Функції держави

- охорона всіх існуючих різних  форм власності на засоби виробництва;

- провідне значення організаторських функцій, невідомих експлуататорським державам;

- цілеспрямованість функцій на  рішення завдань демократичного  будівництва.

Спробуємо виділити ознаки функцій, тобто ті стійкі характеристики, які дозволяють віднести різні сторони діяльності держави саме до функції.

До цих ознак відносяться:

- добре сформована предметна  діяльність держави в найважливіших  сферах громадського життя: економічного, політичного, соціального, духовного (ідеологічного, релігійного), правового;

- безпосередній зв'язок між сутнісними, формальними характеристиками держави та його соціальним призначенням, що й реалізується в діяльності держави;

- спрямованість діяльності держави  на рішення великих соціально - економічних, політичних і інших  завдань, досягнення великих, суспільно  значимих цілей, які з’являються  на кожному історичному етапі  розвитку суспільства;

- діяльність держави в певних  формах (найчастіше правових) та із застосуванням особливих, у тому числі владно - примусових методів.

Сукупність цих ознак дозволяє стверджувати, що дійсно мова іде про функціональну характеристику держави, про наявність у тої або іншої держави відповідних функцій.

Функціональна характеристика дозволяє вивчати не тільки державу конкретного типу, виду, форми в того або іншого народу в той або інший конкретно - історичний період, але й державність цього народу. Розглядаючи розвиток, зміну функцій, можна побачити і те, як розвивалася, змінювалася в певному зв'язку та самій державній організації суспільства в тривалому історичному процесі.

 

1.4. Еволюція функцій

Поява тих або інших нових функцій на різних етапах розвитку державності конкретних суспільств не має строго визначеного, причинно - слідчого характеру, не жорстко детерміновано новою сутністю і формою держави. Разом з тим така більш-менш причинна залежність все-таки характеризує функції держави, які є найважливішими напрямками діяльності держави в визначальних областях його існування в економічній, політичній, соціальній та інших. Основні функції найбільше "чуйні" до сутнісних змін держави.

Інші ж функції підпадають під потужний вплив стабільних етнокультурних шарів життя суспільства, національних, територіальних особливостей, традицій тощо. Тому новий тип держави, що з'явився в розвитку конкретного державно організованого суспільства, може в явній або схованій формі зберігати і іноді розвивати деякі старі функції.

Робимо висновок, що, таким чином, у державності того або іншого суспільства зберігається спадкоємність функцій, але діє й механізм відновлення функцій. Наприклад, на появу нових функцій впливають самоорганізаційні, суб'єктивні і навіть випадкові (синергетичні) процеси, а не тільки той або інший ступінь залежності функцій від зміни сутності та форми держави.

Протягом довгого часу в науці підтримувався штучно класовий підхід, не завжди зверталася увага на особливість функціонування держави в інтересах усього суспільства. Але в наш час можна із упевненістю сказати, що будь-яка держава здійснює загальносоціальну діяльність, виступає представником інтересів усього суспільства, всіх класів, соціальних груп і верств населення.

Функції не є чимось раз і назавжди, навічно даним, фундаментальним, застиглим та незмінним. Залежно від конкретних історичних умов елементи цих загальних функцій можуть набувати самостійне значення, становлячись в силу особливої значимості самостійними функціями. Це можуть бути функції організації суспільних робіт (наприклад, будівництво іригаційних споруджень в азіатських країнах), забезпечення прав і свобод громадян (сучасні країни, що розвиваються, в яких здійснюється перехід до правової держави), охорони природи (в країнах, де серйозно порушена екологічна рівновага) і інші.

Як відзначає в А.Б. Венгеров, насамперед на функції впливає науково-технічний, інтелектуальний розвиток всієї цивілізації. Функції всіх без винятку сучасних держав піддаються впливу науково-технічних досягнень ХХ ст.(а тепер уже й ХХІ – А.Р.). Це вплив подвійний. З одного боку, з'являються життєво важливі напрямки діяльності держави: підтримка науки, особливо фундаментальної, використання її результатів, розвиток і збагачення інтелектуального потенціалу суспільства. З іншого боку - обмеження небезпеки, що походить від неконтрольованої появи та використання сучасних науково-технічних досягнень (ядерні технології, генетика, медична біологія, проблема клонування  та ін.) [3, с.142].

