Історія виникнення та становлення фотографії

Перший тип зображення – таке, що перераховує. На цих світлинах представлені різні об'єкти, які досить складно об'єднати в єдине ціле, оскільки зв'язок між ними часто не прослідковується. Це можуть бути окремі предмети, що нагадують несумісні один з одним деталі з різних конструкторів. При сприйманні таких фоторобіт, виникає відчуття, що автор не знає, на чому зосередити свою увагу, і втрачає інтерес до всього. 
Другий тип – емфатичне зображення. Його основні відмінні риси – внутрішня експресія. Це фотомитець, що належить до психологічного типу особи, визначеного Карлом Юнгом, як екстраверт, що відчуває, прагне передати глядачеві світ своїх відчуттів і вражень. Він незадоволений об'єктом і шукає для нього своєрідну обгортку в гаммі відчуттів. Проте, такі люди дуже глибокі реалісти, які знаходяться у владі своїх відчуттів незалежно від того, чи викликаються вони певним випадковими подіями, чи є джерелом окремих вчинків.

Дуже близький до попереднього третій тип – декоративне зображення. Фотографія, створена чуттєвим екстравертом, багата різними узорами, орнаментами, прикрасами і частіше всього підпорядкована ефектній грі кольору. Правильне і тонке відчуття того, як передати кольором емоції, може виникнути лише якщо їх вираженню ніщо не заважає. Відомо, що головний ворог відчуттів – мислення. Проте, це не означає, що автори світлин даного типу зовсім не роздумують. У них, як правило виникає дуже багато ідей, але вони ніколи не виражають їх у чистому вигляді, а підкорюються своїм відчуттям. Дуже точно виражають психологію такої людини наступні слова: «Як я можу розповідати про те, чого я не відчуваю?».

Для дуже активних людей  характерне ритмічне зображення (четвертий  тип). Об'єкти на їх знімках наповнені  рухом, вони біжать, летять, їдуть. Інтуїтивний екстраверт завжди квапиться опинитися там, де тільки що з'явилося або от-от з'явиться щось нове. Він завжди зайнятий пошуком нових можливостей, а стабільність його пригноблює. Така людина дуже енергійна, часто із надзвичайним ентузіазмом опановує нові об'єкти і ситуації, ловить їх практично на льоту і відразу ж без жалю залишає їх прямуючи далі. 
П'ятий тип – органічний. В даному випадку, художника в першу чергу цікавлять природні форми: дерева, людина, тварини. Автор знаходиться під сильним впливом ідей. Він завжди слідкує за ними. Проте його поведінка є часто незрозумілою для оточуючих. Це, мабуть, і є найвагомішою причиною звернення розумового інтроверта до природи. Творчість його глибоко суб'єктивна, а факти розставлені в порядку, якого вимагає ідея твору.

Серед інтровертних типів Карл Юнг виділив гаптичний тип відтворення дійсності (шостий). На таких фотографіях передані будь-які внутрішні відчуття, емоції і стани, наприклад: «болить вухо», «собака радіє», «дитя вважає» і так далі. Невідомо, що в наступний момент вразить художника. Він з легкістю знаходить об'єкт для своїх відчуттів. 
Для творчих людей, поглинених вивченням самих себе, характерний сьомий тип – імажинарний. На їх знімках представлені реальні об'єкти, які наділені вигаданими межами – так зване віддалене від об'єкту відчуття. Фотографи з імажинарним сприйняттям дійсності зустрічаються вкрай рідко, оскільки по-перше, чуттєвість таких людей в основному не виходить назовні, а по-друге, втілити вигадку в реальному образі за допомогою фотоапарата дуже складно. Фотографія – не живопис, адже вона передає більш-менш точне зображення.

Останній, восьмий, тип зображень, виділений Юнгом, називається структурним. Головна увагу фотографа –  інтуїтивного інтроверта – напрямлена на передачу структури цілого. Це може бути абстрактна фігура, що складається  з безлічі деталей, або складне ціле, наприклад майдан міста. Незалежно від способу викладу, всі деталі на знімку пов’язані в єдине ціле. Перед нами вимальовувався, з одного боку, образ містичного мрійника і провидця, а з іншого – художника і дивака.

 

Запитання для самоперевірки:

1. Перечисліть та поясніть  основні джерела походження жанрів  фотожурналістики.

2. Які ви знаєте поділи фотографії на жанри? Який імпонує вам найбільше (аргументуйте). 

3. Назвіть основні компоненти фотосвітлин.

