Туриський ринок як сфера єкономічних відносин

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Декабря 2012 в 16:22, курсовая работа

Краткое описание

Мета цієї роботи - дослідження асортименту сучасних послуг та їх участь у розвитку сучасного міжнародного туристичного продукту, тенденцій розвитку сучасного міжнародного туризму на прикладі Куби.
Для реалізації мети ставляться конкретні завдання:
1. Визначити основні тенденції розвитку міжнародного туризму за різними напрямками;
2. Знайомство з історією розвитку міжнародного туризму у світі та Україні;
3. Надання загальної характеристики сучасного міжнародного туристичного бізнесу.

Содержание

Вступ………………………………………………………………………………4
1. Науково-методичні основи розвитку туризму в Україні……………………6
2. Характеристика сучасного стану розвитку туристичного бізнесу…………………………………………………………………………….11
3. Характеристика розвитку туристичного бізнесу на прикладі Куби………………………………………………………………………………19
Висновки…………………………………………………………………………31
Додатки…………………………………………………………………………...34
Список використанихджерел…………………………………………………...36

Прикрепленные файлы: 1 файл

KURSACh.doc

— 234.00 Кб (Скачать документ)

 

Потрібно враховувати, що по цілях поїздки туризм класифікується на:

 

- курортний туризм  з метою відпочинку і лікування;

 

- екскурсійний туризм - знайомство з природними, історичними  і культурними визначними пам'ятками;

 

- діловий туризм - для  проведення ділових переговорів;

 

- науковий туризм - знайомство з досягненнями науки і техніки,

 

участь в конгресах, конференціях і т.п.

 

По чисельності учасників розрізнюють  груповий і індивідуальний туризм. При виборі свого сегмента на ринку  туристичних послуг аналізуються наступні чинники:

 

1) Цілі поїздки: відпочинок, бізнес, навчання, шопінг.

 

2) Географічні чинники:  відпочинок на морі, розваги, інтерес  до культурних і архітектурних  цінностей.

 

3) Вікові групи: школярі,  студенти, дорослі, сім'ї.

 

4) Економічні потреби  і престиж: економія часу і зусиль при досягненні комфорту, прагнення належати до певної соціальної групи.

 

Організація турів на відпочинок повинна враховувати  такі чинники, як

 

місце відпочинку, престиж  або, навпаки, економію коштів, а також  вік туристів; при організації  ділових поїздок і шоп-турів особливе значення має місцеположення країни туризму, а для турпоїздок з метою навчання до останнього додається і аналіз вікової структури туристів.

 

Процес створення будь-якої туристичної програми починається  з розробки загальних цілей, вироблення попередніх прогнозів, заснованої передусім на вивченні попиту споживачів і пропозиції конкурентів.

 

У діяльності туристичних  фірм, особливо на етапі їх виходу на ринок,

 

велике значення правильно  розробленої рекламної компанії.

 

Туристична компанія може бути направлена на турагентів або на

 

потенційних клієнтів. Інформація що відноситься до першого вигляду, розповсюджується передусім на туристичних  виставках, де представляють свої продукти всі самі великі компанії різних країн.

 

Дуже велике значення в туристичній рекламі мають спеціалізовані

 

документи листівки, брошури  і пр.

 

Звичайно двозірковий  і більш високого класу готель випускає свої власні брошури, наявність  яких необхідна передусім в курортних  зонах, центрах спортивних заходів, архітектурних і культурних центрах.

 

Всі вищеперелічені кошти  надаються турагентам туроператорами, які використовують також проспекти  курортних зон і відеорекламу, де відбивається передусім своєрідність даної місцевості, культурні традиції і історичні пам'ятки. У цьому випадку основною метою, вибраною туроператором, є створення іміджу того або іншого регіону. Для цього використовується набір продуманих кадрів, які освітлюють даний регіон з

 

певних позицій і  відрізняють його від будь-якого  іншого.

 

«Рекламою різних туристичних зон і туристичних програм займаються передусім туроператори: користуючись інформованістю потенційного споживача, публікують невеликі оголошення в друкарських чорно-білих виданнях, що стосуються послуг, що пропонуються, і рівня тарифів, причому для майбутніх клієнтів основним аргументом є низькі ціни»[13, 54].

