Позафонематичні елементи в структурі складу в українській та китайській мовах

Зупинимось детальніше на структурній будові складу в китайській мові, а тон розглянемо в підрозділі 3.2. Приголосна частина, або ініціаль, починає будь-який склад; голосна ж частина, або фіналь, охоплює собою все інше [2]. Ці компоненти складу, разом узяті, утворюють ціле, тобто силабему (вперше термін введено Є.Д. Полівановим), тільки коли вимовляються з відповідним тоном, що теж, у свою чергу, має смислорозрізнювальну функцію.

Поділ китайського складу на ініціаль та фіналь засновується на тому, що приголосна частина без голосної не утворює складу, тоді як голосна частина самостійно може утворювати тонований склад, а відповідно, може мати власне значення в якості слова чи частини слова (морфеми). Проте, в сучасній мові можна виділити тенденцію до того, що й фіналь не може самостійно вживатися без ініціалі. Адже звуки /ɨ/, /y/, /ɔ/ та /u/, коли вживаються самостійно на початку, саме тому й пишуться yi, wu, wo, yu, щоб вказати на тенденцію заповнити нуль ініціалі. Цю тенденцію ми спостерігаємо саме на цих чотирьох звуках, тому що в їх творенні активну участь беруть губи, рух яких зменшує обсяг резонатора, відповідно вони можуть зближуватись так, щоб утворити перешкоду.

Отже [8], в китайському складі заведено виділяти ініціаль (початково складовий приголосний) і фіналь (складове закінчення). Фіналь, в свою чергу, поділяється на медіаль (проміжний нескладовий голосний), централь (основний голосний) та терміналь (кінцевий нескладовий голосний або приголосний). Це можна зобразити в наступній схемі:

Будь-яка частина складу окрім централі може бути вираженою  нулем. Під нулем звуку розуміють [3] потенційно можливу присутність певного типу звуку в конкретній позиції.

Одноголосні склади в  українській мові переважно функціонують як афікси. У китайські однофонемних морфем набагато більше і вони можуть функціонувати як самостійні слова, що спричинено більшою кількістю голосних фонем і тяжінням китайської мови до лаконічності.

Тепер детальніше розглянемо фіналі й ініціалі.

Приголосна частина, або  ініціаль, є не більше ніж одним  приголосним звуком, не залежно від  того чи це аспірований/неаспірований, чи африката/не африката. Таким чином, у китайському складі неможливо зустріти групу приголосних, як приміром в українській (систему китайських ініціалей, які співпадають з китайськими приголосними фонемами, див. у дод. № 2). В китайській мові існує 21 ініціаль.

Щоб перейти до детального розгляду системи фіналей китайської мови, потрібно згадати ще одну дуже важливу характеристику силабеми. У китайській мові окремі звуки поєднуються в чіткій послідовності. Тобто не можливе довільне поєднання і чергування фонем у складі, так, як це відбувається в українській мові. Як уже було зазначено, в китайській мові не поєднуються в складі декілька приголосних підряд. Проте, поєднання голосних є пересічним явищем для китайської мови, яке відсутнє в українській мові. До того ж приголосні в китайській мові не зустрічаються в позиції кінця слова [11].

Говорячи про фіналі китайської мови, варто зазначити, що їх система значно ширше розгалужена, аніж система ініціалей. Фіналь може складатись або ж з одного голосного, або ж з поєднання голосних: дифтонгів та трифтонгів. Наявність великої кількості дифтонгів та трифтонгів складає специфіку китайського вокалізму: з 35 фіналей 24 – це дифтонги або трифтонги. Поєднання голосних у дифтонги та трифтонги, так як і фонем в складі, відбувається за певними правилами. У кінці фіналі – після одиничного голосного чи дифтонгу – можливий передньо- або задньоязиковий носовий звук. Таких фіналей 17. Таким чином, кількість фіналей в путунхуа практично вдвічі більша аніж ініціалей (детальніше див. таблицю № 3).

Фіналі прийнято поділяти на прості та складні. Прості фіналі складаються або з одиничного кардинального (основного за МФА) голосного або з низхідного дифтонгу. За одиничним голосним може йти передній або задньоязиковий носовий голосний [12].

Складні фіналі будуються  на основі простих і складаються  з медіалі і централі. Саме завдяки медіалі будуються висхідні дифтонги, а також трифтонги. Медіалей у путунхуа 3, а тому виділяють три ряди складних фіналей. Не всі комбінації медіалей з простими фіналями можливі, тому загальна кількість і дорівнює близько 35.

