Шпаргалка по "Социологии"

У сучасних умовах, коли поширюються можливості вільного самовизначення і самоформування індивіда, його самоорганізації  та самоуправління, роль самосвідомості і саморегуляції постійно зростає(важлива  характеристика соціалізації на сучасному етапі), треба приділяти особливу увагу у формування самосвідомості кожного громадянина, особливо молодого – майбутнього України.

Становлення  ринкових відносин формує особливий тип особистостей – конкурентноздатний підприємливість, мобільність, раціоналізм, вигода. 

72.Соціальна  спрямованість особистості у  сучасному суспільстві.

Соціальна спрямованість  особистості формується під впливом  трьох основних детермінант: діяльності, спілкування та ціннісних орієнтацій особистості. Суспільні закони виражають істотні зв’язки та відносини, які складаються у різних сферах людської діяльності. Діяльність виступає як сила, яка відтворює та змінює систему об’єктивних та суб’єктивних умов: суспільних відносин та соціальних інституцій. Як суб’єкт суспільної діяльності та відносин, людина формується під впливом та за зразком суспільства, у якому вона функціонує.

   Діяльність, виступаючи  способом існування та розвитку  людства та особистості, всебічним  процесом перетворення людиною  навколишньої природної та соціальної реальності відповідно до власних потреб, цілей та задач, не може функціонувати без спілкування – вербального виразника відносин між людьми. Спілкування є процесом встановлення та підтримки цілеспрямованого, прямого чи опосередкованого контакту між індивідами, покликаним змінювати протікання спільної діяльності, впливати на формування окремої особистості у процесі діяльності.. Під час спілкування відбувається передача особистого досвіду, думок, ідей, уявлень та уподобань, які утворюють систему ціннісних орієнтацій особистості – ієрархічне утворення, яке формується накладанням попереднього досвіду на індивідуальний. Ціннісні орієнтації – відносно стійка спрямованість потреби особистості на певну групу особистісних та соціальних цінностей та виступають необхідним компонентом будь-якої діяльності, які задають “тон” та визначають відношення людини до неї. Ціннісні орієнтації нерозривно пов’язані з сукупністю свідомих та несвідомих побажань, інтересів, потреб, мотивів, які детермінують поведінку особистості у суспільстві. Усвідомлені ціннісні орієнтації формують схильність, готовність сприймати те чи інше явище певним чином, орієнтуючи особистість у життєвій ситуації та формуючи її соціальну спрямованість.

   Формування спрямованості  особистості відбувається через відображення соціального, опосередкованого особистісним, шляхом пізнання інших людей, порівняння себе з ними, вивчення їх потреб, через самовизначення та усвідомлення власного місця, життєвої позиції та стилю діяльності. Залежно від власних установок та ціннісних орієнтацій, особливостей психічної організації людина обирає види діяльності, стиль та форми спілкування; спонукають особистість до самоактуалізації, досягнення певних вершин та життєвих цілей.

У сучасному, динамічному  суспільстві, що набуває все яскравіше постіндустріальних рис, особистість спрямована на інтеграційні процеси, інтелектуальний та духовний розвиток. Все більшого  значення набувають культурні та моральні цінності, посилюється взаємозалежність та взаємодоповнюваність індивідів. Збільшується роль інформатизації в соціумі.

 

73.Соціологічний  зміст понять “десоціалізація”  та “ресоціалізація”.

Складний і тривалий процес включення індивіда до системи  соціальних зв'язків та відносин, його активної взаємодії з оточенням, у результаті якої він засвоює зразки поведінки, соціальні норми і цінності, необхідні для його успішної життєдіяльності у даному суспільстві, називається соціалізацією.

Починаючи новий життєвий етап, людина змушена перевчатися. Це процес, який складається з двох етапів, безпосередньо пов'язаних між собою, - десоціалізації та ресоціалізації.

Десоціалізація - це процес відмови від старих цінностей, норм, ролей і правил поведінки.

Ресоціалізація - процес засвоєння нових цінностей, норм, ролей та правил поведінки замість втрачених

Агенти соціалізації — це люди та установи, діючі соціальні суб'єкти, за допомогою яких людина соціалізується завдяки процесам навчання, комунікації, прилучення до культури.