 

Один з основних етапів - просування товару. На міжнародному рівні

 

необхідна не просто реклама, а передусім участь на міжнародних  ярмарках і

 

виставках, які дають  можливість привернути увагу не до одного конкретного

 

продукту, а до фірми  загалом. Розрізнюють наступні види виставок:

 

- туристичні виставки  загального призначення для професіоналів  і

 

 публіки;

 

- спеціалізовані виставки, організуються по певних критеріях,

 

 наприклад, зимових видів спорту.

 

- багатоцільові ярмаркові  експозиції.

 

Основними туристичними центрами, які відомі у всьому світі  є ярмарки і виставки у Брюсселі, Мілані, Люксембурзі, Парижі, Лондоні.

 

Крім сегментації ринку  і вибору маркетингової стратегії, необхідно

 

враховувати, що туристичні послуги мають свій життєвий цикл, що складається з декількох фаз:

 

- розробки - період дослідження  ринку, аналізу інформації,

 

 розрахунку вартості  послуг на даний момент пошуку  партнерів,

 

 налагодження зв'язків.

 

- “запуску" - період поширення рекламних оголошень, завоювання

 

 потенційних клієнтів, для якого характерні непостійний  об'єм збуту і

 

 коливання ціни.

 

- зрілість - період, коли  продукт стає відомим, з'являються

 

 постійні клієнти,  число бажаючих скористатися  послугами росте,

 

 збільшується об'єм  продажу.

 

занепаду - період, коли попит  на даний вид послуг падає.

 

«Туризм 2020» є довготерміновим  прогнозом та оцінкою розвитку туризму  перших двох декад нового тисячоліття, представленим Світовою організацією туризму. Суттєвим значенням для «Туризму 2020» є кількісні прогнози, зроблені на 25 років, які включають основний 1995 р. і прогнози на 2000, 2010 та 2020 рр.

 

Хоча еволюція туризму  за останніх декілька років набула неправильних форм, Світова Організація  Туризму (СОТ) забезпечує її довготривалий прогноз на даний момент. Очевидно, що структурні напрямки, які лежать в основі прогнозу, не зазнали жодних суттєвих змін. Досвід показує, що за короткий проміжок часу періоди швидкого зростання (1995, 1996, 2000 рр.) змінюються періодами повільного зростання (2002 та 2002 рр.). Оскільки темп зростання до 2000 р. фактично переважав прогноз, зроблений щодо «Туризму 2020», очікувалось, що сучасне помірне сповільнення компенсуватиметься довготривалими темпами.

 

«Туризм 2020» СОТ передбачає, що міжнародні рейси до 2020 р. перевищать 1,56 млн. З-поміж цих світових рейсів в 2020 р., 1,2 млн. будуть міжрегіональними та 0,4 млн. – становитимуть ті, що подорожують далекими рейсами. Загальна кількість туристичних рейсів свідчить про те, що до 2020 р. до трьох регіонів, які відвідує найбільша кількість туристів, належатимуть Європа (717 млн. туристів), Східна Азія та Океанія (397 млн.), Північна і Південна Америки (282 млн.), за ними йдуть Африка, Середній Схід і Південна Азія.

 

Згідно з прогнозами, показник зростання в Східній Азії та Океанії, Південній Азії, на Середньому Сході та в Африці сягне 5% на рік, що порівняно із середнім світовим показником становитиме 4,1%. Передбачається, що показник темпів зростання в найрозвиненіших регіонах Європи та Америки буде нижчим від середнього. Незважаючи на спад із 60% в 1995 р. до 45% в 2020 р., найвища частка світових рейсів належатиме Європі.

 

Впродовж 1995–2020 рр. рівень далекорейсових світових поїздок зростатиме на 5,4% в рік швидше, порівняно з міжрегіональними поїздками, показник яких становить 3,8%. Відповідно, коефіцієнт регіональних поїздок та далекорейсових світових поїздок зміститься з 82:18 в 1995 р. та наблизиться до 76:24 в 2020 р.

