Принципи етикетного спілкування, застосування уніфікованихмовних кліше в стандартних ситуаціях спілкування

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Принципи етикетного спілкування, застосування уніфікованихмовних кліше в стандартних ситуаціях спілкування”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП...........................................................................................................3

І. ЕТИКЕТНЕ СПІЛКУВАННЯ ЯК СПЕЦИФІЧНА СКЛАДОВА ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧОЇ КОМУНІКАЦІЇ.........................................................5

1. 1. Поняття етикету.....................................................................................6

1. 2. Принципи організації етикетного  спілкування лінгвокультурної коммунікації...........................................................................................................11

ІІ. МОВНІ КЛІШЕ ЯК РЕПРЕЗЕНТАТИ СТИТУЦІЙНОГО ЕТИКЕТУ................................................................................................................15

2.1. Єтикетна модель  знайомства...............................................................16

2. 2. Єтикетна модель  привітання..............................................................20

2. 3. Єтикетна модель прощання................................................................25

2. 4. Єтикетна модель вибачення...............................................................27

2. 5. Єтикетна модель подяки.....................................................................29

ВИСНОВОК.................................................................................................35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................37

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП.

Етикет спілкування - важливий елемент культури народу, продукт куль-турної діяльності людини та інструмент цієї діяльності, він є складовою ча - стиною культури поведінки і спілкування людини. У виразах етикету спілку- вання зафіксовані соціальні відносини тієї чи іншої епохи. Специфіка кліше, які використовуються є надзвичайно різноманітною та цікавою.

Отже, актуальність вивчення етикетних моделей поведінки обумов - лена наступними причинами:

1. Етикетне спілкування є важливою частиною комунікативної діяльності, йо-го порушення призводить до непорозуміння і культурного шоку.

2. Незважаючи на те, що окремі сторони етикетного спілкування розглядали- ся в лінгвістичній літературі, багато питань цього типу комунікації залишаю-ться недостатньо висвітленими.

3. Інтенсифікація міжкультурних  контактів вимагає детального  вивчення ку - льтурно обумовлених моделей поведінки.

Дослідженням етикету  спілкування великого значення надавали: Вере-щагін Є. М., Костомаров В. Г., Карасик В. І., Маслова В. А., Воробйов В. В., Стернін І. А., Формановска Н. І.та ін.

Об'єктом дослідження є етикетне спілкування, в якості предмета вив -чення розглядаються етикетні моделі поведінки в британській лінгвокультурі.

Мета роботи конкретизується у таких завданнях дослідження:

1) визначити поняття  “етикетнF модель поведінки”;

2) побудувати типологію  етикетних моделей поведінки;

3) виявити лінгвокультурну специфіку етикетного спілкування стосовно бри-танської комунікативної поведінки.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: 
• на основі аналізу наукової літератури виявити особливості етикету спілку - вання англійської лінгвокультури;

• дослідити специфіку англійського етикету спілкування; 
• окреслити особливості формул мовленнєвого етикету сучасної англійської мови.

В роботі використовувалися  наступні методи дослідження: понятійний аналіз, інтерпретативний аналіз комплексний метод дослідження мовного ма-теріалу, який включає структурно-семантичний та контекстуальний аналіз, а також описовий метод..

Наукова новизна виконаної роботи полягає у встановленні базових ти-пів етикетних моделей поведінки, в описі способів мовного вираження цих  моделей в англійській мові і у виявленні лінгвокультурної специфіки етикет -ного спілкування в британській комунікативній поведінці.

Теоретична  значення даного дослідження полягає в тому, що воно ро бить внесок у розвиток лінгвокультурознавства, теорії міжкультурної комуні кації та лінгвопрагматики,   уточнюючи і характеризуючи поняття “етикетна модель поведінки”.

Практична значення роботи полягає в можливості застосування от-риманих висновків у курсах загального мовознавства, міжкультурної комуні-кації, лексикології та стилістики англійської мови, у курсах з лінгвокульту-

рології та прагмалінгвістики, у практиці навчання англійської мови як інозе-мної.

У відповідності до поставленої  мети та завдань дослідження визначено  структуру роботи. Вона складається  зі вступу, двох розділів, висновків, спис-ку використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

І. ЕТИКЕТНЕ СПІЛКУВАННЯ ЯК СПЕЦИФІЧНА СКЛАДОВА ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Існує велика кількість  різних визначень поняття “спілкування”, це пов'язано з різними поглядами  вчених на дане питання. У короткому  психологічному словнику пропонується визначити спілкування як “складний багатоплановий процес встановлення і розвитку конфліктів між людьми, який включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії і взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини” [7, с. 203]. А.А. Бодальов пропонує розглядати спілкування, як “взаємодію людей, змістом якої є обмін інформацією за допомогою різних засобів комунікації для встановлення взаємовідносин між людьми”. В.Н. Панфьоров розуміє спілкування, як зв'язок між людьми, в ході якого виникає психологічний контакт, що виявляється в обміні інформацією, взаємовпливі, взаємопереживанні та взаєморозумінні [8, с. 9].

