Спеціальні періодичні видання з документознавства/документології в Україні

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  авіаційний університет

Інститут заочного та дистанційного навчання

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Документологія»

 на тему:«Спеціальні  періодичні видання з 

документознавства/документології в Україні»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕРІОДИКИ....…......4

1.1.Визначення поняття „спеціальне періодичне видання”…………………………………………………….......................................4

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК ВИДАВНИЦТВА СПЕЦІАЛЬНИХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ………………………………………………………11

2.1. Формування та становлення перших спеціальних періодичних видань.........................................................................................................................11

2.2. Нове покоління спеціальних періодичних  документознавчих видань……………………………………………………………………………….15

   2.2.1 Щорічник «Студії з архівної справи та документознавства»             (рубрика «Документознавство: історія, теорія, практика»)........................15

   2.2.2 Щоквартальник «Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія»………………………………………………………………..19

ВИСНОВКИ..............................................................................................................23

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В останнє десятиліття ХХ ст. — на початку ХХІ ст. розвиток українського документознавства обговорюється особливо активно, тому документознавча періодика в Україні виступає потужним джерелом інформації щодо закономірностей, основних тенденцій і змісту еволюції сучасної науки, моделі взаємодії з іншими галузями знань і міждисциплінарних запозичень. Таким чином, актуальністю теми дослідження курсової роботи є перспектива розвитку видавництва спеціальних періодичних видання з наукових дисциплін документознавства та документології.

Об'єктом дослідження курсової роботи є спеціальні періодичні видання з документознавства та документології.

Предметом дослідження – є висвітлення формування та становлення періодики з документознавства/документології.

Метою курсової роботи є дослідження виникнення та розвиток спеціальних періодичних видань в документознавчій науці.

Мета роботи передбачає виконання  таких завдань:

• визначити поняття «спеціальне періодичне видання»;
• охарактеризувати процес формування та становлення перших спеціальних періодичних видань;
• проаналізувати розвиток української спеціальної періодики з документознавства/документології;

Головні методи дослідження – історико-типологічний, метод теоретичного аналізу й систематизації, соціокультурний аналіз.

Структура роботи - робота складається зі вступу, 2 розділів, висновку, списку використаних джерел, об'єм роботи становить 26 сторінок.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАСАДИ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕРІОДИКИ

1.1. Визначення поняття  „спеціальне періодичне видання”

Видання — це окреме самостійне повідомлення чи їх множина, які засоби масової інформації: а) відредагували, сконструювали й зафіксували методами друкування, тиснення на папері чи копіювання на електронні або цифрові носії інформації; б) доповнили передбаченими юридичними нормами вихідними відомостями; в) призначили для розповсюдження або вже опублікували/оприлюднили.

Особа чи установа, що здійснює підготовку і випуск видання, вступає  у правові, майнові, виробничі відносини  з суб'єктами інших сфер економіки  і культури називається видавцем.

Згідно з ДСТУ 3017-95 (Державний стандарт України «Видання. Основні види. Терміни та визначення») видання - це документ, який:

• пройшов редакційно-видавниче опрацювання,
• виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом,
• містить інформацію, призначену для поширення,
• відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативних документів щодо їхнього видавничого оформлення і поліграфічного виконання.

У цьому контексті  під документом слід розуміти матеріальний об'єкт, що містить інформацію, закріплену створеним людиною способом для її передавания в часі та просторі. Видання, що поряд з друкованим текстом містить записи звуків чи зображення на інших матеріальних носіях (платівках, магнітофонних стрічках, фотоплівках, слайдах, аудіо- та відеокасетах), або таке, що має супровідну допоміжну інформацію (дискети тощо), зветься комбінованим.

Основні види видань:

• за носієм інформації та матеріалом, на якому її відтворюють:

• паперові (носій — папір, відтворення інформації — на папері);

• електронні (носій — електронна пам’ять, відтворення інформації — на екрані).

• за формою інформації:

• знакові (текстові, нотні, брайлівські);
• графічні (ілюстраційні, картографічні, креслярські);
• аудіальні;
• відео;
• комбіновані (комбінації знакових, графічних, аудіальних, відео).

• за повторюваністю:

• одноразові: книжкові видання, аркушеві видання;
• багаторазові (серійні): періодичні й неперіодичні.

• за періодичністю:

• періодичні: журнальні видання, газетні видання;
• неперіодичні (у формі книжкового чи журнального видання).

• за конструкційними особливостями матеріальної будови (паперові видання):

• аркушеві (несфальцьовані аркуші);
• газетні (сфальцьовані аркуші);
• книжко-журнальні (зшиті чи склеєні зошити).

• за обсягом (паперові видання):

• листівки (2 або 4 с.);
• брошури (від 5 до 48 с.);
• книги (більше 48 с.).

• за місцем розташування інформації (електронні, зокрема цифрові, видання):

• на компакт-дисках (знакові, графічні, аудіальні, аудіовізуальні, комбіновані);
• на сайтах інтернету (інтернет-видання: книжкові видання, періодичні видання).

Періодичність означає регулярність випуску видань, що визначаються кількістю його чисел чи випусків за певний проміжок часу. У цьому контексті видання діляться на неперіодичні та серіальні.

