Відчуття – єдине джерело людських знань

Процедура дослідження

Дослідження тактильних відчуттів складається з двох серій дослідів і проводиться з одним досліджуваним.

Задача першої серії: установити особливості тактильних відчуттів по їх словесних описах досліджуваного, викликаними предметами з набору під час їхнього почергового пред'явлення на нерухому долоню.

У ході виконання першої серії дослідження досліджуваному зав'язують ока і дають наступну інструкцію.

Інструкція досліджуваному в першій серії: "Розгорніть руку долонею нагору. На долоні під час нашого дослідження Ви будете відчувати деякі впливи. Не роблячи  рухів, що обмацують, рукою, дайте словесний звіт тих відчуттів, що Ви будете відчувати. Усе, що будете відчувати, говоріть вголос".

Експериментатор послідовно пред'являє предмети для тактильного розпізнавання їх досліджуваним. Час пред'явлення кожного з них - 10 секунд. Після чого предмет убирається з руки, а в протоколі робиться запис словесного звіту досліджуваного.

Задача другої серії: установити особливості тактильних відчуттів по словесних описах досліджуваного, коли предмети по черзі кладуться на його долоню і дозволяється їх обмацувати цієї ж рукою,

Друга серія досліджень проводиться через дві-чотири хвилин після першої. В другій серії так само, як і в першої, досліджуваному зав'язують ока і перед пред'явленням предметів набору дають інструкцію.

Інструкція випробуваному в другій серії: "Розгорніть руку долонею нагору. Під час нашого дослідження Ви будете відчувати деякі впливи. Вам дозволяється робити  рухи, що обмацують, рукою. Дайте словесний звіт тих відчуттів, що Ви будете відчувати при цих впливах і рухах долоні руки".

В другій серії експериментатор послідовно пред'являє ті ж предмети з набору, зберігаючи тривалість тактильного розпізнавання 10 секунд і записуючи словесний звіт досліджуваного до протоколу.

Протокол дослідження двох серій дослідів може бути представлений на одному загальному бланку.

По закінченні двох серій дослідження досліджуваний дає самозвіт про те, яким чином він орієнтувався у впливах, що робляться на долоню руки, коли легше було розпізнавати предмети і коли складніше.

Варіант протоколу.

Досліджуваний: Експериментатор:			Дата  Час
№ пп	Предмет	Словесний звіт
		у першій серії	в другій серії	Примітка
1.   2.  ..  ..	Булавка   Ватка

Обробка й аналіз результатів

Ціль обробки результатів - установити властивості предметів, що були адекватно розпізнані. Кількість названих відчуттів у першій і другій серіях буде вважатися показником розпізнавання "П1" і "П2".

Проводячи аналіз результатів, варто порівняти величини показників тактильного розпізнавання в першій і другій серіях і звернути увагу на те, що розпізнавання впливів, що йдуть від предметів, якісно розрізняється. Як правило, у першій серії досліджувані дають звіт про окремі властивості предмета, а потім пробують його установити, даючи йому назву. В другій серії, де є присутнім завдяки обмацуванню тактильне сприйняття, досліджувані звичайно спочатку визначають предмет, називають його (наприклад: "шпилька"), а потім дають словесний звіт про його властивості.

Тактильні відчуття є найважливішими в контактному орієнтуванні і дозволяють людині вижити й учитися навіть при відсутності слуху і зору. Вони розширюють пізнавальні можливості індивіда, що звик покладатися на свій зір, а тому дослід із закритими або зав'язаними очима можна використовувати як засіб відпочинку після тривалого читання книг або перегляду фільмів. Свідоме застосування цього засобу допоможе переключити увагу й у випадках напруженого емоційного стану в ситуаціях майбутнього іспиту, чекання оцінки і т.п.

Вибірку дослідження складали школярі віком 13-14 років, 15 хлопчиків та 15 дівчат. Дослідження проводилося під час занять у школі, протягом дослідження всі учні проявили зацікавленість.

 

2.2 Аналіз результатів емпіричного  дослідження.

Після проведення дослідження було отримано наступні результати.

 

Таблиця 1

Результати першої серії дослідження.

самозвіт досліджуваних (середні)	Кількість впізнаних предметів	Кількість названих відчуттів	Дано вірно назву
Олівець	3	2	3
Булавка	3	5	4
Ватка	2	1	1
Сірник	2	2	2
Гроші	1	1	1
Ножиці	3	1	1
Гумка	4	1	2

 

Як ми спостерігаємо досить невелика кількість досліджуваних справилася з завданням в першій серії досліду.

Таблиця 2

Результати другої серії дослідження.

самозвіт досліджуваних (середні)	Кількість впізнаних предметів	Кількість названих відчуттів	Дано вірно назву
Олівець	21	7	20
Булавка	22	8	21
Ватка	25	6	23
Сірник	24	4	22
Гроші	23	6	21
Ножиці	24	7	22
Гумка	25	5	21

Отже, в другій серії дослідження ми спостерігаємо істотні відмінності в результатах, що говорить про вагоме значення відчуттів в пізнавальних та досліджуваних діях. Таким чином для орієнтування та пізнання світу відчуття відіграють істотну роль, замінюючи та доповнюючи одне одне.

