Навчання іншомовного усного мовлення школярів середнього шкільного віку на базі різножанрових поетичних та музичних творів

Зміст

Вступ

Розділ I. Теоретичне обґрунтування використання пісенних та віршованих матеріалів

1.1 Характеристика фонетичних та лексичних навичок

1.2. Роль музики і пісень у вивченні англійської мови

Розділ II. Навчання іншомовного усного мовлення школярів середнього шкільного віку на базі різножанрових поетичних та музичних творів

2.1. Особливості роботи з віршованими творами на уроці

2.2. Віршовано-пісенні матеріали як засіб підвищення мотивації навчання учнів середніх класів

2.3.  Використання пісень для підвищення ефективності сприйняття лексики й граматики англійської мови

 Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

Основне призначення  іноземної мови – як предметної галузі шкільної освіти – забезпечити  оволодіння учнями уміннями та навичками спілкування в усній і писемній формах відповідно до мотивів, цілей і соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових сферах і ситуаціях. Саме школа є тим навчальним закладом, де формуються базові механізми іншомовного спілкування, які в майбутньому учні зможуть розвивати й удосконалювати відповідно до власних потреб.

Основна мета навчання іноземної  мови у загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні в  учнів комунікативної компетенції, базою для якої слугують комунікативні вміння сформовані на основі мовних знань і навичок.

Успіх у вивченні іноземної  мови багато в чому залежить від  перших уроків іноземної мови в житті  дитини і початкового етапу навчання взагалі. Для дітей середнього шкільного  віку характерною є постійна жага до нового, цікавого, загадкового. Вони швидко втомлюються, якщо їм нецікаво, якщо урок ведеться неемоційно. Тому, ідучи на кожний урок, необхідно приділяти велику увагу підготовці до уроку зі своїми учнями, емоційному настрою. 
Досвідчені вчителі перевагу на уроках віддають пісенному, поетичному та фольклорному матеріалу на початковому та середньому етапі вивчення іноземної мови. Вивчення пісень, віршів, скоромовок, прислів’їв має багато переваг. Завдяки цьому створюється сприятливий психологічний мікроклімат класу, знижується напруження, активізується мовленнєва діяльність, підвищується емоційний тонус, підтримується інтерес до вивчення іноземної мови.

Зростання потреби у  спілкуванні та співпраці між  країнами і народами з різними  мовами та культурними традиціями, нові економічні та політичні реалії, реформування в освітній системі України вимагають суттєвих змін у ставленні до оволодіння іноземною мовою. Оскільки метою навчання іноземним мовам є не тільки отримання знань, формування в школярів навичок і вмінь, але і засвоєння ними знань країнознавчого, лінгвокраїнознавчого і культурно-естетичного характеру пізнання цінностей іншої для них національної культури, то при визначенні змісту навчання безперечно встає питання про культурний компонент.

Даний компонент містить в собі мовні і культурологічні знання, а також навички й уміння. З вище сказаного випливає, що підтримуючи інтерес до мови як засобу спілкування, необхідно розвивати інтерес до неї як носія своєрідної культури, й не менш важливу допомогу в цьому відношенні може зробити використання духовної спадщини країни досліджуваної мови, зокрема, музичні добутки та вірші.

Саме це спонукало  нас до вибору теми курсової роботи «Вірші та пісні на уроці іноземної мови».

Мета курсової роботи – дослідження ефективності використання віршів та пісень в навчальному процесі вивчення іноземної мови школярами середнього шкільного віку.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що саме ці засоби викладання англійської мови на даному етапі навчання є чи не найважливішими та дійовими засобами введення та закріплення лексики і граматики школярами середніх класів.

Предметом дослідження є вірш та пісня, як засоби навчання іноземної мови школярів середнього шкільного віку.

Об'єкт дослідження – програма надання та розробка уроків з використанням віршів та пісень на уроці іноземної мови для дітей середнього шкільного віку.

Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні критеріїв розробки комплексу вправ для навчання школярів середніх класів на уроках іноземної мови.

Практична значущість курсової роботи полягає в розробці комплексу вправ з використанням пісень та віршів для школярів середнього шкільного віку та для використання їх учителями на уроках іноземної мови.

Завдання дослідження:

1. Опрацювати теоретичний  матеріал науковців, які займались вивченням теми віршів та пісень, та їх вплив на навчальний процес і засвоєння мови в цілому.

