Туриський ринок як сфера єкономічних відносин

 

У Гавані безліч музеїв, серед яких особливо виділяються Музей боротьби з неграмотністю, Національний музей, Колоніальний і Антропологічний музеї, будинок-музей Ернеста Хемінгуея в садибі "Віхія", Історичний музей Гуанабокоа і своєрідний "настінний музей" бару "Бодегіта-дель-Медіо", у якому зберігається безліч автографів відомих людей ХХ століття. Обов'язково варто відвідати монастир Санта-Клара (1644 р.), кафедральний собор Непорочного Зачаття (1656 р.), міську Ратушу (1792 р.), найбільший у Гавані парк імені Леніна, Ботанічний сад з унікальним японським садом, а також найбільший в Америці зоопарк. Цікаві також один із величних пам'ятників столиці - 18-метрова скульптура "Гаванський Христос" поруч з фортецею Ла-Кабанья, кабаре "Тропікана", музей африканського мистецтва просто неба - провулок Аммель у районі Кайо-Уесо, театр Гарсіа Лорки, виставковий комплекс "Експокуба" і театр ім. Амадео Рольдана.

 У новій частині  Гавани - на набережній у Ведадо, уздовж набережної Малекон і  вулиці Ла-Рампа, розташовані  численні вілли, готелі на будь-який  смак і з відмінним сервісом, а також прекрасно обладнані пляжі. На пагорбах над Ведадо знаходяться Гаванський університет (1728 р.), площа Революції з Меморіалом Хосе Марті (1996 р.) і оглядовим майданчиком висотою 138 м., Палац революції, адміністративні будівлі і Національна бібліотека, а на березі затоки - один з найбільших у світі акваріумів. Уздовж затоки в районі Кубанакан простягається ціла низка прекрасних пляжів і яхт-клубів, а також великий парк розваг, а за рікою Альмендарес - район шикарних особняків і розкішних готелів Мірамар.

 

Поблизу Гавани, на узбережжі, побудовано безліч сучасних туристичних  комплексів - піонерське місто з  п'яти таборів "Хосе Марті" у  Тарара (11 км. пляжів), туристський центр  Сороа з експериментальною станцією з розведення орхідей (друга за величиною у світі), пляжний район Санта-Марія (30 км. від Гавани), а також Хібакоа, Арройо-Бермехо, Ель-Саладо, Ескалерас-де-Харуко, Сан-Антоніо-де-лос-Баньос, Санта-Крус-дель-Норте й інші, де не тільки надаються всі умови для спокійного пляжного відпочинку, але й можна детальніше ознайомитися з повсякденним життям кубинців.

 

Обов'язково варто відвідати  найбільший у Латинській Америці  район карстових печер Пінар-дель-Ріо - Матансас. Сама провінція Матансас є самостійним туристичним районом, оскільки за кількістю визначних пам'яток на своїй території вона може позмагатися з будь-яким районом Куби (і не тільки). До того ж звідси відкривається прекрасний доступ як до прекрасних пляжів острова Хувентуд, Варадеро й архіпелагу Сабана, так і до диких, практично неторкнутих цивілізацією, берегів південної затоки Батабано. На узбережжі між Батабано і бухтою Броа лежить національний парк півострова Сапата - справжній рай для екотуризму. У районі Хагуей-Гранде розташований туристичний центр Гуама з найбільшим озером Куби - Лагуна-дель-Тесоро, відомим своєю великою фореллю - об'єктом спортивної риболовлі, а також великою популяцією крокодилів, черепах і риби-манхуарі. Неподалік розташований крокодилячий розплідник. Столиця провінції - місто Ольгін - цікава своїм собором Сан-Ісідоро, Провінційним історичним музеєм у будинку "Ла-Перікера", пагорбом Лома-де-ла-Крус (Пагорб Хреста), на який ведуть сходи з 458 сходинок, Музеєм природничих наук "Карлос-де-ла-Торре-і-Уерта", а також унікальними археологічними розкопками в Чорро-де-Маїта і Банес (найбагатша колекція предметів індіанських народів Карибського басейну). Окремий інтерес становлять природні парки Бахіа-де-Наранхо з акваріумом і Ла-Менсура.