Групу з простої фіналі «а» і ще чотирьох фіналей, створених на її основі, в путунхуа прийнято називати серією а (вперше така систематизація запропонована А.А. та Є.Н. Драгуновими [2]) .

а - середньоязиковий голосний звук /а/. Нагадує український відкритий голосний звук /а/, але є середньоязиковим, а не задньоязиковим як український еквівалент. Позначається літерою «а».

 Голосний /а/, загальний для всіх фіналей цієї серії, відрізняється за місцем утворення. В передньоязикових фіналах аі, an йому властива більш передня артикуляція, а в задньоязикових ао, ang – більш задня порівняно з ізольованим /а/.

аі –висхідний дифтонг /аі/. Складається з передньоязикового /а/ та редукованого нескладотворчого /і/. Відповідає українському звукосполученню /ай/.

ao – низхідний дифтонг /аu/. Складається із задньоязикового складотворчого /а/ та редукованого нескладотворчого /u/. Написання «ao» прийняте для того, щоб в рукописному варіанті цей дифтонг не плутався з «an».

an - фіналь /a/ з передньоязиковою назалізацією. Складається з передньоязикового чистого голосного /а/, що плавно переходить в передньоязиковий носовий звук /n/. На відміну від ініціалі, у фіналі при артикуляції звуку /n/, особливо при швидкій вимові, кінчик язика може не утворювати змички з альвеолами, а лише наближатись до них.

ang – фіналь із задньоязиковою назалізацією. Складається із задньоязикового чистого голосного /а/, що плавно переходить в задньоязиковий носовий звук  /ŋ/.

Графічно серію можна  представити наступним чином:

-an		-ang
	-a
-ai		-ao

У вертикальних колонках фіналі згруповані за місцем утворення, а в горизонтальних рядках – за типом кінцевого елементу (носовий голосний або нескладотворчий голосний).

Групу з простих фіналей  «е», «о» та ще чотирьох фіналей, утворених  на їх основі, прийнято називати серією е/о.

Об’єднання фіналей «е» і «о» в одну групу пов’язане з тим, що фіналь «о» в путунхуа може поєднуватись лише з губно-губними або губно-зубними фіналями b, p, m, f, а фіналь «е» - з усіма іншими твердими ініціалями, окрім b, p, m, f. Інші чотири фіналі, що входять до цієї групи, можуть поєднуватись з обома групами ініціалей. Слід зазначити, що вплив другого елементу дифтонгу призводить іноді до зміни рядності о/е.

е - задньоязиковий голосний звук [ɣ]. Близький за деякими ознаками до українського наголошеного /е/, але відрізняється від нього за місцем і способом артикуляції – при вимові китайського [ɣ] язик дуже сильно відтягнутий назад і злегка піднятий. На слух сприймається як щось середнє між українськими звуками /е/ та /и/.

o – задньоязиковий голосний звук /о/. відповідає українському наголошеному /о/. За місцем та способом артикуляції близький до китайського [ɣ], але відрізняється від нього округленим положенням губ.

ei – низхідний дифтонг /еі/. Складається з передньоязикового /е/ та редукованого нескладотворчого /і/. Відповідає українському звукосполученню /ей/.

ou – низхідний дифтонг /оu/. Складається із задньоязикового складотворного /о/ та редукованого нескладотворчого /u/. Відповідає українському звукосполученню /оу/.

en – фіналь /е/ з передньоязиковою назалізацією. Складається з передньоязикового голосного, що плавно переходить в передньоязиковий носовий звук /n/.

eng – фіналь із задньоязиковою назалізацією. Складається із задньоязикового голосного /ɣ/, що плавно переходить в задньоязиковий носовий звук /ŋ/.

Графічно серію е/о  можна представити наступним  чином:

-en		-eng
	-e/o
-ei		-ou

 

У вертикальних колонках фіналі згруповані за місцем утворення, а в горизонтальних рядках – за типом кінцевого елементу (носовий  голосний або нескладотворчий голосний).

Серію «а» та е/о» виділяють e китайському вокалізмі за голосним ядром складу – централлю. Проте існує інша класифікація [16], за якою виділяють прості та складні фіналі, ускладнені медіалями. Таку класифікацію представимо в таблиці №3:

 

Таблиця №3. система фіналей в китайській мові.

