Україна демократична, правова, соціальна держава

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

 

Кафедра теорії держави  і права

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«УКРАЇНА – ДЕМОКРАТИЧНА, ПРАВОВА, СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки 1 курсу

2 потоку, групи № 6

Факультету міжнародно-правових

 відносин та юридичної журналістики

Шайкіної Олени Ігорівни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одеса

2011

 

ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Державна влада і демократія в Україні......................................................5

1.1. Поняття, принципи і форми демократії.......................................................5

1.2. Демократія та інститути демократії в Україні............................................8

РОЗДІЛ 2. Основні ознаки і перспективи розвитку правової держави

 в Україні........................................................................................................................12

2.1. Ознаки правової держави............................................................................12

2.2. Становлення і розвиток правової  держави в Україні...............................15

РОЗДІЛ 3. Поняття соціальної держави......................................................................20

3.1. Соціальна держава:  основні ознаки та функції.........................................20

3.2. Проблеми становлення соціальної  держави в Україні.............................23

ВИСНОВКИ...................................................................................................................27

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...............................................................29

 

ВСТУП

Процеси національного  відродження України, державного будівництва спричиняють істотні зміни в усіх сферах суспільного життя. У зв'язку з цим чи не найважливішою стає проблема розбудови молодої держави, вибір шляху розвитку якої було остаточно зроблено із прийняттям 28 червня 1996 р. Конституції України. Так, у ст. 1 підкреслено, що Україна є не тільки демократичною і правовою, а й соціальною державою. Безперечно, таке проголошення в умовах сьогодення відображає не стільки реальну дійсність, скільки прагнення та орієнтацію Української держави, є декларацією її намірів.

Кінець другого тисячоліття  характеризується ідеологічним і духовним розкріпаченням людства, здійснюваний шляхом утвердження гідності кожної особи, нації, а також політичного плюралізму як найвищих суспільних цінностей.

Останнім часом на різних рівнях і з різних приводів часто вживають терміни "демократична держава" і "правова держава". При цьому одні виходять з бажання підкреслити, що, проголосивши себе суверенною і незалежною, Україна стала й демократичною правовою державою, а інші – з прагнення довести, що побудова такої держави є справою більш віддаленої перспективи.

Формування й існування  правової держави в будь-якій країні припускає встановлення не тільки формального, але і реального панування  закону у всіх сферах життя суспільства, розширення сфери його прямого, безпосереднього впливу на суспільні відносини.

Право, будучи формою і  мірою свободи, покликане максимально  розсунути межі, що сковують особистість.

Актуальність  теми даного дослідження полягає у тому, що значна частина питань, пов'язаних із функціонуванням і розвитком демократичної, правової, соціальної держави, ще залишається малодослідженою. В процесі дослідження є намір поглибити загальнотеоретичні знання про сутність, завдання, ознаки демократичної, правової, соціальної держави, що сприяло б її становленню в Україні.

Метою дослідження є:

- запропонувати конкретизовану характеристику ознак демократичної, правової та соціальної держави, і відповідне визначення загальних понять;

- виявити і проаналізувати  основні сучасні тенденції реалізації демократії в Україні;

- розглянути становлення і розвиток правової держави в Україні;

- дослідити проблеми становлення соціальної держави в Україні;

Завдання – розкрити сутність, завдання, ознаки та функції демократичної, правової, соціальної держави, обґрунтувати її загальнотеоретичну характеристику, визначити шляхи побудови такої держави в Україні. Останнє, а воно логічно випливає з попередніх, видається особливо важливим. Та цілком зрозуміло, що без чіткої й цілісної науково-теоретичної концепції демократичної, правової, соціальної держави неможливо забезпечити її становлення та функціонування.

Об’єктом даного дослідження є Україна як демократична, правова, соціальна держава;

Предмет – становлення і розвиток демократичної, правової, соціальної держави в Україні.

