Проблеми та перспективи інтеграції України у світове господарство

Юридичні особи мають  право здійснювати зовнішньоекономічну  діяльність відповідно до їхніх статутних  документів з моменту набуття  ними статусу юридичної особи.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно із законами цих держав.

Іноземні суб'єкти господарської  діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну  діяльність на території України, мають  право на відкриття своїх представництв  на території України. Реєстрація цих представництв здійснюється у порядку, встановленому ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть здійснювати будь-які  її види, не заборонені прямо і у  виключній формі законами України. До видів зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, належать:

- експорт та імпорт  товарів, капіталів та робочої  сили;

- надання суб'єктами  зовнішньоекономічної діяльності  України послуг іноземним суб'єктам  господарської діяльності і навпаки. Серед цих послуг - виробничі, транспортно-експедиційні, страхові, консультаційні, маркетингові, експортні, посередницькі, брокерські, агентські, консигнаційні, управлінські, облікові, аудиторські, юридичні, туристичні та ін.;

- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інші види кооперації з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- навчання та підготовка  спеціалістів на комерційній  основі;

- міжнародні фінансові  операції та операції з цінними  паперами;

- кредитні та розрахункові операції, створення банківських, кредитних та страхових установ як за межами України, так і на її території;

- спільна підприємницька  діяльність, у тому числі створення  спільних підприємств; 

- підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності;

- організація та здійснення  діяльності у галузі проведення  виставок, аукціонів, торгів, конференцій,  симпозіумів тощо; організація та  здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України;

- товарообмінні (бартерні) операції;

- орендні, у тому  числі лізингові, операції;

- операції з придбання,  продажу та обміну валют на  валютних аукціонах, валютних  біржах та на міжбанківському  валютному ринку;

- інші види зовнішньоекономічної  діяльності.

Безпосереднє здійснення підприємствами зовнішньоекономічної діяльності регулюється державою в  особі її органів, недержавних органів  управління економікою (товарних, фондових, валютних бірж, торговельних палат, асоціацій, спілок та інших організацій координаційного типу), самих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється для забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці та створення найсприятливіших умов для залучення економіки нашої держави до системи світового поділу праці та наближення її до ринкових структур розвинених країн світу.

Державне регулювання  зовнішньоекономічної діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів  України, Національний банк України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків  та торгівлі, Державна митна служба України відповідно до їхньої компетенції, визначеної ст. 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також органи місцевого самоврядування, компетенція яких у галузі зовнішньоекономічної діяльності визначена ст. 10 зазначеного Закону та ст. 35 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р.

Однією з форм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є встановлення режиму здійснення валютних операцій на території України. Такий режим встановлений Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15-93, яким водночас визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Наступною формою є митне  регулювання зовнішньоекономічної діяльності, яке здійснюється згідно із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Митним кодексом України,

прийнятим Верховною  Радою України 12 грудня 1991 р. і Декретом Кабінету Міністрів України "Про  єдиний митний тариф України" від 11 січня 1993 p. № 4-93.

Ліцензування та квотування експорту та імпорту як форми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності запроваджуються Україною самостійно у випадках, передбачених ст. 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну  діяльність". Відповідно до зазначеної статті в Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:

o генеральна ліцензія - відкритий дозвіл на експортні  (імпортні) операції з певним товаром  (товарами) та/або з певною країною  (групою країн) протягом періоду  дії режиму ліцензування цього товару (товарів);

o разова (індивідуальна)  ліцензія - разовий дозвіл, що має  іменний характер і видається  для здійснення кожної окремої  операції конкретним суб'єктом  зовнішньоекономічної діяльності  на період, не менший ніж необхідний для здійснення експортної (імпортної) операції;

o відкрита (індивідуальна)  ліцензія - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду  (але не менше одного місяця) з визначенням його загального  обсягу.

Крім того, можуть встановлюватися  ще такі ліцензії, як: антидемпінгова (індивідуальна), компенсаційна (індивідуальна) та спеціальна (індивідуальна).

Для кожного виду товару встановлюється лише один вид ліцензій.

Ліцензії на експорт (імпорт) товарів видаються Міністерством  зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі на підставі заяв суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг  експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) квот (контингентів):

- глобальні квоти (контингенти) - квоти, що встановлюються для  товару (товарів) без зазначення  конкретних країн (груп країн), в які товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;

- групові квоти (контингенти) - квоти, що встановлюються для  товару із зазначенням групи  країн, у які товар експортується  або з яких він імпортується;

- індивідуальні квоти  (контингенти) - квоти, що встановлюються для товару із зазначенням конкретної країни, у яку товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись.

Крім того, запроваджено антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні квоти.

Для кожного виду товару встановлюється лише один вид квоти.

Відповідно до чинного законодавства можуть застосовуватися й інші форми державного регулювання зовнішньоеквномічної діяльності: використання спеціальних імпортних процедур, запровадження спеціальних економічних зон та інших спеціальних правових режимів, застосування спеціальних санкцій за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність тощо.

3. Правовий режим вільних  економічних зон 

2.2. Правовий режим іноземних інвестицій

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної  діяльності на території України визначені Законом України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р Цей Закон спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування народного господарства України, розвиток міжнародного економічного співробітництва та інтеграції. Він визначає інвестиції як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Відповідно до зазначеного Закону інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних  осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється, зокрема, і на основі іноземного інвестування іноземними громадянами, юридичними особами, державами та спільного інвестування українськими й іноземними громадянами, юридичними особами та державами.

Особливості режиму іноземних інвестицій на території України визначаються Законом України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р., дія якого поширюється виключно на іноземних інвесторів і підприємства з іноземними інвестиціями.

Відповідно до цього Закону іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді:

іноземної валюти, що визнається конвертованою  Національним банком України;

валюти України - при  реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства  України за умови сплати податку  на прибуток (доходи);

будь-якого рухомого і  нерухомого майна та пов'язаних з  ним майнових прав;

акцій, облігацій, інших  цінних паперів, а також корпоративних  прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної  особи, створеного відповідно до законодавства  України або законодавства інших  країн), виражених у конвертованій  валюті;

грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними  банками і мають вартість у  конвертованій валюті, підтверджену згідно із законами (процедурами) країни-інвестора  або міжнародними торговельними  звичаями;

будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

прав на здійснення господарської  діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних  ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

інших цінностей відповідно до законодавства України.

Іноземні інвестиції на території України можуть здійснюватись у різних формах.

Серед цих форм, зокрема, такі:

часткова участь у  підприємствах, що створюються спільно  з українськими юридичними та фізичними  особами, або придбання частки діючих підприємств;

створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

придбання незабороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом

прямого одержання майна  та майнових комплексів або у вигляді  акцій, облігацій та інших цінних паперів;

придбання самостійно або  за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

придбання інших майнових прав;

в інших формах, які  не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної  особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Загалом щодо іноземних  інвестицій та форм їх здійснення на території  України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої  господарської діяльності. Винятки  передбачаються чинним законодавством та міжнародними договорами України.

Для окремих суб'єктів  підприємницької діяльності, які  здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних  програм розвитку пріоритетних галузей  економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів та підприємств  з іноземними інвестиціями обмежується  або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.

Бажаючи залучити в Україну  іноземні інвестиції, держава встановила певні державні гарантії захисту  іноземних інвестицій, у тому числі: