Туриський ринок як сфера єкономічних відносин

 

Шенгенською візою мають право скористатися туристи з 126 країн. Для туристів з країн, які розглядаються як кандидати до вступу в Європейське Співтовариство (Угорщина, Польща, Чехія, Словаччина та країни Балтії), діє спрощений режим: вони можуть вїзжати до країн Шенгенського простору за своїми національними паспортами.

 

При оформленні Шенгенської  візи важлива мета поїздки, відповідно до якої потрібно звертатися в певне  посольство країни Шенгенського простору: це може бути або перша за маршрутом  країна, або країна, термін перебування в якій найдовший.

 

Туристичні підприємства України, які працюють в сфері  зарубіжного туризму, діють на підставі угод з іноземними партнерами, які  забезпечують обслуговування українських  туристів в своїй країні. При цьому  туристичні підприємства України виступають гарантами повного і якісного обслуговування вітчизняних туристів згідно умов туру, зазначених в ваучері та підтверджених угодою між туристичною фірмою та туристом. Українська туристична фірма:

 

- забезпечує декларування  послуг, що надаватимуться туристам, видачу ваучера, списків, проїзних та інших документів, що згідно з існуючими на даний час вимогами, необхідні для прикордонних та митних формальностей;

 

- бронює для туристів  місця в усіх видах транспорту, передбачених туром та забезпечує проїзд туристів до першого пункту обслуговування іноземним партнером та в зворотньому напрямку;

 

- вирішують зі страховими  компаніями питання страхування  туристів, що виїзжають за кордон, технологію співпраці з їх  субагентами в іншій державі;

 

- організує в разі потреби обслуговування туристів на території України: бронюють місця в готелях та забезпечують трансфер, організують харчування та екскурсійне обслуговування, включаючи це в умови туру або як додаткову послугу;

 

- забезпечують рекламу  туру, надають туристам необхідну інформацію та провадять інструктаж з усіх питань, пов'язаних з закордонною подорожжю (від дотримання візових та митних правил до етичних норм поведінки, прийнятих в країні тимчасового перебування);

 

- добирають та готують  представника (супроводжувача, який є керівником групи чи резидента, що здійснює зустріч/проводи та забезпечує комфортне перебування в країні під час подорожі, врегульовуючи всі можливі непорозуміння між приймаючою стороною та туристом) туристичного підприємства, до функціональних обов'язків якого входить забезпечити умови контракту про надання туристам замовлених та сплачених послуг в повному обсязі та на якісному рівні. Ці фахівці повинні володіти мовою країни-партнера або однією з найпоширеніших (чи загальновживаних) мов, бути обізнані з порядком роботи та документами, знати свої права та дотримуватись обов'язків як представники туристичних підприємств;

 

- розглядають, аналізують  та узагальнюють звіти керівників  груп та вживають заходів щодо  усунення недоліків в обслуговуванні туристів.

 

«Туристичні фірми, що працюють в сфері іноземного туризму, дотримуються при обслуговуванні іноземних туристів законодавства України та міжнародних  угод»[17, 26]. Іноземні туристи, що прибувають в Україну, повинні мати при собі паспорт (або інший документ, який засвідчує особу) та оформлені українські туристичні візи (якщо інше не передбачено законодавством країни та міжнародними угодами). Візу отримують в українських консульських установах за кордоном особисто або через іноземні туристичні фірми. Візи надаються на термін тривалості туру з урахуванням часу на транспортне переміщення від кордону до першого пункту обслуговування та назад. Візи надаються як індивідуальні, так і групові. При безвзових туристичних поїздках в Україну термін перебування іноземних туристів в країні не повинен перевищувати тривалості туру, зазначеного в ваучері. В разі подовження іноземним туристом свого прибування в Україні або придбання ним нового туру, туристична організація, яка здійснює прийом та обслуговування туриста через відповідні державні установи подовжує строк дії візи.

 

Розрахунки між партнерами по туристичній діяльності здійснюються в порядку, визначеному чинним законодавством та на підставі діючих угод.

 

Для здійснення міжнародної  туристичної діяльності туристичне підприємство повинно мати: угоди з іноземними партнерами та угоди на перевезення туристів; розроблені тури, що діють згідно цих угод; інформацію про країни-партнери (географічні, історичні, економічні дані, дос'є про підприємства в галузі туристичного бізнесу, правила перебування в країні-партнері) та довідку про правила перетину державного кордону та митні правила; довідку про українські дипломатичні представництва в країнах-партнерах; страховий договір.

 

Суб'єкти туристичної  діяльності, що діють в сфері іноземного туризму, повинні мати референс. Референс - це підтвердження Міністерства закордонних справ, видане туристичній фірмі України на підтвердження того, що її зарубіжні партнери (за угодами) матимуть візову підтримку консульських установ України за кордоном при їх зверненні для оформлення туристичних віз в нашу країну. При оформленні туристичних подорожей іноземцям в Україну на документах має бути зазначений номер референсу.

 

При роботі з потенційним  споживачем в офісі туристичної  фірми, йому повинна надаватися повна інформація щодо туру, а також прав та обов'язків на час перебування в подорожі.

 

 

2. Характеристика  сучасного стану розвитку туристичного ринку.

«Відповідно до результатів  досліджень та проведених аналізів Світової Організації Туризму за 2005 р., кількість міжнародних подорожей у світі зросла на 15%, тоді як у Європі цей показник становив лише 5%»[5, 15]. Можливо, однією з причин є зниження популярності туризму в регіоні, що користується найбільшою популярністю серед туристів. З-поміж усіх країн Старого Світу вирізняються держави Центральної та Східної Європи (приріст становить 8%) та Північної Європи (7%). Досліджено нижчий показник популярності в країнах Південної (3%) та Західної Європи (2%). Така ситуація свідчить про високий рівень стабілізації в цих регіонах. Високе зростання характерне для Литви (38%),Чехословаччини (23%), Сербії та Чорногорії (21%), Tуреччини (27%), Болгарії (15%), Латвії (24%) та Великобританії (11%)

 

«Варто також відзначити суттєве підвищення кількості іноземних туристів-відвідувачів у Польщі в 2004 р., яка становила 21/1%»[7, 19]. Водночас найдинамічніше падіння відбулось в Італії (–6%) та Андоррі (–11%). Проте в п’яти державах: Франції, Португалії, Словаччині, Данії та Фінляндії – не було зареєстровано жодних змін. Цікавим залишається той факт, що до цієї групи належать дві країни, які традиційно визнані найпривабливішими для іноземних туристів. Причиною такої ситуації стало, мабуть, значне підвищення цін на готельні та туристичні послуги, особливо у Франції та, частково, у Португалії.

 

У результаті зростання  кількості відвідувачів бюджет багатьох країн, завдяки грошовим надходженням від туризму, помітно збільшився. Минулого року найвищий показник було зареєстровано в Туреччині (+25%), Україні (+24,9%), Болгарії (+23,8%), Росії (+21,7%) та Латвії (+20,3%). Цей процес супроводжувався помітним зростанням грошових витрат туристів із багатьох європейських країн. Зареєстроване збільшення витрат, переважно іноземних туристів, у Хорватії (+33,3,%), Литві (+32,1%), Україні (+27,6%) та на Кіпрі (+27,2%), а найменший відсоток становили туристи з найважливіших ринків: Норвегії (+17,7%), Швеції (+13,6%), Франції (+11,5%) та Голландії (+7,4%). За цими даними можна зробити висновок про те, що в найбільших регіонах СОТ тенденція зростання була помітна впродовж 2000–2006 рр. Європа, незважаючи на спад частки світового туризму до 3%, досягла підвищення міжнародних туристичних рейсів на 6%. Спад також спостерігався у Південній та Північній Америці, тоді як регіон Азії та Океанії відзначився суттєвим підвищенням – до 33%.

 

В межах туристичного співробітництва передбачається забезпечити  вирішення таких завдань:

 

1. Удосконалення нормативно-правової  бази та гармонізація її з  міжнародними стандартами:

 

- розроблення нормативних  вимог до облаштування туристичних маршрутів і об'єктів туристичної інфраструктури;

 

- розроблення типових  проектів об'єктів туристичної  інфраструктури;

 

- розроблення нормативних  вимог до маршрутних покажчиків, інформаційних і дорожніх знаків  для інформування про туристичні маршрути та об'єкти туристичної інфраструктури та порядку їх встановлення;

 

- розроблення нормативно-правової  бази з питань функціонування  системи стандартизації та сертифікації  товарів (робіт, послуг) у сфері  послуг для туристів, встановлення категорії об'єктам туристичної інфраструктури, розташованим за напрямками національної мережі міжнародних транспортних коридорів.

