Відчуття – єдине джерело людських знань

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Марта 2014 в 19:26, реферат

Краткое описание

Мета – теоретично дослідити особливості розвитку відчуттів людини та емпірично перевірити їх прикладне значення.
Завдання:
Теоретично проаналізувати психологічну проблему особливості та розвитку відчуттів людини та їх роль в пізнанні світу.
Розглянути особливості протікання відчуттів і їх основних видів.
Емпірично дослідити особливості впливу та ролі відчуттів на процес пізнання дійсності.

Прикрепленные файлы: 1 файл

Роль і види чутливості (відчуттів ) у людини_.doc

— 176.50 Кб (Скачать документ)

 


 


ЗМІСТ

 

ВСТУП

Відчуття - побудова образів окремих властивостей предметів зовнішнього світу в процесі безпосередньої взаємодії з ними. З позицій матеріалізму, відповідно до теорії відображення, відчуття - дійсно безпосередній зв'язок свідомості з зовнішнім світом, перетворення енергії зовнішніх роздратувань у факти свідомості - в інформацію. Забезпечують безпосередній зв'язок свідомості з зовнішнім середовищем, відбивають властивості предметів об'єктивного світу. Відображення у відчутті - результат не просто впливу об'єкта на живу істоту, але результат їхньої взаємодії - взаємодії процесів, що йдуть назустріч один одному і народжують актові пізнання; результат взаємодії організму з фізичними і хімічними властивостями середовища при їхньому безпосередньому впливі на рецептори.

В акті відчуття через органи почуттів установлюється зв'язок із середовищем. Саме в ньому відбувається перехід енергії зовнішнього світу в акт свідомості. Образи відчуттів виконують регулюючу, пізнавальну й емоційну функції. Відчуття і збереження їхніх слідів - природна основа психіки у філогенезі й онтогенезі.

Центральна закономірність відчуттів - існування порога сприйняття.

У рамках рефлекторної концепції І.М. Сєченова і І.П. Павлова проводилися дослідження, що показали, що по фізіологічних механізмах відчуття - це цілісний рефлекс, що поєднує зв'язками прямі і зворотними периферичні і центральні відділи аналізатора.

Проблематика відчуттів інтенсивно розробляється в психофізиці сенсорних процесів і різних розділів фізіології. Різноманіття відчуттів відображає якісне різноманіття світу.

Класифікація відчуттів може проводитися по різних підставах. Їх, як і сприйняття, можна класифікувати по модальності, виділяючи відчуття зорові, смакові, слухові, тактильні й ін. Усередині окремих модальностей можлива більш докладна класифікація - наприклад, просторові і колірні відчуття зорові. Відомі труднощі для подібної класифікації представляють інтермодальні відчуття, або синестезії.

Отже спостерігається висока актуальність теми особливо на фоні великого значення відчуттів для сприймання та пізнання світу.

Об’єкт – чуттєві форми пізнання дійсності людиною.

Предмет – особливості та розвиток відчуттів людини та їх роль в пізнанні світу.

Мета – теоретично дослідити особливості розвитку відчуттів людини та емпірично перевірити їх прикладне значення.

Завдання:

  1. Теоретично проаналізувати психологічну проблему особливості та розвитку відчуттів людини та їх роль в пізнанні світу.
  2. Розглянути особливості протікання відчуттів і їх основних видів.
  3. Емпірично дослідити особливості впливу та ролі відчуттів на процес пізнання дійсності.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ВІДЧУТТІВ

 

1.1 Відчуття – єдине джерело людських  знань.

Пізнання об'єктивної дійсності є її відображення в свідомості людини. Це відображення є не простий, безпосередній, дзеркально - мертвий, пасивний процес, а складний, діалектичний, активний, що здійснюється на основі суспільної практики людей. В ньому можна виділити кілька якісно своєрідних ступенів.

