Поняття про непрямі мовленнєві акти, їх типи

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

 

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ МОВЛЕННЄВИХ                         АКТІВ ………………………………………………………………………………..5

1. Мовленнєвий акт як комунікативна одиниця……………………………….6
2. Класифікація ілокутивних актів……………………………………………..8

 

РОЗДІЛ 2. ТИПОЛОГІЯ НЕПРЯМИХ МОВЛЕННЄВИХ

АКТІВ……………………………………………………………………….............12

2.1.     Поняття про непрямі мовленнєві акти, їх типи…………………………...14           

2.2.     Причини вживання непрямих мовленнєвих актів………………………...17

 

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...20

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………………..22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми полягає у необхідності вивчення мовної комунікації, в цілому, і способів впливу на людину за допомогою слова, зокрема; у важливості проблематики типології непрямих мовленнєвих актів, з одного боку, та відсутністю ґрунтовних та всебічних досліджень у цій галузі, з іншого.

Теорія мовленнєвих актів покликана вирішити певне комунікативне завдання, яке визначає вибір тих чи інших вербальних та невербальних засобів.

 В останні десятиріччя  проблема мовного спілкування  є найбільш привабливою галуззю  дослідження. Теорія мовленнєвих  актів ввійшла в коло актуальних  проблем сучасної теорії комунікації. З’явилися лінгвістичні праці, присвячені  вивченню певних видів мовленнєвих  актів. 

З самого початку класична теорія мовленнєвих актів займалась визначенням, аналізом і класифікацією мовленнєвих актів, але не звертала увагу на реалізацію непрямих мовленнєвих актів та їх типологію.

Недостатність об’єкта вивчення дозволило дослідникам звернути увагу на детальне вивчення структури мовленнєвого акту як елементарної одиниці спілкування. У такому контексті мовленнєвий акт є мінімальною одиницею мовленнєвої комунікації.

Вирішення проблеми непрямих мовленнєвих актів є однією із головних у сучасній лінгвістиці.

Метою курсової роботи є визначення та опис різних типів непрямих мовленнєвих актів. Основою створення типологічної анкети непрямих мовленнєвих актів, на наш погляд, може бути орієнтація на різні принципи класифікацій.

Досягнення поставленої у роботі мети вимагає вирішення таких завдань:

1. розглянути основні положення теорії мовленнєвих актів;
2. дослідити класифікації мовленнєвих актів;
3. вивчити поняття про непрямі мовленнєві акти;
4. розробити типологію непрямих мовленнєвих актів;
5. проаналізувати причини вживання непрямих мовленнєвих актів у різних галузях.

Об'єктом  дослідження  є  непрямі  мовленнєві  акти,  дібрані  з    художніх  текстів та розмовної мови.

Предметом дослідження є семантичні  ознаки  непрямих  мовленнєвих  актів  та їх класифікація. 

Наукова  новизна  дослідження  полягає  перш за все у вивченні типології непрямих мовленнєвих актів та виявленні їх спільних ідентифікаційних ознак.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ

 

Мовленнєвий акт - це елементарна одиниця мовного спілкування. Він втілюється в мовленнєвій діяльності людини. Словосполучення та речення, які є складовими частинами мовленнєвого акту, отримують у мовленні людини певне лексичне наповнення і стають носіями конкретної інформації.

Перші систематизовані спостереження над структурою мовленнєвих актів були викладені англійським філософом Дж. Остіном у лекціях 1955               року [1, 170]. На його думку, в основі мовленнєвого акту лежить інтенція мовця, тобто бажання, для реалізації якого будуть прийняті певні кроки. Інтенція може бути маніфестуюча (відкрита) і латентна (прихована). Непрямі мовленнєві акти співвідносяться з маніфестуючою інтенцією, але все залежить від жанру і умов спілкування. 

На думку Дж. Остіна, мовленнєвий акт можна розглядати на трьох рівнях:

• локуція (локутивний мовленнєвий акт);
• ілокуція (ілокутивний мовленнєвий акт);
• перлокуція (перлокутивний мовленнєвий акт) [10, 227].