• ВНЗ
• Організації
• Дошкільні установи
• Неформальні об’єднання
• Сім’я
• Школа

На певних стадіях  життя людини роль агентів соціалізації виконують:

•       дошкільні  установи,

•       неформальні  організації,

•       навчальні  заклади,

•       армія,

•       трудовий колектив.

Деякі інститути соціалізації здійснюють вплив на формування особистості протягом усього життя. Це — засоби масової інформації, громадська думка. Схвалення оточення, референтної групи необхідне людині для успішної соціалізації.

74.Типологія  особистості в соціології.

Однією з центральних  задач соціології особистості є розробка типізації особистості. Вивчаючи різні групи людей та їх соц функції, соціологія не може абстрагуватися від індивідів, і з яких ці групи складаються. При чому її цікавить не конкретна поведінка окремої людини, що зумовлена її інд якостями, а певні типові ознаки, що притаманні більшості. Тобто визначають риси деякої абстрактної особистості, які виявлять більш точно сутність даної соціальної групи. Зарубіжні соціологи 6 типів особ: теор, ек, пол, соц, естет, реліг.

соціолог Ядов писав, що соц тип особистості – це продукт історико-культурних і соц-ек умов життя людей, і виділяє 3 соціальні типи особистості, це: базисний –  людина, яка х-ся повним розумінням і виконанням соц-правових і моральних норм (конституція, закони, традиції), відпов обє ум суч етапу розв сусп; модальний – особа, яка займає домінуюче становище у сусп, соц групі, іншій спільності;маргінальний – людина, яка залишила своє соц середовище і адаптується в ін

Нині в нашій державі  відбувається докорінний перелом особистісно-типологічної структури суспільства, змінюються соціальні статусу соціальний груп і соціальних особистостей. Певне розповсюдження отримала людина торгового типу, що отримує гроші на різниці цін або одержує їх за допомогою різноманітних махінацій, а то й за допомогою злочинів. Засоби масової інформації та судові інстанції підкреслюють факт широкого розповсюдження мафіозного типу особистості, що загрожує важливими наслідками для суспільства.

 

76.Взаємодія  суспільних та особистих інтересів  і цінностей.

Потреби людини бувають неусвідомленими (їх називають потягами) та усвідомленими. У процесі усвідомлення потреб у людини формується інтерес до діяльності, який трансформується у мотив з врахуванням ціннісних орієнтацій особистості. Фіксація потреб у формі ціннісних орієнтацій, усвідомлення реальних можливостей їх реалізації, а також визначення конкретних способів та засобів їх досягнення — усе це необхідні складові процесу адекватного відображення потреб у свідомості людини, формування мотивів до діяльності.

Інтерес — це конкретна форма усвідомленої потреби, реальна причина діяльності особистості, спрямованої на задоволення цієї потреби.

Цінності особистості — це відносно стійке та соціально обумовлене ставлення особистості до об'єктів духовного та матеріального світу, уявлення людини про найбільш значущі, важливі цілі життя та діяльності, а також засоби їх досягнення.

Ціннісні орієнтації— соціальні цінності, які спрямовують діяльність та соціальну поведінку в особистості і поділяються нею.

Основою для визначення мети діяльності людини є ціннісні орієнтації — орієнтації особистості стосовно соціальних цінностей. Саме вони, закріплені життєвим досвідом, спрямовують діяльність, регулюють поведінку особистості. Ціннісні орієнтації є продуктом соціалізації індивіда. Сформована система ціннісних орієнтацій особистості забезпечує її становлення як активного суб'єкту соціальної діяльності.

Соціальні цінності випливають із загальновизнаних уявлень про те, що є добром, а що — злом, що є добре, а що — погано чого слід досягати, а чого запобігти, Вкорінившись у свідомості більшості людей, соціальні цінності немовби визначають їхні ставлення до тих або тих явищ і слугують своєрідним орієнтири їхньої поведінки.+ власна думка 

77.Соціальна  сутність культури.

Культура — історично сформована сукупність матеріальних та духовних цінностей даної суспільної системи. Культуру розрізняють — матеріальну і духовну.

Матеріальна культура охоплює всю сферу матеріальної діяльності і її результати (знаряддя праці, житла, засобу транспорту, предмети побуту), представляючи матеріалізацію людських ідей.

