- Етапи формування лексичної
навички
Для того щоб навчання було
ефективним та підібрані методи відповідали
потребам учнів, процес засвоєння лексичного
матеріалу поділяється на етапи. Таким
чином виділяють:
1) етап ознайомлення учнів
з новими лексичними одиницями;
2) етап автоматизації
дій учнів з новими лексичними
одиницями, де розрізняють:
а) автоматизацію на рівні словоформи,
вільного словосполучення та фрази, речення;
б) автоматизацію на понадфразовому
рівні - діалогічної або монологічної
єдності.
Ознайомлення з новими лексичними
одиницями починається з семантизації
- розкриття значення нових слів. Всі різноманітні
способи семантизації поділяють на дві
групи: перекладні та безперекладні.
Перекладні способи розкриття
значення іншомовних ЛО включають:
- однослівний переклад (англ..:bird- птах, salt- сіль, франц.: une fleur- квітка, dire-казати, нім.: der Garten- сад, lessen- читати, ісп.: cantar- співати, la mesa-стіл);
- багатослівний переклад(англ..:go- йти, їхати, летіти, пливти, франц.: manqué- пропустити, зробити помилку, припустити погрішність, нім.: laufen-бігти, йти, ісп.: ir- йти, їхати);
- пофразовий переклад (цей спосіб застосовується при інтенсивних методах);
- тлумачення значення і/або пояснення
ЛО рідною мовою (англ..:big- означає величину, розмір, go- рухатися будь-яким способом від даної точки, франц.:longer- йти уздовж чогось(вулиця, дорога), нім.:brait-широка (вулиця, дорога), weit- широкий, вільний (одяг, взуття) ісп.:tampoco-«також» у заперечному значенні);
- дефініція/визначення (англ..: watch- годинник, що носять на руці або в кишені; франц.:une canadienne- коротка хутряна куртка; нім.:das Kaufhaus- велика крамниця, де продають промислові та продовольчі товари;м ісп.:conquistadores-учасники іспанських за войовничих походів до Центральної та Південної Америки в кінці XV-XVI століть).
До безперекладних відносяться:
наочна семантизація (демонстрація малюнків,
предметів, діапозитивів, картин, жестів,
рухів тощо), мовна семантизація(а)за допомогою
контексту, ілюстративного речення/речень;
б) зіставлення однієї ЛО з іншими відомими
словами іноземної мови— за допомогою
антонімів і зрідка синонімів), дефініція—опис
значення нового слова за допомогою уже
відомих слів, тлумачення значення ЛО
іноземною мовою [14, 95].
Названі способи семантизації
мають свої переваги і недоліки. Вибір
способу семантизації залежить від цілого
ряду факторів. Насамперед від особливостей
самого слова: його форми, значення, сполучуваності,
збігу або розбіжності із словами рідної
мови. Так, слова, що виражають абстрактні
поняття, недоцільно семантизувати за
допомогою унаочнення або ілюстративного
речення, а слова, що виражають поняття,
які відсутні в рідній мові учнів, — за
допомогою однослівного перекладу.
Обираючи спосіб семантизації,
необхідно також брати до уваги належність
слова до активного чи пасивного мінімуму,
ступінь навчання, вікові особливості
та мовну підготовку учнів. Так, семантизація
нових ЛО активного мінімуму здійснюється
вчителем, а незнайомі слова, що належать
до пасивного мінімуму, можуть бути семантизовані
учнями самостійно за допомогою словника
при читанні у класі. На початковому ступені
навчання переважають такі способи семантизації
як наочність та однослівний переклад,
а на старшому доцільно застосовувати
дефініцію або тлумачення іноземною мовою.
Оптимальність того чи іншого способу
семантизації кожного конкретного словав
конкретних умовах визначається його
економічністю і надійністю: чим менше
зусиль і часу потрібно для розкриття
значення нового іншомовного слова, тим
краще обрано спосіб семантизації[14, 96].
Березнянська Л.В. наголошує,
що на підготовчому етапі вчителеві треба
проаналізувати відібраний матеріал щодо
соціокультурного компоненту та узгодити
послідовність його використання на уроці
відповідно до етапів формування лінгвістичної
компетенції. На етапі семантизації лексичного
матеріалу соціокультурного змісту потрібно
активізувати фонові знання учнів, їхній
досвід з метою успішного засвоєння форми
та значення лексичних одиниць соціокультурного
змісту.