Також до числа факторів, що впливають на еволюцію функцій держави безсумнівно можна віднести екологічний фактор. Якщо сучасні держави не візьмуть на себе обов'язок підтримувати умови існування людей на своїй території, і не стануть взаємодіяти з іншими державами, то в самий найближчий час, на думку А.Б. Венгерова, наступить неминучий суспільний колапс, глобальна криза [3, с.143].

Інтернаціоналізація світової економіки, загальне переплетення економічних інтересів, поява та панування транснаціональних компаній, інші економічні фактори планетарного значення - ще одна сфера, що впливає на еволюцію функцій.

На додаток до всього сказаного відзначимо, що в цей час більш важливим стає виділення глобальних функцій держави, які характеризують діяльність сучасної держави в екологічній, демографічній, сировинній, космічній сферах, в області створення та використання ядерної, інформаційної технологій, в області захисту прав і свобод людини та в інших сучасних глобальних державних сферах діяльності, що мають вплив на всю цивілізацію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Види функцій держави

 

2.1. Поділ за ознаками

Тепер розглянемо як функції держави поділяються на види для зручності їх розуміння та вивчення. Поділ функцій на групи або види базується на наявності певних ознак тієї чи іншої функції.

Розподіл функцій перш за все треба почати з розподілу за сферою діяльності держави. Отже, в залежності від того, в якій сфері суспільного життя функції держави здійснюються, вирішенню яких завдань вони служать – внутрішньополітичним чи зовнішньополітичним, ми поділяємо їх на внутрішні та зовнішні функції. Нижче я більш детально розгляну цю групу функцій.

А поки, розглянемо ще розподіл функцій за ознакою соціального значення. Серед численних внутрішніх та зовнішніх функцій виділяються основні та додаткові функції держави. Основні функції характеризують найбільш важливі та загальні напрями діяльності держави на певному етапі її розвитку. Ці функції мають комплексний характер і здійснюються численними ланками державного апарату. Основними функціями держави можна назвати, наприклад, функції оборони країни, захист правопорядку, законності, охорони прав та свобод громадян тощо.

Щодо додаткових функцій держави, то вони є складовими частинами основних функцій і не можуть самостійно розкривати сутність держави.

Функції держави з точки зору їх тривалості у часі поділяються на постійні, які здійснюються протягом всього часу існування держави, та тимчасові, які здійснюються протягом певного періоду існування держави. Тимчасові функції тісно пов’язані з історичним розвитком та історичними подіями, які відбувалися в той чи інший період існування держави. Прикладом  такої тимчасової функції може бути одна з основних функцій соціалістичної держави, в якій ми ще не так давно існували, “функція подавлення опору скинутих експлуататорів”. Однак ця функція здійснюється тимчасово, поки в суспільстві ще залишаються експлуататорські класи та не досягнуто морально-політичну єдність народу [6, с.95]. Як ми бачимо, навіть радянські ідеологи вважали цю функцію тимчасовою, але трохи з іншої точки зору.

Наприклад, сьогодні однією з тимчасових функцій України є ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже ми розглянули основні види функцій держави, які об’єднуються за певними ознаками, але в той же час дуже тісно переплітаються між собою. Тому що будь-яка функція може бути водночас і основною, і зовнішньою, і постійною. Наприклад, функція оброни країни є основною постійною зовнішньою функцією держави.

Тепер повернемося до такої найбільш чисельної та багатогранної групи як внутрішні і зовнішні функції держави. До внутрішніх функцій, які охоплюють сферу внутрішнього, самостійного життя держави, що безпосередньо стосується кожного члена суспільства, відносяться такі функції:

- охоронна;

- економічна;

- соціальна;

- культурно-виховна;

- природоохоронна.

До зовнішніх функцій, які направлені на забезпечення існування держави в світовому суспільстві, відносяться:

- оборона держави від збройних  нападів інших держав;

- підтримання міжнародних політичних  відносин, економічних та культурних  зв’язків;

- боротьба з міжнародною злочинністю;

- участь у міжнародній охороні навколишнього середовища.

