Поняття про непрямі мовленнєві акти, їх типи

Найбільш важливими з названих ознак Дж. Серль вважає перші три, які покладені в основу жанрової диференціації мовленнєвих актів. Тут виділяють п’ять типів мовленнєвих актів, а саме:

1. репрезентативи, або асертиви;
2. директиви;
3. комісиви;
4. експресиви;
5. декларативи.

Репрезентативи, або асертиви - висловлювання, мета яких усвідомлюється як фіксація мовцем власної відповідальності за повідомлення про певний стан речей.

Директиви - це висловлювання, ілокутивна мета яких усвідомлюється як втілення слухачем у життя певного стану справ, що, як правило, відповідає інтересам мовця.

Комісиви – висловлювання, ілокутивна мета яких усвідомлюється як прийняття мовцем  зобов’язань стосовно виконання певних дій у майбутньому, або дотримання певної лінії поведінки.

Експресиви - висловлювання, ілокутивна мета яких усвідомлюється як вираження психологічного стану мовця, його ставлення до тої чи іншої ситуації, спрямована на керування почуттями співрозмовника.

Декларативи – висловлювання, ілокутивна мета яких усвідомлюється як встановлення відповідності між змістом висловлювання та реальністю            [10, 229].

Існують різні класифікації мовленнєвих актів. Одна з найпоширеніших – класифікація американського лінгвіста Т. Баллмера, заснована на врахуванні тих контекстних змін, які відбуваються внаслідок впливу мовленнєвих актів:

• зміни у «фізичному» контексті: усне мовлення (казати, повторювати), писемне мовлення (записати, зареєструвати), стан справ (бажати, планувати);
• зміни в ментальному контексті: уявлення (інформувати, повідомляти, переконувати), опозиція (віщувати, пророкувати), увага (підкреслювати, вказувати), емоційний стан (проклинати, журитися), зобов’язання (наказувати, гарантувати), пам'ять (нагадувати, згадувати) та ін.. ;
• зміни соціальних станів: усередині певного колективу (призначати, звільняти), індивідуально-публічні (дякувати, хвалити) тощо;
• зміни в мовному контексті: спосіб вираження (перекладати, реферувати), значення (визначати, інтерпретувати), референція (називати, вказувати), мовленнєвий хід (переривати) та ін..

Деякі дослідники прагнуть виявити та систематизувати якомога більше мовних засобів, що використовуються у мовленнєвих актах. Тут варто зазначити багатоступеневу систематизацію 4800 дієслів англійської мови, що беруть участь у мовленнєвих актах (Т. Баллмер та В. Бренненштуль), а також створений А. Вежбицькою семантичний  словник дієслів мовленнєвих актів, де наведено 37 груп таких дієслів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ПОНЯТТЯ ПРО НЕПРЯМІ МОВЛЕННЄВІ АКТИ

 

Прийнято розрізняти прямі та непрямі мовленнєві акти. Не завжди за зовнішньою формою висловлювання можна говорити про те, що має на увазі адресат. Значна кількість мовленнєвих актів може  бути використана у значенні інших. Саме непрямі мовленнєві акти є наглядною ілюстрацією визначення прагматичного значення, про що адресат намагається розповісти.

Непрямий мовленнєвий акт - це висловлення, мета якого не відповідає типу мовної структури. Наприклад: «Могли би Ви зачинити вікно?» (мовленнєвий акт питання використовується у значенні прохання).

Класичним зразком непрямого мовленнєвого акту стало непряме вираження прохання у значенні питання: Чи могли би Ви передати сіль?, яке було використане у роботі Дж. Серля «Косвенные речевые акты». В даному випадку має місце прагматична транспозиція. Так, питальне речення у своїй первинній функції служить для отримання відповіді. Але вони ж можуть виражати і констатацію (Ти ще тут!), і прохання (Ти не можеш принести мені книжку?), запрошення (Ти не хочеш сходити зі мною в кіно!) і т.д.

Як правило, використовуючи непрямий мовленнєвий акт, люди можуть казати одне, насправді думаючи про щось інше. У спілкуванні ми часто маємо на увазі значно більше, ніж дійсно висловлюємо. Наприклад, коли людина говорить «Приїду», вона має на увазі обіцянку приїхати.

Висловлювалась думка, що непрямі мовленнєві акти слід розглядати як прояв мовної полісемії.

У непрямих мовленнєвих актах адресат не є фактичним адресатом. У них звертання до конкретної особи носить символічний характер. Це - лише спосіб вплинути на аудиторію в цілому або на одного із присутніх під час мовленнєвого акту. Наведемо приклад:

«Мати (звертаючись до дитини у присутності батька): Тобі не здається, малюк, що тато мусить погуляти з тобою?»

