуса.

Основними завданнями роботи є:

розглянути поняття неологізму;

проаналізувати основні види неологізмів;

вивчити головні способи творення неологізмів в сучасній українській мові;

дослідити вживання неологізмів в поезіях Стуса;

проаналізувати функції неологізмів в поезіях В.Стуса.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури. Список використаних джерел включає 23 найменування. Роботу викладено на 42 сторінках друкованого тексту.

 

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методичні основи неологізмів

1.1 Поняття про неологізми

Неологізми (гр. neos "новий", logos "слово") -- нові слова, словосполучення, фразеологізми, що з'являються в мові [15, 234]. Виникнення неологізмів спричинене потребою давати назви новим предметам, явищам, поняттям, які постають унаслідок безперервного розвитку економіки, науки, культури, в результаті розширення й поглиблення зв'язків з іншими народами та державами. Особливо активно поповнюються новими словами сучасні науково-технічні термінологічні системи: біоніка, біонавт, гідропоніка;генотип, комп'ютер, летилан (антимікробна речовина), інтерферон, океанолог тощо. Це лексичні неологізми, що виконують номінативну функцію. До них належать також слова, утворені від лексем, які існували в мові раніше: ракета -- ракетник, ракетоносець, ракетоносій, ракетодром; комп'ютер -- комп'ютеризація, комп'ютеризувати, комп'ютерний, комп'ютерник; вітер -- вітрівка; крос -- кросівки й ін.

Отже, неологізмами називаються нові слова й звороти, що весь час входять в літературну мову, і зв'язані саме з поточним моментом життя даного народу.

В усіх сучасних розвинених мовах такі слова з'являються постійно, повсякчас. Це зумовлюється потребами сучасної світової цивілізації.

Нові слова залишаються неологізмами лише до того часу, поки в них відчувається їх свіжість і новизна. Взагалі важко визначити, коли саме те або інше слово перестає сприйматися як нове і стає загальновживаним. Поки предмет, явище, дія, якість є ще новим для людини, то й слово, що його означає, вважається новим. Як тільки предмет, явище входить у побут людини, то й саме слово, що його означає, перестає бути неологізмом. Наприклад, такі слова, як радіо, телевізор, телебачення, комбайн і багато інших, ще недавно були неологізмами. Тепер же, коли радіо, телебачення, телевізор та інші винаходи широко ввійшли в наш побут, слова, що їх означають, перестали бути неологізмами.

Трапляються випадки, коли новостворене слово ніби переназиває, "перехрещує" речі та явища, вже відомі. І найчастіше це буває саме в художній літературі.

Як-от і в даному разі: "юбкоборцем" Шевченко, вслід за Герценом, називає митрополита Григорія, на смерть якого й відгукується. Свого часу войовничий церковник протестував проти малюнка жіночого плаття з візерунками у вигляді хрестиків. Тобто, неологізм дає своєрідну характеристику відомій особі (митрополит петербурзький і новгородський) і виступає в тій-таки ролі, що й ужиті з сатиричною метою церковнослов'янізми.

Здебільшого неологізми так і виникають: уведене кимось слово або підхоплюється іншими і набуває чи то якогось спеціального, чи й загальнонаціонального поширення; або, навпаки, лишається відомими тільки незначному колу осіб чи зафіксованим у даному тексті [9, 13].

У процесі розвитку суспільства виникають нові поняття, які потрібно називати. Крім того, людина дедалі глибше пізнає навколишній світ, відкриває нові явища, котрі теж потребують називання. Порівняно недавно (з огляду на багатовікове життя мови) з'явилися такі слова, як метрополітен, телевізор, телебачення, космодром, місяцехід, алгол, біоніка, генотип, гідропоніка, екранізатор, ергономіка, океанавт. Крім слів для називання нових понять, лексичні новотвори з'являються внаслідок переусвідомлення застарілих назв, необхідності заміни їх точнішими, зрозумілішими, такими, що більше відповідають фонетичним, лексичним, словотвірним та іншим нормам мови. Свого часу в українській мові існувало слово самольот, але воно порівняно швидко вийшло з ужитку, бо суперечило фонетичним нор-мам; його замінило слово літак. З тих самих причин вийшло з мови поширене колись посьолок («Шум акацій... Посьолок і гони... Ми на гору йдемо через гать...» -- В. Сосюра). Тепер для позначення населеного пункту цього типу використовується слово селище. Поряд з лексичними неологізмами з'являється чимало неологізмів семантичних: слова, що вже існують у мові, набувають нових значень. Ще одна причина появи неологізмів -- бажання предметові, явищу, що вже існує в мові й має назву, дати іншу назву, образнішу, таку, що більше відповідає світосприйманню того чи того автора [15, 236]:

...Із-під хмар-снігурів

Сніговіється даль-хитавиця.

