Вибухи на військових складах України та психологічна допомога населенню

2.     Легкогорючість елементів конструкції з виділенням токсичних речовин.

3.     Великі масштаби трагедії, відсутність надії на можливість врятувати людей.

4.     Відсутність у більшості особового складу практичного досвіду у ліквідації наслідків авіаційної катастрофи з масштабними трагічними наслідками.

5.     Недостатнє знання специфіки виконання робіт з евакуації тіл загиблих та санітарно – епідемічних правил поведінки у районах аварій та катастроф.

Потерпілі від наслідків вибухів на військових складах потребують кваліфікованої психологічної допомоги, яку повинна координувати перш за все психологічна служба МНС України. Наголошую – тільки координувати, а не підміняти собою існуючи різноманітні державні і недержавні заклади.

Мета й завдання екстреної психологічної допомоги включають профілактику гострих панічних реакцій, психогенних нервово-психічних порушень; підвищення адаптаційних можливостей індивіда; психотерапію виниклих прикордонних нервово-психічних порушень.

4. Чинники які впливають на психологічний стан населення.

 При здійсненні екстреної психологічної допомоги необхідно пам'ятати, що жертви стихійних лих і катастроф страждають від наступних факторів екстремальної ситуації:

1.  Раптовість.

2.  Відсутність подібного  досвіду. 

3.  Тривалість.

4.  Недолік контролю.

5.  Горе й втрата.

6.  Постійні зміни. 

7.  Експозиція смерті.

8. Моральна непевність.

9.  Поводження під час події.

10. Масштаб руйнувань.    

Правила першої допомоги для психологів:

1. У кризовій ситуації потерпілий завжди перебуває в стані психічного порушення. Це нормально. Оптимальним є середній рівень порушення. Відразу скажіть пацієнтові, що ви очікуєте від терапії і як довго протриває робота над проблемою. Надія на успіх краще, ніж страх неуспіху.

2.  Не приступайте до дій відразу. Оглядитеся й вирішите, яка допомога (крім психологічної) потрібно, хто з потерпілих найбільшою мірою потребує допомоги. Приділите цьому секунд 30 при одному потерпілому, біля п'яти мінут при декількох потерпілих.

3.  Точно скажіть, хто ви і які функції виконуєте. Довідайтеся імена нужденних у допомозі. Скажіть потерпілим, що допомога незабаром прибуде, що ви про це подбали.

4.  Установите з потерпілим тілесний контакт, робити це потрібно з обережністю. Найкраще взяти потерпілого за руку або покласти руку на плечі. Доторкатися до голови або інших частин тіла без необхідності не коштує. Займіть положення на тім же рівні, що й потерпілий. Не повертайтеся до потерпілого спиною.

5.  Ніколи не обвинувачуйте потерпілого. Розповідайте, які міри потрібно прийняти для надання допомоги в його випадку.

6. Професійна компетентність заспокоює. Розповідайте про вашій, кваліфікації й досвіді.

7.  Дайте потерпілому повірити в його власну компетентність. Дайте йому доручення, з яким він упорається. Використайте це, щоб він переконався у власних здатностях, щоб у потерпілого виникло почуття самоконтролю.

8.  Дайте потерпілому виговоритися. Слухайте його активно, будьте уважні до його почуттів і думок. Переказуйте позитивне.

9.  Скажіть потерпілому, що ви залишитеся з ним. При розставанні знайдіть собі заступника й проінструктуйте його про те, що потрібно робити з потерпілим.

10.  Залучайте людей з найближчого оточення потерпілого для надання допомоги. Інструктуйте їх і давайте їм прості доручення. Уникайте будь-яких слів, які можуть викликати в кого-небудь почуття провини.

11.  Постарайтеся відгородити потерпілого від зайвої уваги й розпитів. Давайте цікавим конкретні завдання.

12.  Стрес може вплинути й на психолога. Виникаюче в ході такої роботи напруга має сенс знімати за допомогою релаксаційних вправ і професійної супервізії. Групи супервізії повинен вести професійно підготовлений модератор.

Висновок

На сьогодні, не дивлячись на те, що позитивні процеси міждержавних стосунків поступово завойовують  позиції на світовій арені, загроза розв'язування нової війни з застосуванням зброї масового ураження зберігається.

У воєнних доктринах багатьох країн  світу важлива роль відводиться застосуванню зброї масового ураження (хімічної, ядерної, бактеріологічної), як зброї великої уражаючої здатності, призначеної для нанесення масових втрат та руйнувань. Особливе значення придається ядерній зброї, що є одним з самих руйнівних засобів ведення війни.

Зважаючи на це військові лікарі, в сучасних умовах, повинні знати  загальні відомості про ядерну зброю, розуміти суть її уражаючих факторів, вміти застосовувати засоби медичного захисту від неї для попередження уражень та збереження життя максимальній кількості поранених та уражених.

Серед сучасних засобів ведення  військових дій ядерна зброя має  найбільшу руйнівну силу.

В основі ядерної зброї  лежить використання внутрішніх ядерних  реакцій: поділ важких елементів  урану - 233, урану - 235, плутонію -239 і синтезу  атомів гелію з легких елементів - дейтерію і тритію. У розрахунку на одиницю результативної маси реакція синтезу дає вихід енергії в 4 рази більше порівняно з реакцією поділу. При рівній кількості реагуючих речовин в процесі ядерних реакцій виділяється у мільйони разів більше енергії, ніж у процесі хімічних реакцій, які відбуваються при вибуху звичайного боєприпасу.

Відповідно, наслідками вибухів  будь-якої зброї, що несе ураження населенню  необхідна реабілітація. В такому разі, виконується всі установлени  правила та інструкції щодо надання  медичної, інженерного, психологічного та біологічного захисту, а також інформування та оповіщення населення, щодо всіх подій які відбулися. 

Список використаної літератури:

1. Решеняк С. Психологічний  захист населення – про це  треба говорити/Надзвичайна ситуація. - №1.-2010

2. Поваляєва В. Сили  психологічного захисту набирають  сили/ Надзвичайна ситуація- №1.-2010

3. Цивільна оборона та цивільний захист - Стеблюк М.І.

4. http://tyzhden.ua/News/86422