Контрольная работа по "Статистике"

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Київський університет  ринкових відносин

Юридичний факультет

Кафедра цивільно – правових дисциплін і правосуддя

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

 

з дисципліні: “Правова статистика”

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка ІЗДО

групи   ЮП-01-2

Полагейкіна О.А.

Викладач:

______________________

 

 

 

 

 

 

м. Київ

2013 р.

 

План.

                                                                                                                                     

Введення

І. Поняття і основні положення вибіркового спостереження та способи відбору одиниць у вибіркову сукупність.

1.1 Вибірковий метод та його значення для вивчення правових явищ

1.2 Основні положення вибіркового спостереження

1.3 Способи відбору  одиниць у вибіркову сукупність

ІІ. Показники кримінально-правової статистики.

Висновки 

Список використаної літератури

 

Вступ

 

На відміну від інших  соціальних ідей і політичних орієнтацій демократична правова держава при  верховенстві правового закону і  пріоритеті прав людини і громадянина практично сприйнята суспільством як майбутнє державного ладу України. Рішення цієї задачі зв'язано  не тільки зі створенням сучасного законодавства,  забезпеченням законності діяльності держави і його органів,  муніципальної системи і суспільних формувань, надійної, швидкої і справедливої юстиції, незалежного правосуддя, і, головне, формування високого рівня правової культури суспільства і кожної людини.

Необхідною умовою розвитку цих процесів є їхній правовий супровід і  забезпечення державою - єдиної на території країни політичної організації, що  здійснює  суверенітет, джерело якого - народ України.  Але держава і право мають не тільки інструментальне значення і самостійну цінність. Одночасно це право жити  цивілізованим життям і засіб забезпечити людині відповідні свободи. До цієї мети суспільство прийде тільки через підвищення відповідальності, покладеної на інститути державної влади, рішучі дії по економічному, політичному і соціальному реформуванню, створенню якісної правової бази для таких дій.

Усе вищесказане в  особливому ступені стосується кримінально-правових наук, у тому числі і правовій статистиці.

Статистика взагалі — це барометр соціального життя країни. Правова статистика своїми показниками завжди характеризує тенденції і характер законодавчої, правоохоронної та правозастосовної діяльності державних органів. Тому вона має велике наукове і практичне значення при вирішенні різноманітних проблем розбудови правової держави.

Статистичні дані — це джерело для оперативного керівництва правоохоронними органами, оскільки вони характеризують їх діяльність. Це дає змогу керівництву відповідного міністерства або відомства систематично контролювати діяльність підвідомчих органів, виявляти позитивні та негативні сторони статистичної роботи та приймати відповідні рішення для її вдосконалення.

Наприклад, показники, що характеризують роботу органів внутрішніх справ, дають змогу встановити, які  недоліки наявні в їх роботі, які  досягнення вони мають у справі розкриття  злочинів, якими є тенденції в  тому чи іншому регіоні стосовно зниження або зростання криміногенної обстановки і які заходи необхідні для її поліпшення.

Дані статистики органів  суду дають змогу встановити обсяг  і якість роботи судів по здійсненню правосуддя: тривалість судочинства, навантаження на кожного окремого суддю, тривалість розгляду справ, якість їх розгляду, характер судової репресії, застосування тих чи інших видів покарань.

Статистичні звіти дають  змогу керівним органам встановлювати  основні тенденції в діяльності органів суду, прокуратури, міліції та виправно-трудових установ, виявляти типові недоліки в їх діяльності і застосовувати заходи щодо їх ліквідації та недопущення в майбутньому.

Статистичні дані мають  дуже велике значення у справі контролю і визначення напрямку діяльності органів правосуддя. Зрозуміло, що це не єдина форма такого контролю, але разом з іншими матеріалами (обстежень, ревізій та вивчення окремих категорій справ) статистичні показники становлять найважливіше джерело для контролю за роботою цих органів.

Показники правової статистики широко використовуються при узагальненні судової та прокурорської практики. Статистика дає, наприклад, змогу визначити основні напрямки в розвитку судової репресії, виявити, наскільки типові недоліки при встановленні кримінальних покарань. Тому важливо постійно використовувати такі дані, що дозволяють виявити основні недоліки в роботі, а також їх причини та вжити заходів щодо їх усунення.

