Особливості імпортної діяльності України

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ

ІМЕНІ МИХАЙЛА  ТУГАН- БАРАНОВСЬКОГО

 

Інститут  економіки і управління

 

Кафедра міжнародної  економіки

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни ”Міжнародна економічна діяльність України ”

на тему: ОСОБЛИВОСТІ ІМПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:                                                                                             Перевірив:

студентка  групи МЕ 08 А         к.е.н., доцент кафедри міжнародної  економіки

Перепелиця К.О.                                                                               Бочарова Ю.Г.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Донецьк 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ КРАЇНИ

1. Сутність та основні форми зовнішньоторговельної діяльності країни
2. Критерії та показники оцінки зовнішньої торгівлі
3. Інституційне регулювання зовнішньої торгівлі в умовах глобалізації

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО  РОЗДІЛУ

РОЗДІЛ II. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  УКРАЇНИ

2.1. Аналіз та оцінка  зовнішньоторговельної активності  України

2.2. Аналіз та оцінка  специфічних особливостей імпортної  діяльності України

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО  РОЗДІЛУ

РОЗДІЛ III. ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ  ІМПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  УКРАЇНИ

3.1.Специфічні проблеми  підвищення ефективності імпортної  діяльності України 

3.2.Напрями підвищення  ефективності імпортної діяльності  України.

3.3. Напрями підвищення  ефективності зовнішнішньоторговельної  діяльності України в цілому.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                  ВСТУП

  Перебудова економіки України на ринкових засадах супроводжується дедалі більшим залученням нашої країни до існуючої системи світогосподарських зв’язків. Інтегрування економіки України у світове господарство, її участь у різних видах міжнародного підприємництва підвищує роль та значення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) підприємства. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства, яка здійснюється шляхом проведення комерційних операцій є важливим елементом механізму управління зовнішньоекономічними відносинами. Зовнішньоекономічні відносини виявляються у формах обміну матеріальними товарами, послугами, продуктами інтелектуальної праці, результатами виробничо-технічного співробітництва між країнами.

       Для підвищення рівня відкритості української економіки необхідно створювати для підприємств більш сприятливі умови щодо виходу на зовнішні ринки. Широкий вихід підприємств на зовнішні ринки може бути ефективним лише у тому випадку, якщо спеціалісти у галузі ЗЕД оволодіють теорією та практикою здійснення зовнішньоекономічних операцій. Виходячи з цього, а також з урахуванням підключення України до Болонського процесу, метою курсової роботи є систематизація та узагальнення закономірностей, умов, принципів, процесів здійснення ЗЕД підприємств, забезпечення більш глибокого розуміння стратегічних та процедурних аспектів ЗЕД, структурування змісту відповідно до вимог стандартів кредитно - модульної системи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1.Сутність та  основні форми зовнішньоторговельної  діяльності країни

Міжнародна торгівля є  формою зв'язку між товаровиробниками  різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає  їхню взаємну економічну залежність. У літературі часто дається наступне визначення: «Міжнародна торгівля являє  собою процес купівлі і продажі, здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах».[5, с. 37] Міжнародна торгівля включає експорт  і імпорт товарів, співвідношення між  якими називають торговельним балансом. У статистичних довідниках ООН наводяться дані про обсяг і динаміку світової торгівлі як сум вартості експорту всіх країн світу.

Структурні зрушення, що відбуваються в економіці країн  під впливом НТР, спеціалізація  і кооперування промислового виробництва  підсилюють взаємодію національних господарств. Це сприяє активізації  міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівля опосередуючі рух усіх міжкраїнових товарних потоків, росте швидше виробництва. Відповідно до досліджень зовнішньоторговельного обороту, на кожні 10% роста світового  виробництва приходиться 16% збільшення обсягу світової торгівлі. Тим самим  створюються більш сприятливі умови  для його розвитку. Коли ж у торгівлі відбуваються збої, сповільнюється і  розвиток виробництва.

Під терміном «зовнішня торгівля»  розуміється торгівля якої-небудь країни з іншими країнами, що складається  з оплачуваного ввозу (імпорту) і  оплачуваного вивозу (експорту) товарів.

Різноманітна зовнішньоторговельна діяльність підрозділяється по товарній спеціалізації на торгівлю готовою  продукцією, торгівлю машинами й устаткуванням, торгівлю сировиною і торгівлю послугами.