Структура курсової зумовлена її цілями, завданнями і предметом дослідження та складається зі вступу, трьох розділів, які містять шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг курсової роботи становить 30 сторінок, з яких основного тексту – 22 сторінки.

В І розділі розповідається про державну владу і демократію в Україні, поняття, принципи і форми  демократії в Україні.

Розділ ІІ ознайомить вас з основними ознаками, та перспективами  розвитку правової держави в Україні.

У ІІІ розділі досліджується поняття соціальної держави та проблеми її становлення в Україні.

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Державна влада  і демократія в Україні

1.1. Поняття, принципи і форми демократії

Уперше термін «демократія» використав грецький історик Геродот, а найбільш відоме визначення належить американському президенту Аврааму Лінкольну: «Демократія – це правління народу, вибране народом і для народу».

Як  сучасний юридичний  і політичний термін «демократія» означає:

1) особливу форму організації державної влади, при якій влада належить всім громадянам, що користуються різними правилами управління;

2) устрій будь-якої організації, заснований на принципах рівності її членів, періодичній виборності органів управління й ухвалення в них рішень більшістю голосів;

3) світогляд, заснований на ідеалах свободи, рівності, поваги прав людини і меншин, народного суверенітету тощо;

4) соціальний рух із метою втілення в життя ідеалів демократії.

Проте у будь-якому  випадку демократія як соціальне  явище нерозривно пов’язана з  владою. Демократія є способом організації влади й означає перш за все визнання права на рівну участь всіх членів того або іншого людського колективу в здійсненні функціонуючої в цій спільноті влади. Демократія постає як одна з основних форм політичної самоорганізації громадянського суспільства, як суверенітет народу, тобто право народу визначати конституційний лад своєї держави, брати участь в управлінні державними і суспільними справами.¹

Суть демократії полягає  в тому, що народ є носієм державної  влади. Зокрема, у ст..5 Конституції України сказано:

«Україна є республікою, а єдиним джерелом влади в Україні  є народ». Народовладдя є вираженням демократії, яка реалізує себе у пануючому в країні політичному режимі, а також у формі правління, здійснюваного державою.

До принципів демократії належать:

1) плюралізм у всіх сферах суспільного життя. В економіці він виявляється як різноманітність форм власності і господарської діяльності. У політиці принцип плюралізму означає багатопартійність, а у сфері ідеології – вільний вираз різноманітних думок, ідей, концепцій;

2) свобода слова, в т. ч. гласність діяльності всіх суб’єктів політики, забезпеченням чого є свобода ЗМІ;

3) виборність органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Вибори представницьких органів влади повинні відповідати певним критеріям: регулярність, чесність, загальність, рівність, вільне волевиявлення виборців, таємна подача голосів;

4) підпорядкування меншості більшості при ухваленні рішень. Тільки у такий спосіб є можливим урахування думки переважної частини суспільства й ухвалення рішення, яке носить загальнонародний характер;

5) урахування думки і захист меншості. Зокрема, демократія передбачає гарантії прав національних меншин і корінних народів, недопущення дискримінації за якою-небудь ознакою, існування і вільне функціонування політичної опозиції.²

До ознак демократичної держави  відносяться:

1) визнання народного суверенітету – влади народу, як верховного носія і джерела державної влади;

2) рівноправна участь всього народу (а не тільки частини населення) і управлінні справами в суспільстві і державі безпосередньо і через представницькі органи. Рівний доступ усіх до державної влади передбачає участь у формуванні органів держави, контролі за їх діяльністю, підтриманні постійного контакту з ними населення;

3) демократична процедура утворення органів держави в результаті конкурентних, вільних і чесних виборів (загальне право голосу; рівність у виборах; таємне голосування; прямі вибори, що передбачають змінюваність парламенту, президента, місцевих рад демократичним шляхом. У демократичній державі одні й ті ж люди не повинні тривалий час безперервно обіймати посади в органах влади: це викликає недовіру громадян, призводить до втрати легітимності цих органів. Потрібні змінюваність, підконтрольність і взаємоконтроль, рівна можливість кожного реалізувати свої виборчі права;

