Шпаргалка по "Психологии"

1)Валеологія. Науки на яких вона базується.Валеоло́гія (лат. valeo — «здоров'я», «бути здоровим») — сучасна інтегральна наука про фундаментальні закони духовного, психічного і фізичного здоров'я як окремої особи так і всього суспільства в цілому на новому етапі його духовно-творчої еволюції. Вперше цей термін запропонував професор І. І. Брехман у 1980 році. Валеологія — наука про формування, збереження, зміцнення, відновлення та передачу здоров'я (генетичний фактор) за допомогою, як правило, немедикаментозних, природних чинників та засобів.Валеологія як навчальна дисципліна є сукупністю знань про індивідуальне здоров'я людини та здоровий спосіб життя. Валеологія синтезує знання про людину і особливості її взаємодії з природою і суспільством, накопичені в таких галузях знань, як філософія, соціологія, психологія, біологія, анатомія і фізіологія людини, екологія, традиційна і народна медицина, етнографія, релігієзнавство, культура тощо. У валеології можна застосовувати методи прикладної математики: статистика,валеометрія, комбінаторика, логіка. Головною метою валеології є оздоровлення людини шляхом залучення її до здорового способу життя.

2) Людина- соціально-біологічний об'єкт.Значення терміну людина багатогранне, про що свідчить понятійний апарат наук, які вивчають Людину. Філософів цікавить людство з точки зору її становища у світі передусім як суб’єкта пізнання і творчості.   Психологія аналізує людину як цілісність психологічних процесів, властивостей і відносин і темперамент – характеру, здібностей, тобто психологія шукає стабільності характеристики психіки, які забезпечують незмінність людської природи. А соціологія досліджує людину як особистість, як елемент соціального життя, а також як с-во впливу на кожну особистість. Людина як частина природи є біологічним об’єктом. Людина належить до тілесних станом і фізіологічним  функціям. Подібність визначається:   1. складом речовин будовою та поведінкою організму.  2. у людини є рудиментарні органи які виконують важливі функції у тварин і збереглися у людей хоча і їх не потрібно. Людина відрізняється:  Характерними прямоходіння і руки пристосовані до праці.Високорозвинений мозок здатний відображати світ у поняття і перетворювати його відповідно до своїх потреб, інтересів, ідеалів. Свідомість, як здатність до пізнання сутності як зовнішнього світу, так і внутрішньою своєю природою.  Мислення та мова які виникають в результаті трудової спільної діяльності.

3).Зв'язок якості навколишнього середовища і здоров'я людиниЗ самого початку існування людей на Землі їхня життєдіяльність проходила у навколишньому середовищі, а здоров’я формувалось залежно від впливу природних факторів на організм. При цьому, здатність організму підтримувати себе у сталому стані незалежно від оточуючого середовища тривалий час залишалася загадкою. Ще з другої половини минулого століття повсюдно заговорили про серйозну небезпеку , що загрожує здоров'ю і життю людини. З огляду на те , що головною причиною прогресуючого погіршення здоров'я людей ставало повсюдне погіршення екологічної ситуації , зважаючи техногенного забруднення навколишнього середовища , ця небезпека , домінуюча в процесах руйнування здоров'я людей отримала назву «хвороб цивілізації». У медицині з'явився навіть спеціальний розділ , присвячений захворювань, викликаним техногенним забрудненням середовища проживання людини , що отримав назву екопаталогія .Людина - біосоціальна істота, що живе в спільному домі спільно з іншими живими видами . Будучи нерозривною частиною екосистеми , людині призначено жити за єдиними , природним законам свого будинку , де він постійно / тимчасово проживає , або висловлюючись звично , йому належить жити за законами природи. Однак у людини , на відміну від інших живих організмів , що живуть у повній гармонії з середовищем проживання , виявився цікавий парадокс : будучи частиною єдиного дому , біосоціальна істота раптом взбрикнул і , відмовившись слідувати загальним законам свого будинку , вирішило змінити його під себе , свій інтерес. Те , що з цієї історії вийшло , тепер називають загальним екологічною кризою.

4. Психо-соціальне благополуччя - основа здоровя людини Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного ( духовного) та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб чи фізичних вад. Тому здоров’я розглядається як мета життя. Психічне здоров’я – стан психічної сфери, основу якої складають статус загального психічного комфорту та адекватна поведінка особистості. Психічне здоров’я містить високий рівень свідомості, розвитку мислення, великі внутрішні та моральні сили, що спонукають особистість до творчої діяльності. Статистика свідчить, що нині майже 80% дітей мають одне або кілька захворювань, лише 15 – 20% малюків народжуються цілком здоровими, у кожної третьої дитини фіксуються відхилення у фізичному або психічному розвитку, смертність удвічі переважає народжуваність. У дітей дошкільного та шкільного віку простежуються захворювання органів дихання, травлення, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, нервової системи тощо.

