Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Марта 2014 в 19:26, реферат
Мета – теоретично дослідити особливості розвитку відчуттів людини та емпірично перевірити їх прикладне значення.
Завдання:
Теоретично проаналізувати психологічну проблему особливості та розвитку відчуттів людини та їх роль в пізнанні світу.
Розглянути особливості протікання відчуттів і їх основних видів.
Емпірично дослідити особливості впливу та ролі відчуттів на процес пізнання дійсності.
Інтенсивність відчуття при даних умовах визначається силою подразнення. Це дає нам змогу кількісно її характеризувати, зіставляючи а величиною того подразнення, яке це відчуття викликає[11, с. 124-135].
Не всякий фізичний об'єкт, впливаючи на орган чуття, викликає в ньому відчуття. 6 чимало подразників, сила яких остільки мала, що вони не збуджують органів чуття. Так, є зорі малих величин, які в найтемнішу ніч лишаються невидимими для простого ока. Є звуки надто слабкі для того, щоб ми могли їх почути. Ми не помічаємо тиснення на поверхню шкіри кусочків попелу з цигарки і т. д. Сила подразника повинна досягти певної величини, щоб стати здатною привести в стан збудження орган чуття. Мінімальна сила подразника, що викликає ледве помітне відчуття, називається нижчим порогом подразнення.
Чим нижчий поріг подразнення даного рецептора, тим вища його чутливість і навпаки. Отже, чутливість органу чуття обернено пропорціональна порогові його подразнення. Але величина порога не постійна. Вона змінюється в певній мірі залежно від умов сприймання подразника, іноді від його якості, від стану уваги, вправності і втоми органу чуття, попереднього знайомства з особливостями подразника, впливу мислення і т. д. Тому величина порога подразнення є відносною мірою чутливості того чи іншого органу.
Якщо поступово збільшувати силу даного подразника, який викликає певне відчуття, або її зменшувати, то ми не зразу помітимо його зміну. Треба, щоб різниця в силі двох подразників досягла певної величини для того, щоб виникла ледве помітна різниця в інтенсивності відчуттів. Так, якщо до ваги в і кг, що діє на нашу руку, ми додали 10 — 15 г, то ми не відчуємо збільшення ваги, а відчуємо його тільки тоді, коли це збільшення досягне 33 — 34 г. Мінімальна різниця в силі двох подразників, яка викликає ледве помітну різницю відчуття, називається порогом розрізняння. Вона також у певній мірі змінюється залежно від вищезгаданих умов, а також індивідуальних особливостей людей. Чутливість органу чуття до різниці в силі подразників обернено пропорціональна порогові їх розрізняння.
При збільшенні сили подразнення зростає й інтенсивність відчуття, але тільки до певної межі. Після цієї межі дальше зростання сили подразника не веде до збільшення інтенсивності відчуття. Так, збільшуючи процент концентрації цукру в воді, можна досягти межі, після якої вода не здаватиметься нам солодшою, скільки б ми не додавали до неї цукру. Можна досягти такої межі в зростанні інтенсивності відчуття світла, сили звука, сили запаху і т. д. Відчуття тут досягає максимальної інтенсивності. Дальше збільшення сили подразника не веде до зростання відчуття, а стає звичайно небезпечним для органу чуття, часто викликає відчуття болю (наприклад, при дуже сильному світлі, надмірному зростанні тиснення на поверхню шкіри і т. п.). Максимальна сила подразника, починаючи з якої інтенсивність відчуття далі не зростає, називається верхнім порогом подразнення.
Величина цього порога також до певної міри варіює залежно від різних умов. Нижчий і верхній пороги подразнення називають абсолютними порогами чутливості, але, як бачимо, ця абсолютність їх відносна.
Для кожного органу чуття доступні тільки ті подразнення, сила яких лежить вище нижчого порога. Ця властивість рецепторів виробилася в процесі їх розвитку і є, очевидно, біологічно доцільною, оскільки вона звільняє їх від впливу дрібних, слабких підпорогових подразнень. З другого боку, наявність верхнього порога захищає рецептори від шкідливих щодо своєї сили подразників. Але можуть бути більш чи менш значні зменшення діапазону чутливості кожного рецептора в наслідок хворобливого порушення його діяльності, пошкодження і т. п. Тому визначення порогів чутливості різних рецепторів має не тільки теоретичне, а й велике практичне значення.