Виключно великою є  роль правової, в першу чергу кримінально-правової, статистики при вивченні та попереджені злочинності. Кримінально-правова статистика дає вичерпну інформацію про стан злочинності, її структуру та динаміку, особу злочинця, позитивні та негативні моменти в діяльності міліції, прокуратури, суду та установ виконання покарання, прогнозування динаміки злочинності. Статистичний метод — це один із основних методів кримінологічних досліджень. Відрив цих наук може привести лише до схоластичних побудов завдань і програм боротьби зі злочинністю.

Отже, основними формами  використання даних правової статистики є: загальна характеристика рівня, структури і динаміки правових явищ; характеристика правоохоронної діяльності; оперативне керівництво правоохоронними органами; контроль за їх діяльністю та напрямками цієї діяльності; узагальнення судової, слідчої і прокурорської практики; вивчення та попередження злочинності та інших правопорушень; вирішення питань матеріально-технічного і фінансового забезпечення діяльності правоохоронних органів; вирішення питань внесення змін до чинного законодавства; проведення наукових досліджень.

Недостатнє використання кримінально-правової статистики в недалекому минулому, її таємність та закритість були однією із суттєвих причин відриву правової науки від практики боротьби зі злочинністю  та іншими правопорушеннями. Тільки застосовуючи масові дані статистичного спостереження, можна виявити основні тенденції в розвитку кримінально-правових, цивільно-правових та адміністративно-правових явищ в країні та окремих її регіонах.

І. Поняття і основні положення  вибіркового спостереження та способи відбору одиниць у вибіркову сукупність.

Вибіркове спостереження  є найбільш поширеним видом несуцільного спостереження, який застосовують при  вивченні різноманітних закономірностей  суспільного життя. Відмінність  його від інших видів несуцільного спостереження полягає в тому, що його проведення і поширення результатів на всю масу досліджуваних явищ спираються на використання математики. Застосування його дає можливість значно швидше з меншими витратами часу і матеріальних засобів одержати результати. Вибірковий метод дає змогу обстежити сімейні бюджети населення, вивчити громадську думку. При дослідженні деяких явищ взагалі можна застосувати тільки його, наприклад, вивчення якості електричних лампочок, якості вина, міцності взуття або схожості зерен.

Сутність вибіркового  спостереження полягає в тому, що з усієї сукупності за певними  правилами відбирається заздалегідь  обумовлена частина сукупності (кожна  четверта, або п'ята, або десята одиниця), яка ретельно вивчається. Результати цього часткового спостереження поширюються на всю генеральну сукупність з урахуванням похибки репрезентативності. При відборі одиниць у вибіркову сукупність повинна бути забезпечена рівна можливість потрапити у вибірку кожної з одиниць сукупності. Порівняно з суцільним спостереженням вибіркове спостереження має певні переваги, оскільки воно потребує менше коштів і часу для його проведення, при цьому також зменшуються й помилки реєстрації.

При проведенні вибіркового  спостереження завжди присутня помилка (похибка репрезентативності), оскільки частина завжди відрізняється від цілого. Інакше кажучи, похибка репрезентативності визначає розбіжність між одержаними даними і тими, які б ми мали, якщо б вивчали всі одиниці сукупності без винятку. Причому вона існує завжди. Спираючи на формули, розроблені теорією імовірності, можна заздалегідь розрахувати її величину.

Отже, основною вимогою  до вибіркових спостережень є їх репрезентативність — властивість вибіркового масиву відтворювати характеристики всієї сукупності. Теорія і практика проведення вибіркового спостереження показують, що воно при правильній його організації дає достовірні дані, які цілком придатні для використання. Середні та відносні показники, отримані при вибірковому спостереженні, досить точно відтворюють відповідні показники всієї сукупності. До вибіркового спостереження внаслідок випадковості відбору одиниць сукупності можуть бути застосовані закон великих чисел і теореми теорії імовірності, що дають можливість обчислити межу помилок, допущених при вибірковому спостереженні.

Вибірковий масив являє  собою лише зменшену модель усієї  сукупності. Для правильної організації  вибіркового спостереження необхідно  визначити, в який спосіб відбиратиме  одиниці у вибіркову сукупність, який буде обсяг вибірки і яка  за розміром нас задовольнить похибка репрезентативності.