2. Дослідити особливості  ефективності використання віршів  та пісень на уроці школярами  середніх класів.

3. Розробити урок з  використанням пісень для школярів середнього шкільного віку, де було б відтворено введення, закріплення лексики та граматики.

Методи дослідження:

• узагальнення досвіду навчання школярів середніх класів з використанням пісенного та поетичного матеріалу на уроках іноземної мови;
• наукове спостереження процесу навчання;
• методичний експеримент;
• вивчення «продукції» учнів;
• бесіда (навчально-виховна);
• психолого-педагогічне тестування;
• опрацювання наукових джерел з методики навчання іноземної мови та суміжних з нею наук.

Розділ І. Теоретичне обґрунтування використання пісенних та віршованих матеріалів

1.1 Характеристика фонетичних та лексичних навичок

Найкращий учитель той, хто пробуджує в учнів бажання  вчитися. Ця незаперечна істина проголошувалась в тій чи іншій формі прогресивними педагогами всіх часів.

У книзі “Серце віддаю дітям” В.О. Сухомлинський, звертаючись до вчителів, писав: «Не забувайте, що грунт, на якому будується ваша педагогічна майстерність, – у самій дитині, в її ставленні до знань і до вас, учителю. Це – бажання вчитися, натхнення, готовність до подолання труднощів. Дбайливо збагачуйте цей грунт, без нього немає школи” Щоб навчити дитину, треба не просто передати їй знання і вміння, а й викликати в неї відповідну активність, пізнавальну чи практичну. Важливим структурним елементом цієї активності є мотивація, в якій виявляється ставлення школярів до навчання.

Загально відомо, що діяльності без мотиву не буває. Мотив є певним обґрунтуванням і виправданням вольової дії, показує відношення людини до вимог суспільства. Мотиви грають важливу роль в оцінці дій і вчинків, бо від них залежить, який суб'єктивний зміст має дія для даної людини. Існує зовнішня – широка соціальна мотивація, й 3 внутрішніх:

1) мотивація, пов'язана з перспективним розвитком особистості;

2) комунікативна мотивація;

3) мотивація, породжувана самою  навчальною діяльністю.

Зовнішня або широка соціальна мотивація містить у собі мотиви: кожна культурна людина повинна знати хоча б одну іноземну мову (а також для загального розвитку; англійська мова – найбільш розповсюджена у світі, і її треба знати); вивчаю, тому що цей предмет є в шкільній програмі; вчу з поваги до вчителя; хочу знати іноземну мову не гірше за своїх товаришів.

Внутрішня:

1). Мотивація, пов'язана з перспективним розвитком особистості:

• вивчаю, тому що іноземна мова може знадобитися в подальшому житті (в інституті; у майбутній роботі; зможу допомогти кому-небудь сам);

2). Комунікативна мотивація: цікаво спілкуватися із товаришами на уроці; хочу навчитися писати листа (для переписки);

3). Мотивація, породжувана самою навчальною діяльністю: цікавлюся ін. мовою (вчу вірші, виконую вправи, переводжу цікаві тексти, відчуваю успіх у навчанні).

Відомо, що позитивні  емоції позитивно впливають на засвоєння будь-якого шкільного предмета. “Викладач іноземної мови більше, ніж викладач будь - якого іншого предмета. Він зобов'язаний активно втручатися в емоційну сферу уроку й забезпечувати розуміння емоційних станів учнів, сприятливих для їхньої навчальної діяльності ” .

У загальній структурі  мотивації звичайно виділяють основний мотив (або зовнішню мотивацію) і  приватні мотиви (або внутрішню мотивацію). Класифікація мотивів навчальної діяльності (П.М. Якобсон):

Внутрішня мотивація – мотиви, закладені в самій навчальній діяльності. Сам процес надбання знань спонукує опановувати певним колом знань, умінь і навичок. В основі тут лежать допитливість, прагнення довідатися щось нове; має найвищий ступінь педагогічного впливу.

Зовнішня мотивація – мотиви, що лежать поза навчальною діяльністю (наприклад, якщо він не буде вчитися, то з'являться певні незручності й неприємності), тут – широкі соціальні мотиви у вигляді комплексу прагнень й почуттів внутрішнього обов’язку, а також мотиви більш особистого характеру. Процес навчання сприймається як життєва необхідність або як шлях до особистого благополуччя. Зовнішня мотивація має менший ступінь педагогічного впливу; залучає не саму діяльність, а лише те, що пов'язане з нею. Зовнішня мотивація націлює учнів на досягнення кінцевого результату.

