Розробка і обгрунутвання технології вирощування квасолі в умовах лісостепу

Міністерство аграрної політики України

Харківський національний аграрний університет ім.В.В.Докучаєва

 

 

Кафедра рослинництва

 

Курсовий проект

на тему:

«Розробка і обгрунутвання

технології вирощування квасолі в умовах лісостепу»

 

Виконала:ст.3к.1гр.

Факультету агрохімії та

                                Ґрунтознавства

                                                                          Первих В. І.

Рецензент: Ніколаєнко А.М.

                                                                        

 

Харків – 2013

 

Зміст

 Вступ...................................................................................................................3

1.Біологічні особливості  культури і можливості зареєстрованих  сортів......6

   1.1.Ботанічна характеристика культури........................................................6

   1.2.Вимоги до умов  вирощування...................................................................11

   1.3.Біологічні особливості,продуктивність  і якісні показники зареєстрованих і перспективних сортів..........................................................15

2.Обгрунтування технології  вирощування на отримання запланованої  врожайності.......................................................................................................18

   2.1.Місце культури  в сівозміні......................................................................18

   2.2.Підготовка ґрунту....................................................................................19

   2.3.Норми добрив  та система удобрення.....................................................21

   2.4.Сівба..........................................................................................................24

   2.5.Догляд за посівами………………………………………......................31

   2.6.Збирання,післязбиральна  доробка та зберігання врожаю…………...35

   2.7.Агротехнічна частина технологічної карти..........................................38

 Висновки і пропозиції......................................................................................41

Список використаної літератури......................................................................42

 

 

Вступ

Рослинництво – наука, що вивчає культурні рослини, різноманітність їх форм і сортів, особливості біології та найдоцільніші прийоми вирощування з метою отримання високих і стабільних урожаїв.

Основними завданнями галузі рослинництва на сучасному етапі є :

• виробництво якісної, екологічно чистої продукції з мінімальними енергетичними і трудовими затратами при максимальному виході її за одиницю часу на одиницю площі, енерго - і ресурсозберігаючих екологічно доцільних технологій;
• поєднання інтенсивного виробництва рослинницької продукції з комплексом агротехнічних, агрохімічних і меліоративних заходів щодо збереження та відтворення родючості ґрунтів;
• своєчасна й ефективна сортозміна польових культур і раціональне їх розміщення в сівозміні, спрямоване на поліпшення умов вирощування і зниження транспортних витрат на перевезення врожаю;
• виробництво продукції рослинництва на базі сучасної досконалої і високопродуктивної сільськогосподарської техніки та високоефективної її експлуатації;
• боротьба з втратами врожаю під час вирощування польових культур, збирання і перевезення врожаю;
• ощадне і високоефективне застосування добрив, води для зрошення, засобів захисту рослин, комплексу протиерозійних заходів тощо(О.І.Зінченко 2001);
• висока фахова кваліфікація працівників усіх ланок агропромислового комплексу і чітка система організаційно-господарських та економічних заходів, а також оперативної інформації для своєчасного і якісного проведення комплексу сільськогосподарських робіт, запобігання виникненню і ліквідація негативних ситуацій в процесі виробництва рослинницької продукції.

Сучасні технології вирощування польових культур розробляються на основі досягнень провідних теоретичних і прикладних дисциплін агрономії: ботаніки,фізіології рослин,мікробіології,ґрунтознавства,агрохімії, фітопатології,ентомології,метеорології,загального землеробства, сільськогосподарських машин і експлуатації машино-тракторного парку, економіки,менеджменту й маркетингу в сільськогосподарському виробництві та ін.

Об’єктами рослинництва як наукової дисципліни є рослини, їх класифікація, еколого-біологічні особливості, їх агрофітоценози як фотосинтезуючі системи, теоретичні основи і сучасні енерго- та ресурсозберігаючі екологічно доцільні сортові технології вирощування.

Основна мета рослинництва як науки – розробка теоретичних і практичних основ сортових технологій вирощування справді можливих урожаїв польових культур високої якості з мінімальними матеріальними та енергетичними затратами на одиницю продукції при збереженні або підвищенні родючості грунту.

Завданнями рослинництва як навчальної дисципліни є:

• вивчення еколого-біологічних,агротехнічних, агрохімічних, організаційно-господарських,економічних і енергетичних основ оптимізації умов вирощування польових культур;
• програмування врожайності польових культур;
• розробка сортових,енергозберігаючих,екологічно доцільних технологій вирощування зернових, технічних,кормових і баштанних культур.