Для визначення порогів чутливості різних органів в експериментальній психології і фізіології органів чуття сконструйований цілий ряд спеціальних приладів і розроблені для цього різні методи, які називаються психофізичними методами. Основними з них е такі: а) метод ледве помітних різниць, з допомогою якого визначають пороги чутливості до різних щодо сили подразників, прогресивно збільшуючи або зменшуючи їх величину, поки досліджувана особа не почне або не перестане помічати різницю в їх силі; б) метод середніх помилок, за яким досліджувана особа повинна знайти подразники, які їй здаються рівними; в) метод правдивих і неправдивих випадків, за яким порівнюється по два рівної сили подразники і визначається, який з них сильніший. З деякими способами визначення чутливості рецепторів ми познайомимося, розглядаючи окремі види відчуттів [3, с. 81-87].
На час народження дитини її рецепторні апарати вже сформовані, але оскільки півкулі головного мозку ще незрілі, вони функціонують дуже недосконало. Найвиразніше виявляються у дитини шкірні відчуття, а також смакові й нюхові. Доторкування пальцем до долоні дитини викликає рефлекторне хапання, стискування кулачка. Дитина відмовляється приймати їжу, коли до неї додати гіркі або кислі речовини. Функція органу слуху виявляється тільки в реакції на звуки великої інтенсивності (їх виявленню в перші 5 — 6 днів заважає заповненість барабанної порожнини рідиною). Канестріні, наприклад, встановив, що в обслідуваних ним 70 новонароджених дітей вже через 6 год. після народження виявлялась зміна дихання й мозкового пульсу під впливом звукових подразників. Найменш готовий до функціонування орган зору, зокрема рухи очей ще не погоджені (немає потрібної їх координації), дитина не може фіксувати предметів. Функція зорового рецептора виявляється спочатку тільки в реакції зіниць на зміну яскравості світла (звуження зіниці при її збільшенні).
Дальший розвиток відчуттів у дітей зумовлюється перш за все фізіологічним дозріванням рецепторів, зокрема їх центральних частин. Але рецептори розвиваються в дії завдяки тому, що дитина вступає в контакт з зовнішнім світом під впливом його стимулів. Розвиток відчуттів здійснюється в процесі загального психічного розвитку дитини, який відбувається у процесі її виховання. Він виявляється в тому, що первісна чутливість новонародженої дитини диференціюється, удосконалюється. Розвивається здатність повніше, детальніше розрізняти властивості об'єктів, що діють на органи чуття. Відчуття набувають об'єктивного змісту, пізнавальне значення якого дедалі більш зростає. Знижуються пороги подразнення, завдяки чому чутливість стає тоншою. Розвиток окремих видів відчуттів часто іде нерівномірно, що залежить у великій мірі від практики дитини. Найяскравіше вдосконалення чутливості виявляється в слухових, зорових і дотикових відчуттях [8, с. 213].
Вже під кінець першого місяця з'являється в дитини специфічна реакція на людський голос, а також диференційованіша реакція на інші звуки. Дитину можна, наприклад, заспокоїти звуками мови, співом, неголосним посвистуванням. Після 2 місяців дитина починав вже впізнавати голос матері, а після 3 місяців реагувати на зміну голосу (ласкавий, сердитий тон). Дуже помітно зростає здатність розрізняти висоту тонів, виділяти різні комплекси звуків. Провідне значення в розрізнянні звуків людського голосу відіграє мова, яку дитина чує і окремі елементи якої починав виділяти у зв'язку з тими чи іншими ситуаціями, а також співи, музика. Розвиток органу слуху відбувається дуже швидко. Так, як показують дослідження, здатність розрізняти висоту тонів уже цілком розвинена в дітей дошкільного віку. Але і в шкільному віці відбувається дальше вдосконалення слухового рецептора, яке виявляється в підвищенні тонкості диференціювання різних слухових подразнень, підвищенні гостроти слуху, при чому темпи цього удосконалення залежать перш за все від вправності слухових органів і особливо від музичного їх виховання.
Вже в 1 місяць рухи очей стають координованими, завдяки чому дитина, зупинившись поглядом на певному предметі, особливо блискучому, починав його фіксувати. Одночасно розвивається акомодація очей. Очі новонародженої дитини, як правило, далекозорі. Далі поступово відчувається зрушення в бік нормального зору. В 3 місяці дитина опановує процес фіксації предметів. В 4 місяці починається взаємодія слухового, зорового рецептора й моторного апарату, зокрема хапання починає здійснюватися на основі координації функцій рук і очей (зорові відчуття починають регулювати рухи рук). В 5 місяців дитина починає стежити за предметом, який рухається в полі зору.