Духовна культура — дуже складна і багатогранна система, що включає усі види та форми і рівні суспільної свідомості, системи освіти і виховання, системи установ культури. Сюди ж відносяться усі види пізнання й просвіти, усі форми і типи літератури, мистецтва, філософії, релігії, науки, моральності. Соціологія виходить з того, що духовне виробництво розвивається разом з матеріальним, Якщо матеріальна культура переважно представляє досягнення в оволодінні силами природи, то духовна культура характеризує рівень і глибину пізнання природи і суспільства.

Культура — це спосіб засвоєння реальної дійсності на підставі оцінки й виявлення цінностей різних ідей, норм, орієнтацій, засобів, їкі втілені в різних видах дій у різних формах. Вона допомагає людині відрізнити добре від поганого, розумне від дурного, дозволене від не дозволеного, прибуткове від збиткового тощо.    У поведінці людей, в їхній діяльності культура втілюється в предметно-речових знаково-символічних формах. Вона здатна розвиватися.

Сприйняття  культури відбувається в процесі  соціалізації особистості, її виховання  й навчання. За допомогою книг, засобів  масової нформації, спілкування, спостереження за поведінкою інших та ін.

Н.Смелзер визначив культуру як систему цінностей, уявлень про світ і правила поведінки, однакові для людей, поєднаних певним способом життя.

Н.Черниш вважав, що культура – це складне динамічне явище, яке має соц. природу і виражається у соц. відносинах.

 

78 Об’єкт  та предмет соціології культури.

Соціологія має свій об’єкт та предмет вивчення. Її цікавить культура як система явищ, процесів, відносин, що є результатами соціальної взаємодії і якісно відрізняють  людину від іншого живого світу, культура як соціальний механізм взаємодії особистостей, соціальних груп і суспільства з навколишнім середовищем, механізм, що допомагає їм співіснувала, зберігати свою цілісність, притаманні їм цінності, переконання, традиції, норми поведінки, спосіб життя.

У вітчизняній соціології склалося кілька підходів до тлумачення соціології культури. Предметом соціологічного дослідження культури може бути:

1) уся система культури як єдине ціле чи будь-який її вид, що 
розглядаються у взаємодії з іншими суспільними системами;

2) кожний із елементів соціодинаміки культури, культурної комунікації, що розглядаються у співвідношенні з іншими елементами культури чи у співвідношенні з іншими суспільними системами.

Учені виокремлюють 3 складові предмета вивчення соціології культури:

-сус-во як  соціокультурна система

-культура  соц. орг.-ї

-культура  людини-індивіда(наука, мист-во,освіта, виховання).

Соціологічний підхід до вивчення культури має принципові особливості:

1. культура тлумачиться як системна якість моральної сфери суспільства, тобто суспільство і культура співвідносяться не як ціле і 
   частина, а як ціле і його якість. У цьому контексті культура присутня у всіх без винятку сферах суспільного життя;
2. культура завжди зв'язується з творчою діяльністю і в своєму 
   як матеріальному, так і моральному втіленні є невід'ємною характеристикою розуму людини, яка свідчить про ступінь її перетворювальної діяльності у вирішенні нагальних проблем;
3. культура — це сукупність моральних і матеріальних цінностей;
4. естетичний  компонент культури  розуміється  як  специфічний прояв ціннісного ставлення людини до світу і сфери діяльності людей;
5. культура являє собою сферу самореалізації суспільного індивіда як суб'єкта культурно-історичного процесу.

Засадна ідея соціологічного вивчення культури полягає у визначенні її місця і функцій у життєдіяльності людини, окремих спільностей, суспільства, у суспільних перетвореннях.

 

79. Основні  функції культури.

Основні функції культури:

-регулятивна(культура  впливає на соц. процеси в  сус-ві)

-трансляційна(передавання  досвіду з покоління в покоління)

-селекційна(добір з  успадкованих елементів необхідні,  відбір застарілих)

-інноваційна(оновлення  соц. цінностей та норм)

-освітньо-виховна

-комунікативна

-пізнавальна

-інтегративна.

На рівні сус-ва культура культура забезпечує взаєморозуміння  людей на основі спільних цінностей

На рівні соц. орг.-ї  вона підвищує ефективність діяльності

На рівні індивіда основоною функцією культури є уникнення  суперечностей  і залучення особистості  до знань, норм. 

80. Структурні  елементи та форми вияву культури.