Функції держави

В умовах розвинених ринкових відносин, свободи підприємницької діяльності, різноманіття та рівності всіх форм власності, сумлінної конкуренції економіка розвивається на основі саморегулювання. Втручання держави має певні межі:

- виробленню економічної політики;

- керуванню підприємствами і  організаціями, що є державною  власністю. Їх коло повинно бути  обмежене найважливішими галузями, що мають загальнодержавне значення, наприклад, ядерною енергетикою, діяльністю  в космосі, транспортом, зв'язком  і т.д.;

- установленню правових основ ринку та цінової політики, зокрема, стимулюванню державними коштами підприємництва і вільної праці, забезпечення рівноправності всіх форм власності, правовому захисту власника, вживанню заходів для припинення монополізму та несумлінної конкуренції, охороні прав споживача та ін.;

- регулюванню зовнішньоекономічних  відносин держави.

В періоди економічних криз, стану депресії, на перехідних етапах втручання держави в економіку збільшується. Як показує досвід, економічні реформи не можуть бути результативними без адекватного впливу держави на розвиток економічних процесів. Звідси - великий масив законодавчих актів у цій області і економічні заходи, проведені державою, наприклад, приватизація житлового фонду, державної та муніципальної власності, земельна реформа і т.д.  

Політична та економічна функції виступають одночасно і як зовнішні функції держави. Тому що «зовнішні функції є не що інше, як розвиток та продовження внутрішніх функцій» [11, с.26].

Г) Соціальна функція

Виконувати соціальну функцію - це означає, що держава має своїм важливим завданням турботу про всіх тих громадян, які через ті чи інші обставини неспроможні забезпечити для себе нормальне існування. Держава проводить заходи, які направлені на захист від безробіття, виявляє турботу про дітей та непрацездатних людей.

Соціальна функція різноманітна за змістом та масштабна за обсягом діяльності. Головне її призначення - забезпечити суспільне благополуччя, створити рівні можливості для всіх громадян у його досягненні.

Багато держав характеризують себе як соціальні. Це означає, що вони вважають своїм важливим завданням турботу про всіх тих громадян, які в силу яких-небудь причин не в змозі забезпечити для себе нормальне існування, гідне людини. Держава проводить заходи, спрямовані на захист від безробіття, піклується про дітей і непрацездатних людей.

Таким чином, держава вживає різних заходів для підвищення життєвого рівня громадян.

У реалізації соціальної функції велике місце належить проведенню державної політики в галузі освіти, науки, культури, здоров'я громадян. У зазначених сферах соціальна функція здійснюється в формі державної підтримки (фінансової,  матеріальної, програмної та ін.) освітніх, виховних і наукових установ, а також установ культури. Що стосується керування та організації їх роботи, то вони автономні, вільні в своїй діяльності, і втручання держави тут неприпустиме.

Д) Культурно-виховна функція

Держава  і суспільство в цілому зацікавлені в тому, щоб кожен громадянин мав освіту, яка відповідає прийнятим нормам. Без освіти в наш час неможливо уявити активну участь громадян у суспільному житті, у виробництві, у всіх сферах державної діяльності.

Держава підтримує та розвиває мистецтво, забезпечує для громадян свободу творчої діяльності. Кожний громадянин повинен усвідомлювати, що не може бути сильної, процвітаючої держави без поваги ы збереження історичних традицій і культурної спадщини. Тому, неодмінною складовою частиною виховного процесу є виховання громадян у дусі поваги до історичного минулого, яке є безцінним надбанням кожної сучасної держави. Також, велике значення має правове виховання. Кожен громадянин зобов’язаний знати закони своєї держави та суворо дотримуватись їх.

Е) Природоохоронна функція

“Без охорони природи і навколишнього середовища сьогодні неможливо уявити сучасний світ. Людина в результаті своєї господарської діяльності порушує природні зв’язки, руйнує навколишнє середовище, і тим самим мимоволі створює для себе несприятливі, а іноді навіть згубні, умови життя” [10, с.33]. Охорона природи - справа всього суспільства, але тільки держава, яка володіє необхідними засобами та можливостями концентрації зусиль всіх організацій і громадян, може реально забезпечити захист навколишнього середовища.

У сучасному світі проблеми охорони та раціонального використання природних багатств набули великого економічного, соціального і політичного значення. Вони стосуються інтересів всіх народів та держав. Чим розумніше використовувати багатства, тим більших успіхів досягнуть промисловість, сільське господарство тощо. Охорона природи займає одне з важливих місць серед найбільш гострих соціальних проблем і представляє собою одне з важливих загальнодержавних завдань. При здійсненні цієї функції держава повинна дотримуватися таких принципів:

- природні багатства підлягають  охороні з боку держави, незалежно від того, залучені вони в господарський обіг чи ні.

