Управління підрозділами в бою

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Ноября 2014 в 19:47, курсовая работа

Краткое описание

Теорія і практика управління військами розвивається і вдосконалюється по мірі зміни озброєння, техніки, організаційно-штатної структури та тактики ведення бойових дій. З удосконаленням озброєння, зменшенням чисельності армій та зміною умов ведення бойових дій розширюється коло і ускладнюється характер завдань, що вирішуються в процесі управління.
На теперішній час, як ніколи гостро стоїть питання про підвищення ефективності управління. Управління справді стає мистецтвом.

Содержание

Вступ............................................................................................................................5
Основна частина........................................................................................................7
Перше питання. Основи управління ..……………………………………..7
Друге питання. Робота командира механізованого взводу щодо організації бою ………………………………………………………………………...….14
Третє питання Управління взводом в ході бою …..………............………24
Висновок.....................................................................................................................29
Список літератури............

Прикрепленные файлы: 1 файл

14 кр.doc

— 824.00 Кб (Скачать документ)

своєчасно доповідати командиру роти (безпосередньому начальнику) про морально-психологічний стан особового складу, а також про військовослужбовців, які потребують спеціальної психологічної допомоги.

 

 
Третє питання .  Управління взводом в ході бою

Командир взводу управляє взводом по радіо, командами, які подаються голосом, сигнальними засобами та особистим прикладом. Постановка завдань може здійснюватись по радіо, провідними, рухомими засобами зв’язку, а команди ще сигнальними засобами.

Сигнали (походить від латинського сигнум - знак) - умовні знаки для передачі команд, розпоряджень, повідомлень і інформації.

По своєму призначенню поділяються на сигнали:

  • взаємодії;
  • оповіщення;
  • пізнавання;
  • управління ;
  • цілевказання.

По характеру засобів передачі сигнали можуть бути:

  • звуковими;
  • світловими;
  • зоровими;
  • що передаються за допомогою радіотехнічних засобів.

Сигнали взаємодії - використовуються для обміну інформацією  між військами (підрозділами), які виконують загальні бойові завдання.

Сигнали взаємодії для механізованого відділення встановлює командир взводу в залежності від виду бойових дій і завдань, які буде вирішувати взвод.

Встановлюються не тільки сигнали взаємодії, але і порядок дій за ними.

Сигнали оповіщення - використовуються для своєчасного оповіщення військ (підрозділів) про:

  • повітряний напад противника;

- безпосередню загрозу і початок застосування противником ядерної, хімічної, біологічної зброї;

- радіоактивне, хімічне, біологічне зараження місцевості.

Сигнали оповіщення є єдиними і постійно діючими.

Сигнали оповіщення повинен знати весь особовий склад підрозділу, а командир взводу завчасно визначає порядок дій підлеглих за сигналами оповіщення, а при їх отриманні подає відповідні команди.

Сигнали пізнавання - використовуються для визначення належності та місцезнаходження частин і підрозділів.військ. 

Сигнали пізнавання встановлюються статутами або старшим командиром встановлюються на добу.

Для взаємного пізнавання визначення належності та місцезнаходження частин і підрозділів від спеціально підготовленого відділення може призначатися пункт позначення роти .

Сигнали управління   призначені для швидкої і таємної передачі команд, наказів, розпоряджень, донесень. Вони встановлюються статутами або командиром завчасно і вказуються при віддачі наказу.

Сигнали управління до відділення доводить командир взводу через командира відділення.

Сигнали цілевказання  використовуються на полі бою для забезпечення вогневої взаємодії піхоти, артилерії, танків, авіації. Для сигналів цілевказання, використовуються трасуючі кулі і снаряди.

Передача сигналів, команд і постановка завдань по радіо здійснюється в такому порядку :

  • позивний радіостанції, що викликається - два рази;
  • слово "Я" і позивний своєї радіостанції - один раз;
  • сигнал (команда) два рази (при хорошій якості зв’язку позивні передаються - один раз);
  • слово "прийом" - один раз.

Сигнали і команди передаються без попереднього виклику кореспондента і одержання згоди на прийом.

Сигнали та загальні команди, подаються, як правило, для всіх кореспондентів радіомережі з використанням циркулярного позивного.

В решті випадків використовуються лінійні та індивідуальні позивні. При хорошій якості зв’язку дозволяється робота скороченими позивними або без позивних.

При циркулярній передачі команда повторюється два рази. Перед цим кореспондент головної радіостанції зобов'язаний переконатися в тому, що радіостанції мережі не працюють між собою.

На прийнятий сигнал (команду) негайно робиться перевірка шляхом точного повторення кожного сигналу (команди) або підтвердженням одержання команди передбачено слова "зрозумів ".

Крім того командир взводу повинен в ході бою управляти вогнем штатного та приданих підроздилів. Управління вогнем є найважливішим обов'язком командира взводу. Воно включає:

  • розвідку наземних і повітряних цілей, оцінку їх важливості і визначення черговості ураження;
  • вибір виду зброї і боєприпасів, виду і способу ведення вогню (стрільби);
  • цілевказання, подання команд на відкриття вогню або постановку вогневих завдань;
  • спостереження за результатами вогню і його коректування;
  • контроль за витрачанням боєприпасів.