Кількість одиниць сукупності, які відбираються для вибіркового  спостереження, має бути досить велика. Якщо спостереженню піддається занадто  мало одиниць, то результати будуть неточними, нерепрезентативними, і в такому випадку можуть бути зроблені неправильні висновки про всю сукупність. Якщо ж відбирається занадто багато одиниць, то відбувається зайва витрата сил і засобів для проведення вибіркового спостереження (в цьому разі нівелюється основний зміст вибіркового спостереження). Причому кількість відібраних для вибіркового спостереження одиниць залежить від того, наскільки однорідна чи різнорідна сукупність. Чим більше різнорідна сукупність, тим більше відбирається одиниць, і навпаки.

Вибіркові дослідження внаслідок низки своїх переваг широко використовуються в різних галузях статистики. Останнім часом усе ширше вони починають застосовуватися при дослідженнях різних правових явищ. Це обумовлено в першу чергу тим, що суцільне спостереження, яке існує у формі звітності, при усіх своїх перевагах має деякі недоліки. Вона містить лише ті показники, що необхідні для повсякденної оперативної роботи. Але якщо необхідно поглиблене вивчення окремих видів злочинів, цивільних і адміністративних правопорушень і особливостей осіб, що їх вчинили, то доцільно вдаватися до вибіркового спостереження.

Ґрунтуючись на апробованих  можливостях вибіркового методу в соціальних дослідженнях, видається  за доцільне і важливе його застосування і для вирішення таких завдань, як визначення характерних тенденцій, що виявлені при аналізі правових явищ; одержання уявлення про невідображені ознаки генеральної сукупності правових явищ та ін.

При вибірковому спостереженні  можуть використовуватися різні  джерела: архівні кримінальні та цивільні справи; картки на підсудних; картки на цивільні та адміністративні справи, розглянуті у судових органах, і т.под. Єдине обмеження при відборі джерел інформації — відібрана частина для вибіркового спостереження повинна відображати всю сукупність. Це обмеження є обов'язковим для будь-якого вибіркового спостереження, в якій би з галузей господарства воно не проводилося.

Сучасна соціальна обстановка в країні характеризується тим, що ми все частіше зіштовхуємося з  окремими унікальними правовими  явищами. Тому безперечно необхідно все більше уваги приділяти методам вибіркового спостереження, особливо теорії і практиці застосування малої вибірки, коли кількість одиниць у вибірковій сукупності менше 25. Необхідність її застосування при дослідженні правових явищ пов'язана з тим, що її можна використовувати в умовах обмеженої інформації. Використовуючи малу вибірку, можна відшукати методи оцінки явищ, інваріантних до законів розподілу випадкової величини.

При вибірковому спостереженні  можуть виникати помилки реєстрації і похибки вибірки (репрезентативності).

Помилки реєстрації, як і  при суцільному статистичному спостереженні, являють собою розбіжність між  зафіксованими даними в процесі  спостереження і дійсними даними. Вони можуть бути випадковими і систематичними. Як правило, помилки реєстрації при вибірковому спостереженні трапляються рідко, тому що значно менший обсяг роботи припадає на одного реєстратора, самі реєстратори завжди більш кваліфіковані, ніж при проведенні суцільного спостереження.

Як уже відзначалося, похибки репрезентативності притаманні будь-якому вибірковому спостереженню. Завдання організації правильного проведення вибіркового спостереження — це вибір такої похибки репрезентативності, яка б задовольняла дослідника при даному спостереженні. .

Зупинимося на основних термінах вибіркового спостереження. Основні поняття: генеральна і вибіркова сукупності. Генеральна сукупність — це вся сукупність одиниць, з якої проводиться відбір частини одиниць для вибіркового спостереження. Відібрана в певний спосіб частина генеральної сукупності для вибіркового спостереження називається вибірковою сукупністю. Узагальнюючі показники генеральної сукупності називаються генеральними, а відповідні показники вибіркової сукупності — вибірковими. Позначення показників генеральної та вибіркової сукупностей наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 - Позначення показників генеральної та вибіркової сукупності