Позафонематичні елементи в структурі складу в українській та китайській мовах

Український наголос, бувши  в своїй основі силовим, поєднує  в собі елементи наголосу часокільного (при якому наголошений склад  виділяється більшою тривалістю, тобто подовженням голосного звука) і музичного, або тонічного (коли наголошений склад вирізняється підвищенням або зниженням голосового тону). Проте ці два принципи – при основному силовому – відіграють допоміжну роль [8]. Так, наголошений голосний часто трохи подовжується, але в певних групах слів, наприклад у двоскладових типу «мама», він може тривалістю й не перевищувати голосного кінцевого ненаголошеного складу і тоді виділятиметься тільки своєю силою, а можливо, також зміною в тоні, а не часокількістю. Побічно наголошені склади в українському слові, що характеризуються відносно дужчою силою (інтенсивністю) у порівнянні з сусідніми слабшими складами, не завжди виділяються більшою тривалістю; отже, сильніший голосний побічно наголошеного складу може бути й менш тривалим проти голосних суміжних з ним слабших складів.

Відносна слабкість  головного наголосу слова приводить  до виділення побічного наголосу або побічних наголосів у тому ж слові. Слова, що складаються з трьох і чотирьох складів (за винятком трискладових з наголосом на середньому складі), мають, як правило, три й більше таких наголосів. Цей побічний наголос у слові не може припадати на склад, що стоїть безпосередньо перед складом з головним наголосом або після нього: між головним і побічним наголосами один або більше складів мають слабшу силу [10].

Наголос в українській  мові виконує подвійну функцію. По-перше, він об’єднує звукові комплекси в окремі слова. Наприклад, звуковий комплекс «передбáчити» з одним наголосом сприймається як одне слово, а комплекс «перéд бáчити», що має два наголоси, позначає два слова. По-друге, наголос виступає як засіб розрізнення слів та словоформ. Наприклад, пара слів  «похíдний» (від похід) і похіднúй (який походить від чогось) – різні, на що й вказує наголос. У різних відмінках стоять слова рукú та рýки, різний вид мають слова насипáти і насúпати.

Отже, наголос  в українській мові виявляється  тільки в слові. Більшість слів української мови має один наголос, але складні слова можуть мати два і більше наголосів. Наголос в українській мові є рухомий, вільний, а також силовий з незначним впливом часокільного та тонічного. За допомогою наголосу іноді розрізняють лексичні значення слів та їхні граматичні форми.

3.2.Тони в  китайській мові

Кожен китайський склад  має важливу, невід’ємну частину – тон, яким він вимовляється. Кількість тонів в діалектах китайської мови варіюється від трьох до дев’яти. У путунхуа їх чотири.

Перший тон – рівний, високий. Другий – висхідний від  середнього до високого. Третій – низький, має складний малюнок: починається як низхідний від середнього до низького, утворює яскраво виражений низький пік, і закінчується як висхідний до напіввисокого (тільки коли такий склад вживається самостійно). Четвертий тон – низхідний від високого до низького. Різниця між високим та низьким тонами –приблизно півоктави або більше [4].

У траскрипції тон кожного складу позначається діакритичною позначкою, що відображає лінію руху самого тону і ставиться над складотворчою голосною. Склади також бувають нетоновані, тоді говоримо про нульовий (нейтральний) тон. У транскрипції позначається відсутністю діакритики.

Тон у китайській мові відіграє в розрізненні слів таку саму роль, як і звук, тобто має смислорозрізнювальну функцію. Склади, однакові за звуковим складом, але вимовлені з різними тонічними наголосами вважаються різними й означають різні морфеми [6].

На основі сучасних фонетичних досліджень вважається, що тон (мелодійна характеристика китайської мови) акустично притаманний не складу вцілому, і не окремому звуку – складотворчому голосному, а фіналі. Щоб підкреслити фонологічну роль тону, його нерідко, по аналогії з фонемою, називають тонемою.

На відміну від лінійних одиниць китайського складу –  звуків, які зазвичай називаються  сегментними одиницями, тон відноситься до суперсегментних одиниць.