Мета курсової:

1.Оволодіння методами комплексної агрономічної оцінки конкретних грунтово-кліматичних умов.

2.Набуття навичок практичної розробки агротехнічних та організаційних заходів щодо забезпечення заданної врожайності і якості продукції.

Завдання курсової:

1.Закріпити і поглибити знання з рослинництва.

2.Вдосконалити навички самостійної роботи з навчальною науковою і довідковою літературою.

3.Набути досвіду критичної оцінки,отриманої із цих джерел інформації стосовно відповідності певних елементів технології до конкретних умов господарювання. 
1.Біологічні особливості культури і можливості зареєстрованих сортів. 1.1. Ботанічна характеристика квасолі.

Квасоля цінна продовольча,кормова культура. Її насіння смачне,поживне, містить біля 52,0% вуглеводів, 2,1% жиру, вітаміни (С1, В1, В2, В6, РР, Е), мінеральні речовини (калій, фосфор, цинк, залізо, мідь),22 – 30% білка, 3.9% – клітковини,3.6 %– зольних елементів та алкалоїд фазеолін. . Особливістю вуглеводного складу є високий вміст глюкози, особливо у багатоквіткового виду – до 7%. Калорійність 100 г зерна – 350 ккал, що на рівні з горохом (345 ккал) і значно вище хліба (223 ккал), картоплі (101 ккал), капусти (62), яловичини (160). В їжу використовують насіння і зелені боби, як у свіжому, так і в консервованому вигляді;для приготування національних страв. Страви із насіння мають високі смакові і поживні якості,його використовують для приготування супів, борщів, вінегретів, пирогів тощо.

В медицині використовуються стулки бобів – при діабеті,насіннєві оболонки – при захворюванні очей,борошно – для лікування опіків,листя – при гострих шлункових захворюваннях тощо. Також з листя квасолі можна отримувати лимонну кислоту.

На корм квасоля майже не використовується. Внаслідок вмісту в недозрілих зелених бобах, зеленій масі і насінні отруйних речовин квасоля тваринами не поїдається. Використовують на корм зелену масу тільки азіатської квасолі.

Агротехнічне значення. Як попередник в сівозмінах не поступається чорному пару так як на її коренях утворюються булькочки,які здатні накопичують 50-250 кг азоту. З нього 40-60% забирає рослина,а  решта іде в грунт. Як просапна зернобобова культура, квасоля добрий попередник кукурудзи, ярих зернових та інших культур. Квасолю багатоквіткову використовують як декоративну культуру. Нею декорують веранди, балкони, садові альтанки та ін..

Квасоля походить із субтропічних і тропічних районів Америки, Азії та Африки. Крупнонасінні форми квасолі походять з Америки. З давніх часів вона вирощувалась у країнах Південної та Центральної Америки,а в  XVIII ст. проникла в Росію.. Дрібнонасінна квасоля була відома близько 6 тис. років тому в Південній і Південно-Східній Азії (Індія, Китай, Японія). В природі існує близько 200 видів квасолі,в землеробстві понад 20. В Україні поширена квасоля звичайна. У 16  ст. з Америки вона була завезена в Європу. В Україну квасолю завезли на початку 19 ст. Спочатку її вирощували як декоративну, а пізніше – як овочеву культуру. Світова площа квасолі становить близько 22 млн га( Г.С.Кияк 2005). Вона посідає друге у світі місце серед бобових культур. Тепер квасоля найбільш поширена в Індії, Бразилії, Мексиці, Китаї та США. В Європі її найбільше вирощують у балканських і середземноморських країнах. Багато сіють квасолі в  Угорщині, Румунії та Болгарії. Посівна площа в Україні становить близько 20-22 тис. га.

Найбільше вирощують її у лісостеповій зоні та Прикарпатті. Квасоля менш  урожайна, ніж горох. Середня врожайність 12-13 ц/га, а в кращих господарствах 18-20 ц/га і більше.

 За походженням поділяються на 2 групи:

• американського (новосвітського) – квасоля звичайна,багатоквіткова, гостролистна або Тепарі, лінська;
• старосвітського (азіатського) – золотиста або Маш,кутаста Адзукі.