- використання природних багатств  повинно бути раціональним, відповідати  розвитку держави та її потребам.

- неухильно дотримуватися природоохоронного  законодавства і суворо відповідати за його порушення.

Дотримання цих принципів забезпечує цілеспрямованість природоохоронних функцій держави на вирішення завдань у сфері охорони та раціонального використання природних ресурсів.

 

2.3. Зовнішні функції

Зовнішні функції - це основні напрямки діяльності держави, які виявляються переважно поза державою та суспільством, у взаємовідношеннях з іншими організаціями або державами.

А) Оборона держави

Ця функція є найважливішим напрямком діяльності держави, тому що вона націлена на захист мирної праці, суверенітету та територіальної цілісності держави. Виходячи з цього, оборона країни від збройного нападу з боку інших країн належить до найважливіших зовнішніх функцій держави і є справою всього народу.

Практичне виконання функції оборони держави покладається також на різні особливі державні збройні організації. Вони призначені для забезпечення суверенітету, захисту території, кордону, населення від зовнішніх посягань та забезпечення громадського порядку й безпеки громадян. Характер завдань, які виконують збройні державні організації, обумовлює особливості їх формування, діяльності, управління та забезпечення. До особливих збройних державних організацій відносяться:

1. Служби зовнішньої розвідки. Вони  здійснюють збір інформації на  випадок проведення воєнних дій.

2. Служба безпеки. Вона призначена  для захисту державної безпеки  та конституційного ладу від  зовнішніх посягань.

3. Міліція (поліція) є основою і  гарантом громадського порядку. Міліція покликана служити всьому  суспільству, забезпечувати порядок, спокій та безпеку громадян.

Б) Підтримка міжнародних політичних відносин, економічних і культурних зв’язків.

В основі цієї функції закладені інтереси кожної держави. В конституціях ряду країн підкреслюються ідеї дружби та співробітництва з усіма країнами.

В сучасних умовах розвиток держави визначається процесом інтеграції господарського, політичного та культурного життя. Функція співробітництва і взаємодопомоги виражає інтереси всіх держав. На цій основі створюються різні організації, діяльність яких направлена на покращення економічного, політичного та культурного життя суспільства. Прикладом таких організацій є ООН, ЮНЕСКО, НАТО, Європейський Союз тощо.

Як було наведено вище, кожна держава пов’язана з іншими державами різними відносинами: політичними, економічними і культурними. Ці відносини необхідно встановлювати, розвивати та регулювати.

Політичні відносини: держава зобов’язана захищати своїх громадян, які знаходяться на території інших держав та надавати їм заступництво.  Підтримання міжнародних політичних відносин держави забезпечується представниками в особі дипломатів, послів, консулів тощо.

Економічні відносини: держава є членом світового співтовариства та відповідно залучається до системи світового господарства. Економічний розвиток, природні ресурси визначають місце держави на світовому ринку. Жодна держава не може існувати без економічних зв’язків з іншими державами. Зовнішня торгівля, кредити і позики, інвестиції, спільні проекти - це найбільш розповсюджені складові зовнішньоекономічної діяльності держави.

Культурні відносини: культура кожного народу, держави є здобутком всього людства. Держава підтримує та розвиває культурні зв’язки, що служать взаємному духовному зросту та збагаченню. Конкретними видами діяльності держави в цьому напрямку є: міжнародні виставки, фестивалі, олімпіади, міжнародний туризм тощо.

В) Боротьба з міжнародною злочинністю

В останній час все більш широкого розмаху досягла міжнародна злочинність. Торгівля і контрабанда наркотиків, тероризм, незаконна торгівля зброєю – це ще неповний перелік найбільш небезпечних видів міжнародних злочинів.

Жодна  країна не може без допомоги інших країн подолати цю проблему. Безперечною є необхідність спільних дій країн у боротьбі з міжнародною злочинністю. Конкретними діями держав в цій сфері є створення міжнародних організацій по боротьбі зі злочинами. Однією з таких організацій є ІНТЕРПОЛ. Країни спільно планують свою діяльність щодо попередження та запобігання цих злочинів, проводять спільні заходи, здійснюють обмін інформацією. Це дозволяє більш ефективно боротися з міжнародною злочинністю.

