Позафонематичні елементи в структурі складу в українській та китайській мовах

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут філології

Кафедра китайської, корейської та японської філології

 

 

 

 

Курсова робота

на тему:

«Структура складу в  сучасній китайський мові (комперативний  аналіз)»

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                   Виконав студент ІІ курсу

                                                                                   групи 4 кит.

                                                                  Сотников Євгеній Олександрович

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        Київ, 2010

           ЗМІСТ

 

Вступ ……..………………………………………………..……………… 3

 

Розділ I. Класифікація фонем української та китайської мов …...…..... 5

1.1. Фонема, її функції. Приголосні та голосні фонеми  …….... 5

1.2. Голосні фонеми  в українській та китайській  мовах …….... 7

1.3. Назалізація голосних  в українській та китайській  мовах .. 10

1.4. Приголосні фонеми  в українській та китайській  мовах … 10

1.5. Смислорозрізнювальні опозиції фонем ………………….. 13

 

Розділ II. Будова складу та особливості складоподілу в українській та китайській мовах ……...……………………………………………………….. 15

2.1. Склад як одиниця фонології ………………………………. 15

2.2. Структура складу в українській мові …………….………. 15

2.3. Структура силабеми в китайській мові ………………..…. 17

 

Розділ III. Позафонематичні  елементи в структурі складу в українській та китайській мовах ……………………………………..……….. 25

3.1. Наголос в українській мові ………………………………... 25

3.2. Тони в китайській  мові ……………………………………. 27

 

Висновки ……………………………………………………….. 29

 

Список використаної літератури …………………………… 31

 

Додатки ………………………………………………………… 33

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Як відомо, при вивченні мов (рідної чи іноземної) завжди недостатньо уваги приділяється саме фонетиці. Як правило, основний акцент робиться на нову лексику, граматику, синтаксис. Проте, порівнюючи настільки віддалені за походженням та малосхожі за структурою українську та китайську мови на фонетичному рівні, можемо сказати, що на початковому етапі вивчення мови особливо потрібно закцентувати увагу на фонетиці, адже правильна вимова та розуміння, чому саме так утворюються та функціонують склади, є запорукою подальшого успіху.

На нашу думку, мовні  закономірності, які притаманні певній мові, характерні в деякому сенсі всім її структурним елементам. Оскільки склад є найпростішою значимою частиною в мові, то виявлення правил утворення та функціонування складів має важливе значення у структурі всієї мови.

Окрім того, китайський склад у цій роботі розглядається у порівнянні з українським складом невипадково, адже при вивченні іноземних мов неможливо уникнути мовних паралелей та асоціацій з рідною мовою. А тому ця робота може допомогти створити науково-обґрунтовані (а не випадково-підсвідомі, як це зазвичай відбувається) мовні паралелі між складом та силабемою української та китайської мов відповідно.

Мета і завдання. Ми ставили за мету виявити та систематизувати спільні та відмінні риси в китайському та українському складах на основі фонетичних класифікацій цих мов. Завдання цієї роботи – опрацювати та синтезувати матеріал з теоретичного матеріалу про фонетику української та китайської мов, визначити поняття та основні характеристики фонетичної та фонологічної систем, українського складу, китайської силабеми та їх структурних елементів, розглянути позафонематичні елементи в українському та китайському складі та їх вплив на загальну структуру складу.

Об’єкт і предмет. Об’єктом дослідження є склад в китайській та українській мовах. Предметом вивчення є структура складу в українській та китайській мовах.

Методологія. У процесі дослідження складів використовувались описовий та порівняльний методи.

Матеріал. Використовувались склади і звуки в процесі живого мовлення.

Теоретична база. Оригінальні  тексти теоретичних праць з фонетики китайської мови російських, радянських, китайських та американських науковців-лінгвістів, а також фонетичний матеріал про українську мову вітчизняних науковців-фонетистів.

Новизна. Світове наукове надбання в галузі фонетики має вагомі, доречні дослідницькі роботи щодо поняття складу окремо в українській та китайських мовах. Проте вчені не надавали значення порівнянню китайського та українського  складів. Новизна цієї роботи полягає у спробі синтезувати та пояснити доступний і на нашу думку важливий матеріал для пояснення та узагальнення спільних та відмінних рис таких мовних явищ як український склад та китайська силабема.

