Поняття про непрямі мовленнєві акти, їх типи

Отже, як бачимо, непрямі мовленнєві акти неоднорідні за своєю природою і розподіляються на різні типи і підтипи. Не існує єдиної класифікації, яка чітко могла б розмежувати прямі і непрямі мовленнєві акти.

 

2.2. Причини вживання непрямих мовленнєвих актів

 

Широке використання непрямих мовленнєвих актів пояснюється намаганням адресата понизити категоричність висловлювання. Особливо це важливо у тих випадках, коли прямі мовленнєві акти звучать недостатньо коректно, в той час як непрямі мовленнєві акти дають можливість подальшого спілкування співрозмовників.

Непрямі мовленнєві акти є широко вживаними у різних сферах та галузях знань. Ми можемо їх зустріти як  в  художній  літературі,  що  вже  було  підтверджено  на  основі  попередніх прикладів, так і в публіцистиці. Вони присутні майже в кожному номері газети, але не звертаємо уваги на те, яке непряме значення і непрямий підтекст вони несуть.

Непрямі мовленнєві акти користуються популярністю у засобах масової інформації та у дипломатичній практиці, в телеінтерв’ю з політиками, де справжніми адресатами реплік є не партнери безпосередньо спілкування, а аудиторія, що спостерігає за бесідою. Самі репліки мають пом’якшену форму, що зовсім не відповідає їх дійсному спрямуванню.

У багатьох офіційних ситуаціях саме непрямі мовленнєві акти втілюють наміри того, хто говорить, та надають повідомленню юридичної сили. Типовим прикладом такого акту служить шлюбна церемонія за церковним ритуалом. Наречений (звертаючись до нареченої у присутності священика та гостей): «Ім’ям Господа, я, Джон, беру тебе, Мері, у дружини, щоб жити з тобою та піклуватися про тебе відтепер і назавжди». Звичайно, Джон міг би дати таку обітницю Мері наодинці, але для того, щоб ті ж самі  слова стали шлюбною обітницею, він мусить виголосити їх у присутності священика та хоча б двох свідків, як приписує обряд вінчання.

Проте свідки не завжди стимулюють мовленнєвий акт. У багатьох випадках мовленнєвий акт здійснюється у такий спосіб, що приховати певну інформацію від сторонніх осіб. Наприклад: дівчина (звертаючись до своєї подруги у переповненому автобусі): «Пам’ятаєш, про що ми говорили з тобою вчора по телефону відносно сама-знаєш-кого! Ну ось, те, чого ми так боялися, і трапилося, і там, де ми гадали!» [10, 231].

  Отже, непрямі мовленнєві  акти широко використовуються  в публіцистиці у тих випадках, коли мовець чи письменник  має на меті або прагне переконати  у  чомусь  читача. Значення їх в тому, що вони значно посилюють вплив мовця на почуття й емоції читачів.

  Цікаво, що непрямі  мовленнєві акти застосовуються  досить широко  і  в  рекламі. Вони часто виконують різноманітні літературні функції, такі як репрезентуюча (інформація про товар) чи експресивна (захоплення якостями товару). Але прагматична ціль реклами товару одна єдина: «Купуй негайно!».

В основному слогани в рекламі мають непряму вказівку або наказ, які, в свою чергу, приховані чи то за репрезентуючою функцією чи то  за  обіцянкою  і  несуть  за  собою  наказовий  підтекст. Наприклад: «Компанія Amway – для дому, краси та здоров’я».

Отже, причини вживання непрямих мовленнєвих актів можуть бути різними - це і пом’якшення комунікативного наміру, і зняття відповідальності за свої слова, і виконання непорядного комунікативного завдання тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Проблема типології непрямих мовленнєвих актів ще не знайшла повного й об’єктивного відображення в лінгвістичних дослідженнях. На сьогодні відсутні узагальнюючі праці, в яких було б здійснено глибокий аналіз ілокутивних актів. Наявна джерельна база є достовірною і дозволяє підготувати  узагальнююче дослідження з типології непрямих мовленнєвих актів.