Г) Участь у міжнародній охороні навколишнього середовища

На сьогоднішній день дуже гостро постало питання про охорону навколишнього середовища. Це питання постійно знаходиться в центрі уваги всього світу. Охорона навколишнього середовища стає складовою частиною програми завершення будівництва матеріально-технічної бази в країні.

В ряді країн це тісно пов’язано з особливостями кліматичних умов в даному регіоні. Видатні вчені багатьох країн занепокоєні екологічним станом природи в різних куточках світу. З державного бюджету все більше і більше виділяється коштів на підтримання екології в належному стані, також надають велику допомогу й громадські організації. В деяких країнах уряд приймає різні міри для попередження порушення законодавства щодо охорони природи.

Великі вчені ряду держав стурбовані екологічним станом природи в різних куточках світу. З державного бюджету все більше й більше виділяється коштів на підтримку екології в належному виді, також надають різну допомогу й громадські організації. У ряді держав уряд вживає різних заходів до порушення нормативних актів по охороні природи. Чільне положення займає переконання, а також штрафи та покарання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІІ.  Форми та методи здійснення функцій держави

 

Функції держави розрізняють за формами і методами їх здійснення. Державні функції та функції державних органів слід відрізняти від форм і методів їх здійснення. Такими формами є законодавство, управління правосуддя, контроль та нагляд, правоохоронна та правореалізаційна діяльність. До методів здійснення державних функцій у найзагальнішому вигляді відносять переконання, заохочення і примус. Кожна державна функція та функція державних органів може здійснюватися в різних формах і різними методами. Державні функції та функції державних органів слід відрізняти від форм і методів їх здійснення. Форми здійснення функцій держави — це спеціальні сторони її діяльності, за допомогою яких реалізуються державні функції. За правовими наслідками названі форми поділяються на правові та неправові (організаційні).

Правові форми — це такі види здійснення функцій держави, які тягнуть за собою правові наслідки. Це - однорідна за своїми зовнішніми ознаками, характером і юридичними наслідками діяльність державних органів. Вони пов’язані з виданням юридичних актів. У правових нормах відображаються зв’язок держави і права, обов’язок держави діяти при виконанні своїх функцій на основі права і в рамках закону, крім того вони показують, як державні органи і посадові особи працюють, які юридичні дії вони здійснюють [4, с.49].

Організаційні форми (не правові)— специфічні види фактичної діяльності, які не  тягнуть за собою правових наслідків.

Види організаційних форм:

- організаційно-регламентуюча являє  собою поточну організаційну роботу з вирішення повсякденних питань, техніко - організаційного забезпечення функціонування різних ланок державного механізму;

- організаційно – економічна - це оперативно-технічна поточна  господарська робота з матеріального  забезпечення виконання різних державних функцій (економічне обґрунтування, контрольно-ревізійна  робота, бухгалтерія, статистика, постачання, збут); 

- організаційно-ідеологічна діяльність  – це повсякденна оперативно-роз’яснювальна  виховна робота (роз’яснення законів та інших нормативних актів, формування суспільної думки, робота засобів масової інформації).

 Але основними формами здійснення  функцій держави є правотворчість, безпосередня організаторська діяльність  і забезпечення здійснення правових  настанов методами переконання, заохочення та примусу.

Форми здійснення функцій характеризують зв’язок держави з правом як одним з основних засобів здійснення влади. Через право держава впроваджує в життя свої  функції, свої економічні, політичні, ідеологічні завдання. В одних випадках держава видає юридичні норми, в других - організовує їх виконання, у третіх – забезпечує та охороняє їх. У залежності від цього й розрізняють три основні форми здійснення функцій:

1. Правотворча - державна діяльність, що знаходить свій вираз у розробці та прийнятті юридичних норм, в яких закріплюються програми діяльності людей. Вона полягає у виданні нормативних актів, тобто актів, які встановлюють нові норми, змінюють або відміняють старі.

2. Правовиконавча - державна діяльність, яка полягає в прийнятті заходів щодо виконання норм права. Вона полягає головним чином у виданні індивідуальних актів, тобто актів, які розраховані тільки на даний, конкретний випадок (наприклад, видання одноразового планового акту на будівництво, призначення особи на посаду тощо).

3. Правозабезпечуюча (правоохоронна) - державна діяльність, яка має  на меті контроль та нагляд  за дотриманням і виконанням  норм, а також застосовує примусові  заходи до порушників встановлених  норм. В процесі здійснення цієї  функції вирішуються юридичні справи, пов’язані із застосуванням санкцій, спорами між окремими особами тощо.