Медіатизація політики в Україні

Яскравим свідчення медіатизації політики є численні ток-шоу: "Свобода слова" з С.Шустером, "Свобода свобода" з А. Куліковим, "Велика політика" з Є. Кисельовим, "Справедливість" з А. Безулик і багато інших. Український вчений Г.Почепцов, вважає, що ток-шоу мають значний маніпулятивний потенціал (маніпуляція соціологією, темами, порядком висвітлення тем), також ток-шоу висвітлює новини, які були досліджені поверхово і не якісно. Мета ток-шоу - зацікавити людей, відволікти від поганих думок, не змушуючи при цьому аналізувати та замислюватися над показаним видовищем на телеекрані, відвертаючи таким чином від головних, державних, суспільно-політичних проблем[18].

Значний вплив на репрезентацію політики в свідомості громадян мають інформаційно-політичні технології, особливо в умовах електорального процесу. Актуальними є технології PR та політичне рекламування. Головною метою серед цих технологій є моделювання іміджу політичних суб’єктів, із застосуванням візуального та вербального впливу. Для цих процесів є характерним феномен публічної появи політичних акторів за участю ЗМІ, тобто політичну подію перетворюють на медіа-подію на кшталт святкової "Молитви за Україну" за участю відомих громадянам політиків чи кампанії боротьби з епідемією грипу тощо. Унікальною інформаційно-політичною технологією є політична реклама, яка має максимальну ефективність впливу на масову свідомість. Вітчизняна політична історія має чимало прикладів політичної рекламістики: реклама 2004 року "Роззуй очі!" або політична реклама 2007 року із використанням "пророцтв" Ванги, Нострадамуса, Глоби, 2012 рік вражав театралізованими постановами з боку опозиції і надання негативної інформації про владу. Але найбільш запам’яталася передвиборча реклама Н. Королевської та її партії "Україна, вперед!", де жінка використовуючи фразу Мартіна Лютера Кінга "У мене є мрія", емоційно впливала на людську свідомість і викликала відповідні емоції. Однак, ці кампанії були вдало проведені і для деяких замовників принесли бажане місце на владному олімпі.

Таким чином, бачимо, що процес медіатизації на території України має свою специфіку, тому йому притаманне, по-перше, нестабільність вітчизняного політикуму, яка призводить до того, що політичні суб’єкти втрачають і без того малий кредит довіри. По-друге, медіатизація інтенсифікується медійною інфраструктурою, вітчизняні ЗМІ перебувають в приватній власності впливових в політиці суб’єктів чи то політичних акторів. По-третє, замовні медіа матеріали містять в собі приховану рекламу того чи іншого кандидата. У кінцевому випадку, симбіоз мас-медіа та політики, створює театралізовану картину української політики, яка не може обійтись без бійок, конфліктів та чорного піару.

Отже, медіатизація політики - це процес, при якому ЗМІ проникають в політичну сферу, і замінюють реальну політику вигаданою, символічною. Індикатори процесу - персоналізація, емоціоналізація, символізація, професіоналізація все більше проникають у повсякденне життя. За таких умов сенс політичної інформації стає неважливим, він нівелюється яскравим забарвленням і частіше за все негативного сенсу. Винятком не є і вітчизняна політика, бо інформаційні технології стали звичними методами репрезентації політичного життя. Безперечно цьому сприяє і те, що мас-медіа майже повністю залежні від політикуму серед якого є чимала кількість бізнесменів, власників медіа-холдингів. Олігархізація владних структур призводить до втрати кредиту довіри з боку населення, та  викликає все більшу потребу у медіа-ресурсах. Все частіше політика зводиться до різноманіття театралізованих видовищ, у вигляді зростаючих рік за роком ток-шоу, теледебатів, персоніфікованих подій із застосуванням технологій чорного піару. Населення країни втрачає інтерес та сприймає це як належне. За таких умов медіатизація політики буде набирати все більше обертів і призведе, у кінцевому випадку, до повного відчуження громадян від політичних процесів. Запобігання подальшій асиміляції політики та мас-медіа можливо за умов формування в Україні незалежних ЗМІ, як провідних інститутів демократії та свободи слова, які мають неупереджено та збалансовано висвітлювати все те, що відбувається в країні.