«Механік (звертаючись до машини у присутності напарника): Чорт забирай, мені потрібні ще дві руки, щоб поставити твоє колесо на                місце!» [10, 231].

Існують типові репрезентації непрямих мовленнєвих актів:

1. питання у значенні прохання «Могли би Ви купити хліба?»;
2. питання у значенні спонукання;
3. питання у значенні пропозиції «Чи не закрив би ти вікно?»;
4. питання у значенні твердження «Ви що, хворі?»;
5. питання у значенні міркування «Чи справедливе таке рішення?»;
6. питання у значенні оцінки, вираження емоцій «Чи не надто ти самовпевнений?»;
7. питання у значенні заперечення «Та що у нас красти?»;
8. питання у значенні відмови «Давай візьмемо позику в банку. – Щоб я потім ходила боса і гола?».

Для прикладу наведемо уривок з твору сучасної літератури:

1. Лікарі почекають до труни, а ти негайно обійди нормальні магазини. І не скупуйся, не скупуйся, маклершо ти моя незрівнянна! Десять штук купи. Найзухваліших! І яскравих, яскравих: червоних, жовтих, синіх. Бажано отих, нині наймодніших.

• Це ще які?

• А ось такі: щоб їх побачити – треба розсовувати попку, кажуть чоловіки. От які. А приміряння влаштуй після вечері. Під музику і з виключеним телефоном.
• Свєто, і не соромно тобі годувати мене такими порадами?! – Катя перестала хлипати.
• Дурна ти, Катерино. Набита дурепа… - лагідно вимовила Світлана. – Поки я тут по старій пам’яті буду наводити довідки, ти, будь ласка, роби те, що тобі кажуть знаючі люди. (Матіос Марія. Фуршет: - Львів: Кальварія, 2002. – С.10).

1. Непрямий мовленнєвий акт

2. Питання вжито у значенні осуду.
3. Мовець вдається до непрямого мовленнєвого акту, бо обурюється, що його турбують безглуздими порадами. Комунікативна мета досягнута.

Отже, загалом непрямий мовленнєвий акт розпізнається у межах конкретного комунікативного акту з урахуванням усіх без винятку його складових. Особливе значення при цьому має рівень комунікативної компетенції учасників спілкування, контекст і ситуація, у межах яких це спілкування відбувається.

 

2.1. Типологія непрямих  мовленнєвих актів.

 

Непрямі  мовленнєві  акти  виділили  і  класифікували  такі  вчені,  як Герасимова О.І., Шевченко О.Л., Дж. Серль, Селіванова О., їх окремий вид глибоко дослідила Н. Тагуші. Вони виявили, що усі непрямі мовленнєві акти є формами непрямої комунікації. Існують різні види непрямих мовленнєвих актів.

Виділяють два типи непрямих мовленнєвих актів: конвенціональні і контекстуально-ситуативні. Типовим прикладом конвенціональних непрямих мовленнєвих актів є використання питальних речень у значенні прохання («Чи не купив би ти хліба?»).

Контекстно-ситуативним непрямим мовленнєвим актом є мовленнєвий акт, який в ізольованому від контексту вигляді не розпізнається носіями мови. Для того, щоб їх виокремити необхідні знання особливостей ситуації спілкування, індивідуальних характеристик мовця та адресата, а також загальних знань співрозмовників. У романі А. Хейлі «Готель» клієнт очікує, що йому запропонують номер у готелі: «Помічник повернувся до господаря «все готово, сер». Куртіс О’кіф кивнув. Потім, супроводжена капітаном Хербелом Чендлером, мала процесія рухалася до чекаючого ліфта». Твердження про те, що все готове,  має значення запрошення до кімнати.

Саме  конвенціональні непрямі мовленнєві акти стають прагматичними ідіомами, кліше, усталеними в українській мові.

На основі типу зв’язку прямого і непрямого значення розмежовують так звані дериваційні та алюзивні непрямі мовленнєві акти.

У класифікації О.М. Старикової [9, 128] виділяються такі типи непрямих мовленнєвих актів:

1) непрямі акти, які можна охарактеризувати лише на рівні тексту;

2) непрямі акти, які трактуються тільки у ситуації спілкування;

3) ілокутивні акти, непряме  значення міститься у самому висловлюванні.