Воно неможливе без  суб'єктів спілкування, тобто особистостей, знання лінгво-психологічних  та лінгвокраїнознавчих  характеристик кожного з них. У спілкуванні завжди треба враховувати динамічні особливості психічних процесів і поведінки людей, інтенсивність, швидкість, темп усного мовлення. Самостійний і творчий склад мислення, орієнтування в ситуації, орієнтація на мову співрозмовника, мовна пам'ять, правильний і доречний добір мовних засобів, правильна побудова висловлювання і прогнозування реакції слухачів, відповідна дикція, уміння слухати, а також етикет спілкування - такі основні якості мовця-професіонала, необхідні для оптимального, кваліфікованого розв'язання всіх завдань. У процесі спілкування партнери впливають один на одного, їх дії спрямовані на регулювання чи зміну власної або чужої позиції.  Труднощі, які виникають під час донесення або сприймання інформації, часто є наслідком вікових, статевих або соціальних розбіжностей [16, с. 19 - 23].

Отже, спілкування з  представниками інших країн потребує, окрім знання іноземних мов, також  попереднього вивчення національних особливостей учасників комунікативного контакту, поваги до їхньої культури, самобутності, специфіки їхнього способу життя, манери поводження, а також уміння поводитися тактовно і природньо у даному середовищі. Ось чому необхідно знати основні принципи етикетного спілкування з ними і намагатися їх дотримуватися.

 

1. 1. Поняття етикету.

Модель опису комунікативної поведінки передбачає розгляд такого її компонента як мовна поведінка, яка являє собою сукупність правил і традицій мовного спілкування в певних умовах комунікації [21, с. 15]. Крім ділового спілкування, розмови по телефону, спілкування у сім'ї, у громадських місцях і т.п. до мовної поведінки відноситься також і етикет спілкування.

“Великий тлумачний  словник сучасної української мови”  подає таке визначення етикету: “Установлені норми поведінки і правила  ввічливості в будь-якому товаристві” [1. с. 459]. “Словник з етики” трактує етикет (фр. étiquette - ярлик, етикетка) як “сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських взаємин (поводження з оточуючими, форми звертання і вітань, поведінка у громадських місцях, манери і одяг)” [ 14,

 с. 378]. У цьому визначенні  загальні правила поведінки і правила вербалізованого етикету поведінки об'єднані. Т.В.Цив’ян, розглядаючи етикет поведінки з точки зору семіотики, розуміє під цим терміном “правила ритуалізованної поведінки людини в суспільстві, які відображають істотні для даного суспільства соціальні та біологічні кате- горії” [19, с. 28].

Якщо етикет як усталений  в суспільстві звід правил регулює  нашу по-ведінку, нашу взаємодію з  оточуючими нас людьми у відповідності  із соціаль-ними вимогами, то етикет спілкування - це вироблені суспільством правила  мовної поведінки, стійко закріплені в мовних формулах.

Слово “етикет” дуже схоже  на слово “етикетка”, наспправді слово  “етикет” французького походження і  має два значення: “ярлик” (“етикетка”) і “церемоніал”. Хоча, насправді, і до французів це слово прийшло з голландської мови, де воно спочатку означало кілочок, до якого прив'язували папірець з назвою товару, а пізніше - папірець з написом-етикеткою, яку можна щодня побачити на всіх товарах. На основі значення “напис” розвинулось більш вузьке значення – “церемоніал”, тобто, правила поведінки. Їх багато, і у різних народів вони неоднакові [11, с.28 - 36].

У кожному суспільстві  склалися свої правила поведінки. Етикет - явище історичне. Правила поведінки людей змінювалися із змінами умов життя та конкретного соціального середовища. Етикет виник в період зародження абсолютних монархій. Дотримуватися певних правил поведінки, церемоніалу було необхідно для звеличення вищих за статусом осіб: імператорів, королів, царів, князів, принців, герцогів і т.п., для закріплення ієрархії усередині самого класового суспільства. Від знання етикету, виконання його правил часто залежала не тільки кар'єра, але і життя людини [6, с.67].

Головне призначення  етикету, в тому числі й етикету спілкування, - встановлення сприятливого контакту між людьми, регулювання їх взаємин на основі принципу ввічливості. Адже мета спілкування - вплив однієї людини на іншу, регуляція поведінки об´єкта у спілкуванні з суб´єктом. Без знання прийнятих у суспільстві правил етикету спілкування, не володіючи вербальними формами вираження ввічливих взаємин між людьми, особистість не може правильно встановити різноманітні контакти з оточуючими, тобто, не може з найбільшою користю для себе і для оточуючих здійснити сам процес спілкування [12. с. 92].