4) політична свобода і рівність громадян перед законом і судом. Політична свобода означає свободу вибору суспільного ладу, форми правління, право визначати і змінювати конституційний устрій; забезпечувати захист прав людини. Вона ґрунтується на свободі економічній, різних формах власності, рівному доступі до власності та на багатоманітності культурного життя. Свобода має первісне призначення – на її основі можуть виникнути рівність і нерівність, але вона передбачає рівноправ’я, рівність громадян перед законом і судом, незалежно від тих відмінностей, які властиві окремим індивідам, і незалежно від тих стартових можливостей і ресурсів, які кожен з них має;

5) проголошення і реальна гарантованість основоположних прав людини і громадянина, тобто налагодженість юридичних інститутів та юридичних механізмів і процедур дієвого захисту особи від свавілля і беззаконня;

6) наявність систем самоврядування – місцевого самоврядування як особливого виду суспільного управління на місцях, здійснюваного територіальними спільностями громадян і органів, що ними обираються; професійних організацій; виробничих, громадських об’єднань за їх інтересами та ін. суб’єкта і об’єкта управління, в сумісній участі у прийнятті і реалізації рішень, визнанні над собою влади тільки власного об’єднання;

7) політичне й ідеологічне різноманіття – наявність опозиції і плюралістичної політичної системи; існування низки політичних партій, різноманіття політичних думок – партійних та інших ідеологічних підходів до вирішення загальнодержавних і регіональних завдань. Виключається державна цензура й ідеологічний диктант. Проте політичне й ідеологічне різноманіття має свої межі – забороняється створення політичних партій, програмні цілі і дії яких спрямовані на насильницьку зміну конституційного ладу, порушення цілісної держави, її незалежності та ін.;

8) ухвалення рішень волею більшості за обов’язкового додержання прав меншості, тобто поєднання волі більшості з гарантіями прав і свобод особи, котра перебуває в меншості – етнічній, релігійній, політичній; відсутність будь-якої дискримінації, що означає утвердження якісно нових принципів демократичного плюралізму – демократії консенсусного суспільства, тобто демократії «вирішальної меншості»

9) взаємна відповідальність держави і громадянина. Відповідальність держави виражається у недопущенні свавілля щодо громадянина, у вимозі утримуватися від вчинення дій, що порушують права і свободи людини, тобто у забезпеченні правової законності.

10) правова законність як режим суспільно-політичного життя, що виражається у додержанні приписів законів, в яких закріплені норми права, всіма суб’єктами політичної системи і асам перед державними органами. Кожний орган держави, кожна посадова особа повинні мати стільки повноважень, скільки необхідно, щоб створити умови для реалізації прав людини, їх охорони і захисту. Державні органи і посадові особи не можуть приймати рішення на власний розсуд, за винятком, коли закон передбачає такі повноваження і спосіб їх здійснення з правомірною метою – забезпечити людині адекватний захист від свавільного втручання влади. Правова законність передбачає прийняття правових законів, таких, що відповідають уявленням більшості населення про право як справедливу і рівну міру свободи та забезпечують їм рівні можливості та рівну свободу щодо реалізації прав, закріплених у конституції і законах.

Частину з цих ознак  можна вважати й принципами демократії, котра завжди має державний характер. Принципи демократії складають й  наступні безперечні вимоги: поділ влади, гласність в діяльності держави, невтручання держави в приватне життя громадян тощо.³

1.2. Демократія  та інститути демократії в  Україні

Маючи багато вимірів  та визначень, демократія в сучасному  розумінні є системою державних, громадських, ідеологічних інституцій, покликаних забезпечити не лише народовладдя, але й створити всі необхідні умови для цивілізованого життя людей.