Та ще приспана сила снігів,

Та над серцем зоря-вечірниця

(М. Вінграновський).

Неологізми виникають у мові безперервно, охоплюючи всі сторони діяльності людини і відбиваючи зміни, що відбуваються в житті суспільства. Вони з'являються в мові з різних причин і різними способами. Коли з'являються в житті нові предмети і явища, з'являються і відповідні їм слова -- неологізми. Розвивається пізнання людиною оточуючої її дійсності і з'являються нові поняття, які відображають раніш не пізнані явища, властивості, якості, процеси, -- з'являються і нові слова [16, 89].

На час своєї появи кожне слово (як і фразеологізм) є неологізмом, тобто словом, з яким пов'язується відчуття чогось нового -- нового значення чи (зрідка) нової форми. І таке відчуття залишається, доки слово не стає загальновживаним. Наприклад, свого часу неологізмами були слова колгосп, колгоспник, трактор, тракторист, комбайнер тощо. Тепер же ці слова стали звичайними.

Неологізми з'являються також і як нові назви старих понять, які давно вже існували в житті даного народу і для яких здавна існують слова - назви. Це обумовлюється різними причинами: витисненням одного синоніма іншим, запозиченням, літературними смаками тощо.

Багато неологізмів з'являється в мові в часи великих змін, докорінних перетворень у житті того чи іншого народу. Так, у мовах народів колишнього Радянського Союзу виникло багато нових слів у пожовтневу добу, коли з'явилися нові установи, інституції, заклади, поняття: агітпункт, Реввійськрада, райвиконком, п'ятирічка, рада (семантичний неологізм), лікнеп, ланка (семантичний неологізм) тощо. Неологізми виникають у мові весь час і не лише в галузі суспільно-політичної лексики. Це й нові терміни з науки, літератури, мистецтва: алгоритм, вірусологія, гідробіоніка, дельфінологія, спелеологія; це й виробничо-технічна лексика, пов'язана з розвитком народного господарства: гідроелектростанція, електронно-обчислювальна машина, атомохід, ультразвуковий верстат, електродоїння, механік-водій; лексика, пов'язана з новими досягненнями в розвитку військової справи та військовостратегічної науки: ракетна зброя, ракетоносець, нейтронна бомба; слова, що називають нові поняття, які виникають у галузі культурно-побутового обслуговування: кросівки, відеомагнітофон. Порівняно нове явище у лексичному розвитку мов -- абревіатури. Позитивною рисою цього виду лексики є те, що та сама кількість інформації передається набагато меншою кількістю знаків, ніж у текстах без абревіації. Наприклад, замість «Українське державне об'єднання для продажу сільськогосподарської техніки, запасних частин, мінеральних добрив та інших матеріально-технічних засобів, організації ремонту й використання машин» уживаємо Укрсічгосптехніка, замість «Запис актів громадянського стану» -- Загс. Але абревіатурами не слід зловживати. Треба дотримуватися норм, які впорядковують використання складноскорочених слів у різних стилях мовлення. Надуживання абревіатурами робить мовлення штучним, незграбним, а то й незрозумілим: «Є в цьому виданні й репортажі. Один з них, наприклад, зветься «На точці АХР» і починається такі «Вересень -- важкий місяць для авіації ПАНX Хмельницького авіапідприємства. Там працює екіпаж АН-2 у складі КВС» (газ.) [15, 92].

Оскільки неологізми є категорією історичною, їхня належність до пасивної лексики не вічна. Вони сприймаються як нові слова доти, поки називані ними поняття не стануть загальновживаними. Коли поняття стають такими, слова вже не сприймаються як неологізми. Поява й існування неологізмів виправдана лише тоді, коли є потреба у виконанні певної спілкувально-називної або художньо-зображальної функції. Коли такої потреби немає, новотвір зайвий і позбавлений перспективи закріпитися в лексичному складі мови. Не прищеплюються в мові ті неологізми, що не відповідають її лексичній системі, граматичній будові або фонетичним закономірностям. Приміром, штучно створені і занесені в деякі словники неологізми гружчик, грузовик, золушка, новомісяччя, щелкунчик у мовній практиці витіснені більш удалими відповідниками вантажник, вантажівка, попелюшка, молодик (новий місяць), лускунчик. Індивідуальні авторські неологізми творяться тими самими способами, що й загальномовні. їхня життєвість та ефективність визначається вмінням письменника застосувати відмінні від усталених поєднання коренів чи основ слів із суфіксами чи префіксами, означень з означуваними, зі смаком і доречно вставити в новий контекст застаріле слово.