 

До 2020 р. 346 млн. туристів відвідають середземноморські  країни, що становитиме близько 22 % усіх світових поїздок. Незважаючи на підвищення популярності Середземноморського  регіону – найзначнішого світового місця призначення багатьох туристів, за прогнозами, регіональна частка глобального туризму впродовж 1995–2020 рр. зменшиться.

 

Згідно з прогнозом Польського інституту туризму, середня річна  динаміка туристичних рейсів в Польщу між 2004 та 2007 рр. зросте до 5%. Враховуючи видачу віз для туристів з країн, що не належать до Європейського Союзу, чисельність туристичних рейсів з Росії, Білорусії та України також зросте, а кількість туристів з Литви, Латвії та Естонії залишиться на тому ж рівні. За прогнозами, очікується значне збільшення кількості приїжджих з Німеччини (близько 5% щорічно), країн, що не є сусідами в Європейському Союзі (показник 8,4% щорічно), Північної Америки та решти заокеанських країн. Чисельність туристичних рейсів зросте з 14,3 у 2004 р. до 16,5 у 2007 р.

 

Передбачається ряд структурних  змін стосовно туристичних рейсів у  Польщу. В результаті змін росту  головних сегментів: показник типових  туристичних рейсів та робочих відряджень суттєво падатиме. Це відображатиметься  на зростанні кількості туристичних рейсів в усі установи, призначені для проживання. Після дослідження, проведеного в 2004 р., не варто очікувати й суттєвих змін у кількості транзитних рейсів.

 

Незважаючи на нещодавнє стрімке  зростання популярності Азії та Океанії, Середземноморський регіон залишається найбільшим світовим туристичним регіоном, що становить 33% світового туристичного маршруту. І хоча наслідки атаки 11 вересня, Палестино-Ізраїльського конфлікту та ситуації в Іраку в деяких країнах помітні й досі (Ізраїль, Єгипет, Сирія, Кіпр та Італія), вони змогли зберегти та навіть зміцнити свої позиції. Це було результатом глобалізації та масштабної популяризації наддержавних туристичних інтересів, а також концентрації, фактично, всіх вирішальних факторів у конкурентоспроможності туристичних напрямків, оскільки, потрібно зазначити, що всі ці фактори є вкрай суттєвими.

 

«Важливі відмінності багатьох природних та антропогенних факторів (клімат, природа, історична та культурна  спадщина, розвиток готельної інфраструктури, фольклор, спортивні розваги та товариські місцеві організації тощо) у цьому регіоні позитивно впливають на конкурентоспроможність окремих держав та регіонів»[10, 31].

 

Нещодавні надходження від туризму  в деяких країнах регіону також  свідчать про вплив факторів глобальної охорони (небезпечні терористичні змови, катаклізми та катастрофи тощо). Проте очевидним є те, що цей фактор, із туристичної точки зору, є релятивізованим у глобальному контексті стосовно відновлення туристичного маршруту в Єгипет та Туніс після нападів у Балі, сумнозвісних подій у Всесвітньому торгівельному центрі, спроб відновити туризм у Таїланді, Індонезії, на Шрі-Ланці після низки катастрофічних цунамі. Зі свідчень інформативних джерел очевидним є те, що вплив нещодавньої катастрофи є скороминучим.

 

Іншою проблемою міжнародного туризму  є зростання конкурентних цін  між різними територіями Середземноморського  регіону (зокрема Балкан, Малої Азії та Північної Африки). Така боротьба є очевидною та особливо агресивною у випадку з Єгиптом і Тунісом, які конкурують із новими ринками (Хорватією та Герцеговиною), Туреччиною, Грецією та Болгарією – країною на Чорному морі, яка нещодавно доволі вдало повернулась на міжнародний туристичний ринок із дуже привабливими та відносно дешевими туристичними пропозиціями.