5.Клітинна теорія.Основні типи клітин. Відмінності прокаріотних та еукаріотних клітин. Кліти́нна тео́рія — це фундаментальне узагальнення біології, яке визначає взаємозв'язок усіх проявів життя на Землі з клітиною, характеризує клітину одночасно як цілісну самостійну живу  систему та як складову частину багатоклітинних організмів рослин і тварин.  Розрізняють два типи клітин: прокаріотичні, що не мають сформованого ядра, характерні для бактерій та архей, та еукаріотичні, в яких наявне ядро, властиві для всіх інших клітинних форм життя, зокрема рослин, грибів та тварин. Відмінності : прокаріоти (Prokaryotes, від давньогрецького pro- перед + karyon горіх або ядро, посилаючись на ядро клітини + суфікс -otos, pl. -otes; також може писатися як "procaryotes") - організми без ядра ( karyon) клітини, (у більшості випадків також без будь-яких інших мембранних органел та одноклітинні, але є винятки). Цей набір характеристик відрізняє їх від еукаріотів (ядерних організмів), які мають клітинні ядра і можуть бути як одноклітинними, так і багатоклітинними. Різниця між структурою прокаріотів та еукаріотів найбільша серед груп організмів. Більшість прокаріотів - бактерії, і ці два терміни раніше розглядалися як синоніми. Еукаріоти - одно- та багатоклітинних організмів, що характеризуються переважно полігеномними клітинами, морфологічно сформованим ядром та наявністю мембранних субклітинних органел. Геноми еукаріотичної клітини представлені: а) ядерним геномом, зосередженим у ядрі і представленим ядерною ДНК; б) У більшості клітин мітохондріальним геномом, зосередженим у мітохондрії і представленим мітохондріальною ДНК; в) У деяких клітин пластидним (зокрема хлоропластним) геномом, що розташовується у пластиді, і представлений хлоропластною ДНК (генофором);

6) Основні типи тканин. Їх властивості. Тканина — це група клітин і міжклітинної речовини,які мають однакову загальну будову,функції і походження. В організмі людини розрізняють чотири основних типи тканин: епітеліальну (покривну), сполучну,м’язову і нервову.Епітеліальна тканина утворює шар клітин,з яких складаються покриви тіла і слизові оболонки всіх внутрішніх органів і порожнин організму,а також деякі залози.Через епітеліальну тканину відбувається обмін речовин між організмом і навколишнім середовищем.Клітини епітелію захищають організм від мікроорганізмів і шкідливих впливів,і здатні до швидкого розмноження,забезпечуючи у такий спосіб постійне відновлення цієї тканини.Особливістю сполучної тканини є добре розвинена міжклітинна речовина.Основні її функції — трофічна, захисна і опорна. До сполучної тканини відносяться кров, лімфа, хрящова, кісткова, жирова тканини.М’язова тканина утворена м’язовими волокнами.За рахунок гладеньких м’язів, що входять до складу стінок шлунка, кишок, сечового міхура, кровоносних судин, відбувається скорочення внутрішніх органів і зміна діаметра кровоносних судин. Завдяки скороченню скелетних м’язів стає можливим пересування тіла у просторі; особлива будова серцевої м’язової тканини забезпечує одночасне скорочення великих ділянок серцевого м’яза.Структурною одиницею нервової тканини є нервова клітина — нейрон, який складається з тіла овальної, зірчастої або багатокутної форми і відростків, що відходять від нього. Більшість нейронів мають один довгий, тонкий відросток із відгалуженням і декілька коротких, товстих, що дуже галузяться поблизу відростків, які контактують з іншими клітинами і забезпечують сприйняття і проведення нервових імпульсів до нейрона. Довгі відростки нейронів утворюють нервові волокна. Основна властивість нейрона — здатність до збудження і проведення нервових імпульсів. Збудження передається по нейрону і відростках іншим нейронам або виконавчим органам (м’язу, залозі).