 

У місті Сантьяго-де-Куба, столиці однойменної провінції  і колишній столиці країни, заснованій ще в 1515 році, знаходиться унікальна фортеця Кастильо Сан-Педро-де-ла-Рока-дель-Морро (XVI-XVIII ст., внесена до списку культурної спадщини ЮНЕСКО), у якій розміщений єдиний у світі Музей історії піратства. Також у місті два театри, сім музеїв (серед яких такі відомі, як розташований у стародавній садибі Етнографічний музей "Ла-Ісабеліка", Музей природничої історії, Будинок-музей Веласкеса, Муніципальний Музей Бакарді й Історичний музей у відомій казармі Монкада), а також мальовничий Міський собор, консерваторія, університет, багато кінотеатрів, Мавзолей Хосе Марті на цвинтарі Сементеріо Санта-Іфіхенія й ін. Але головне, чим Сантьяго-де-Куба славиться на всю країну, так це своїми Карнавалом і Святом вогню. Зазвичай вони проходять улітку, і відрізняються особливою яскравістю і музикальністю. Також гарний острівець Кайо-Гранма, на якому розташована базиліка Каридад-дель-Кобре (Пречистої Милосердної Діви з Кобрі, 1831 р.) - покровительки Куби.

 

Сантьяго-де-Куба оточене  високими горами, що в поєднанні  з прекрасним морським узбережжям робить його дуже сприятливим для активних видів туризму. Природний парк Баконао оголошений ЮНЕСКО заповідником біосфери всесвітнього значення, а в національному парку Сьєрра-Маестра зосереджені найвищі гори країни. Популярний курорт Гран-П'єдра розташований за 34 км. від Сантьяго-де-Куба на висоті 1128 м. біля підніжжя однойменної скелі, і славиться мальовничою природою і хорошим кліматом. Неподалік розкинулися плантації оригінальної квітницької ферми та обсерваторія Інституту метеорології Куби, а по навколишніх горах прокладено безліч трекінгових й екологічних стежок.

 

Також варто відвідати  східну провінцію Гуантанамо з її історичним "містом пальм" Баракоа (найстаріше європейське поселення  на Кубі) із трьома фортами і прекрасними пляжами Кахобабо і Магуана, а також гірськими ландшафтами масиву Ніпе-Сагуа-Баракоа-Моа з Національним парком "Олександр Гумбольдт". Або проїхати уздовж провінції Сьєнфуегос, відомої фортецею Кастильо-де-Хагуа (1733-1745 р.), мінеральними джерелами Сьєго-Монтеро і пляжами Гуахіміко, Плая-Інглес і Ранчо-Луна, а також численними історичними спорудами столиці - міста Сьєнфуегос. Не пропустіть Камагуей з його унікальним плануванням і бурхливою історією, другим за величиною у світі кораловим бар'єрним рифом біля Санта-Лусія і прекрасними островами, серед яких виділяється острів Кайо-Сабіналь. Відвідайте "столицю кубинської скульптури" і однойменної провінції - Лас-Тунас, де збереглося багато споконвічних народних традицій і обрядів. Також гарні заповідники Ель-Кабо, Купелль та інші.

 

«Статистика кубинського  туризму з кожним роком поліпшується.

 Щорічно галузь  приносить більше 2 мільярдів долларів  до бюджету Куби і є одним  з основних джерел доходу держави»[20, 32]. Згідно даними Національного  комітету статистики (ONE), в 2006 році іноземний туризм приніс в казну країни 2,4 мільярда долларів (1, 742 мільярди євро). Це найкрупніша цифра, з тих пір, як острів відкрився для туризму.

 

За останніх 6 років  доходи від туризму склали 12 мільярдів  долларів (8 мільярдів 699 мільйонів євро). За ці роки збільшився номерний фонд кубинських готелів.