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Аналіз джерел та літератури дозволив дійти наступних висновків. Невід’ємною сферою суспільного життя є політика. Вона представляє собою певну систему відносин, в якій відбуваються взаємодія між основними інститутами та обмін інформацією між головними суб’єктами. В межах цієї системи відбувається боротьба за досягнення, утримання і використання влади задля впровадження своїх ідей та задоволення своїх потреб. Політика не може існувати без зовнішнього зв’язку з іншими сферами суспільного життя: економічною, правовою, духовною, соціально-культурною. Політика має складну структуру: форма, яка реально відображається в державі, партіях, групах інтересів та нормативно-правових документах; зміст наповнюється цілями та цінностями та способами прийняття політичних рішень; рівні розмежовуються, завдяки межам розповсюдження політики. політика як процес має багатосуб’єктний та багатофункційний характер. Серед головних суб’єктів політики виділяють індивіда, політичні партії та державу. Важливими аспектами у діяльності суб’єктів є політичний інтерес та мотивація, які впливають на поведінку та способи прийняття політичних рішень. Об’єктами політики виступають суспільні й політичні явища громадського життя, на які спрямовані дії суб’єктів. Функції політики мають універсальних характер і здатність впливати на всі сфери суспільного життя. Однак, за умов певного політичного режиму, політичної ідеології створюються специфічні умови функціонування політичної системи.

Основним каналом передачі політичної інформації є засоби масової інформації. Функціонування цього соціально-політичного інституту є невід’ємною складовою стабільного розвитку держави. Значимість мас-медіа зростає завдяки розвитку сучасних IT-технологій, професіоналізації та символізації політики, появі Інтернету, який значно підвищив рівень довіри населення до ЗМІ. Розповсюджуючи інформацію, мас-медіа виступають в ролі соціально-політичного інституту, який виконує такі функції: соцілізаційну, критики і контролю, мобілізаційну, формування громадської дуки. Виконання цих функцій дає можливість називати ЗМІ - четвертою гілкою влади. Користуючись своїм пріоритетним місцем у суспільстві, вони починають маніпулювати масовою свідомістю, задаючи порядок денний, актуалізуючи увагу громадськості на тих темах, якими вважають за потрібними ЗМІ. Також, бачимо, що мас-медіа чинять значний вплив на політичних акторів, зокрема у сфері прийняття політичних рішень. Яскрава сенсація може закрити очі суспільству на новину про прийняття правової норми. Політичні діячі у боротьбі за владу підключають важливих гравців – ЗМІ, які не втрачають довіри у населення, використовують медійний потенціал задля більшої підтримки громадськості.

Зростаючий впив ЗМІ на політику призводить до появи феномена медіатизація. Медіатизація політики - підміна реальної політики вигаданою, отримання владних повноважень мас-медіа. За таких умов політика нагадує публічну гру, в якій політичні події стають театралізованими, сутність політичних подій  нівелюється, важливим стає яскравий показ конфліктів, бійок. Медіатизація політичних подій сформувалася ще у 1980-х роках і була викликана появою телебачення. Індикаторами процесу медіатизації виступають – професіоналізація, яка все більше залучує медійні стратегії; емоціоналізація, використання емоційного напруження; персоналізація, яка все частіше робить акцент на імідж політичного діяча.