Починається процес пізнання з «живого споглядання» предметів, явищ об'єктивної дійсності, тобто з відчуттів і сприймань. Останні дають нам той чуттєвий матеріал, з якого будуються всі наші знання про зовнішній світ. Ще матеріалісти XVII ст. вірно вказували, що в нашому «розумі немає нічого, чого раніше не було б у відчуттях», доводячи тим, що всі поняття, якими оперує розум, утворюються з чуттєвих даних. І дійсно, «перша посилка теорії пізнання, без сумніву, полягає в тому, що єдине джерело наших знань—відчуття», що «всі знання з досвіду, з відчуттів, із сприймань». Без відчуттів і сприймань ніяке пізнання дійсності було б неможливе.

Відчуття і сприймання виникають у наслідок впливу різних предметів, явищ об'єктивної дійсності на наші органи чуття. Предмети, явища цієї дійсності існують поза нашою свідомістю і незалежно від неї. Впливаючи на наші органи чуття своїми різними властивостями, вони відображаються в нашій свідомості. Відчуття і сприймання виникають тоді, коли ті чи інші предмети, явища безпосередньо діють на органи чуття. Через них свідомість людини вступає в безпосередній зв'язок із зовнішнім світом. Тому вони і є прямо чи посередньо єдиним джерелом усіх наших знань. Вони дають нам змогу пізнавати матеріальний світ у всій різноманітності його проявів.

У сприйманні той чи інший предмет об'єктивної дійсності відображається в цілому, в його індивідуальній конкретності. Кожне сприймання утворюється на основі відчуттів. Відчуття є процес відображення в свідомості людини тих чи інших окремих властивостей матеріальних об'єктів у наслідок їх безпосереднього впливу на її органи чуття. Прикладами таких властивостей можуть бути кольори, тони, шуми, запахи й інші властивості речей. Тільки відображаючи властивості того чи іншого предмета, ми можемо дістати його образ у цілому. Тому відчуття і є кінець - кінцем єдиним джерелом усіх наших знань про зовнішній світ. «Інакше, як через відчуття, ми ні про які форми речовини і ні про які форми руху нічого дізнатися не можемо...» [16, с. 81-87].

Відчуття і сприймання дають нам вірні відображення властивостей предметів, явищ об'єктивної дійсності. Доказом цього е суспільна практика людей. В той же час вони завжди належать певному суб'єктові, залежать від будови й функцій його нервової системи і тим самим несуть у собі і суб'єктивні моменти. Виникаючи в наслідок впливу матерії на наші органи чуття, «відчуття е суб'єктивний образ об'єктивного світу...». Суб'єктивні моменти можуть викривляти образи предметів, які нам дають відчуття, робити їх невідповідними дійсності, помилковими. Практика дає нам змогу відокремлювати вірні в них елементи від невірних і використовувати вірні для утворення наших знань про зовнішній світ.

 

1.2 Подразнення та відчуття.

Відчуття виникають у наслідок дії різних об'єктів на органи чуття. Об'єкти діють на органи чуття, вступаючи з ними в безпосередній контакт або впливаючи на них через матеріальне середовище на віддалі. В тому і другому випадку вони діють через певний вид енергії, яка, впливаючи на органи чуття, подразнює його. Фізичний об'єкт, що впливає тим чи іншим способом на орган чуття, називається подразником, а його дія на орган — подразненням. За своєю природою подразники поділяються на механічні, хімічні, температурні, світлові, електричні та ін. Подразниками можуть бути не тільки зовнішні об'єкти, але і внутрішні агенти, що виникають у самому організмі (зміни в стані окремих органів, біохімічні процеси і т. д.).

Подразник, впливаючи на периферичну частину органу чуття або рецептора, приводить його в діяльний стан, який називається збудженням. Збудження передасться з периферичної частини рецептора по чутливих волокнах до центральної його частини. Кожен орган чуття складається з периферичного апарату, який і подразнюється завдяки дії на нього зовнішніх об'єктів, з чутливих шляхів, по яких передається виникле в наслідок подразнення збудження з периферії через проміжні підкіркові утвори до центрів, і з самих мозкових центрів. Периферична частина органу чуття діє тільки при участі відповідних мозкових центрів. В останніх і відбуваються перетворення збудження на відчуття. Отже «відчуття є дійсно безпосередній зв'язок свідомості з зовнішнім світом, є перетворення енергії зовнішнього подразнення у факт свідомості» [3, с. 87].