Система путунхуа містить  близько 400 складів, що різняться за звуковим складом. Наявність тонів  збільшує цю кількість. Але це не значить, що кожен існуючий склад у китайській мові може бути вимовлений 4 тонами, утворюючи при цьому відповідні морфеми. Далеко не кожна звукова структура складу представлена в усіх чотирьох тонах. Лише близько половини загальної кількості складів (174) має по чотири тонових варіанти, дещо менша кількість складів (148) має три тонових варіанти, 57 складів представлені в двох тонах і 25 складів існує тільки в одному тоні [3].

Отже, невід’ємною  частиною китайської силабеми є тон, який закріплений за кожною з них. Існує чотири тони в путунхуа, які виконують смислорозрізнювальну функцію. Тобто, на відміну від української мови, де наголос є силовим, китайська мова має наголос тонічний. Варто зазначити ще одну відмінність, якщо закріплений тон за кожною китайською силабемою, то наголос в українській мові притаманний не окремому складу, а слову вцілому.

 

Висновки

 

На основі проведеного порівняльного дослідження в галузі китайського та українського складотворення, були зроблені наступні висновки:

1. Класифікація українських та китайських голосних фонем має багато спільних рис, проте вокалізм китайської мови значно багатший за український через варіативність китайських голосних фонем у конкретних випадках, в конкретній силабемі. Тобто, голосні фонеми української мови є більш стабільними. А от китайські фонеми більше видозмінюються в потоці мовлення під впливом таких чинників, як-то тон, ініціаль, структура фіналі, назалізація та еризація.
2. Назалізація голосних у китайській мові має більш суттєве значення для розрізнення різних за змістом слів, ніж в українській. Тобто, в українській мові, на відміну від китайської, назалізація не виконує смислорозрізнювальну функцію.
3. Для китайської мови характерне поєднання голосних у дифтонги і трифтонги, а для української – ні.
4. Китайська мова не має диференціації приголосних фонем за глухістю/дзвінкістю та за твердістю/м’якістю, проте має відсутню в українській мові диференціацію приголосних за аспірованістю/неаспірованістю. Окрім того, китайський склад не поєднує в собі декілька приголосних підряд, а має  лише один приголосний і на початку складу. В українській мові можна поєднувати підряд декілька приголосних і їх розміщення може бути довільне.
5. Якщо в українській мові найпростіша значима одиниця мови – звук, то в китайській – це силабема (тонований склад).
6. Кількість звуків в українському складі більша ніж в китайському. Структура китайського складу чітко регламентована, тоді як в українському складі звуки поєднуються довільно і відбувається навіть чергування звуків.
7. Приголосні не зустрічаються в китайській мові в кінці складу, тому не існує такого поділу в китайській мові як відкритий/закритий склад, як це відбувається в українській фонетиці.
8. В українській мові безмежна кількість варіантів складів, а в китайській існує близько 411 звукових варіантів та близько 1600 унікальних тонованих варіантів силабеми.
9. Наголос української мови закріплений в слові і є динамічним, а в китайській мові тон закріплений за силабемою і відіграє визначну роль у розрізненні та утворенні силабем китайської мови.

 

Список використаної літератури

1. Алексахин А.Н. Теоретическая фонетика китайского языка. – М.: Восток-Запад, 2006. – 207 с.
2. Драгунов А.А. и Драгунова Е.Н., Структура слога в китайском национальном языке // Советское востоковедение, 1955, №1.
3. Задоенко Т.П. Хуан Шуин Основы китайского языка. Вводный курс – М.: Наука. Издательская фирма «Восточная литература», 1993. с. 5-14
4. Задоенко Т.П. Краткий очерк системы тонов современного китайского языка // Вопросы китайской филологии, 1963 – с. 191-219.
5. Плющ Н., Бас-Кононенко О, Дудник З, Зубань О, Сучасна українська літературна мова. Фонетика: Навчальний посібник для студентів-філологів, Київ, 2002.
6. Румянцев М.К. Тон и интонация в современном китайском языке // Спорные вопросы грамматики китайского языка. – М., 1963.
7. Спешнев Н.А. О зависимости финалей китайского языка от тона // Исследования по китайскому языку. – М., 1973.
8. Спешнев Н.А. Фонетика китайского языка. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1980 – 143 с. 
9. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика. – К.: Наукова думка, 1969 – 431 ст.
10. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія – К.: Вища школа, 1981 – 260 ст.
11. Яхонтов С.Е. Сочетания согласных в древнекитайском языке. – М.: Издательство восточной литературы, 1960 – 15 с.

