Виховання естетичної культури учнів на позакласних уроках з української літератури

Принципи позакласної роботи з літератури - вихідні положення, які визначають вимоги до її змісту, методів і форм організації. Вони відповідають цілям та завданням усієї позакласної роботи з української літератури в школі та ілюструють суть педагогічної діяльності вчителя - організатора позакласної роботи. Основними організаційними принципами позакласної роботи з літератури є принципи добровільності та масовості, принцип урахування і розвитку індивідуальних особливостей та інтересів учнів, принцип зв'язку позакласної роботи з уроками (В.І. Шепелєва).

Принцип добровільності полягає в тому, що учні включаються в позакласну роботу за власним бажанням. Цей принцип має свою особливість: учень, який сам визначив свою участь в тому чи іншому виді позакласної діяльності, бере на себе добровільне зобов'язання продовжувати вивчення іноземних мов, що вимагає від нього додаткових зусиль.

Принцип масовості передбачає активну участь в позакласних заходах якнайбільшої кількості учнів з різним рівнем знань з української літератури. Принцип урахування і розвитку індивідуальних особливостей та інтересів учнів передбачає врахування в контексті діяльності учнів їх власного досвіду, інтересів, бажань, нахилів, світогляду, емоційно-почуттєвої сфери та статусу особистості в колективі. Принцип зв'язку позакласної роботи з уроками перш за все полягає в тому, щоб забезпечити єдність практичних, розвиваючих та виховних цілей позакласних занять та уроків. Він також передбачає зв'язок навчальних матеріалів, які використовуються в позакласній роботі, з матеріалом діючих навчально-методичних комплексів з української літератури.

Позакласна робота базується на володінні учнями навичками та вміннями, набутими на літератури, тому дуже важливим є те, щоб учні якнайповніше використовували ці навички та вміння під час позакласного заходу. Водночас позакласна робота має позитивно впливати на навчальну діяльність учнів з української літератури. Г.І. Мокроусова і Н.Ю. Кузовлєва доповнюють вищесказані принципи принципами комплексності, захопленості та розвитку ініціативи і самодіяльності.

Принцип комплектності має забезпечити єдність і взаємозв'язок патріотичного, морального, естетичного, трудового і фізичного виховання. Позакласна робота з літератури повинна виховувати щирого громадянина, який з повагою ставиться до своєї країни і країни, письменника якої він вивчає. Цей громадянин має бути чесним, порядним, розуміти людей, з якими спілкується, поважати і допомагати їм. На позакласних заходах необхідно прищеплювати любов до прекрасного, розвивати здібності виконувати пісні, слухати і розуміти музику, вчити учнів гарно оформляти альбоми, стінгазети, виготовляти костюми і різний реквізит до вистав. Принцип захопленості пов'язаний з вибором конкретних цікавих прийомів, які сприяють ефективному досягненню поставлених завдань, а також зі змістом навчальних матеріалів, який має бути новим, незвичайним, захоплюючим, здебільшого країнознавчого характеру. Принцип розвитку ініціативи та самодіяльності передбачає стимулювання й розвиток у школярів самодіяльності та ініціативи в роботі. Саме в позакласній роботі вчитель має надати учням можливість самостійно використати свої знання і вміння, залучити робити їх все, що стосується підготовки та проведення позакласного заходу, вміло і непомітно керуючи цим процесом. Самодіяльність - це основа творчості, а саме творче задоволення в роботі завжди сприяє необхідності працювати краще, знати іноземну мову досконаліше. Ініціатива має стати життєвою позицією кожного учня. Учителю слід спонукати своїх учнів до того, щоб вони самі пропонували тематику та форми позакласного спілкування. Всі вищеназвані принципи доповнюють один одного і в цілому забезпечують цілеспрямований, послідовний, систематичний і водночас різнобічний вплив на розвиток особистості.

Для виховання естетичної культур школярів вчитель може використовувати такі форми позакласної роботи,як: проведення тижня літератури, відзначення ювілею письменника, вечори поезії в школі, літературні ранки та вечори, літературні конкурси та олімпіади,веселі конкурси, розважальні вечори,проведення літературно-музичної вітальні, читацької конференції чи диспуту, також можна організовувати літературні екскурсії і походи.

Наприклад, для 8 класу можна використати такі форми позакласної роботи:

• Літературний вечір «Свято гумору» ( за творчістю В.Самійленка та Є.Дудара);
• Вечір поезії «Ми йшли кривавими стежками…» (за творчістю В.Сосюри);
• Олімпіада «Літературний Еверест» ;
• Конференція «Історичні умови появи «Слова…».

Висновки до розділу І

Виходячи з аналізу науково-педагогічної літератури, можна зробити такі висновки:

1. Проблема, якій присвячена робота, має давню історію, але на сучасному етапі наповнюється новим змістом і потребує подальшого дослідження.
2. Існує багато визначень поняття “естетична культура учня”, ми в своєму дослідженні зупинились на такому: естетична культура учня - це здатність школяра до повноцінного сприймання, правильного розуміння прекрасного у мистецтві і дійсності, прагнення й уміння будувати своє життя за законами краси; це процес цілісного формування духовності, сприйняття і розуміння прекрасного, плекання в учня гуманістичних якостей, відповідального ставлення до краси, здатності відчувати та творити прекрасне. Естетична культура учня передбачає спрямування розвитку школяра до сприйняття прекрасного, досконалого.
3. Структурними компонентами естетичної культури є естетична свідомість та естетичні здібності до естетичного сприйняття .
4. Серед умов, що сприяють підвищенню рівня  естетичної  культури  учнів, належать: врахування  індивідуальних  і  вікових   особливостей   учнів, гуманізація взаємин у системі "вчитель-учень", поєднання  репродуктивної  й  пошукової діяльності учнів, прогнозування й моделювання естетичної реакції учнів, використання інноваційних форм і методів позакласної роботи з української словесності.