Найпоширенішими є такі види квасолі:

Квасоля звичайна (Phaseolus vulgaris ) – в Україні займає близько 90% площі цієї культури.Розрізняють кущову,напіввитку та витку форми квасолі звичайної.У виробничі переважають кущові та напіввиткі форми, а виткі вирощують як овочеві культури( Г.С.Кияк 2005).

У кущових форм квасолі стебло має висоту 40-60 см і не вилягає. Справжні листки трійчасті,великі,яйцеподібні,на кінці гострі. Стебла і листочки опущені. Квітки крупні, знаходяться в пазухах листка. У суцвітті від 2 до12 квіток. Суцвіття пазушна китиця і має різне забарвлення – біле,зеленувато-біле, рожеве, фіолетове. Квасоля-самозапильна рослина. Плід біб різної форми і величини. При достиганні стулки боба шкірясті,розкриваються по шву. Біб містять 4-6 насіннин овальної,кулястої,валькуватої, еліптичної або ниркоподібної форми з різним забарвленням:біле,жовте,коричневе,чорне, строкате або двоколірне. Насіння за величиною поділяються на крупне(маса 1000 зерен понад 400 г), середнє(200-400 г) та дрібне (до 200 г).Вміст білка 18.8 – 33.4%.

 За будовою стулок  квасоля поділяється на 3 групи:

• Лущильні боби з твердим пергаментним шаром(зернового призначення)
• Напівцукрові з напіврозчиненим пергаментним шаром
• Спаржеві - споживаються зеленими.

Багатоквіткова квасоля (Phaseolus multiflorus )- має витке стебло завдовжки 2-3 м і більше, до 5м. Сім’ядолі її під час проростання на поверхню грунту не виносяться. Квітки крупні , від 6 до 40 і більше у суцвітті, білі або вогняно-червоні, зібрані у китиці. Боби великі, широкі,циліндричні, 14-25 см завдовжки, поверхня у недостиглих бородавчаста,2-6 насіннин в бобі. Насіння велике,еліптичне,ниркоподібне;біле,чорно-фіолетове,однотонне або плямисте. Маса 1000 насінин становить 700-1400 г. Вміст білка 21.6 – 26.7%. Переважно перехресно запильна культура. Вирощують її на присадибних ділянках як декоративну культуру у західному регіоні країни. За умов правильної агротехніки врожайність становить 50-60 ц/га(В.Г.Влох 2005).

Квасоля лінська (Phaseolus lunatus) – має кущове або витке стебло. Квітки дрібні й середні,30-60шт. і більше у суцвітті,білого зеленкуватого й лілового забарвлення. Боби плоскі,короткі,широкі,серпоподібні;2-3 насіннини в бобі. Насіння різної величини, ниркоподібне та ін.,на поверхні радіальні борозенки;білого.жовтуватого,коричневого,червоного забарвлення,однотонне або плямисте. Маса 1000 насіннин – 240-1150 г. Вміст білка 10.4 – 20.0%.

Квасоля гостролиста (Phaseolus acutifolius ), або тепарі,-перспективна для посушливих південно-східних районів. Рослина кущова, листки загострені, дрібні. Боби короткі,плескаті. Насіння біле, дрібне (маса 1000 насінин 100-130 г).Урожайність на державних сортодільницях у степовій зоні України досягає 20 ц/га і більше.

Квасоля Маш – в Україні займає близько 10% площі цієї культури. Вид азіатського походження. Вся рослина опушена. Квітки яскраво-жовті. Боби тонкі, циліндричні, чоткоподібні. Насіння дрібне – маса 1000 зерен 40-80 г.

1.Фази росту  й розвитку,етапи органогенезу  та їх зв’язок з елементами  продуктивності квсолі (В.М.Гаврилюк 2008).

Фенологічна фаза	Етапи органогенезу та його характеристика	Елемент продуктивності
Проростания,сходи	І. Недиференційований конус наростання	Густота сходів
Перший наростаючий лист	ІІ.Формування справжного листя,міжвузля стебла	Кількість листя та  міждвузлів
	ІІІ.Збільшення розмірів конуса нарастання,формування суцвіття
Галуження	ІV.Процесс диференціювання генеративної середы у закрытому грунті	Кількість квітків та суцвіття
	V.Формування органів квітків
Бутонізація и цвітіння	VI.Мікро- та мегаспорогенез	Кількість бутонів, квітків та плодів
	VII.Формування чоловічого й жіночого гаметофітів
	VIII.Видима бутонізація
	ІХ.Цвітіння	Кількість бобів на рослині,насіння в бобі.Маса 1000 насіннин
Формування та дозрівання насіння	Х.Початкова  диференціація зародка насіннини
	ХІ.Речовин  із околоплодника перетікають у сім`ядолі
	ХІІ. Дозрівання насіння.Проростаючи речовини насіннини перетворюються у складні,запасні.