 

 

12.  kitaysky.livejounal.com
13. tourroundchina.com/chinese.htm
14. en.wikipedia.org/wiki/standart_mandarin
15. en.wikipedia.org/ipa
16. zein.se/Patrick/chinen8p.html
17. japanserver.ru/baza/508.htm
18. uvm.edu/~chinese/pinyin.htm
19. uk.wikipedia.org/wiki/Класифікація_приголосних_звуків_в

_українській_мові

 

 

Додаток 1. Таблиця системи приголосних в українській мові.

	Місце творення	Пасивний орган	Участь голосу і шуму
			сонорні		шумні
			неносові	носові	дзвінкі	глухі
	Губно	губні	В	М	Б	П
		зубні				Ф
Передньо	язикові	альвеолярні	Р, Р’		Ж, ДЖ	Ш, Ч
		зубні	Л, Л’	Н, Н’	ДЗ, ДЗ’, Д, Д’, З, З’	С, С’, Т, Т’, Ц, Ц’
Середньо			Й
Задньо					Ґ	К, Х
	Глоткові				Г

 

• Ротові
• Носові
• Африкати
• Щілинні
• Дрижачі

 

Додаток 2. Таблиця системи  приголосних у китайській мові.

 

 

	Місце творення	Пасивні органи	Участь голосу й шуму
			сонорні		шумні
			неносові	носові	проривні		щілинні
					аспіровані	неаспіровані
	Губно	губні		M	P	B
		зубні					F
Передньо	язикові	«чисті»	L	N	T	D
		зазубні/шиплячі	R		CH	ZH	SH
		зубні/свистячі			C	Z	S
Середньо					Q	J	X
Задньо				NG	K	G	H

 

 

Фіналі

a

o

e

ê

er

ai

ei

ao

ou

an

en

ang

eng

ong

Ініціалі

b

ba

bo

*

*

*

bai

bei

bao

*

ban

ben

bang

beng

*

p

pa

po

*

*

*

pai

pei

pao

pou

pan

pen

pang

peng

*

m

ma

mo

me

*

*

mai

mei

mao

mou

man

men

mang

meng

*

f

fa

fo

*

*

*

*

fei

*

fou

fan

fen

fang

feng

*

d

da

*

de

*

*

dai

dei

dao

dou

dan

den

dang

deng

dong

t

ta

*

te

*

*

tai

*

tao

tou

tan

*

tang

teng

tong

n

na

*

ne

*

*

nai

nei

nao

nou

nan

nen

nang

neng

nong

l

la

lo

le

*

*

lai

lei

lao

lou

lan

*

lang

leng

long

z

za

*

ze

*

*

zai

zei

zao

zou

zan

zen

zang

zeng

zong

c

ca

*

ce

*

*

cai

cei

cao

cou

can

cen

cang

ceng

cong

s

sa

*

se

*

*

sai

*

sao

sou

san

sen

sang

seng

song

zh

zha

*

zhe

*

*

zhai

zhei

zhao

zhou

zhan

zhen

zhang

zheng

zhong

ch

cha

*

che

*

*

chai

*

chao

chou

chan

chen

chang

cheng

chong

sh

sha

*

she

*

*

shai

shei

shao

shou

shan

shen

shang

sheng

*

r

*

*

re

*

*

*

*

rao

rou

ran

ren

rang

reng

rong

j

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

q

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

x

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

g

ga

*

ge

*

*

gai

gei

gao

gou

gan

gen

gang

geng

gong

k

ka

*

ke

*

*

kai

*

kao

kou

kan

ken

kang

keng

kong

h

ha

*

he

*

*

hai

hei

hao

hou

han

hen

hang

heng

hong

ø

a

o

e

ê

er

ai

ei

ao

ou

an

en

ang

eng

*