Islam and international terrorism

Стадія реалізації –  «мархалят ат тан-фіз» - коли пропаганда джихаду за віру переходить до фази «джихаду без поступок та поблажливостей».

У той же час, організації  ваххабітського спрямування, такі як «Брати мусульмани», «Хамас», «Хезб-ут-Тахрір»  для досягнення своїх цілей виділяють  ряд етапів розповсюдження ваххабітської  ідеології в інших країнах:

• перший – впровадження в суспільстві ідей ваххабізму шляхом навчання молоді, надання гуманітарної допомоги, будівництва мечетей, медресе інших культових споруд;
• другий – підбір та збільшення чисельності прихильників в мусульманських громадах;
• третій – впровадження ваххабітів на керівні пости в мечетях та медресе;
• четвертий – після формування сильної фінансової та кадрової бази вони заявляють про себе як про політичну силу.
• п’ятий – організація масових безпорядків, проведення терористичних актів, захоплення влади.

Діяльність таких організацій як «Брати Мусульмани», «ХАМАС» тощо. є широко відомою в світі. До того ж після ознайомлення з їх програмними настановами можна чітко уявити масштаби та рівень загрози, що містить в собі їх діяльність. Як вже зазначалося, ці організації поширюють ваххабтську ідеологію тп старанно працюють над реалізацією своїх цілей. Схема їх діяльності досить проста (всього п’ять стадій, що зазначені вище) та й досить ефективна (прикладів «гарячих точок» чимало).

Після розпаду СРСР на території колишніх Республік, в тому числі Україну, адже на її території проживає велика кількість мусульман, направилась велика кількість місіонерів, проповідників ваххабітської течії ісламу для яких відкрилися чималі можливості для збільшення кількості своїх послідовників та реалізації своїх ідей.

На сьогоднішній день на території України діє кілька духовних центрів (ДУМУ, ДУМК, ДЦМГУ), що об’єднують мусульманські громади, два ісламських університети (у Києві  та Донецьку), існують окремі незалежні  громади, чисельні недільні школи, діє дві Партії мусульман України, функціонує міжобласна громадська асоціація «Арраїд».

Розглянемо деякі з  них з точки зору проявів екстремізму (фундаменталізму) ваххабітського спрямування  та діяльності певних організацій про  які йшлося вище.

Нині в АРК діють такі установи, як «Всесвітня ісламська Ліга», «Саар-Фаундейшн», циркулює пропагандистська література з емблемою «WАМУ». Всі ці організації фінансуються Саудівською Аравією, активно співробітничають з мусульманськими громадами та культурними центрами України, надають їм широку фінансову та матеріальну допомогу, створюють нові мусульманські організації.

Як вже йшлося, погляди  прихильників ваххабізму та інших течій  ісламу досить суттєво розрізняються. Але це не заважає Саудівській  Аравії поширювати свої погляди, Відкриваючи ті чи інші релігійні установи королівство відкриває безкоштовні школи, проводить лекції з основ ісламу, де викладачами є випускники Мекки. Зазвичай на цих заняттях більшу увагу приділяється молоді, яка не має належної освіти та отримує духовну освіту вперше. Найбільш обдарованих учнів нагороджують стипендіями («Всесвітня ісламська Ліга» призначила 981 стипендію для мусульман, які проживають за кордоном), відправляють на навчання до Саудівської Аравії. Таким чином підготовлюється мусульманська громада, що цілком зорієнтована на ідеї ваххабізму. Ця схема підготовки кадрів простежується як в Україні так і в інших республіках колишнього СРСР, де більшість мусульманського населення, з відомих причин, не має мінімальних знань з ісламу і, отже, з радістю зустрічає ваххабітських місіонерів, які швидко набирають авторитет, особливо серед молоді, яка цілком знаходячись під їх впливом, не бере до уваги не відповідності та суперечливості деяких моментів їх догматики істинному ісламу.

«Всесвітня ісламська Ліга» окрім розповсюдження ісламу займається збором інформації щодо ситуації в мусульманському середовищі. Так, нею підтримуються активні контакти з керівництвом ДУМК та Меджлісу, через яких до Саудівської Аравії постійно надходить вичерпна інформація про кримськотатарський національний рух, а також про соціально-політичну обстановку в Криму. Загалом вся діяльність організацій ваххабітського спрямування проходить згідно тої схеми, про яку йшлося вище. Так, до розповсюдження ісламу в Україні активно задіяні студенти-вихідці з арабських країн. Вони проводять заняття з арабської мови, лекції з основ ісламу, вчать читати Коран, розповсюджують книги, а також аудіо та відеоматеріали ваххабітського спрямування, що надходять переважно з Саудівської Аравії[5].