Розрізняння дітьми кольорів також починається дуже рано: в 4 — 5 місяців, а за даними деяких дослідників навіть у 3 місяці, діти починають розрізняти основні кольори. Ряд дослідників старанно намагалися виявити, в якому порядку розвивається розрізняння окремих кольорів спектра, але дістали цілком розбіжні дані. Очевидно, що певної послідовності і немає, бо виділення певного кольору потребує одночасного розрізнення інших кольорових властивостей предметів, з яких виділяється даний кольоровий об'єкт. Вже в дошкільному віці діти вміють розрізняти різноманітні кольорові відтінки, хоч можуть і не знати назв багатьох з них. Успіхи дітей у розрізнянні кольорів у великій мірі залежать від вправності їх органів зору на кольоровому матеріалі. Систематично забезпечуючи дітям можливість гратися кольоровими об'єктами, виконувати різноманітні ігрові завдання, які потребують розрізняння відтінку кольорів, можна набагато прискорити й удосконалити розвиток їх кольоровідчувань. Дані ряду досліджень (Джильберта, Йонеса і ін.) показують, що в шкільному віці продовжується дальше вдосконалення зорових відчуттів. Воно особливо помітно виявляється там, де ці відчуття включаються в такі види навчальної й іншої діяльності, які потребують гостроти зору, розрізняння відтінків світлості, насиченості кольорів. Удосконалення відчуттів відбувається при цьому в великій мірі завдяки розвитку інтелекту, спостережливості, вмінню зосереджувати увагу на властивостях об'єктів, які сприймаються, виділяючи їх серед інших властивостей.
Швидко розвивається з віком дитини також дотикова чутливість у міру того, як дитина вступає в контакт з речами, обмацує їх, схоплює, намагається їх пересувати, грається ними і т. п. Диференціюються, розвиваються й інші відчуття.
В розвитку відчуттів у дітей спостерігаються індивідуальні особливості. Вони можуть викликатися відмінами в умовах розвитку дітей, їх виховання, а також фізичними їх особливостями. Так, є діти, які дуже рано виявляють прекрасну чутливість до музикальних тонів, їх сполучень, що і є однією з ознак музикальних здібностей. Трапляються випадки зниження слуху, що можуть іноді виникати після перенесених інфекційних захворювань. За такими випадками треба пильно стежити, бо серйозне зниження або й втрата слуху в ранньому віці позначається на засвоєнні дитиною мови. Глухота в таких випадках веде до німоти. Трапляються також різні аномалії рефракції в дітей, через які погіршується вір, утруднюючи нормальну роботу цих дітей. Потрібний лікарський догляд за станом органів чуття дітей і використання його даних педагогом і батьками. Індивідуальні особливості відчуттів дітей зв'язані з особливостями їх сприймання, до складу :якого вони входять і разом з ним розвиваються.
Відчуття поставляють первинні знання про навколишній світ людині. Вони є психічним відображенням властивостей предметів і явищ об'єктивної дійсності і виникають при їхньому безпосередньому впливі на органи почуттів. Відчуття є результат перетворення специфічної енергії подразника в енергію нервових процесів.
Експериментально можливо установити мінімальну інтенсивність будь-якого подразника, при дії якого з'являється ледь помітне відчуття. Г.Т.Фехнер назвав таку мінімальну інтенсивність подразника абсолютним порогом чутливості.
Інтенсивність відчуття є його кількісною характеристикою, що залежить не тільки від сили діючого подразника, але і від функціонального стану рецепторів. А якість відчуття відрізняє його від інших і варіює в межах даного виду відчуття. Так, слухові відчуття - це відчуття висоти звуку, його голосності, тембру, а зорові розділяються по кольоровому тоні, його насиченості і т.п.
При вимірі чутливості потрібно взяти до уваги можливості адаптації, тобто пристосування, сенсибілізації як зміни чутливості в результаті взаємодії аналізаторів і синестезії, що являє собою виникаючі під впливом роздратування одного аналізатора відчуття, характерні для іншого.
Відчуття розвиваються в онтогенезі і можуть поліпшуватися під впливом спеціальних вправ. Вони піддані впливам умов життя і трудової діяльності людини.
Відчуття як елементарний психічний процес при входженні в більш складне сприйняття видозмінюється. При виконанні людиною різноманітної діяльності відокремити відчуття від сприйняття украй важко. Але для того, щоб установити відмінність цих процесів, у практикумі пропонується завдання, зв'язане з вивченням тактильних відчуттів і адекватності виконання ними задач відображення об'єктивної дійсності є практика, активність, діяльність суб'єкта. Для дослідження адекватних відповідним органам почуттів відчуттів відібрані завдання визначення абсолютного порога зорових відчуттів, що дозволяють досліджуваному зорієнтуватися в стані роботи власних очей, і виміру абсолютного порога м'язово-суглобних відчуттів.
Завдання 1
Дослідження ролі відчуттів у пізнавальній діяльності людини
Ціль дослідження: установити відмінність відчуттів від сприйняття при тактильному розпізнаванні предметів.
Матеріал і устаткування: набір дрібних предметів для тактильного розпізнавання (шпилька, ключ, ватка і т.п.), пов'язка для очей, секундомір.