 

2.2. Внутрішні функції

А) Охоронна функція

Це функція державної діяльності проявляється в забезпеченні державою громадського і правового порядку, а саме: захист та охорона прав і інтересів громадян та організацій, захист конституційного ладу держави від протиправних дій, забезпечення внутрішньої стабільності у суспільстві, врегулювання суспільних відносин. Ця функція направлена на охорону життя, здоров’я, честі і гідності громадян, а також на охорону державного та громадського майна, на охорону приватної власності.

Громадський порядок, який держава повинна забезпечувати, - це система суспільних відносин, які регулюються нормами правового і неправового характеру (нормами моралі, звичаями, традиціями тощо). В більш вузькому розумінні, громадський порядок є система суспільних відносин, які відбуваються головним чином у громадських місцях та забезпечують свободу і недоторканність особи, громадський спокій, нормальні умови для праці й відпочинку громадян, функціонування та діяльність органів, підприємств, установ, організацій.

Громадський порядок охороняється державними органами, громадськими організаціями і самими громадянами. Особлива роль у забезпеченні громадського порядку належить органам внутрішніх справ, міліції.

 Дійсно важлива роль у здійсненні державних функцій належить правоохоронним органам.

Систему правоохоронних органів, що здійснюють державні функції, становлять:

а) судові органи;

6) органи прокуратури;

в) Служба безпеки України;

г) органи внутрішніх справ;

д) нотаріальні органи та ін.

Система правосуддя в Україні складається з Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції.

Функцію нагляду здійснює прокуратура, що включає Генерального прокурора України і підлеглих йому прокурорів.

Органи внутрішніх справ (ОВС) мають власну структуру. До них належать:

а) органи міліції;

 б) органи пожежного нагляду  та пожежної охорони;

 в) слідчі апарати;

 г) внутрішні конвойні війська  та ін.

Міліція(поліція) виконує:

а) адміністративну;

б) профілактичну;

в) оперативно-розшукову;

г) кримінально-процесуальну;

д) охоронну;

є) виконавчу та інші функції.

ОВС забезпечує реалізацію:

а) правопорядку, особистої безпеки громадян, прав, свобод і законних інтересів;

б) різних форм власності;

в) екологічної безпеки;

г) культурно-виховної діяльності держави та ін.

Отже слід зазначити, що працівники органів внутрішніх справ безпосередньо здійснюють державні функції або створюють умови для їх здійснення іншими державними органами і посадовими особами.

Б) Політична функція

Всі функції держави носять політичний характер, однак у політичній області діє ціла система політичних інститутів, установ державних органів, через які здійснюються функції народовладдя. Це насамперед представницькі органи, обрані народом і уповноважені від імені народу здійснювати державну владу в країні, органи місцевого самоврядування, а також здійснення народом своєї влади безпосередньо, через референдум.

Маючи верховенство в системі державної організації, представницькі органи зосереджують у своїх руках державне керівництво суспільством, виконують функцію публічної влади, захисту конституційного ладу. Зміст даної функції складають:

- реалізація волевиявлення народу  в формі законодавства (правотворчості);

- забезпечення державного суверенітету, визначення правового розташування певних територій і керування ними;

- офіційне представництво суспільства, тобто будучи носієм політичної  влади, держава є юридичною особистістю, суб'єктом права. Разом з тим  здійснення функції забезпечення  народовладдя припускає наявність правових відносин між державою та суспільством, залежність держави від суспільства, відповідальність перед ним;

- захист конституційного ладу, що реалізується як спеціальними  органами (Конституційним судом), так  і безпосередньо народом, шляхом  здійснення права на опір будь-якій спробі насильницької зміни або усунення існуючого конституційного ладу.      

В) Економічна функція

“Ця функція держави сильно змінилася в ході історичного існування держави від повного невтручання держави в економіку до повного контролю всієї господарської діяльності та регулювання всіх питань економічного життя (тоталітарні держави соціалістичного типу)” [5, с.7].

У сучасних умовах, коли дуже ускладнилися господарські зв’язки, держава не залишається стороннім спостерігачем, але й не встановлює повний контроль. Вона активно розроблює та проводить економічну політику, яка будується на принципах вільного ринку і вільного підприємництва. Держава впливає на економіку через податкову політику, кредитно-фінансову та валютно-грошову системи. В умовах існування нашої країни в складі Радянської держави регулювання економічних відносин було абсолютно пануючим і стосувалося всіх сфер економіки: від рівня державних інвестицій в ту чи іншу галузь економіки до встановлення найменувань і цін на продукцію.