Міжнародною торгівлею називається  оплачуваний сукупний товарообіг між  усіма країнами світу. Однак поняття  «міжнародна торгівлям вживається й у більш вузькому значенні: наприклад, сукупний товарообіг промислово розвитих країн, сукупний товарообіг країн, що розвиваються, сукупний товарообіг країн якого-небудь континенту, регіону, наприклад, країн Східної Європи і т.п.

Світові ціни розрізняються  в залежності від часу року, місця, умов реалізації товару, особливостей контракту. На практиці як світові ціни приймаються ціни великих, систематичних  і стійких експортних або імпортних  угод, що укладаються у визначених центрах світової торгівлі відомими фірмами - експортерами або імпортерами  відповідних видів товарів. На багато сировинних товарів (зернові, каучук, бавовна  й ін.) світові ціни встановлюються в процесі операцій на найбільших світових товарних біржах.[3, с. 47]

В інтересах кожної країни спеціалізуватися на виробництві, у  якому вона має найбільшу перевагу і для якого відносна вигода є  найбільшою.

Національні виробничі розходження  визначаються різними факторами  виробництва - працею, землею, капіталом, а також різною внутрішньою потребою в тих або інших товарах. Ефект, що робиться зовнішньою торгівлею (зокрема, експортом) на динаміку росту національного  доходу, на розмір зайнятості, споживання й інвестиційну активність, характеризується для кожної країни цілком визначеними  кількісними залежностями і може бути обчислений і виражений у  виді визначеного коефіцієнта - мультиплікатора (множника). Спочатку експортні замовлення безпосередньо збільшать випуск продукції, отже, і заробітну плату  в галузях, що виконують це замовлення. А потім прийдуть у рух вторинні споживчі витрати.

Термін "міжнародна торгівля" має на увазі складний механізм взаємин, що виникають у процесі купівлі-продажу  товарів на світовому ринку.

Фірми прагнуть до міжнародної  діяльності по різних причинах. Так, зокрема, може знадобитися закупівля сировини або яких-небудь товарів за кордоном з тієї причини, що немає можливості придбати дану продукцію у вітчизняних  виробників. Така ситуація приводить  до необхідності імпорту. Можлива і  зворотна ситуація - коли фірма має  товари, продаж яких за кордоном може виявитися  більш вигідної, чим у своїй  країні. Так виявляється потреба в експорті. Нерідко трапляється, що фірми виступають на зовнішньому ринку і як торговельні посередники між продавцями і покупцями в різних країнах.[14, с. 94]

У міжнародній торгівлі експортер  звичайно виставляє рахунок покупцеві  в іноземній валюті, або покупець оплачує товар у валюті своєї  країни, що є іноземною для експортера. Часто валютою платежу стає валюта третьої країни, наприклад, доллари  США, євро. У зв'язку з цим, однієї з проблем імпортера є необхідність одержання іноземної валюти для  здійснення платежу, а в експортера може виникнути необхідність продажу  отриманої  іноземної  валюти за валюту  своєї  країни. Послуги  з продажу і купівлі іноземної  валюти за валюту країни експортера або  імпортера роблять банки. В Україні  це банки з валютною ліцензією.

Однак, покупка або продаж  іноземної  валюти не настільки  безпечні для фірми, як може показатися на перший погляд. Причина цьому - нестабільність показників валютних курсів. Можливість несприятливої зміни обмінних курсів іноземної валюти на валютному ринку  і є потенційним валютним ризиком  для  кожного з контрагентів.

Звичайно, у випадку зміни  курсів на користь однієї зі сторін це шанс одержати  прибуток, однак, небезпека  понести збитки, зокрема, для українських  організацій у зв'язку з падінням курсу гривні, більш реальна.[3, с. 41]

Відгородити себе від валютних ризиків є можливість у фірм, зовнішньоторговельні платежі  і надходження яких здійснюються в одній і тій же іноземній  валюті. Однак, обмінний курс іноземної  і вітчизняної валюти не буде таїти  істотної небезпеки для фірми  лише в тому випадку, якщо надходження  на валютний рахунок і платежі  з його відбуваються узгоджено. Така ситуація можлива за умови, що фірма  значною мірою займається й імпортом, і експортом. Більшість же зовнішньоторговельних  організацій працює лише по одному з напрямків, тому можливість використання такої схеми обмежена.[5, с. 79]