Неперіодничне видання  – це видання, яке виходить одноразово, продовження якого не передбачене. Перш за все це листівки, брошури та книги. Також до неперіодичних видань належать і книжкові видання у двох чи багатьох томах, або в двох чи кількох частинах.

Серіальне видання –  це видання, яке виходить протягом певного  часу, має спільну назву, однотипне оформлення, дату чи нумерацію випусків. Серіальне видання, у свою чергу, поділяється на два підвиди: періодичне і продовжуване.

Періодичне  видання – це підвид серіального видання, що постійно виходить з певною часовою періодичністю (один раз у квартал, місяць, тиждень через день, щоденно і т.д.) з наростаючою нумерацією, з неповторюваним інформаційним матеріалом, під однією назвою, в однотипному художньому оформленні.

Продовжуване видання  – виходить у світ без чітко  визначених наперед проміжків часу, а за мірою накопичення та редакційно-видавничої підготовки матеріалів, однак, має свою нумерацію і типове художньо-технічне оформлення.

Періодичні і продовжувані видання мають власний типологічний ряд. Його головними складовими є:

• газета;
• журнал;
• бюлетень;
• календар.

Газета – періодичне газетне видання, що виходить через короткі проміжки часу, що містить офіційні матеріали, оперативну інформацію і статті з актуальних суспільно-політичних, наукових, виробничих та інших питань, а також літературні твори й рекламу.

 Газета – носій  текстової інформації.

 

Газети розрізняють:

• за періодичністю виходу (щоденні, щотижневі);
• за масштабами (центральні або загальнонаціональні, регіональні, місцеві (обласні, районні, міські), корпоративні (компаній, університетів);
• за профілем (масової орієнтації, спеціалізовані (професійні)).

У кожної газети – своя аудиторія певного масштабу (залежно  від тиражу), професійного й соціально-демографічного профілю.

 Газета виходить  через певні проміжки часу (щодня,  кілька разів на тиждень, раз в тиждень тощо). За функціональною ознакою виділяють три види газет: загальнополітична, спеціалізована й спеціальний випуск.

За читацькою адресою  спеціалізовані газети подрозділяють  на: професійну газету, що адресована фахівцям різної кваліфікації, профспілкову, партійну і ін. газети.

За тематичною спрямованістю, цільовому й читацькому призначенню  спеціалізовані розрізняють такі газети: з питань культури, літератури й  мистецтва, релігійні, рекламні, для  дозвілля, для дітей і юнацтва

За видавцем (засновником) виділяються газети державних, партійних, профспілкових, кооперативних, комерційних організацій, творчих спілок, товариств і т.ін.

За часом випуску  газети розподіляться на ранкові  й вечірні; за періодичностю –  на щоденні, щотижневі і щомісячні.

За місцем видання й домінуючою сферою поширення газети поділяються на загальнонаціональні, місцеві, багатотиражні.

За матеріальною конструкцією газета – це не тільки окремий її номер, одиничний випуск, але й  комплект.

Велике місце в газеті займають ілюстрації (документальні й художні, фотосюжети, малюнки, схеми тощо.). Графічна індивідуальність газети залежить від особливостей оформлення текстів і заголовків, способу верстки, від рівня поліграфії та майстерності виконавців.

 

 Походження терміну  «газета» пов'язують з назвою італійської монети gazzetta, за яку звичайно продавали рукописні повідомлення новин, що з'явилися в XVI в. у Венеції. У різних мовах поняття «газета» передають й інші терміни: newspaper (англ.), Zeitung (нім.), journal (фр.) і т.ін.

Журнал (часопис) – періодичне журнальне видання, що містить статті або реферати з різних суспільно-політичних, наукових, виробничих і інших питань, а також літературно-художні твори, що мають постійну рубрикацію, офіційно затверджене як даний різновид видання.

За читацькою адресою виділяють журнали, призначені для читачів-фахівців і для читачів-неспеціалістів – масового читача й окремих його груп.

За функціональним призначенням розрізняють сім різновидів журналів: суспільно-політичний, науковий, науково-популярний, виробничо-практичний, популярний, літературно-художній і реферативний.

Під суспільно-політичним розуміють журнал, що містить статті й матеріали актуальної суспільно-політичної тематики для широкого кола читачів.

До наукового відносять  журнал, призначений науковцям, що містить статті й матеріали про теоретичні дослідження, а також прикладного характеру.

Науково-популярний –  це журнал, що містить статті й матеріали  про основи наук, про теоретичні чи експериментальні дослідження в  галузі науки, культури й практичної діяльності.

Виробничо-практичний –  це журнал, що містить статті й матеріали  за технологією, технікою, економікою, організацією виробництва або практичної діяльності, методичні розробки та ін.

Популярний – журнал, що містить статті й матеріали  з питань культури, спорту, побуту та ін., він призначений широкому колу читачів.

Літературно-художній –  це журнал, що містить твори художньої  літератури, а також публіцистичні  й критичні статті й матеріали.

Реферативний журнал – періодичне реферативне видання, офіційно затверджене як журнал.