Відомий дослідник етикету  спілкування Н.І.Формановска дає  таке визначення етикету: “Під мовним етикетом розуміються правила, які  регулюють мовну поведінку, система  національно специфічних стереотипних, стійких формул спілкування, прийнятих і приписаних суспільством для встановлення контакту співбесідників, підтримки і переривання контакту в обраній тональності”. До мовного етикету, зокрема, відносяться слова і вирази, що вживаються людьми для прощання, прохання, вибачення, прийняті в різних ситуаціях форми звернення, інтонаційні особливості, характеризують ввічливу мову і т.п. Вивчення етикету спілкування займає особливе положення на стику лінгвістики, теорії та історії культури, етнографії, країнознавства, психології та інших гуманітарних дисциплін [ 18, с. 42 - 46].

Культурна спадщина народів  світу є настільки різноманітною, що ознайомитися з нею в повному  обсязі просто неможливо. Однак необхідно  враховувати той факт, що в культурі кожного народу є такі реалії та поняття, які являють собою загальнолюдські цінності.

У зв'язку з цим можна  говорити про ідею культурологічного  мінімуму, знання якого необхідне  для кожної освідченої людини. Врахування  складових культурологічного мінімуму вкрай важливе також при визначенні комунікативного мінімуму, а саме такого його компонента, як мінімум мовних засобів, що реалізують дані комунікативні завдання в певних ситуаціях, наприклад, різні стійкі словосполучення, стереотипні фрази та кліше.

У культурологічному мінімумі етикет спілкування займає провідне місце. Це пов'язано з тим, що в семантиці етикетних одиниць найбільшою мірою присутній культурологічний компонент, під яким слід розуміти фонові знання. Фонові знання, в свою чергу, являють собою певну суму географічних, історичних та інших відомостей про відповідної реалії світу, які як би стоять за словом, не входячи в його мовне значення. Фонові знання містять соціальні, індивідуальні, національно-культурні відомості, на базі яких формується національно-культурна семантика мови в цілому [3, с. 10]. Тому вивчення етикету спілкування припускає залучення до іншої національної культури, опис фонових знань, що допомагає частково розкрити особливості менталітету, норми поведінки, способи мислення, психічний склад народу країни досліджуваної мови, а саме англійської, одним словом, ввести у культурологію країн, що вивчаються.

Існують певні правила  ведення мовлення, І. Н. Формановска  в своїй роботі “Мовний етикет і культура спілкування” виділяє  дев'ять таких правил. Мовець повинен дотримуватися:

• доброзичливого ставлення  до співрозмовника;

• проявляти доречну  в даній ситуації спілкування  ввічливість;

• не ставити в центр  уваги власне “я”, не нав’язувати  власних думок і оцінок;

• не скупитися на мовні  засоби адресації, постійно підтримуючи контакт уваги, розуміння, інтересу;

• уміло вибрати тему для розмови, доречну в даній  ситуації, цікаву, зрозумілу партнеру;

• слідувати логіці розгортання  тексту, стежити за тим, щоб висновок не суперечив вищесказаному;

• пам'ятати, що поріг смислового сприйняття і концентрації уваги у слухача обмежені;

• постійно вести відбір мовних засобів відповідно до обраної  стилістичної тональністі тексту, орієнтуючись не тільки на адресата, але й на ситуацію спілкування загалом, на офіційність  і неофіційність обстановки;

• пам’ятати, що в усному контактному безпосередньому спілкуванні  слухач не тільки чує, але й бачить його, отже, приймає від нього  безліч сигналів невербальної (несловесной) комунікації: жести, пози, міміку, загальну манеру триматися, всю культуру поведінки і культуру мови [18, с. 40 - 42].

Етикет спілкування  має національну специфіку. Кожен  народ створив свою систему правил мовної поведінки. Сучасний англійський  етикет не є винятком. Існує безліч правил етикету, які іноді зазнають змін, але є такі, що ще з давніх часів залишилися в англомовному комунікативному середовищі. Наприклад, стриманість і такт, це ті риси, які асоціюються саме з англійцями протягом багатьох століть. В Англії люди дотримуються  граничної ввічливості, вираження емоцій у британців не заохочується, вони дуже стримані в прояві почуттів. Стандартне привітання в Англії - рукостискання. Всі бесіди стандартно починаються з обговорення погоди. Погода для них не тільки найкраща тема для розмови, вона служить ще й для того, щоб заповнювати паузи в розмові. Жарти у англійців найчастіше надзвичайно "мудровані". Часом сенс такого жарту вловити практично неможливо, також вони дуже люблять іронію і чекають того ж від інших.