 

У 2001 році готелі острова  мали в своєму розпорядженні 39 264 номери, а в кінці минулого року їх кількість  збільшилася до 48 103.

 За вказаний період  було реалізовано 80 мільйонів  ночей, а тільки минулого року ця цифра перевищила 15 мільйонів. Коефіцієнт заповнюваності готелів в 2001 році складав 64,7 % і знизився в 2002 році до 59,7 %. З 2001 по 2005 рік заповнюваність коливалася в межах 61,8-63,6 %, тоді як в 2006 році опустилася до 60,7 %.

 

Серед країн, що присилають своїх туристів на Кубу, лідируюче  положення займають Канада, Англія, Іспанія, Італія, Німеччина, Франція  і Мексика. Росіян серед гостей Куби також достатньо багато - більше 40 тисяч чоловік в рік, або десяте місце по кількості туристів.

 

Ставка на туристичний  сектор була зроблена на початку 90-х  років минулого століття, коли Куба вимушена була переглянути свою стратегію  розвитку. Туризм був визначений як сектор, здатний приносити реальний дохід і служити фундаментом  для розвитку всієї економіки. Реалії сьогоднішнього дня підтверджують правильність зробленого вибору. Кубинський туризм за поточний рік виріс на 6,3 %.

 

Будучи одним з основних джерел доходу країни, туристичний  сектор Куби до 2008 р. перевищить відмітку в 2 мільйони туристів. Про це повідомив міністр туризму Мануель Марреро на Міжнародному ярмарку в Гавані.

 

Також він додав, що приток туристів в порівнянні з 2006 роком  збільшився на 6,3 %. У списку головних емітентів іноземного туризму на острів лідирує Канада, цього року Кубу відвідало 600 000 канадців. Міністр нагадав, що Канада - четвертий комерційний компаньйон острова.

 

Окрім Канади, Кубу щорічно  відвідують іноземні туристи з Іспанії, Німеччини, Італії, Великобританії і  Мексики, що складає 60% від загального туристичного доходу.

 

Протягом перших місяців  цього року туризм на Кубі показав  низьку тенденцію, представлену з середнім падінням в 13 % згідно офіційній статистиці. Причиною цієї ситуації стало фундаментальне падіння іспанського ринку на 45 % в порівнянні з минулим роком. Проте, надалі ситуація вирівнялася і підсумки року вселяють оптимізм.

 

На тому, що відбувся недавно  в Гавані Іберо-американському симпозіумі по туризму обнародувані дані, що свідчать, що Куба побила всі свої колишні  рекорди по числу відвідуючих острів іноземних туристів. Вже в листопаді кількість іноземців, що побували в країні протягом цього року з туристичними цілями, перевищила мільйон чоловік.

 

«Успіхи кубинської туристичної  індустрії виглядають особливо вражаючими ще і тому, що розвиток цієї  галузі почався відносно недавно»[20, 41]. Правда, в 50-і роки Куба вже була улюбленим местомом відпочинку туристів, особливо американських, але після приходу до влади Фіделя Кастро в 1959 іноземний туризм прийшов до повного занепаду. Лише на початку 80-х років кубинські власті вирішили знов розвивати туризм. Вони почали ремонтувати і модернізувати старі готелі, будувати дороги і рекламувати кубинські пляжі і історичні пам'ятники, упираючи на дешевизну відпочинку на острові. З'явилися училища, де готували кадрів для індустрії туризму, а кращі кухарі були відправлені на навчання за межу. Тоді ж була створена державна компанія "Кубанакан", яка зайнялася безпосереднім керівництвом туристичною індустрією.

 

І західний турист на Кубу поїхав. Вже в 1990 році острів відвідали 300.000. туристів, а в 1995 році 200 кубинських готелів на 27.000 місць прийняли 700.000 туристів. На симпозіумі в Гавані наголошувалося, що за останні п'ять років Куба вийшла на перше місце серед карібських країн по динаміці розвитку індустрії туризму.