 

                                                 

1.2.Вимоги до умов вирощування

Вимоги до тепла. Південне походження квасолі зумовило підвищену вимогливість її рослин до тепла. Тому її відносять до жаростійких культур, хоча деякі автори — до теплолюбних. Насіння квасолі бубнявіє і починає проростати за температури 8-12°С. Чим вища температура (навіть до 30°С), тим швидше з’являються сходи на поверхню ґрунту — через 6-7 діб. Нестача тепла в період проростання насіння згубно діє на сходи. Вони гинуть навіть за температури 0°С. У фазі 4 справжніх листків при зниженні її до 2-3°С листки починають жовтіти, рослини сповільнюють ріст і розвиток, що значно впливає на зниження врожайності. .У холодні й вологі роки квасоля сильніше уражується хворобами, слабо формує боби, нерівномірно достигає. Дещо менш вибаглива до несприятливих умов багатоквіткова квасоля(Г.С.Кияк 2005).

Найбільш вимогливі рослини квасолі до тепла в період квітування. Холодна та дощова погода в цей період призводить до опадання пуп’янків і квітів, а також до ураження рослин бактеріозом та антракнозом. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин знаходиться в межах 20-25°С, максимальна — 37°С, а мінімальна — 12°С. За оптимальної температури квітування рослин, зав’язування плодів та настання їх технічної стиглості прискорюється на 2-4 доби. Рослини квасолі досить добре переносять жарку та посушливу погоду. Краще переносить посухи квасоля Тепарі.

Після зав’язування бобів рослини квасолі менш вимогливі до тепла. Так, восени вони непогано переносять зниження температури до 2°С.

Вимоги до світла. Квасоля овочева відноситься до рослин короткого світлового дня. Її рослини більш вимогливі до світла в першій половині вегетації — до початку зав’язування бобів. При затіненні в цей період рослини витягуються, що в кінцевому результаті призводить до зниження їх продуктивності. В умовах довгого дня затягується їх ріст і розвиток , а шви бобів стають більш волокнистими. До інтенсивності освітлення рослини квасолі помірно вимогливі, навіть в умовах часткового затінення вони формують непоганий урожай бобів, тому її успішно вирощують в ущільнених посівах з кукурудзою,картоплею та ін.. Рослини різних сортів квасолі не однаково вимогливі до тривалості дня. Є сорти, які погано реагують на довгий день, а добре ростуть на короткому і навпаки. Завдяки цьому квасолю вирощують у різних світлових зонах.

 За тривалістю вегетації  сорти поділяють на :

ранньостиглі (75-85 днів),

 середньостиглі(85-100 днів)

 пізньостиглі (100-120 днів).

Вимоги до вологи. Овочева квасоля, особливо спаржеві сорти, дуже реагує на вологість ґрунту та повітря. Для швидкого проростання насіння та інтенсивного росту і розвитку рослин кращою вологістю ґрунту є 75-80% НВ. При нестачі вологи насіння повільно бубнявіє, сходи затримуються, ріст і розвиток рослин сповільнюється, а при посушливій погоді формуються карликові рослини. Повітряна посуха в період квітування рослин призводить до осипання бутонів і квіток, рослини пошкоджуються павутинним кліщем. Нестача вологи в ґрунті в період утворення бобів призводить до зменшення їх розміру, збільшення пергаментного шару та потовщення на швах волокон, що різко знижує їх якість. Боби стають тонкими з невеликою кількістю зерен та грубуватою консистенцією плодів. До надлишку вологи, особливо в холодну хмарну погоду, рослини квасолі відносяться також негативно — страждає як коренева, так і надземна її частина. Коренева система ослизнюється, листки передчасно жовтіють та відмирають, затримується ріст і розвиток рослин, бутони та квітки осипаються, а також з’являються грибкові захворювання. Добрі врожаї одержують у районах, де річна кількість опадів не менше 450-500 мм. Квасоля більш посухостійка, ніж горох.