Отже, непрямий мовленнєвий акт виконує не лише функцію донесення інформації та вимоги або прохання до адресата, але також окреслює  безпосереднє  ставлення  до  цього  питання  адресанта. Непрямі мовленнєві акти неоднорідні за своєю природою.

У ході дослідження було виділено декілька класифікацій непрямих мовленнєвих актів, які дали змогу чіткіше охарактеризувати поняття.

Досліджуючи ідентифікаційні ознаки непрямих мовленнєвих актів, їх основні характеристики, приходимо до висновку, що існують два типи непрямих мовленнєвих актів, які мають такі ознаки (таблиця 2):

Типи непрямих мовленнєвих актів

Прагматично експліцитні непрямі мовленнєві акти	Прагматично імпліцитні непрямі мовленнєві акти
конвенціональні	неконвенціональні
ілокутивно імпліцитні	локутивно імпліцитні
дериваційні	алюзивні
трансформаційні	преформаційні
автосемантичні	синсемантичні
відносно контекстуально                         незалежні	контекстуально залежні
Непрямі МА з мовними ілокутивними індикаторами	Непрямі МА з контекстними ілокутивними індикаторами
Непряме значення є продовженням буквального значення	Непряме значення не пов’язане з буквальним значенням
І ступеня  опосередкування	ІІ ступеня опосередкування

 

Проте, запропонована анкета може бути повною лише тоді, якщо в ній, поряд із загальними ознаками непрямих мовленнєвих актів, будуть відображені специфічні ознаки висловлювань певного прагматичного типу.

У мовленні є багато конструкцій, які виражають другорядні значення, що є  умовними  чи  з’являються  в  особливому  контексті.  Мовленнєві  акти,  які здійснені  засобами  таких  конструкцій  називаються  непрямими.  У  непрямих мовленнєвих  актах  мовець  показує  як  не літературне,  так  і  літературне  значення.  Дуже  важливо  вивчати  не  лише  структуру  граматичної  чи  лексичної одиниці і її значення у системі мов, а й прагматичний контекст у ситуації спілкування.

У  роботі  звернено  особливу  увагу  як  на класифікацію  непрямих  мовленнєвих актів так і на засоби їх передачі.

Отже,  як  бачимо,  незважаючи  на  той  факт,  що  немає  єдиної  класифікації непрямих мовленнєвих актів, а лише окремі невеликі, але розгалужені класифікації  вчених,  існує  багато  засобів  передачі  різних  типів  непрямих  мовленнєвих актів. Ці засоби виявлені на основі детального дослідження прикладів, запропонованих  науковцями-лінгвістами  і  на  основі  власних  прикладів  із життєвих комунікативних ситуацій. Існуючі прийоми та трансформації не допомагають вирішити проблему типології непрямих мовленнєвих актів, дана сфера потребує більш ґрунтовних досліджень.

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. - К.: Видавничий центр «Академія», 2004. - 344 с. (альма-матер)
2. Вежбіцка А. Мовні акти // Нове в зарубіжнійлінгвістиці. Вип. 16. - М.: Прогресс, 1985. - С. 255-276.
3. Гладуш Н. Ф. Основи прагматичної таксономії непрямих мовленнєвих актів / Н. Ф. Гладуш // Вісник Сумського держ. Університету, 2005. - №5 (77) (Серія «Філологічні науки»). - С. 25 - 31.
4. Клюєв Є.В. Мовленнєва комунікація. М.: ПРИОР, 1998. – 175 с.
5. Минкин Л.М. Языковой и речевой аспекты теории прагматики// Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Серія «Філологія». - 

1999. - Т.2. -  №1. - С. 6-11.

6. Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. - Полтава: Довкілля, 2006. - 716 с.
7. Серль Дж. Теорія мовленнєвих актів. - М., 1998. - 180 с.
8. Серль Дж. Что такое речевой акт? // Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресс. - 1986. - Вып.17: Теория речевых актов. - С. 151-169.
9. Старикова Е. Н. Зарубежные теории речевой деятельности // Язык и идеология. - Киев, 1981. - С. 114-136.
10. Штерн І. Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики. Енциклопедичний словник для фахівців з теоретичних гуманітарних дисциплін та гуманітарної інформатики. - К. : Артек, 1998. - 336 с.