Локуція з англійської означає «певний зворот» - це побудова та виголошення висловлювання певної мови з певним смислом - акт висловлення.

Ілокуція - використання ілокутивного акту в певній ситуації з певною метою, спосіб використання локуції. Поняття «ілокуція» знаходиться в центрі мовленнєвого акту.

Перлокуція - використання додаткових засобів для отримання результату.

Теорія мовленнєвих актів дозволяє виділити характеристики ситуації спілкування: інформативність чи неінформативність, офіційне чи неофіційне спілкування, залежність чи незалежність автора від адресату і навпаки.

Попередниками Дж. Остіна у проблематиці мовлення були В. Гумбольдт, Ш. Баллі, С. Карцевський, К. Бюллер, Е. Бенвеніст. Суттєву роль у створенні теорії мовленнєвих актів відіграли ідеї лінгвістичної філософії, зокрема, концепція Л. Вітгенштейна про інтеракцію мови та життя у соціальних «мовленнєвих іграх». Отже, теорія мовленнєвих актів розвивалася як комплексний дослідницький напрям зусиллями філософів, логіків та лінгвістів.

 

1. Мовленнєвий акт як комунікативна одиниця

 

Мовленнєвий акт - це цілеспрямована дія мовця в ситуації безпосереднього спілкування зі слухачем. Джон Остін вважав, що призначення мови - це виконання цілеспрямованих дій.

 Його послідовниками були такі вчені: Джон Серль, Джордж Локар, Пол Грайс. Вони вважали, що визначною рисою мовленнєвого спілкування є не слово, не речення, а створення цього значення у процесі мовленнєвого акту. Саме Пол Грайс запропонував схему мовленнєвого акту, яка має такий вигляд : А (мовець) мав намір створити висловлення Х, тим самим здійснити вплив на слухача так, щоб слухач розпізнав цей намір.

Для того, щоб мовленнєвий акт став цілеспрямованою дією потрібні певні умови:

• наявність учасників спілкування, мовця та слухача;
• окреслення соціальних ролей мовця і слухача, які визначають тип їхніх стосунків;
• ситуація спілкування: місце, час, умови  [10, 228].

Певні значення формуються  в певній ситуації з певною метою із залученням певної форми і тим самим забезпечують здійснення мовленнєвого акту.

Дж. Серль, продовжуючи  ідеї Дж. Остіна про три аспекти мовленнєвого акту, зосередив свою увагу на ілокуції, окреслюючи її як різновид дії, що полягає у втіленні у висловлюванні, породжуваному в процесі мовленнєвого акту, певного наміру.

Загалом ілокутивне висловлювання характеризують такі величини: ілокутивний намір, ілокутивна мета, ілокутивна сила та зв'язок з мовленнєвою ситуацією.

Ілокутивний намір - це тактичний хід, практичний засіб руху до відповідної мети, що буває осмисленим та інтуїтивним.

Ілокутивна мета - це запланований мовцем стратегічний результат на який сплановане спілкування, ментальний стан до якого мовець має намір довести слухача. Саме ілокутивна мета визначає тип мовленнєвого акту. Для прикладу наведемо порівняльну таблицю 1:

Залежність ілокутивного акту від висловлювання та

ілокутивної мети

Ілокутивне висловлення	Ілокутивна мета	Ілокутивний акт
Я там був.	Я хочу, щоб ти в це повірив	твердження
	Я хочу, щоб ти послався на мої слова	обіцянка
	Я хочу, щоб ти зрозумів, що я відгукнусь на це висловлювання.	згода, погодження
	Я хочу, щоб ти налякався.	погроза

 

Ілокутивна сила – це розпізнавання слухачем спрямованого на нього ілокутивного наміру мовця.

Дж. Остін вважав, що для здійснення мовленнєвого акту необхідно виконати такі мовні та мисленнєві операції: побудувати граматично правильне висловлювання із слів певної мови, вкласти в нього певний зміст, референцію, тобто посилання на реальність, про яку буде йтися (locution), надати висловлюванню бажаної комунікативної спрямованості на певну реакцію та наслідки (illocution) та забезпечити засобами мовленнєвого акту створення нової ситуації через вплив на свідомість або поведінку адресата (perlocution).