 

6 простих фіналей		a, e, i, o, u, ü
13 складних фіналей		ai, ao, ei, ia, iao, ie, iou, ou, ua, uai, üe, uei, uo
16 назалізованих фіналей	8 передніх	an, en, ian, in, uan, üan, uen, ün
	8 задніх	ang, eng, iang, ing, iong, ong, uang, ueng

 

Таким чином, у китайській мові нараховується 21 ініціаль, 35 фіналей, які організовані в обмежену кількість складів фіксованого складу. У путунхуа нараховується близько 404 склади, що різняться за звуковим складом. Поєднування ініціалей з тими чи іншими фіналями регламентується певними правилами. Наприклад, в путунхуа є склади de, ge, le, але не можливі сполучення bе, ре, mе; є склади tuan, luan, але неприпустимі сполучення muan, buan; існують склади jing, qing, але відсутні hing, king і т.д. Все це визначаються правилами поєднування ініціалей з фіналями.

Як саме поєднуються  ініціалі з фіналями в китайській мові, наводимо в додатках № 3-5, де склади розподілені по таблицям за першими літерами фіналей.

Отже, в українській  мові структурною одиницею побудови слів є склад, що є формою організації  фонем/звуків, і який буває відкритим  або закритим. Якщо в українській  мові мінімальною значимою одиницею є фонема, то в китайській мові – це силабема, тобто тонований склад. Силабема об’єднує в собі не лише фонеми/звуки (як це відбувається з українським складом), а й тон. Український склад може мати 1-6 звуків, а китайська силабема – 1-4 і є чітко структурована на ініціаль, фіналь та елементарні частинки фіналі (медіаль, централь, терміналь). В українській мові, навпаки, звуки поєднуються довільно (за виключенням голосних дифтонгів та трифтонгів): саме тому, українська мова має безмежну кількість складів. Китайська мова має близько 21 ініціалі, 35 фіналей, які за правилами побудови китайського складу, обмежують їх кількість до близько 404 варіантів складів. Силабеми в китайській мові, на відміну від української, завжди відкриті. Щоправда, кінцева фіналь може бути назалізована, або еризована, чого не буває в українській мові. Основні відмінності в китайському та українському складах можна подати в наступній таблиці № 4:

Таблиця №4. Порівняння структур китайського та українського складів.

	Пункт порівняння	Українська  мова	Китайська мова
1.	Найменша значима одиниця	Звук	Силабема
2.	Кількість приголосних/ініціалей	32	21
3.	Кількість голосних/фіналей	6	35
4.	Кількість звуків у складі	1-6	1-4
5.	Тип складу	Закритий/відкритий	Відкритий
6.	Структура	Довільна	Ініціаль+фіналь
7.	Сполучуваність	Допускається поєднання приголосних	Допускається поєднання голосних

 

 

Розділ 3. Позафонематичні  елементи в структурі складу в  українській та китайській мовах

 

3.1. Наголос в українській  мові

Роль наголосу в фонетичній системі кожної мови, в усій звуковій організації її винятково велика. Характер наголосу, його місце, сила і зв’язані з ними ритм та мелодика мовлення визначають багато інших фонетичних явищ мови, поширюючи свій вплив на вимову багатьох звуків та їх сполучень, що відбивається, так чи інакше, на всій системі мови.

В українській мові однією з основних ознак голосних фонем є наголос, який реалізується тільки в слові. Тобто, якщо говорити про склади, то вони в структурі слова можуть функціонувати як наголошені чи ненаголошені.

Наголос слова в українській  мові, як і в російській та білоруській, є, як відомо, різномісний (вільний) і  рухомий, а не прикріплений до певного, для всіх слів даної мови єдиного  місця, наприклад до першого складу слова (у чеській та угорській мовах), передостаннього (у польській), останнього (у французькій). Тому ритмічні види, або типи, слів, словосполучень (та й цілих речень) набувають в українській мові значної різнорідності, різноманітності [9].

Своїм характером наголос в українській мові, як і в більшості слов’янських (та й інших європейських) мов, є переважно динамічний, тобто силовий, заснований на силі видиху: наголошений склад, передусім голосний, виділяється у слові або фразі посиленням м’язової напруги і натиску видихуваного струменя повітря, що збільшує силу голосу. Але динамічний наголос в українському слові відносно слабкий; видихова енергія – у порівнянні з іншими східнослов’янськими мовами – загалом значно рівномірніше розподіляється між його складами, тому наголошений склад не різко виділений з-поміж інших складів слова, наголос мало зосереджений на ньому, він ніби координує поодинокі склади в слові, а не підпорядковує їх собі. Тому сильна редукція ненаголошених складів з переходом їх голосних у звуки неповного творення українській мові не властива.