7)Опорно-руховий апарат  людини. Його гігієна.Опорно-рухова система— комплекс структур який утворює каркас, надає форму організму, дає йому опору та забезпечує захист внутрішніх органів і можливість пересування в просторі.Руховий апарат людини — це саморушний механізм, який складається з 400 м'язів, 206 кісток і декількох сотень сухожиль. Більшість кісток скелету з'єднане рухомо за допомогою суглобів. Одним кінцем м'яз прикріплюється до однієї кістки, утворюючи суглоб, іншим кінцем — до іншої кістки.Функції: опорна,захисна,рухова,ресорна;біологічна. Гігієна: в першу чергу на поставу дітей впливають меблі за якими вони працюють. Підбір парти відповідної зростанню дитини, і правильна посадка є профілактикою порушень постави та зору. Для нормальних умов зору при читанні і листі нахил кришки столу парти повинен становити 14-15 °. На кришці столу парти повинна вільно розміщатися книга або зошит під кутом 25 ° до її краю. Спинка стільця забезпечує додаткову точку опори тіла в попереково-крижовій області. Вигин спинки стільця має бути на рівні поперекового вигину хребта і відповідати йому по висоті. Дистанцією спинки стільця називається відстань від краю кришки столу до спинки стільця. Для правильного розрахунку дистанції необхідно до діаметру тулуба додати 3-5 см. Переднезадний розмір сидіння стільця повинен відповідати 2/3-3/4 стегна, висота стільця над підлогою - довжині гомілки до підколінної западини з додатком 2 см.

8) Функції кістяка. Основні  відділи кістяка людини. Особливості  кістяка дитини.Кістяк людини - це комплекс кісток, які виконують опірну, захисну, локомоторну, кровотвірну та депонуючу функції. До скелету входить близько 200 кісток. В скелеті виділяють осьовий (хребет, череп, грудна клітка) та додатковий відділи (пояси кінцівок та вільні кінцівки). Кістки скелету є своєрідними важелями, які рухаються м'язами, в результаті чого частини тіла змінюють положення в просторі. До кісток прикріплюються зв'язки, сухожилля, фасції. Скелет утворює простори для розташування головного мозку, спинного мозку, легень тощо. У дітей руховий апарат ще недосконалий. Аж до повного змужніння організму він перебуває в стані бурхливого морфологічного і функціонального розвитку. У дітей до трьох років червоний кістковий мозок заповнює всі кістки скелета, в тому числі і порожнини діафізів довгих кісток. У кістках дітей значно більше органічних речовин. Тому кістки дітей гнучкі і пружні. Вони легко викривляються при неправильному сидінні за партою чи столом, носінні вантажу в одній руці і т.п.   У дитячому віці тіло грудної кістки складається з кількох відрізків, з’єднаних між собою хрящовою тканиною. Процес окостеніння триває досить довго. Так, нижні її відрізки зростаються у 15-16 років, а верхні тільки у 21-25 років. Мечовидний відросток зростається з грудниною після 30 років. У новонародженої і в грудної дитини ребра розміщені горизонтально, майже під прямим кутом до хребта.

9) Будова та хімічний  склад кісток. Їх особливості  у дитячому віці.Особливості дитячого черепа Кістка – це орган, утворений кількома тканинами, найголовнішою серед них є кісткова тканина. Суглобові поверхні кісток вкриті гіаліновим хрящем, решта поверхні вкриті окістям – цупкою сполучнотканинною оболонкою. У товщі кістки проходять численні судини, що живлять її, а в порожнинах міститься кістковий мозок (червоний та жовтий). Нерви проникають у кістку разом із судинами, супроводжуючи їх у гаверсових каналах і в кісткомозгових порожнинах, закінчуючись у тканині кісткового мозку і на стінках судин.Хімічний склад кістки дорослої людини: вода - 50%, неорганічні речовини - 22% , органічні речовини, що у сукупності називаються осеїном - 28% (зокрема жир, колаген, вуглеводи, нуклеїнові кислоти). Кістка новонародженого характеризується великою кількістю води, крім цього кістки дітей мають більше осеїна, який надає кістки пружність і еластичність. Пропорції дитячого черепа відрізняються від пропорцій черепа дорослої людини. У дітей значно переважає мозкова частина. На голові новонародженого розрізняють такі шви: лобовий шов (між лобними кістками), вінцевий (між обома лобними і обома тім'яними), стрілуватий, або сагітальний (між тім'яними), і ламбдовидний (між обома тім'яними і потиличною кістками), тім'яко-сосковий (між висковою і тім'яною кістками з кожної сторони). Переднє тім'ячко знаходиться в місці стику вінцевого і стрілуватого швів. Воно з'єднує 4 кістки (2 лобні і 2 тім'яні) і має ромбовидну форму. Гострий кут ромба спрямований уперед, а тупий — назад. Заднє тім'ячко розташоване на місці з'єднання стрілуватого і ламбдовидного швів і має трикутну форму. Бічних тім'ячок налічується по два з кожної сторони, причому клиновидні тім'ячка визначаються на місці сходження тім'яної, лобної, вискової і великого крила клиновидної кісток, а сосковидні розміщені на стику тім'яної, потиличної і вискової кісток і мають правильну форму.