На даний час, в Україні зафіксована діяльність установ, пов’язаних з деякими терористичними організаціями (“Брати Мусульмани”, “Хамас”, “Хезб-ут-Тахрір” та ін.), які стоять на платформах “ваххабізму”. Активізувала свою діяльність міжобласна асоціація іностудентів «АРРАЇД», члени якої сповідують ваххабістський напрям ісламу. Під егідою “АРРАЇДу” в різних містах України створено та діють такі організації, як: «Аль-Манар» - Харків, «Аль-Фаджр» - Запоріжжя, «Аль-Нур» - Київ, «Аль-Масар» - Одеса, «Ансар Фаундейшн» та інші, в таких містах, як Дніпропетровськ, Луганськ, Полтава.

Ісламські терористичні угруповання дуже широко контактують  між собою. Це зумовлено тим, що в  них є два загальних вороги: західний спосіб життя й Ізраїль  як держава невірних, що окупувала  священні землі ісламу. Ще в них загальна ідеологія ісламського фундаменталізму. Вони володіють також досить потужною фінансовою базою за рахунок коштів радикальних ісламських організацій у багатьох мусульманських країнах.

Причинами активізації  терористичної діяльності в країнах зони розповсюдження ісламу згідно досліджень одного з українськи вчених можуть бути такі групи причин.

Перша група причин пов'язана  з неприйняттям певними шарами суспільства  західної моделі політичної системи. Як альтернатива висувається модель ісламської форми правління. Але оскільки в суспільстві відсутні демократичні механізми, а апарат придушення сильний, вибирається метод терору.

Друга група причин має  палестинські корені походження. Військові  спроби з боку низки мусульманських країн, що провалилися, стерти Ізраїль з лиця землі привели до заміни дій регулярних частин мусульманських країн діями спеціальних підрозділів, оформлених у ряді випадків в світські або ісламські екстремістські організації і фронти, або виразилися в системній військово-фінансовій підтримці релігійних угрупувань, орієнтованих на терор відносно Ізраїлю.

Третя група причин, що привели до появи релігійних екстремістських  організацій, що практикують терор, пов'язана з вторгненням Радянського  Союзу до Афганістану в 1980-е роки і методами дій радянських військ і їх місцевих союзників в такому суспільстві, як афганське.

Четверта група причин активізації і хронічного характеру терористичної діяльності ісламських екстремістських організацій представлена неврегульованими постколоніальними територіальними конфліктами і регіональною напруженістю, збільшеною у зв'язку з поступовим зменшенням ролі ООН в питаннях міжнародного миру і безпеки і затвердженням однополярної системи в міжнародних відносинах.

РОЗДІЛ 3. БОРОТЬБА ІЗ СУЧАСНИМ  ІСЛАМСЬКИМ ТЕРОРИЗМОМ

Протягом останніх років безпосередньо  в місцях проведення спецоперацій по боротьбі з міжнародним тероризмом в Іраку й Афганістані кількість  вчинених терористичних актів становить  від 35 до 40 відсотків від загальної  кількість скоєних, маючи позитивну динамік до зниження.

Таблиця 3.1

Статистика вчинення терористичних  актів у світі 

Аналіз даних вищеназваної таблиці дає підстави зробити наступні висновки.

Протягом 2005-2010 років кількість  терористичних актів у світі  має позитивну динаміку до їх зменшення. Кваліфіковані види терористичних  актів становлять близько третини  від загальної кількості вчинених.

За вказаний період унаслідок більшості  вчинених терористичних актів загиблих осіб немає. Разом з тим, вчинення кваліфікованих терористичних актів, що призвели до загибелі понад 10 осіб, залишається на високому рівні.

За досліджуваний час безпосередньо  в місцях проведення спецоперацій по боротьбі з міжнародним тероризмом в Іраку й Афганістані кількість вчинених терористичних актів становить майже третину від загальної кількості скоєних, маючи позитивну динаміку до зниження.

Акти тероризму створюють  серйозну загрозу міжнародному світопорядку в цілому.

Боротьбу з міжнародним  тероризмом деякі аналітики розглядають  як четверту світову війну. Ця війна  невід'ємна від глобалізації світу, оскільки за великим рахунком вона — один із проявів кризи індустріальної фази розвитку.