 

2. Створення безпечних  умов для пересування туристів  і подорожуючих:

 

- створення державної  системи безперервного надання, координації одержання постраждалими туристами та подорожуючими особами усіх видів невідкладної допомоги, в тому числі повітряними транспортними засобами, на туристичних маршрутах і в місцях надання туристичних послуг, відпочинку та рекреації;

 

- створення державної цілодобової інформаційно-диспетчерської служби забезпечення прийому звернень туристів і подорожуючих осіб з метою виклику допомоги, інформаційно-довідкового супроводу та маршрутизації;

 

- забезпечення доступу  туристів та подорожуючих до  засобів зв’язку з метою виклику допомоги;

 

- обладнання інформаційними  та дорожніми знаками, маршрутними  покажчиками об'єктів показу та  сервісу, місць надання послуг, відпочинку та рекреації, маршрутів  подорожей, рекомендованих для  туристичного відвідування.

 

3. Розроблення комплексної схеми розташування туристичних маршрутів та об’єктів туристичної інфраструктури:

 

- проведення досліджень  інтенсивності туристичного руху, розроблення системи інформаційно-аналітично  прогнозування туристичних потоків;

 

- визначення туристичних маршрутів, переліку необхідних послуг, вимог до об'єктів туристичної інфраструктури та їх виробничих потужностей, розроблення схеми їх розташування на маршрутах;

 

- проведення інвентаризації  та перевірки відповідності міжнародним  вимогам об’єктів туристичної інфраструктури, розташованих за напрямками національної мережі міжнародних транспортних коридорів.

 

4. Створення комфортних  умов для туристів і подорожуючих:

 

- сприяння підготовці  інвестиційних проектів з реконструкції  та будівництва об'єктів туристичної інфраструктури;

 

- здійснення заходів  щодо створення мереж спеціалізованих  об'єктів туристичної інфраструктури;

 

- здійснення заходів  щодо реконструкції наявних об'єктів  туристичної інфраструктури;

 

- здійснення заходів  щодо будівництва нових об'єктів туристичної інфраструктури (відведення земельних ділянок);

 

- здійснення заходів  з благоустрою існуючих та  облаштування нових місць короткочасного  відпочинку автотуристів.

 

5. Забезпечення інформаційної  підтримки:

 

- здійснення заходів  щодо створення інформаційних туристичних пунктів;

 

- розроблення та видання  карт, схем, довідників, буклетів для  автотуристів;

 

Структура організації  і управління туристичної фірми  визначається задачами і стратегією компанії, але, як правило, має керівника, що здійснює загальне керівництво і розробляючого загальну стратегію фірми, а також відділи посередницьких операцій, маркетингу і реклами, бухгалтерію.

 

«Відділ по організації  посередницьких операцій міжнародного туризму веде роботу по плануванню і здійсненню туристичних поїздок на основі дилерських договорів з туроператорами»[18, 21]. На початку кожного сезону на основі даних про попит і стан ринку, що надається відділом маркетингу, складається план набору груп у різних напрямах, запит пересилається туроператору на надання окремих турів на певний період. Вся робота по забезпеченню договору, формування груп, підбір керівників і гідів-перекладачів, надання необхідної інформації, списків груп при візовому оформленні і страхуванні здійснюється також цим відділом.

 

Контроль за роботою фірми здійснюється за допомогою бухгалтерського відділу, куди поступає інформація про наявність і рух грошових коштів і здійснення різних господарських операцій.

 

Маркетингова і рекламна стратегія, а також розробка туристичного

 

продукту здійснюється відділом маркетингу. У туристичному бізнесі, як і у будь-якому іншому вигляді діяльності, необхідне вивчення проблем попиту і пропозиції на ринках, тобто проведення маркетингових досліджень.

 

При наданні послуг фірма  повинна орієнтуватися на потреби туристів, що визначаються за допомогою опиту потенційних клієнтів. Важливим джерелом інформації є і аналіз рекламних проспектів і листівок, що доставляються українськими і зарубіжними фірмами-партнерами і конкурентами.