На основі ступеня опосередкування розмежовують висловлювання з першим і з другим ступенем опосередкування. До першої групи належать висловлювання, непряме значення  яких визначається лексичним складом речення (модальними дієсловами, частками). Другий ступінь опосередкування мають висловлювання, в яких непряме значення визначається не стільки змістом усього речення, скільки контекстом і тими екстралінгвістичними умовами, в яких відбувається мовленнєвий акт комунікації. Такий же підхід до аналізу непрямих мовленнєвих актів характерний і для Х. Хаверкейта, який має шкалу опосередкування. За її одиницю приймаються висловлювання, які мають пряме значення. Потім висловлювання розташовуються на шкалі відповідно до другого, третього та четвертого ступенів опосередкування. Так, другий ступінь опосередкування мають висловлювання, у яких є пряме називання акту дії адресата: Я був би вдячний якби ви включили світло. Висловлювання, у яких є опосередкована вказівка на дію адресата, мають третій ступінь опосередкування: Чи є сіль на столі? І нарешті до останнього типу належать висловлювання, які не мають ніякої вказівки на дію адресата: Тут нестерпно холодно.

У непрямих мовленнєвих актах виділяють три види імплікації: локутивну, ілокутивну і перлокутивну. Ілокутивна імплікація збігається з обмеженими трактуваннями непрямих мовленнєвих актів і полягає в імпліцитному вираженні ілокутивного значення. Якщо мовленнєвий акт успішний, то ілокутивна імплікація збігається з перлокутивною імплікацією. Локутивна імплікація відбувається у так званих упереджуючих висловлюваннях: їх структура описує теперішню ситуацію, а мається на увазі наступна - секвенція. Прикладом можуть бути висловлювання про негативний стан речей  Спекотно. Немає грошей. і т.п.,  коли імплікуються певні дії, спрямовані на скасування причин такого стану речей, тобто Зачини двері або Дай гарячої кави, Купи хліба і т.п.. Отже, можна зробити висновок про існування двох типів непрямих мовленнєвих актів: ілокутивно-імпліцитних і локутивно-імпліцитних.

Розгляд непрямих мовленнєвих актів  у плані розуміння їх ілокутивного змісту дозволив виділити непрямі акти, значення яких пов’язане з трансформаційним використанням висловлювання, і непрямі мовленнєві акти, значення яких пов’язане з комунікативними преформаціями. У першій групі перехід від одного змісту до другого можна пояснити процесами трансформації. Наприклад, Ви повинні зробити це - Ви робите це. - Зробіть це. Друга група мовленнєвих актів характеризується переносним уживанням висловлювання. Наприклад, Немає піску  означає Принеси піску, Іде дощ - Візьми парасольку (або щось інше  залежно від ситуації). Наявність негативного або відсутність позитивного передбачає, що адресат виправить це становище.

Залежно від зв’язку непрямого мовленнєвого акту і контексту                   Л.М. Мінкін виділяє автосемантичні самореферентні непрямі мовленнєві акти, які є зрозумілими поза контекстом використання: Ти не міг би відчинити кватирку, і синсемантичні непрямі мовленнєві акти, які є залежними від контексту: Обід уже готовий [5, 8].

Слід відмітити, що за класифікацією Дж. Серля до непрямих мовленнєвих

актів входять непрямі прохання, непрямі відповіді, непрямі вказівки, непрямі

накази, непрямі експресиви (протести). Він створив свою типологію непрямих мовленнєвих актів:

1. Висловлення, що відносяться  до здатності слухача виконати  певну дію:

- Не могли б Ви передати сіль?

 - Чи є у Вас дріб'язок розміняти долар?

2. Висловлення, що виражають  побажання мовця, щоб слухач здійснив  певну дію:

-  Я сподіваюся, що ви це зробите.

-  Я хотів би, щоб ви пішли зараз.

3. Висловлення, що належать  до здійснення певної дії слухачем: 
- Офіцери надалі будуть при краватках під час обіду.

- Чи не збираєтеся Ви їсти вашу вівсяну кашу?

4. Висловлення, що належать  до бажання чи наміру слухача  зробити певну дію:

-  Чи не будете Ви так люб'язні не чинити такого шуму?

 - Чи не занадто Вас обтяжить повернути мені гроші наступної середи?'

5. Висловлення щодо причин  здійснення дії:

- Вам би слід бути більш ввічливим з Вашою матір'ю.

-  Вам краще  зараз піти.

6. Висловлення, в яких  можуть сполучатися елементи, перераховані  в 
пунктах 1-5:

- Чи не можу я попросити вас зняти капелюха?

- Я сподіваюся, Ви не заперечуватимете, якщо я попрошу Вас залишити нас наодинці?