Самий процес перетворення фізіологічного збудження, що виникає під впливом фізичного подразника, на психічне явище, яким в відчуття, ще не досліджений. Проте це аж ніяк не ставить під сумнів положення, що «відчуття є результат діяння матерії на наші органи чуттів», що воно дає нам образи тих речей, які його породжують. Наші органи чуття диференційовані. Кожен з них пристосований до сприймання певного виду подразнення. Диференціація її за різними  видами подразників виникла  в процесі  біологічної   еволюції живих істот.

У найпростіших істот, як ми вже знаємо, їх чутливість має неди-ференційований характер. Вона здійснюється всією поверхнею їх тіла, без певного розподілу функцій. При наявності її ці тварини відповідають на механічні, хімічні, термічні, електричні подразники загальними недиференційованими реакціями. В процесі біологічної еволюції в багатоклітинних організмів у їх зовнішньому покриві поступово виділялися спеціальні клітини, особливо чутливі до зовнішніх подразнень, зачатки майбутніх органів чуття. Ці клітини далі диференціювалися морфологічно й функціонально, в наслідок чого утворилися органи чуття, що спеціалізувалися на відображенні впливів механічних, хімічних, термічних, оптичних, акустичних подразнень. У межах кожного з цих органів відбувалася дальша диференціація функцій, яка уможливила детальніше розрізняння окремих подразнень даного їх виду (наприклад, хроматичних і ахроматичних кольорів, тонів різної висоти і т. п.). Висока диференціація периферичних апаратів рецепторів супроводилася і дедалі більшою диференціацією кори головного мозку.

Спеціальні органи чуття виникли в процесі еволюції, як наслідок природного добору й передавання в спадщину тих змін у чутливій поверхні організмів, які виявились біологічно доцільними. Спеціалізація чутливих апаратів, що відбувалася шляхом їх пристосування до впливів різних видів зовнішніх подразнень, давала змогу тваринам краще орієнтуватися в своєму середовищі й до нього пристосуватися. Ця спеціалізація привела до того, що окремі рецептори стали збуджуватися головним чином у відповідь на певні види подразнень, до сприймання яких вони пристосувалися. У зв'язку з цим дуже підвищилася їх чутливість до цих видів подразнень: вони почали збуджуватися під впливом дуже малої кількості енергії зовнішніх подразників і не тільки при безпосередньому з ними контакті, а й на значній віддалі. Це все уможливило детальніше, повніше відбиття в організмі властивостей різних подразнень, тонше їх розрізняння. Таким чином, диференціація й спеціалізація рецепторів була необхідною умовою удосконалення їх чутливості до впливів зовнішнього світу. У людини вона досягла найвищого ступеня, що є наслідком не тільки біологічної еволюції всього тваринного світу, а й довгої суспільне - трудової історії людей. Відчуття людини і її органи є продукт історичного розвитку.

Подразники, які діють на певний рецептор через його периферичні апарати в природних умовах і до сприймання яких цей рецептор спеціально пристосований, називаються адекватними йому подразниками. Так, для сітківки ока адекватними подразниками е промені видимої частини сонячного спектра, для кортієвого органу вуха — коливання повітряних хвиль, для смакових сосочків язика — різні хімічні речовини їжі і т. п. Деякі чутливі органи можуть збуджуватися не одним, а кількома видами адекватних їм подразників (наприклад, поверхня шкіри) [25, с. 112].

Неадекватними подразниками для даного органу є ті, до сприймання яких цей орган не пристосований і які в звичайних умовах його не збуджують. Так, світлові хвилі е неадекватним подразником для вуха, звукові коливання — для ока чи носа і т. п. Проте, е такі неадекватні подразники, які можуть збуджувати різні органи чуття, діючи не тільки на периферичну, а й на провідну і центральну їх частину, і викликаючи при цьому різні відчуття. Так, механічне натискання на очне яблуко викликає світлові явища в оці, при ударі «іскри сиплються з очей» і т. п.