 

РОЗДІЛ I. Класифікація фонем української та китайської мов

 

1.1. Фонема, її  функції. Приголосні та голосні  фонеми

Особливості фонетичної системи кожної мови визначаються її фонологічною системою. Варто зазначити, що під фонетичною системою розуміємо систему звуків мови та систему складів, звукосполучень та закономірності поєднання звуків в один мовленнєвий ланцюжок [9]. У фонетиці основною елементарною одиницею досліджень є звук. Щодо фонологічної системи, то під цим поняттям маємо на увазі структуру звукобудови мови та правила функціонування звуків у мовній системі. Основною одиницею фонології є фонема, а основним об’єктом дослідження – опозиції фонем, що разом утворюють фонологічну систему мови [2].   Своєрідність фонологічної системи кожної мови визначається кількістю фонем, їх відношенням, або пропорцією, голосних та приголосних, розподіленням фонем за позиціями, а також змістом самих фонем, тобто їх акустико-артикуляційними ознаками.

Фонема — найменша одиниця звукової системи тієї чи іншої мови, за допомогою якої розпізнаються  значущі одиниці мови (морфеми  і слова). Фонеми є єдиним матеріалом для побудови слів і морфем. Вони, як правило, встановлюються для мови в цілому, а не для мовлення, де розрізняються звуки. У системі мови фонеми виконують такі функції:

1. конститутивна – полягає в тому, що фонеми є матеріалом, з якого утворюються одиниці вищих поверхів мови – морфеми й слова;
2. ідентифікаційна – полягає в тому, що людина завдяки фонемам розпізнає на слух морфеми та слова, що в процесі мовної комунікації діють як знаки відповідних предметів, понять тощо.
3. розрізнювальна/дистинктивна – полягає в тому, що фонеми – це засіб для розрізнення самостійних частин мови [9].

 Розпочати порівняння структур українського та китайського складу, на нашу думку, варто почати з опису фонологічних систем двох мов та класифікацій. Звички вимови китайської та української мов мають мало спільного. Тому оволодіти артикуляційною базою китайської мови для україномовної людини надзвичайно складно. Як і при вивченні інших іноземних мов, спочатку потрібно зрозуміти шляхи творення тих чи інших звуків, найелементарніших частин мовленнєвого потоку.

Щоб показати основні відмінності в звуковому складі китайської та української мов, насамперед потрібно представити класифікацію фонем у цих мовах. Як і в будь-якій мові, в китайській та в українській мовах розмежовуються насамперед голосні та приголосні фонеми. Голосні – це такі звуки, в основі яких лежить музикальний тон, утворюваний при розкритому мовному каналі внаслідок періодичних коливань голосових зв'язок і дальшої модифікації цих коливань у надгортанних порожнинах [9].  Приголосні – це звуки, основою яких є шуми, що виникають внаслідок проходження видихуваного струменя повітря через певну перепону, утворювану в певному місці мовного апарату [9]. З артикуляційного погляду голосні звуки характеризуються рядом особливостей, якими вони відрізняються від приголосних. При творенні голосних мовний канал максимально відкритий, у ньому на шляху видихувального струменя повітря не виникає значних перепон, які є джерелом шуму, що становить важливий компонент при творенні приголосних. При цьому відзначається загальна напруженість усього мовного апарату, на відміну від творення приголосних, при артикуляції яких напруженість локалізована в місцях зімкнення мовних органів [9].

 

 

 

1.2. Голосні  фонеми в українській та китайській  мовах

Спочатку розглянемо докладніше класифікацію голосних фонем в українській та китайській мовах. Українська мова має 6 голосних фонем, які класифікуються наступним чином:

• за мірою продвинутості  язика вперед чи назад (передній /і/, / ɛ / ; змішаний /I/;  задній ряди /u/, /ɔ/, / ɑ /);
• за мірою підйому язика (високий /і/, /I/, /u/; середній / ɛ /; низький підйоми / ɑ /, /ɔ/);
• за позицією губ (губні/лабіалізовані /u/, /ɔ/; негубні/нелабіалізовані – / ɑ /, /і/, / ɛ /, /I/).

 

Таблиця 1.1. Таблиця голосних фонем української мови.

	Передній		Змішаний	Задній
	Високий	/і/	/I/	/u/
	Середній	/ ɛ /
	Низький			/ ɑ /, /ɔ/

 

Голосні фонеми в українській  мові позначаються 10 буквами: а, о, у, е, и, і, ю, є, ї, я.