Для управління вогнем старшим командиром призначаються єдині орієнтири і сигнали. Замінювати їх забороняється. При необхідності командир взводу може призначати додатково свої орієнтири, але під час доповідей старшому командиру і підтримання взаємодії використовуються тільки орієнтири, вказані старшим командиром. Як і орієнтири вибираються добре видимі місцеві предмети. При використанні нічних прицілів в якості орієнтирів вибираються місцеві предмети, по можливості, з більшою відбивною здатністю в межах дальності дії прицілів. Орієнтири нумеруються справа наліво і по рубежах від себе в бік противника. Один з них призначається основним.

Цілевказання може здійснюватися від орієнтирів (місцевих предметів) і від напрямків руху (атаки) трасуючими кулями і снарядами, розривами снарядів та сигнальними засобами, а також наведенням приладів і зброї в ціль.

 

Командно-спостережний пункт командира взводу знаходиться: в обороні - в глибині опорного пункту; у наступі - у бойовому порядку взводу, а під час дій механізованого взводу в пішому порядку - за цепом взводу в такому місці, звідки забезпечується найкраще спостереження за противником, діями своїх підлеглих, сусідів і місцевістю, а також безперервне управління взводом.

Всередині бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка командир взводу управляє діями підлеглих командами, які подаються по переговорному пристрою або голосом, і встановленими сигналами.

Доповідь старшому командиру та оповіщення сусідів і підлеглих про обстановку є найважливішим обов'язком командира взводу в бою.

У доповіді старшому командиру вказується, до якого часу, де і яке завдання виконує підрозділ, положення сусідів, склад і характер дій противника, своє рішення.

Командир взводу негайно доповідає старшому командиру: про раптовий напад противника або його появу там, де його не чекали, про виявлені загородження і зони зараження; про захоплення полонених, документів та озброєння противника; про застосування противником нових засобів і способів дій; про різку зміну дій противника (раптовий відхід, перехід до оборони, проведення контратаки); про різку зміну положення і втрату взаємодії з сусідами; про кожне рішення, яке прийняте за особистою ініціативою в зв'язку із зміною обстановки.

Під час роботи на радіостанціях необхідно суворо дотримуватись правил ведення переговорів. У взводі всі команди в бою передаються по радіо відкритим текстом. Під час передачі команд командири відділень (танків) викликаються позивними, а пункти місцевості указуються від орієнтирів і умовними найменуваннями. Під час створення противником радіоперешкод радіостанції за командою командира роти перестроюються на запасні частоти.

Оповіщення особового складу про повітряного противника, про безпосередню загрозу і початок застосування противником ядерної, хімічної та біологічної зброї, а також про радіоактивне, хімічне, біологічне зараження здійснюється єдиними і постійно діючими сигналами. Сигнали оповіщення повинен знати весь особовий склад підрозділу. Командир взводу завчасно визначає порядок дій підлеглих за сигналами оповіщення та при їх одержанні подає відповідні команди.

 

 
ВисновОк

 

Зміни, що відбулися в останні роки в засобах і способах ведення бойових дій істотно впливають на управління військами.

В сучасних умовах значно зростає роль розвідки. Досвід локальних конфліктів в Афганістані, Чечні і Іраку показує про те, що відсутність стійкого, оперативного, скритого управління приводять до неправильного рішення і як підсумок до поразки в бою та великих втрат. В умовах сучасного бою, коли застосування противником  високоточної зброї, впливу його авіації, повітряних десантів, диверсійно-розвідувальних груп можливо в будь який момент, командирам всіх рангів необхідно  вміло організовувати управління частин та підрозділів.

Особливе значення мають  висока бойова готовність командирів і штабів при управлінні військами.

Подальше удосконалення систем управління військами, покращення підготовки офіцерських кадрів у сфері управління буде сприяти підвищенню боєздатності Збройних Сил України .

Своєчасне і добре організоване безперебійне управління  підрозділами сприяє захопленню й утриманню ініціативи, скритності  по підготовці бою і раптовості нанесення ударів по противнику, швидкому використанню результатів вогневого ураження противника і своєчасному здійсненню заходів щодо захисту підрозділів від ЗМУ, а також дає можливість ефективніше використовувати бойові можливості всіх сил і засобів, що беруть участь у бою і досягають перемоги.

 

 

 

 

Список літератури

 

  1. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. 2 (батальйон, рота).- Київ, 1998, ст. 313 - 320.
  2. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. 3 (взвод, відділення, танк).- Київ, 1995, ст.151 - 168.
  3. “Загальна тактика”. Частина ІІ. Навчальний посібник. - Хмельницький. Видавництво НАПВУ, 2002, с. 250 - 270.
  4. “Загальна тактика”. Частина ІІІ. Навчальний посібник. - Хмельницький. Видавництво НАПВУ, 2004, с. 244 - 273.
  5. Чирков К.М. и др. Мотострелковый взвод в бою. – М. , воениздат, 1966 г., с. 19 – 61.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Информация о работе Управління підрозділами в бою