Тут важливо будувати процес навчання таким чином, щоб  на кожному етапі відчувалося  просування до поставленої мети.

Для посилення впливу широкої соціальної мотивації потрібно:

1. Використовувати різні джерела інформації, що показують значення володіння іноземною мовою.

2. Проводити бесіди: “Скільки мов на планеті?”, “Хто такі поліглоти?”, “Яка мова одна з найпоширеніших у світі?”, “Іноземна мова в побуті”, “Контакти жителів нашого міста з іноземцями”, “Англійські слова в російській мові” і. т.д.

Якщо погодитися з тим, що одним з найбільш діючих засобів боротьби з емоційним “ голодом ” на уроках іноземної мови є використання вчителем різноманітних навчальних матеріалів, то, наповнені позитивним емоційним зарядом, ці навчальні матеріали впливають на успішність навчання .

Учителеві доводиться постійно зіштовхуватися із проблемою пошуку оптимальних форм уроків іноземної  мови (англійського) і детально досліджувати причини, тенденції й умови підвищення інтересу до вивчення цієї дисципліни на певних етапах вікового розвитку учнів.

Формування повноцінних  мотивів навчальної діяльності багато в чому залежать від взаємин між  учителем та учнем, які регулюються  педагогічним тактом вчителя. Необережно кинуті вчителем слова, репліки, вигуки (“ ледар ”, “нероба ”, “із тебе нічого не вийде ”, “ти ні на що не здатний ”, “хіба ти можеш зробити що-небудь путнє ” тощо) пригнічують дитину, підривають її віру в свої сили, боляче ранять душу дитини .

Методичне забезпечення викладання з формуванням інтересу до досліджуваного предмета, здається, неможливо без знання деяких особливостей психології спілкування на уроці. Крім того, учителеві іноземної мови потрібно знати вікові й індивідуальні особливості своїх учнів, їхній рівень розвитку, сьогоднішні інтереси й плани на майбутнє. Від учителя потрібно не тільки відмінне знання іноземної мови, але й знання психолого-фізіологічних механізмів, що лежать в основі засвоєння мовних засобів, операцій і дій з ними, що забезпечують мовне спілкування, а також особливості сучасних методів навчання.

Основною практичною метою навчання лексичному матеріалу  іноземної мови в середній школі  є формування в учнів лексичних  навичок як найважливішого компонента експресивних і рецептивних видів  мовленнєвої діяльності.

Під мовленнєвими експресивними  навичками розуміються навички інтуїтивно правильного слововживання й словотворення в усному мовленні відповідно до ситуацій спілкування й цілей комунікації.

Лексична мовленнєва навичка містить у собі два  основних компоненти: слововживання  й словотвір. Психофізіологічною основою лексичних мовних експресивних навичок є лексичні автоматизовані динамічні зв'язки як єдність семантичних і образів слів і словосполучень.

Дані психології мовлення показують, що мовленнєві лексичні навички  істотно відрізняються від граматичних. Лексичні навички характеризуються більшою усвідомленістю. У мовленні ми найбільше усвідомлюємо його зміст, що проявляється у виборі слів, їх правильному сполученні з іншими словами залежно від цілей комунікації.

Крім лексичних мовних навичок можна виділити мовленнєві лексичні навички оперування лексичним матеріалом поза мовною комунікацією: операції по аналізу слова, операції по словотвору, конструюванню словосполучень. Досконале володіння лексичною стороною мовлення припускає наявність у мовця мовних й мовленнєвих лексичних навичок.

Лексичні мовні навички, що формуються в учнів у процесі  оволодіння іноземною мовою, відчувають вплив з боку лексичних навичок  рідної мови. Щоб правильно зрозуміти  характер цього впливу, необхідно  зупинитися на особливостях словотвору й слововживання в англійській мові на відміну від української.

Необхідно підкреслити, що для успішного формування й  розширення словникового запасу необхідно  дотримуватися принципів навчання іншомовної лексики, які узагальнюють і формулюють основні закономірності процесу навчання цьому аспекту мови:

1) принцип раціонального  обмеження словникового мінімуму  учнів середньої школи, що включає  найбільш уживані слова, сталі  словосполучення й мовні кліше;