4. Як проявляється маніпуляція фотографією?

5. Використання яких образотворчих  засобів у фотомистецтві ви  знаєте?

6. У чому полягає специфіка  методики роботи в різних жанрах?

7. Перечисліть та поясніть  види фотографування з точки  зору психології.

 

Рекомендована література до теми:

1. Коулман А. Документальная  фотография, фотожурналистика и  пресс-фотография сегодня. – 2003 // www.photographer.ru.

2. Нери Г. Лекции по  фотожурналистике. Фотожурналистика  сегодня – 2003 // www.photographer.ru.

3. Пуськов В.В. Краткий  фотографический справочник М.: Искусство, 1953. – 148с.

4. Черняков Б. І. Винайдення  і впровадження технологій фотографічного  ілюстрування періодики // Вісн. Київ. ун-ту імені Тараса Шевченка. Сер.: Журналістика. – К., 1997. - Вип. 4. – С. 201-219.

5. Черняков Б. І. Зародження  зображальної журналістики в  Україні: Ілюстрування альманахів та книг 30-50х pp. XIX ст. // Вісн. Київ. ун-ту імені Тараса Шевченка. Сер.: Журналістика. – К., 1998. - Вип. 6. – С. 8-16.

6. Шевченко В. Е. Роль  інтерпретації інформації графічними  засобами в періодичних виданнях // Культура народов Причерноморья. – 2004. - № 49. – Том 2. – С. 98-100.

 

 

 

 

 

ТЕМА 5. Інформаційні жанри  фотожурналістики

Ø Види інформаційних жанрів

Ø Методи роботи з судовою фотографією

Ø Специфіка роботи в сфері фоторепортажу

Ø Образотворче вирішення знімка фоторепортажу

Ø Видатні фотрепортери

 

Сучасні дослідники та науковці до інформаційних жанрів фотожурналістики  відносять: фотоінформацію (новинна фотографія), фотоілюстрацію, судове фото,  фоторепортаж та документальну фотографію. 

В основі фотоінформації лежить одиничний факт, повідомлення про  який, покликане лише показати глядачу  і читачу, де, коли, і з якими  першими наслідками він трапився. Фотоінформація – найбільш оперативна форма відображення позитивних і негативних сторін дійсності. Це та форма її фіксації, яка раніше інших відокремилась в особливий жанр фотожурналістики. Новинна фотографія – це щоденна зйомка поточних подій, не важливо – місцевого чи міжнародного масштабу. Матеріали, що відносяться до міжнародних подій, поставляють на світовий ринок такі агентства, як Reuters, АР та AFP, а локальні новини – прерогатива дрібніших і спеціалізованих агентств, вільних фотографів (freelance). Багато відомих сьогодні фотографів починали свою кар'єру саме з новинної фотографії. Робота з новинами – прекрасна школа для фотожурналіста. Щоденна необхідність знімати різні сюжети – від кримінальних подій і політичних заходів до подій світового масштабу – дає фотографу прекрасну можливість проявити швидкість реакції в побудові композиції, а це уміння навряд розвинеться у того, хто ніколи не працював з новинами.

Фотоілюстрація – вторинний  по відношенню до тексту візуальний жанр відображення дійсності, що дає її зоровий  образ на момент здійснення вербальної комунікативної дії. Вона, зазвичай, не несе додаткової інформації, а є  просто підтвердженням написаного у статті. Такі фото часто використовують для спрощення інформаційної насиченості журналістського матеріалу, а також полегшення візуального сприйняття всієї шпальти. 

Судова фотографія – метод  кримінал-лістичної техніки, що є  системою наукових положень, а також  рекомендацій щодо застосування технічних  засобів і методів зйомки з  метою розслідування.

Завдання судової фотографії:

§ забезпечувати технічними засобами та практичними прийомами виявлення, фіксації та дослідження матеріальних джерел доказової інформації;

§ здійснювати об'єктивну фіксацію слідчих дій та їх результатів;

§ удосконалювати наявні та розробляти нові технічні засоби збирання, фіксації та дослідження інформації;

§ забезпечувати принцип наочності та доказовості. 

Суб'єкти застосування судової  фотографії:

§ слідчий у процесі розкриття та розслідування злочинів;

§ оперативний працівник під час виконання роботи;

§ експерт під час здійснення експертизи та участі у слідчих діях як спеціаліст;

§ представники громадських організацій та окремі особи, які беруть участь в охороні громадського порядку та безпеки.