У китайській мові існує 8 голосних фонем, серед яких:

/ ɑ / – нелабіалізована задньоязикова голосна фонема низького ступеня піднесення, що позначається літерою «а»;

/і/ - нелабіалізована передньоязикова голосна фонема високого ступеня піднесення, близька до української фонеми /і/, позначається на письмі літерою “i” або “yi”, якщо стоїть на початку складу і перед нею немає приголосного. Наприклад, 北京 Bеi3 jіng1.

/ɨ/ - нелабіалізована  голосна фонема змішаного ряду і високого ступеня піднесення, що вживається лише після ретлофлексних приголосних, в складах типу “zhi”, “chi”, “shi”, “ri”.

/ɣ/ -  нелабіалізована задньоязикова голосна фонема напіввисокої ступені піднесення, що позначається літерою «е» та схожа на українську наголошену /е/, але суттєво відрізняється від неї по місцю та способу артикуляції – при вимові китайськогї /ɣ/ язик сильно відтягнутий назад і трохи при піднятий. На слух сприймається як звук, що є чимось середнім між українськими звуками /и/ та /е/. Наприклад, 喝 hе1.

/ɛ/ - нелабіалізована передньоязикова голосна фонема напівсереднього ступеня піднесення, що позначається літерою “e” або дифтонгом “ie”. Наприклад, 斜 xiе2.

/ɔ/ - лабіалізована задньоязикова голосна фонема низького ступеня піднесення, що позначається літерою «о», відповідає українській наголошеній фонемі / ɔ /. По місцю та способу артикуляції ця фонема наближена до китайської фонеми /ɣ/, але відрізняється від неї огубленістю.

/u/ - лабіалізована передньоязикова голосна фонема високого ступеня піднесення, що передається на письмі через літеру u, або буквосполучення wu (якщо вона стоїть на початку складу і не має попередню приголосну ). Подібна до української фонеми /u/.

/y/ - лабіалізована передньоязикова голосна фонема високого ступеня піднесення, що передається літерою ü, або буквосполучення yu (якщо вона стоїть на початку складу і не має попередню приголосну ). Варто зазначити, що в китайських складах “ju”, “qu” “xu” і “yu” в ролі голосної фонеми виступає саме /ü/, але на письмі дві крапки опускаються.

 

Таблиця 1.2. Таблиця голосних фонем китайської мови.

	Передній		Змішаний	Задній
	Високий	/і/, /y/	/ɨ/	/u/
	Середній	/ ɛ /		/ɣ/
	Низький			/ ɑ /, /ɔ/

 

Вокалізм китайської мови багатший аніж український. Це спричинено наступними факторами 1) можливість поєднання декількох голосних в дифтонги, трифтонги в китайській мові, що є неприпустимим в українській; 2)варіативність голосних фонем в залежності від приголосних, голосних, назалізації детальніше див. пункт 1.3.), тональності  – і саме через ці причини система голосних фонем розвивалась, утворюючи складний та різноманітний китайський вокалізм.

Отже, перший висновок цього розділу стосовно голосних фонем в китайській та українській  мовах: хоча більшість голосних фонем є спільними для української та китайської мов (/і/, / ɛ /, /u/, / ɑ /, /ɔ/), проте як звуки вони вже відрізняються у мовленнєвому потоці, оскільки значно видозмінюються  під впливом нефонематичних особливостей мов. Окрім того, китайська та українська мови мають схожі звуки / ɨ/ та /I/ відповідно, де різниця полягає в тому, що при вимові українського /I/ язик продвинутий більш вперед та до центру, аніж при вимові китайської фонеми / ɨ/. Більш того, китайська мова має 2 голосні фонеми, які не мають еквівалентів в українській: /ɣ/, /y/.

 

1.3. Назалізація голосних в українській та китайській мовах

Розглянемо ще один пункт, який є дуже важливий – назалізація в китайській та українській мовах.

Назалізація (від фр. nasal «носовий») — вимова звуків мови, що полягає у пониженні м'якого піднебіння та одночасному виході повітря через рот та ніс. Одночасна активація ротового та носового резонаторів надає звуку особливого тембру. Назалізовані приголосні зустрічаються досить рідко в мовах світу, а назалізовані голосні, навпаки, є поширеним явищем. Носові голосні можуть виступати окремими фонемами у певних мовах, зокрема в китайській, де вони складають пари до неназалізованих: a – ã, o – õ, i – ĩ, та інші. Наприклад в словах lan2 «синій» та lang2 «вовк» назалізація є єдиною смислорозрізнювальною ознакою.