Зразками вправ тут можуть бути
такі завдання:
pair up and define...;
group up and discuss...;
work with pictures and match
them with the word…;
look at the pictures and name
the words…;
work in small groups and identify...;
give your pros and cons…; [3, 119]
На етапі семантизації ефективний
спосіб засвоєння лексичних одиниць може
бути використана римівка, де певне слово
яке потрібно вивчити повторюється декілька
разів і його можна замінити на інше. Розраховано
на молодших школярів. Наприклад: «1 book, 2 books, 3 books, 4.5
books, 6 books, 7 books more! 8 books, 9 books, and then 10, now let’s
say the rhyme again.» Сучасні підручники, та
технічні можливості дозволяють використовувати
різноманітні прийоми ознайомлення з
словами. Яскраві картинки, малюнки до
відповідних слів звертають увагу, краще
запам'ятовуються. Популярний метод "Words in families"
до певної теми наприклад: одяг, частини
тіла, тварини та ін. (Додаток 1).
Часто учні нервують перед перевіркою
слів, щоб уникнути такого стресу пропонується
взаємоперевірка в парах. Учні виходять
до дошки, одному дається аркуш паперу
з українським перекладом слів, другому
-нічого. Таким чином 1-й учень перевіряє
2-го, потім можливий обмін.
Етап рецептивно-репродуктивного
тренування передбачає створення стереотипів
вживання лексики соціокультурного змісту
на рівні фрази. Тому треба добирати такі
вправи, що сприяють автоматизації лексичних
навичок, наприклад:
listen and cross out the odd
words in the group of words;
listen and choose the definition
of the words;
listen and group up the words
with their synonyms/antonyms;
fill in the chain (crossword);
complete the sentences;
fill in the blanks with the new
words;
look at the picture and write
the names next to the numbers;
match the part of the body with
the item of clothing;
fill in the table.
Засвоєння лексики іноземної
мови повинне мати не стільки теоретичний,
скільки практичний характер, тому вчителі
повинні прагнути розвинути в учнів не
лише механізм знання, а й механізм володіння,
розуміння [2, 124].
На етапі комунікативної практики,
метою якого є самостійне вживання лінгвістичного
матеріалу в усіх видах мовленнєвої діяльності,
доцільно використовувати такі вправи,
як:
pair up and comment on;
match the dates and events and
comment on them;
look at the picture and imagine;
prepare an advertisement/article
on the school newspaper;
find out more information about [3, 120] ;
compose a dialogue with the following
words;
write an article to the school
newspaper.
На даному етапі наочність посідає
не останнє місце. Наприклад використання
фраз кліше та таблиць по темі застосовують
при складанні діалогів, та в монологічному
мовленні (Додаток 2).
Практичні прийоми ознайомлення,
закріплення та контролю лексичного матеріалу
можуть бути поєднані між собою. Наприклад
в 4 клітинки прямокутника надруковані
слова (поряд можуть бути картинки).4-та
клітинка порожня. Учні відгадують слово
яке може там бути. Це можуть бути синоніми,
антоніми. Даний прийом використовується
на різних етапах уроку. На початку уроку
він слугує опорою для проведення лексичної
зарядки. [19, 29] Можна використовувати цей
прийом для створення ігрової ситуації:
"Відгадайте, яке слово написано в 4
клітинці і ви дізнаєтесь прo що ми будемо
розмовляти сьогодні"( Додаток 3).
Отже, лексичні вправи повинні
бути спрямовані на усвідомлення лексичних
одиниць, сприяти логічному мисленню,
формувати мовленнєві уміння та навички,
відповідати характеру навчального матеріалу,
нести виховний характер.
РОЗДІЛ ІІ
ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ
ЛЕКСИЧНОЇ НАВИЧКИ З ВИКОРИСТАННЯМ ЗАСОБІВ
НАОЧНОСТІ
2.1. Характеристика
засобів наочності
Зазвичай нові слова вивчають
на початку конкретної теми і таким чином
якість вивчених слів, впливає на розвиток
вмінь та навичок письма, говоріння, та
читання. На жаль, етапу повідомлення лексичних
знань не надається достатньої уваги в
сучасній школі. Семантизуючи лексичні
одиниці шляхом перекладу, розглядаючи
його як найекономніший шлях повідомлення
значення слів, ми у такий спосіб подачі
лексичних знань не даємо учню можливості
„відчути" слово. Не отримавши належного
результату на рівні лексичних знань,
одразу приступають до формування навичок
або навіть до розвитку мовленнєвих умінь.