В Україні процес медіатизації має свою специфіку існування. Прояв індикаторів характерно під час виборчих процесів, коли мас-медіа розповсюджують стереотипи, ярлики, мовні стратегії, політичні страхи, як технологію політичної боротьби. Ще характерною рисою є замовний медіа матеріал, який містить пропаганду та приховану рекламу кандидата або політичної партії. Прикладом вітчизняного прояву медіатизації є чисельні політичні ток-шоу. Дана театралізація викликає відчуження населення від політики. Наразі за умов нерозвиненого громадянського суспільства, нестабільності політичної системи, яка не може самостійно функціонувати без ЗМІ, тенденція медіатизованої політики буде зростати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Безносов М. А. Медиатизация политики и её индикаторы [Електронний ресурс] /М.А Безносов// Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/ portal/Soc_Gum/Mtpsa /2010_16 /Beznosov.pdf. - Назва с титул. екрана;
2. Безносов М. А. Медиатизация политики и ее опасность для демократии [Електронний ресурс] /М.А Безносов// Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/vkhnu/Soc_dos/2010_891/Beznos.pdf. - Назва с титул. екрана;
3. Большая актуальная политическая энциклопедия/[Під загальною редакцією А. Белякова, О. Матвейчева]. – М.: Эскимо,2009. – 412 с.
4. Герд Штромайєр. Політика і мас-медіа Пер. з нім А. Орган (Сері «Бібліотека журналіста»). К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 303 с.;
5. Єршова Т.С Медиатизация политики и демократизация  [Електронний ресурс] / Т.С Єршова// Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/ portal/natural/vkhnu/Fp/2011_984/ 24_ Ersh.pdf. - Назва с титул. екрана;
6. Жуков Є. В Інформаційне суспільство як новий етап цивілізаційного розвитку: політико-правовий аспект [Електронний ресурс] /Є.В. Жуков// Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/app/  2011_42/Jukov.pdf. - Назва с титул. екрана;
7. Ірхін Ю.В., Зотов В.Д., Зотова Л.В. Политология: Учебник. - М.: Юристъ, 2002. – 511 с.;
8. Канченко А.В. Вплив засобів масової інформації на прийняття політичних рішень [Електронний ресурс] /А.В. Канченко// Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/book/StrPryor/SpPrior_13/6.pdf. - Назва с титул. екрана;
9. Медведчук М.М. Інтернет-ЗМІ: основні функції та особливості [Електронний ресурс] /М.М. Медведчук// Режим доступу: /http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2009_26/Gileya26/P7_doc.pdf. - Назва с титул. екрана;
10. Нагорняк Т.Л. Політологія в прізвищах, датах, тезах, практичних завданнях: Навчальний посібник. – Д.: Вид-во «Ноулідж», ТОВ «Цифровий друк», 2011. – 407 с.;
11. Общая и прикладная политология: Учебное пособие. /[Під загальною редакцією В.И.Жукова, Б.И. Краснова]. - М.: МГСУ, Вид-во «Союз», 1997. – 992 с.;
12. Олександров П. Мова тривоги: технологія політичної війни мирного часу [Електронний ресурс] /П.Олександров//  Режим доступу: http://www.mediakrytyka.info/drukovani/12/mova-tryvohy-tekhnolohiya-politychnoyi-viyny-myrnoho-chasu.hml. - Назва с титул. екрана;
13. Основи демократії: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів /[За заг. ред. А.Колодій]. – К.:Ай Бі, 2002. – 684 с;
14. Политология: Учебник для вузов / Під редакцією В.О. Ачкасова, В.О. Гуторова. - СПб.: Питер, 2005. - 560 с.;
15. Політологія: історія та теорія: Підручник / П. П. Шляхтун. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 472 с;
16. Політологія: Навчальний посібник. /[Під загальною редакцією Примуша М.В]. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 320 с.;
17. Політологія: Навчально-методичний комплекс: За редакцією /[Ф. М. Кирилюка]. – К.: Здоров'я, 2005. - 776 с.;
18. Почепцов Г.Г. Маніпулятивний потенціал телевізійних політичних ток-шоу [Електронний ресурс] /Г.Г. Почепцов// Режим доступу:  http://osvita.mediasapiens.ua/ material/2124. - Назва с титул. екрана;
19. Пугачов В., Соловйов А. Введение в политологию: Учебник для студентов вузов/ В.П. Пугачев, А.И. Соловьев.-4-е изд.,перераб. и доп. - М.: Аспект Пресс, 2005.- 477с.;
20. Рибак І.В. Медіатизація політики як ключовий вектор трансформації легітимаційних та делегітимаційних практик в Україні [Електронний ресурс] /І.В. Рибак// Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/Gileya/2011_49/Gileya49 /P18_doc.pdf. - Назва с титул. екрана;
21. Ткач О.І. Особливості політики як публічного [Електронний ресурс] /О.І. Ткач// Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vknu/ FP/2010_98/p_057_059.pdf. Назва с титул. екрана;
22. Цимбаленко Є. C. Інформаційне суспільство: стан розбудови і проблеми [Електронний ресурс] /Є.С. Цимбаленко// Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/is/2011_14/Tsymbale.pdf.- Назва с титул. екрана;
23. Цюрупа М.В., Ясинська B.C. Основи сучасної політології: Підручник для студентів ВУЗів. - К.: Кондор, 2009. - 354 с.;
24. Шугайло Я.В. Теорії впливу засобів масової інформації на особистість [Електронний ресурс] /Я.В. Шугайло// Режим доступу: http://www. nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pfto/2010_6/files/PD610_65.pdf. - Назва с титул. екрана;
25. Ю.Турченко ЗМІ як впливовий чинник реалізації політичного процесу [Електронний ресурс] /Ю. Турченко// Режим доступу: . – Назва с титул. екрана.