У цій війні змагаються навіть не країни, а глобальні проекти  майбутнього: американський, європейський, арабський, китайський, японський і  російський. Зіткнення проектів буде відбуватися здебільшого в просторах  геокультури і геоекономіки. Але  очікуються і воєнні дії, що наберуть вигляду терористичних актів, здійснюваних чужими руками, яких не шкода.

Варто звернути увагу  на те, що політики різних держав, особливо американської адміністрації, стали  підганяти під поняття «терроризм»  і «міжнародний терроризм» все, що завгодно, трактуючи їх часом дуже широко і вільно. Цілі країни стали розглядатися як розсадники міжнародного тероризму і приєднуватися до «вісі зла», що заслуговує на покарання.

Першими в цьому ряду стали Афганістан, воєнні операції проти якого почалися 7 жовтня 2001 р., і Ірак — з 20 березня 2003 р. Офіційною версією виступила проголошена адміністрацією Дж. Буша «глобальна війна з терроризмом».

Прихована суть полягає  в іншому: у регіоні вирішуються  ще два, можливо, не менш важливі завдання. По-перше, конфлікти в Афганістані й Іраку тісно пов'язані з остаточною ліквідацією спадщини «холодної війни» і утвердженням нової розстановки сил у постбіполярному світі.

Боротьба з тероризмом є при цьому виправданням цілей  встановлення політичного контролю над регіоном (раніше на домінування в Афганістані та Іраку претендував СРСР: у першому випадку він вів там відкриту війну, у другому підтримував зброєю і військовими фахівцями у війні з Іраном). По-друге, воєнні операції у згаданих країнах і наступне постконфліктне врегулювання (оскільки після офіційно оголошеного закінчення воєн збройні зіткнення не припинялися і втрати перевершували за чисельністю ті, що приходилися на попередній період) включають завдання знищення терористичних структур. Це завдання виступає одночасно і як завдання забезпечення власної безпеки Сполучених Штатів.

Оголошена США глобальна  антитерористична війна, складовими якої є охарактеризовані дії в Афганістані  та Іраку, може розглядатися як спроба здійснення високотехнологічних планів зміни ззовні режимів на територіях, звідки виходить реальна чи віртуальна терористична загроза, а також створення там «нової державності». Причому ставка робилася на використанні могутності збройних сил, що багаторазово перевершували потенціал супротивників. Однак, як показав досвід, спроможність регулярних армій боротися з іррегулярними терористичними об'єднаннями є дуже обмеженою. До того ж, саме використання військової сили може сприяти розвиткові тероризму. Тобто застосовувані нині Сполученими Штатами і їхніми союзниками антитерористичні «армійські» методи, навряд чи сприяють вирішенню самої проблеми тероризму.

Протидія подібним загрозам більш ефективна на основі міжнародного співробітництва. Одним з перших кроків у його організації стало  затвердження Асамблеєю Ліги Націй у 1937 р. проекту Міжнародної конвенції із запобігання і покарання актів тероризму.

Ця конвенція не була ратифікована і не набрала сили. Спроби створення системи міжнародного антитерористичного співробітництва  спецслужб орієнтовані на придушення терактів. Однак вони залишають осторонь головну проблему — пошуки шляхів глобальної зміни умов, що породжують тероризм. У процесі розвитку людського суспільства політичні, соціальні, економічні, національні, територіальні, релігійні та інші протиріччя постійно наростають.

Розширюється також  соціальна база терористів. Її живлять  насамперед народи, що і в XXI ст. перебувають  у приниженому стані і сприймають сформований світопорядок як явно несправедливий.

Тому глобальна система  протистояння тероризму має бути орієнтована не стільки на пряму боротьбу з тероризмом, що може здійснюватися на більш низьких рівнях професійними формуваннями, скільки на створення принципово нових міжнародних структур. Вони повинні бути націлені на компенсацію політичного, економічного і соціального розшарування світу на тлі і під впливом глобалізації.

ВИСНОВКИ

В останні десятиліття, а особливо після терористичних  атак на Сполучені Штати 11 вересня 2001 року, тероризм все частіше пов'язується з мусульманською громадою. На сьогодні міжнародний тероризм набуває абсолютно особливого релігійного підтексту.

При цьому можна спробувати визначити цю форму тероризму, як послідовність гучних актів насильства, для яких цілеспрямовано вибираються  невійськові об'єкти. З тим, щоб створити у населення атмосферу страху і невпевненості у своїй безпеці і одночасно впливати на осіб, котрі є відповідальними за зміну процесів прийняття рішень. А також одночасно задовольнити політичні, економічні і кримінальні цілі, котрі були намічені раніше.