Під час говоріння погане знання лексики
не дає учням змоги концентруватися на
змісті висловлювання, оскільки вони вимушені
думати про засоби мови і правила їх функціонування.
Діти роблять мовні помилки, що призводить
до непорозуміння, заважає використанню
мови як засобу спілкування. [13, 44] Акцент
на початку нової теми потрібно зосередити
на яскравій, цікавій презентації слів,
щоб учні легко засвоїли їх. Наочність
- це незамінний помічник.
Повідомлення лексичних знань
має забезпечувати свідоме їх сприйняття
учнями, тобто містити аналіз як складу
слова, його етимології, граматичної парадигми,
так і правил сполучуваності, функціонування
в мовленні тощо. Такий підхід створює
необхідну базу для формування якісної
лексичної компетентності школярів, що
надалі сприятиме формуванню мовленнєвої
компетентності учнів.
При навчанні іноземної мови
наочність є не тільки важливим засобом
семантизації, а й засобом оволодіння
ситуативної обумовленістю мови. За допомогою наочності створюються
навчальні ситуації, в яких відпрацьовується
усна комунікація і освоюється таким чином мовна
реакція на об'єктивну дійсність і життєві
ситуації.
Таким чином, наочність у навчанні
іноземної мови в практичних цілях допомагає
розкрити зміст висловлювань і моделює
життєві ситуації, в яких відбувається
комунікація. Принцип наочності в застосуванні
до навчання іноземної мови виступає у
формі ситуативної наочності.
Крім того, засоби наочності можуть
бути використані в якості орієнтовних
опор і при узагальненні мовних явищ, де
вони проявляють себе так само, як при
навчанні інших навчальних предметів.Застосування
наочних методів навчання обумовлено
дидактичним принципом наочності, який
обгрунтував у "Великій дидактиці"
Я. А. Коменський. Він розглядав чуттєвий досвід
дитини як основу навчання і вважав, що
навчання слід починати "не зі словесного
тлумачення про речі, але з реального спостереження
над ними". Я. А. Коменський висунув "золоте
правило дидактики": "... Все, що тільки
можна, представляти для сприйняття почуттями,
а саме: видиме - для сприйняття
зором, чутне - слухом, запахи - нюхом, смак
- смаком, доступне дотику - шляхом дотику. Якщо будь-які предмети відразу
можна сприйняти кількома почуттями, нехай
вони відразу схоплюються кількома почуттями
"[9, 17].
Наочність у навчанні відноситься
до різних видів сприйняття (зоровим, слуховим,
дотикальним та ін.) Жоден з видів наочних посібників
не володіє абсолютною перевагою перед
іншими. Наприклад, при вивченні природи
(теми «Пори року», «Погода» тощо), найбільше
значення мають натуральні об'єкти та
зображення, близькі до натури. На уроках граматики зручніше
застосування умовних зображень, що виражають
відносини між словами, частинами речення
за допомогою стрілок, дуг, за допомогою
виділення частин слова різними кольорами
і т. п. У таких випадках зіставне навчання
мовам отримує ще одну перевагу,воно дає додаткові
точки дотику або відмінностей досліджуваних
об'єктів. Застосування цього способу
здійснити і легко і складно водночас. Необхідно не захаращувати
пропонований матеріал зайвим порівнянням, що розсіює увагу,
а акцентувати увагу на найголовніших
моментах. Наприклад, при вивченні часів
у граматиці російської,, англійської
мов досить згадати існування трьох часів в українській і
більшу наявність їх в англійській мовах.
Нерідко виникає необхідність
використовувати різні види наочних засобів
при ознайомленні з одними і тими ж питаннями. Дуже важливо використовувати
наочні засоби цілеспрямовано, не захаращуючи
уроки великою кількістю наочних посібників,
бо це заважає учням зосередитися, і обдумати
найбільш суттєві питання. Таке застосування наочних
посібників у навчанні не приносить користі,
а швидше шкодить і засвоєнню знань, і
розвитку учнів. Коли в учнів є необхідні образні
уявлення, слід використовувати їх для
формування понять, для розвитку абстрактного мислення дитини. Це правило стосується не тільки
середніх і старших класів, а й початкових
класів. У практиці навчання застосування
наочних засобів обов'язково поєднується
зі словом вчителя. Знання форм поєднання слова
і засобів наочності, їх варіантів і порівняльної
ефективності дає можливість вчителю
творчо застосовувати засоби наочності
з поставленої дидактичної задачі.