Для реалізації естетичного виховання вчитель може використовувати різноманітні форми позакласної роботи з української літератури. Серед них можна виокремити такі: конференції, тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, тижні з різних предметів, зустрічі з видатними людьми, огляди, конкурси, олімпіади, туризм, фестивалі, виставки стінної преси, робота з пресою, радіо- і телепередачами та таку форму позакласної роботи як літературно-музична вітальня. 
РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА,СПРЯМОВАНА НА АПРОБАЦІЮ ВИЗНАЧЕНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ВИХОВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

2.1 Критерії та рівні сформованості  естетичної культури школяра

Другий розділ нашого дослідження присвячений добору матеріалу для здійснення естетичного виховання учнів у позакласній роботі з української літератури.

Маємо на меті:

• Уточнити критерії та показники естетичного виховання учнів середньої ланки;
• Дібрати діагностичний матеріал, на основі застосування якого визначаємо рівень естетичного виховання;
• Описати рівні сформованості естетичного виховання в учнів.

Критеріями естетичної культури є: естетична свідомість, естетичний інтелект, естетичні здібності.

 Розвинена естетична свідомість особистості включає в себе перш за все розвинену естетичну чуттєвість (естетичне сприйняття, емоції, переживання, почуття і чуттєва частина естетичного смаку) і естетично розвинений розум, або інтелект (раціональна частина естетичного смаку, естетичний ідеал, естетичні потреби, погляди, переконання). Розвинена естетична чуттєвість забезпечує людині можливість чуттєво пізнавати, засвоювати такі життєво важливі для неї властивості предметів, в яких їх суть виражається з найбільшою повнотою, впорядкованістю, організованістю, тобто забезпечує можливість пізнання і оцінки предмета одночасно. Причому таке чуттєве пізнання-оцінка здійснюється незалежно від безпосередніх утилітарних цілей. Як правило, такого роду естетичне опанування світу здійснюється на стадії споглядання активності особистості, чуттєвого його сприйняття.

Тонкість почуттів, переживань, емоційно-естетичного ставлення до оточуючого світу і до самого себе залежить від культури почуттів і сприйняття. Чим тонші почуття і сприйняття, чим більше бачить і чує людина в оточуючому світі відтінків, тонів, напівтонів, тим глибше виражається емоційна оцінка фактів, предметів, явищ, подій, тим ширший емоційний діапазон, який характеризує духовну культуру людини.

  Раціональна частина  естетичної свідомості особистості  дозволяє людині інтелектуально  пояснити й обґрунтувати своє  чуттєве сприймання світу, дати  йому оцінку, виробити ідеальний  теоретичний образ сприйнятого  об`єкту. Найбільш повно і специфічно  ця частина естетичної свідомості  виявляється в умінні визначати  закономірний зв`язок кількісних  і якісних сторін предметів  і явищ. Причому суспільна практика  сама виступає важливим джерелом  мислення, всієї пізнавальної діяльності  людини, основним критерієм її  істинності.

Естетичні здібності дають змогу людині, не відриваючись від конкретно-чуттєвих особливостей предмета співставити їх з розумінням його змісту і створити в своїй свідомості найбільш повний, цілісний образ предмета.

Естетичне ставлення до світу передбачає певне ставлення сприйнятих явищ до людської потреби в досконалості іншими словами – оцінку їх як прекрасних або потворних, піднесених або комічних. Таким чином, виникають певні норми уявлення про існуючі позитивно цінні явища.

У загальному вигляді критерії та показники сформованості естетичної культури учнів представлені у таблиці 2.1 (див. с.37)

Естетична вихованість характеризується рівнем знань сутності й розумінням моральних якостей, норм, правил, усвідомленим прийняттям загальнолюдських цінностей і орієнтованістю на них у кожній, у тому числі естетичній, творчо спрямованої діяльності, а також характером і рівнем емоційних проявів.

Таблиця 2.1.

 Критерії та  показники сформованості естетичної  культури учнів

Відповідно до зазначених критеріїв обґрунтовано рівні сформованості в учнів естетичного сприйняття навколишнього середовища: високий, середній, низький. Високий рівень – характеризується наявністю цілісного образу світу, емоційністю вражень, усвідомленням виразності та краси навколишнього середовища, прагненням до творчо-естетичної діяльності. Середній рівень – недостатньо сформовані потреби в естетичному сприйнятті навколишнього середовища, в естетичних ознаках – стереотипність, майже відсутнє прагнення до творчо-естетичної діяльності. Низький рівень – відсутні естетичні потреби, не сформована здатність до естетичних переживань, відсутнє вміння бачити естетичну виразність об’єктів та явищ навколишнього середовища, немає прагнення до творчо-естетичної діяльності.