10) Будова хребта.Його фізіологічні вигини.Скривлення хребта. Його профілактика. Хребтовий стовп— є однією із самих важливих структур організму людини.Будова хребта ідеально пристосована для виконання основних його функцій:По-перше, він є каркасом для всього організму. До хребців прикріплюються м’язи спини й черевної стінки. Без хребта людина не могла би ходити й навіть стояти.По-друге, він є вмістищем спинного мозку – одного з органів центральної нервової системи. Як череп захищає головний мозок від зовнішніх факторів, так і хребет захищає спинний мозок. У відповідності до анатомо-функціональних особливостей хребет поділяється на п’ять відділів:Шийний,грудний,поперековий,крижовий,куприк.Характерну особливість хребетного стовпа складають його вигини. У хребті дорослої людини їх чотири у сагітальній площині:два допереду — лордоз (шийний та поперековий);два дозаду — кіфоз (грудний та крижово-куприковий)Хребтовий стовп має S-подібну форму, якщо дивитися збоку. Ця форма дозволяє найбільш оптимально розподіляти масу тіла і протистояти значним навантаженням, та забезпечує хребту додаткову амортизуючу функцію. Викривлення хребта – відхилення хребетного стовпа в яку або сторону. Виділяють 3 види викривлення хребта:сколіоз – викривлення хребта вправо або вліво,кіфоз – викривлення сильно назад,лордоз – викривлення сильно вперед. ричин викривлення хребта може бути безліч, але всі вони, прямо чи опосередковано, пов’язані з порушенням постави. Тому для профілактики викривлень хребта необхідно дотримуватися ряду повсякденних правил.Правильна посадка: під час сидіння максимальне навантаження припадає на поперековий відділ хребта. Тому необхідна його періодична розвантаження (міняйте положення ніг і спини, ходіть, робіть нахили вперед і в сторони).Правильна хода:для профілактики викривлення хребта необхідно пам’ятати про поставу і у вертикальному положенні. При тривалому стоянні необхідно міняти опорну ногу, по можливості частіше облакачіваться на стіну, поручень – це знімає зайву напругу зі спини. При перенесенні важких необхідно уникати перекосу тулуба.Правильний сон:більш корисним для хребта є сон на жорсткій ліжка. Варто уникати м’яких матраців, особливо, якщо викривлення хребта вже є. Збалансоване харчування:здорова їжа сприяє надходженню в організм усіх необхідних речовин, тим самим сприяє зміцненню і м’язів, і кісток. Заняття спотром:при наявності викривлень хребта не рекомендується займатися видами спорту, перевантажувати спину (важка атлетика, боротьба). Однак активний спосіб життя рекомендований всім хворим викривленням хребта.

11.Причини  рахіту  .Його профілактика.Гіповітаміноз D, який порушує фосфорно-кальцієвий обмін, внаслідок чого виникають ураження нервової, кісткової та м’язової систем, називають рахітом. Головними причинами розвитку рахіту є недостатнє надходження до організму вітаміну D з їжею та недостатнє утворення його у шкірі під впливом УФ-випромінювання, мала кількість кальцію та фосфору, мікроелементів, білка й окремих амінокислот у періоди антенатального та постнатального розвитку. Ендогенним фактором, що призводить до розвитку рахіту, є висока інтенсивність перемодулювання та росту скелета й обміну речовин, особливо у перші місяці та роки життя. Це обумовлює велику потребу у мінеральних речовинах та інших нутрієнтах при фізіологічній незрілості систем, які забезпечують їх транспорт і метаболізм. Екзогенним фактором розвитку рахіту є недостатнє надходження в організм вітаміну D3 та інших нутрієнтів. Рахіт може виникнути і при природному вигодовуванні, але частіше хворіють діти, які знаходяться на незбалансованому ранньому змшаному або штучному вигодовуванні, недостатньо перебувають на свіжому повітрі, в умовах природного освітлення та дозованої інсоляції. Профілактика  рахіту: медикаментозне  -Препарати вітаміну D3.Препарати кальцію, магнію, оротової кислоти, карнітину хлориду, АТФ, полівітаміни (E, гр. B, C) - в вікових дозах;Додаткове-Дотримання режиму дня та санітарно-гігієнічного режиму . Природне вигодовування, при неможливості - адаптовані замінники грудного молока.  Через 2 тижні від початку медикаментозного лікування - призначити ванни: сольові (для дітей малорухомих, пастозних), хвойні (переважно збудженим дітям),  трав'яні (дітям з ексудативно-катаральним діатезом), загальний масаж, ЛФК.