 

ВИСНОВКИ

Теоретично проаналізовано психологічну проблему особливості та розвитку відчуттів людини та їх роль в пізнанні світу. Починається процес пізнання з «живого споглядання» предметів, явищ об'єктивної дійсності, тобто з відчуттів і сприймань. Відчуття і сприймання виникають тоді, коли ті чи інші предмети, явища безпосередньо діють на органи чуття. Через них свідомість людини вступає в безпосередній зв'язок із зовнішнім світом. Тому вони і є прямо чи посередньо єдиним джерелом усіх наших знань. Вони дають нам змогу пізнавати матеріальний світ у всій різноманітності його проявів. Відчуття є процес відображення в свідомості людини тих чи інших окремих властивостей матеріальних об'єктів у наслідок їх безпосереднього впливу на її органи чуття. Прикладами таких властивостей можуть бути кольори, тони, шуми, запахи й інші властивості речей. Тільки відображаючи властивості того чи іншого предмета, ми можемо дістати його образ у цілому. Тому відчуття і є кінець - кінцем єдиним джерелом усіх наших знань про зовнішній світ.

Розглянуто особливості протікання відчуттів і їх основних видів. Відчуття виникають у наслідок дії різних об'єктів на органи чуття. Об'єкти діють на органи чуття, вступаючи з ними в безпосередній контакт або впливаючи на них через матеріальне середовище на віддалі. Самий процес перетворення фізіологічного збудження, що виникає під впливом фізичного подразника, на психічне явище, яким в відчуття, ще не досліджений. Проте це аж ніяк не ставить під сумнів положення, що «відчуття є результат діяння матерії на наші органи чуттів», що воно дає нам образи тих речей, які його породжують. Найбільш поширеним є поділ рецепторів на три групи, який запропонував Шеррінгтон, а саме: 1) екстерорецептори, до яких належать органи чуття, периферичні частини яких розміщені на зовнішніх поверхнях тіла і приступні для впливів зовнішніх подразнень; 2)інтерорецептори, до яких належать органи, периферичні частини яких розміщені на внутрішніх поверхнях порожнин організму (шлунка, стравоходу і т. п.); 3) пропріорецептори, периферичні частини яких розміщені всередині органів, а саме в мускулах, суглобах, зв'язках.

Емпірично досліджено особливості впливу та ролі відчуттів на процес пізнання дійсності. Як ми спостерігаємо досить невелика кількість досліджуваних справилася з завданням в першій серії досліду, в другій серії дослідження ми спостерігаємо істотні відмінності в результатах, що говорить про вагоме значення відчуттів в пізнавальних та досліджуваних діях. Таким чином для орієнтування та пізнання світу відчуття відіграють істотну роль, замінюючи та доповнюючи одне одне.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Веккер Л.М. Психические процесы. Т3. – Л., 1981.
2. Головин С. Ю. Словарь практического психолога. (около 2000 терминов, 1998 г.) – 554 с.
3. Джемс У. Психологія під ред Л.А. Петровського.-М.,1991
4. Корсини Р., Ауэрбах А. Психологическая энциклопедия – 1797 с.
5. Краткий психологический словарь. / Под ред. А.В. Петровського. - М., 1984.
6. Левитов Н.Д. О психологических состояниях человека. – М., 1964.
7. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1977.
8. Леонтьев А.Н. Избирательные психлогические произведения: В 2 т. - М., 1988.
9. Марищук В.Л., Блудов Ю.М., Плахтиенко В.А., Серова Л. К. Методики психодиагностики в спорте. Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов. 2-е изд. – М.: Просвещение, 1990. С.139-140.
10. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 1998. – 479 с.
11. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. М.: Гуманит. изд. Центр “Владос”, 2001.  – Кн.1: Общие основы психологии. – 688 с.
12. Общая психодиагностика / Под. Ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина. М.,1987.
13. Общая психология : Под ред. О.В.Петровского – М.: Просвещение, 1986. – 464 с.
14. Петер Куттер. Современный психоанализ. – СПб.: Б.С.К., 1997.
15. П. Линдсей, Д. Норман. Переработка информации у человека (Введение в психологию). – М., 1974. – 549 с.
16. Практикум по общей и экспериментальной психологии: Учеб. пособие / В. Д. Балин, В.К. Гайда, В.А. Ганзен и др.; Под общ. ред. А.А. Крылова. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1987. С.60-64.
17. Практикум по общей психологии / В.В. Богословский, Т.И. Бочкарева, А.И. Великородн; Под ред. А.И. Щербакова. – М.: Просвещение, 1979. С.137-138.Психологія: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. – 4-те вид., стереотип. – К.: Либідь, 1999. – 632 с. 
18. Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін.; за ред. Ю. Л. Трофімова. – 3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. –     560 с.
19. Психология познавательных процессов: Учебно-методическое пособие для студентов факультета медицинской психологии / Сост.: В.А.Мадорский, Н.И.Мельченко, Р.Ф.Ихсанов, Л.И.Мостовая. – Самара: СМИ, 1992. С.16.
20. Психологія під заг. ред. Ярошевського М.Г. та Петровського А.В. М – 1975.
21. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. –Самара: Издательский Дом» «БАХРАМ-М», 2000 – 672 с.
22. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. М – 1989. – 488 с.
23. Талызина Н.Ф. Формирование познавательной деятельности учащихся, М.,Знание, 1983.
24. Эксперементальная психология / Под общ. ред. П. Фресс и Ж. Пиаже. – М., 1975. – Вып. 5.
25. Шостак В. И. Природа наших ощущений. – М.: Просвещение, 1983.-127 с.