У процесі біологічного розвитку в рецепторах виробились такі морфологічні й функціональні особливості, завдяки яким вони стали здатними вибірково сприймати певні види подразнень. Цьому сприяє сама їх будова, яка при нормальних умовах усуває можливість впливу на них неспецифічних подразнень (наприклад, будова ока і його сітківки в значній мірі захищає останню від впливу механічних, хімічних і інших подразнень).Проте, у всіх рецепторах збереглися рештки первісної чутливості до загальних подразників, які діють на всяку живу протоплазму. Отже, в системі чутливих органів є єдність і спеціалізація їх властивостей, яка сформувалась протягом історії живих істот.

 

1.3 Види відчуттів.

Відчуття   звичайно  поділяють  на  види   залежно від органів чуття і відповідних їм видів подразнень. З давніх-давен, ще з часів Демокріта, Арістотеля відомий п'ятичленний поділ відчуттів (зір, слух, нюх, смак і дотик). Цей поділ зберігається й тепер, але потребує детальнішої диференціації деяких видів відчуттів (дотик) і їх доповнення. Встановлено, що ті відчуття, які колись називалися дотиком, складаються з кількох видів відчуттів, що виникають при участі різних периферичних органів (відчуття тиснення, тепла, холоду, болю, кінестетичні відчуття). Крім того, е відчуття, які цей поділ не охоплював (органічні, статичні). Найбільш поширеним є поділ рецепторів на три групи, який запропонував Шеррінгтон, а саме: 1) екстерорецептори, до яких належать органи чуття, периферичні частини яких розміщені на зовнішніх поверхнях тіла і приступні для впливів зовнішніх подразнень; 2)інтерорецептори, до яких належать органи, периферичні частини яких розміщені на внутрішніх поверхнях порожнин організму (шлунка, стравоходу і т. п.); 3) пропріорецептори, периферичні частини яких розміщені всередині органів, а саме в мускулах, суглобах, зв'язках і т. п. В межах кожної групи рецепторів розрізняють різні види відчуттів залежно від органів чуття і природи тих подразників, що їх викликають, а саме [17, с. 125]:

Екстерорецептори:

1. Зорові (оптичні)

2. Слухові (акустичні)

3. Нюхові

4. Смакові

5. Дотикові (тактильні)

6. Термічні (тепла й холоду)

7. Больові

Інтерорецептори:

8.  Органічні

Пропріорецептори

9. Кінестетичні (відчуття   рухів  органів)

10. Статичні.

Больові відчуття одержуються не тільки з зовнішнього рецепторного поля, а й з інших полів. До органічних відчуттів належать відчуття голоду, ситості, спраги і т. п. Статичними відчуттями називаються відчуття положення й рівноваги тіла.

Усі відчуття, незалежно від того, при участі яких рецепторів вони виникають, характеризуються такими основними властивостями: якістю, інтенсивністю і тривалістю.

 

1.4 Якість відчуттів.

 Якість є основною властивістю кожного відчуття за якою ми відрізняємо його від інших відчуттів. На цю якість відчуття ми завжди вказуємо, описуючи його. Ми говоримо, наприклад, про відчуття зеленого чи червоного кольору, певного тону чи шуму, тепла чи холоду, кислого, гіркого чи солодкого, певного запаху і т. п.

Описати ближче якість того чи іншого відчуття не можна. Щоб її знати, треба безпосередньо це відчуття пережити. «Самим першим і самим відомим нам е відчуття, а в ньому неминуче і якість...». Не можна з цією якістю познайомити того, хто сам її безпосередньо не відчував. Сліпа з народження людина, наприклад, не може уявити собі кольорів, глуха з народження — звуків і т. д.

Информация о работе Відчуття – єдине джерело людських знань