Форми міжнародної  торговлі за специфікої регулювання

Специфіка взаємовідносин В основу систематизації форм міжнародної торгівлі за критерієм  специфіки регулювання покладено  наявність відповідних міждержавних і багатосторонніх угод, які визначають тип торговельного режиму данної країни з кожною окремою країною  партнером. За цим критерієм виокремлюється звичайна торгівля, торгівля за режимом найбільшого сприйняття, периферійна, прикордонна та дискримінаційна торгівля. Форми міжнародної торговлі за специфікої регулювання є віддзеркаленням державно-політичного підходу уряду певної країни  до торгівельно-економічних відносин з іншими країнами.[14, с. 98]

       Звичайна торгівля і відповідний торговельний режим виникають в умовах відсутності торговельних, торгово-економічних угод і домовленостей між країнами. За умов звичайної торгівлі застосовуються і жорсткіші інструменти регулювання товарних потоків – кількісні обмеження, адміністративні формальності, звичайна система оподаткування імпортних товарів тощо.

       Торгівля за режимом найбільшого сприяння передбачає, що держави які домовляються на взаємній основі надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита і митних зборів. А також інших правил і механізмів здійснення зовнішньоторговельних операцій. Режим найбільшог сприяння є одним із головних принципів діяльності країн, що приїдналися до ГАТТ – Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. При цьому особи, фірми і організації країн – членів ГАТТ користуються митними податковими та всіма іншими привілеями, я кі мають у країні партнера фізичні та юридичні особи третьої країни.[14, с. 98]

      Переференційна торгівля передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку піль у торговельному режимі.

    Подібні торговельні преференції застосовуються у всіх сферах торговельного та економічного регулювання. Преференції надаються на підставі участі в митних та економічних союзах, міжнародних організаціях, у результаті багатосторонніх домовленостей та угод.

Особливу групу утворюють преференції, які застосовуються відносно країн, що розвиваються. Такі преференції  надаються  найрозвинутішим країнам  в односторонньомі порядку, але  рішення щодо їх застосування розробляються  на багатостороннії основі. Так, в  ЄС існує загальна система преференцій  як сукупність митно тарифних пільг, що надаються державами ЄС країнам, що розвиваються. Ці пільги переважно  стосуються готових виробів і  напівфабрикатів.

Дискримінаційна торгівля виникає у результаті застосування в торговельно-економічних відносинах жорстких обмежувальних заходів (ембарго, торговельний бойкот, торговельна блокада) або інших інструментів, що дискримінують права торговельного партнера. Дискримінація у зовнішній торгівлі є відходом від принципу однакового режиму для всіх торговельних партнерів — принципу недискримінації. Згідно з цим принципом, прийнятим ООН та ГАТТ-СОТ, жодна з країн не може бути дискримінована в процесі міжнародної торгівлі та інших форм міжнародних економічних відносин. Однак на практиці дискримінація у зовнішній торгівлі зустрічається доволі часто, а застосування таких заходів, як ембарго, бойкот і блокада, дозволяється ООН як метод торговельно-політичного тиску на країну, що порушує норми міжнародного права. [14, с. 95]

 

Форми міжнародної торгівлі за специфікою взаємодії суб'єктів

Найпоширенішою серед цих форм міжнародної торгівлі є традиційна (проста) торгівля, тобто «вільний» експорт та імпорт товарів і послуг, який не зумовлений коопераційними зв'язками та зобов'язаннями щодо збалансованого обміну товарів. Така торгівля регулюється Конвенцією ООН щодо Договорів міжнародної купівлі-продажу товарів, відомою під назвою Віденська конвенція. При традиційній торгівлі в обов'язки продавця (експортера) входить: поставити товар, передати документи стосовно нього та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та чинної Конвенції, а в обов'язки покупця (імпортера) — сплатити ціну за товар та прийняти поставку товару відповідно до вимог договору та чинної Конвенції. Отже, крім зазначених, ані в експортера, ані в імпортера не виникає інших зобов'язань. А це означає, що після виконання угоди експортер має право, якщо це доцільно, змінити споживача (знайти іншого імпортера), не відступаючи при цьому від жодних зобов'язань. Аналогічно й імпортер має право вибору постачальника, заміни експортера без юридичних наслідків.[11, с. 375]