 

Не дивлячись на те, що туристична індустрія країни повністю контролюється державою, кубинці  охоче йдуть на співпрацю з  іноземним капіталом. На Кубі налічується  понад 20 спільних підприємств, що діють  в туристичній сфері. Ще більше число контрактів поміщене з іспанськими, канадськими, італійськими, німецькими і голландськими фірмами на управління готельним комплексом.

 

Зараз Куба займає четверте місце в Латинській Америці по числу відвідуючих її туристів, і, по оцінках багатьох експертів, є кращим місцем для відпочинку у всьому Карибському басейні. Згідно з останніми даними міністерства туризму, найбільше число туристів, що приїжджають Кубу, припадає на частку Італії (200.000 в 1996 році), Канади (162.000) і Іспанії (117.000). Росіян на Кубу щорічно приїжджає близько 20.000 чоловік. Серед латиноамериканських країн перше місце займає Мексика (37.000 туристів), а потім Аргентина (31.000) і Колумбія (25.000).

 

Загалом, перспективи  іноземного туризму на Кубі виглядають вельми веселими. На туристів, охочих насолодитися відпочинком на Острові Свободи, не вплинула навіть серія вибухів в гаванських готелях цього літа. Отже з туризмом на Кубі начебто все гаразд. Інше питання, що далеко не все гаразд в країні в цілому. І за великим рахунком майбутнє туристичної індустрії залежить зовсім не від прогнозів міністерства туризму, а від розвитку політичної і економічної ситуації на самому острові, тобто від того, що буде з Кубою після Кастро.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        Висновки

Отже, я розглянула становище міжнародного ринку туристичних послуг на сьогоднішній день. Хочу сказати, що Україні потрібно змінити свій напрямок в цій галузі і почати займатися залученням туристів не тільки з країн колишнього СРСР, а й з Західної Європи і інших частин світу. Для цього в нас є всі природні умови – з узбережжям Криму може порівнятись тільки французька рів’єра, а Карпати – непогане місце для лижного курорту. Але прибутку не буває без початкових витрат – нам треба поставити на набагато більш якісний рівень систему обслуговування туристів, і тоді, я впевнена, Україна теж стане туристичною державою.

 

Географія ж міжнародного туризму визначається пріоритетними  для туристів чинниками привабливості  тих або інших регіонів/країн. «Виконання країною певних функцій в світовому туристичному процесі залежить від рівня розвитку національної індустрії туризму, яка здатна задовольнити як потреби національного, так і зарубіжного туриста завдяки створенню конкурентоздатного туристичного продукту»[14, 16]. Створення такого турпродукту повинно базуватися не тільки на абсолютних цінностях, оскільки далеко не всі країни мають унікальні ресурси, а сусідні країни здебільшого мають тотожні ресурсні можливості, в той же час найінтенсивніший туристичний обмін спостерігається саме між сусідніми країнами, а спиратися на соціально-економічний і соціокультурний потенціал країни, здатний створити потужну індустрію туризму. Тобто, саме внутрішнє середовище економічної діяльності індустрії туризму забезпечує її конкурентні позиції на світовому та макрорегіональному туристичних ринках.

 

Тому в методиці дослідження  національного ринку туристичних  послуг так багато уваги приділяється оцінці середовища ринкової діяльності, бо визначення чинників і міри їх впливу дозволяє створити динамічні факторні моделі прогнозування ринкової ситуації та кон'юнктури на ринках вищого рівня, що робить дослідження об'єктивним і конструктивним. Методика дослідження внутрішнього ринку туристичних послуг ґрунтується на сполученні методів галузевого та територіального аналізу і має за мету визначення національної туристичної політики. Ця методика має конструктивне спрямування, основана на можливостях національного ринку і включає такі основні етапи: оцінку умов та чинників функціонування національного ринку туристичних послуг; комплексний аналіз рівня розвитку національного ринку;