Терміни «мовленнєвий акт» та «ілокутивний акт» майже завжди вживаються як синоніми.

Дослідники у понятті мовленнєвий акт виділяють різні аспекти, які є важливими для лінгвістики. Так, М. Хеллідей розглядає мовленнєвий акт як вибір однієї із багатьох альтернатив, які складають «семантичний потенціал» мови. Ми вибираємо одну з форм: ствердження, питання, узагальнення чи уточнення, повторення чи додавання чогось нового. Іншими словами, на відміну поглядам про мову як набір правил, тут пропонується концепція мови як сукупність виборів, які можуть бути розцінені по різному.

Отже, теорія мовленнєвих актів має багато недоліків, які можуть бути пояснені її незакінченістю. Перспективи використання теорії мовленнєвих актів досить багатогранні. Оскільки мовленнєвий акт - це вид дії, то при його аналізі використовуються ті ж категорії, які необхідні для характеристики і оцінки будь-якої дії: суб’єкт, ціль, спосіб, інструмент, засоби, результат, умови тощо.

 

2. Класифікація мовленнєвих актів

 

Мовленнєвий акт - явище досить складне і не існує єдиної класифікації. Дискусійним залишається питання типології мовленнєвих актів. Як зауважує М. Л. Макаров, майже всі автори, які займалися теорією, намагалися вибудувати класифікацію типів мовленнєвих актів за їх ілокутивною спрямованістю, комунікативним наміром. Перша класифікація, вибудована на основі близько 1000 дієслів, належить Дж. Остіну.

Найважливішими характеристиками  ілокутивного акту він вважає ілокутивну мету, ілокутивний зміст та пропозиційний зміст, а за критерієм мети виділяє різноманітні жанрові типи мовленнєвих актів:

1. Жанр: вердиктив.

Тип комунікативної ситуації: винесення вироку арбітром, присяжними. Типи мовленнєвих актів: засудження, виправдання тощо. Приклади: «я вважаю його винним/невинним».

Тип комунікативної ситуації: оцінка. Приклад: «я назвав би його приємним співбесідником».

Тип комунікативної ситуації: діагностичне прогнозування. Приклад: «хворий буде жити».

2. Жанр: екзерситив.

Тип комунікативної ситуації: здійснення влади, прав або впливу.

Типи мовленнєвих актів: наказ, вимога. Приклад: «вимий посуд».

Тип мовленнєвого акту: попередження. Приклад: «паління небезпечне для Вашого здоров’я».

Тип мовленнєвого акту: заборона. Приклад: «сьогодні на вечірку не підеш».

Тип мовленнєвого акту:порада. Приклад: «візьми парасольку».

3. Жанр: комісив.

Типи комунікативних ситуацій: обіцянка, декларації та заява про наміри.

Тип мовленнєвого акту: підтримка. Приклад: «можеш на мене розраховувати».

Тип мовленнєвого акту: присягнення. Приклад: «заприсягаюся любити вічно».

Тип мовленнєвого акту: планування. Приклад: «тут я посаджу троянди».

Тип мовленнєвого акту: прийняття поглядів. Приклад: «я присягаюся на вірність прапору».

4. Жанр: бехабітив.

Тип комунікативної ситуації: реакція на поведінку та різні несподівані повороти долі інших людей.

Типи мовленнєвих актів: вибачення, подяка, вираження симпатії, несхвалення, побажання, співчуття, лайка, виклик на дуель тощо.

5. Жанр: експозитив.

Типи комунікативної ситуації: пояснення, ведення дискусії.

Типи мовленнєвих актів: підтвердження, дискусії, заперечення, опис, запитання, свідчення, опис, інформування, нехтування.

6. Жанр: репрезентатив.

Тип комунікативної ситуації: констатація, прогнозування.

Типи мовленнєвих актів: констатація. Приклади: «іде дощ», «потяг спізнився» тощо [10, 230].