Однак довгострокові прогнози свідчать про те, що конкурентна першість Середземноморського регіону має  тенденцію до зниження, що частково спричинена зношенням «простих резервів»  та збереженням конкурентної позиції  завдяки сприятливим кліматичним  умовам, а також високим стандартам туристичних послуг. Внаслідок впливу міжрегіональної конкурентності, орієнтованої на показник туристичного маршруту та прибуток, який призводить до руйнації природнього та культурного середовища, особливо гостро постає проблема зниження конкурентності. У результаті це призводить до зниження її конкурентності на туристичних ринках. Зростання інтересу з приводу туристичних особливостей Польщі (збільшення кількості поїздок до 20% в 2004 р.) свідчить на користь не лише змін у міжнародному туризмі, а й також конкурентоспроможності нашої держави на європейському ринку.

 

 

       3. Характеристика розвитку туристичного бізнесу на прикладі Куби

Республіка Куба - держава  і найбільший острів - розташована  на архіпелазі Великих Антильських островів. «Територія Республіки Куба становить 110,86 тис. кв. км.»[13, 27] Вона включає, крім однойменного острова, майже 1600 дрібних прибережних острівців і острів Хувентуд (колишній Пінос). Острів Куба витягнутий у широтному напрямку на 1260 км, омивається на півночі і сході Атлантичним океаном, на півдні - Карибським морем, західний край острова розташований у Мексиканській затоці. На відстані 145 км на північ від Куби знаходиться півострів Флорида, відокремлений від Куби Флоридською протокою; на сході Навітряна протока шириною близько 90 км відокремлює від Куби острів Гаїті.

 

Берегова лінія Куби, ускладнена численними затоками, півостровами і прибережними рифами, має загальну довжину близько 5746 км. На північному узбережжі острова переважають  рівнинні й ерозійно-тектонічні береги, на південному сході - скидні прямолінійні, на південному узбережжі і на острові Пінос - дельтового типу і біогенні (коралові і мангрові). Численні глибокі затоки - "сумки" - з прекрасними бухтами Кабаньяс, Маріель, Гавана, Матансас, Нуевітас, Ніпе - на півночі, Сьєнфуегос, Сантьяго-де-Куба, Гуантанамо - на півдні.

 

Рельєф. Рельєф переважно  рівнинний. Морські акумулятивні й  абразійно-акумулятивні, місцями східчасті  рівнини займають периферичні частини  острова Куба (півострова Гуанаакабібес, Сапата), південь острова Пінос  і найближчі архіпелаги. Для внутрішніх районів країни характерні дельтові (флювіально-морські) й ерозійно-акумулятивні (флювіальні) рівнини, що часто утворюють підніжжя центральних височин, а також великі денудаційні рівнини, які сформувалися на виходах корінних порід. Височини і гори займають близько третини території Куби. На заході вони представлені серією горстових масивів (висоти 400-600 м), що утворюють Кордильєру-де-Гуанігуаніко. Численні височини, висотою не більше 400 м (Гавана-Матансас, Бехукаль-Мадруга, Санта-Клара, Нороесте-де-Лас-Вільяс), розташовані уздовж головної осі острова. У центрі острова Куба піднімається глибоко розчленований масив Гуамуая (висоти до 1156 м - вершина Сан-Хуан). На сході переважають останцеві височини (Сьєрра-де-Кубітас, Сьєрра-де-Нахаса, Маньябон).

 

Найвищі гори займають крайній південний схід країни. Уздовж південного берега простягається сильно розчленований масив Сьєрра-Маестра (висота до 1974 м - вершина Туркіно, найвища точка Куби). На сході розташована група горбистих масивів (Сьєрра-де-Ніпс, 995 м, Сьєрра-дель-Крісталь, 1231 м, Кучільяс-де-Моа, 1139 м, Кучільяс-де-Тоа, 1011 м, Сьєрра-дель-Пур'яль, 1181 м). У результаті поширення карбонатних порід на Кубі повсюдно розвинутий карст; для гір західної і південно-східної Куби характерний баштовий і купольний карст "моготес", прибережні рівнини мають багато яружних карстових воронок, до височин приурочені численні печери.

Информация о работе Туриський ринок як сфера єкономічних відносин