Судову фотографію прийнято поділяти на відображувальну (за С. Потаповим) і дослідну. Методи відображувальної судової фотографії призначені для відображення матеріальних об'єктів і їх ознак, що сприймаються неозброєним оком, а судово-дослідна фотографія дає змогу виявляти ознаки, які у звичайних умовах побачити неможливо. 
Відображувальну судову фотографію називають судово-оперативною, або польовою (за Р. Бєлкіним), бо слідчий, орган чи спеціаліст застосовують її у розслідуванні злочину для фіксації слідчих і оперативних дій та їх результатів.

Судово-оперативна (відображувальна) фотографія – вид судової фотографії, що є системою прийомів застосування фототехнічних засобів і методів фотографічної фіксації об'єктів.

Як правило, журналіст застосовує відкриті методи та способи використання криміналістичної техніки згідно з нормами кримінально-процесуального закону, а орган дізнання застосовує криміналістичну і спеціальну техніку переважно таємним способом( фото- та кінозйомка, звуко- та відеозапис). Останнє не суперечить принципам законності та етичності. 

До методів судово-оперативної  фотографії належать: панорамний, вимірювальний, широкомасштабний, сигналетичний, репродукційний, макроскопічний і стереоскопічний. 

Панорамний метод –  прийом фотографування довгих об'єктів  частинами шляхом переміщення фотоапарата  паралельно об'єкту. Такий метод  називають лінійною панорамою. Якщо об'єкт високий, застосовують метод  вертикальної панорами. Панорамну зйомку можна виконати з однієї точки, повертаючи фотоапарат навкруги. Такий прийом називають круговою панорамою. Окремі знімки склеюють у спільних точках. Одержана панорама може складатися з трьох і більше фотознімків. Довгі об'єкти можна фотографувати звичайним способом за допомогою ширококутної оптики. Для панорамної зйомки потрібні спеціальні фотокамери.

Суть вимірювального методу полягає у фотографуванні об'єкта (слідів, документів, знарядь злому) разом з розташованим поруч масштабом (масштабною лінійкою), що дає змогу за одержаним знімком визначити справжні розміри об'єкта порівнянням його з одиницею масштабу. Цей метод називають також масштабним, а процес — масштабною зйомкою. Для здійснення масштабної зйомки необхідно так розмістити фотоапарат, щоб його оптична вісь була перпендикулярна до площини розташування об'єкта. Цей спосіб, як доказовий метод, використовують при журналістських розслідуваннях.

Широкомасштабний метод  застосовують переважно для детальної  зйомки, фіксації документів, зброї  та знаряддя чи слідів злому

Стереоскопічний вимірювальний  фотографічний метод є класичним. Суть його полягає в одержанні  стереопари знімків і їх математичній обробці для визначення справжніх  розмірів. Цей метод широко застосовують у геодезії, космонавтиці, військовій справі та в інших сферах, коли необхідно швидко і точно визначити відстань. 
У 70-х роках XX ст. стереоскопічний метод було впроваджено у журналістську практику для зйомки місць дорожньо-транспортних пригод за допомогою пересувної установки, змонтованої на шасі автомобіля УАЗ. У салоні автомобіля на штативі було встановлено стерео фотокамеру. 

Суть репродукційного  методу зйомки полягає у застосуванні фотографічних засобів та прийомів для репродукції плоских об'єктів, переважно документів. У цьому  разі застосовують звичайний фотоапарат, штатив, подовжувальні кільця, тросик або спеціальні пристрої. 

Репродукцію штрихового документа  можна виконати без фотоапарата  контактним (якщо текст розміщений тільки з одного боку) або рефлексним методом із використанням висококонтрастного фотопаперу. Для цього на документ слід покласти аркуш фотопаперу, притиснути його прозорим склом і здійснити  експонування (засвічування); потім  проявити папір і одержати негатив. З негативу контактним методом друкують позитиви. Нині цей метод практично не застосовують, бо за допомогою сучасної ксерокопіювальної техніки можна швидко і якісно отримувати копії будь-яких документів. 

Суть сигналетичного методу полягає у фотографуванні живих  осіб з дотриманням певних правил. Сигналетичну зйомку інколи називають пізнавальною. Людину фотографують з відстані 1 м. по черзі у фас і правий профіль. Роздруковують знімок в масштабі 1/7 натуральної величини. Зазвичай цей метод використовують правоохоронні органи.

Оглядову зйомку здійснюють для фіксування безпосереднього  місця події ізольовано від навколишньої обстановки. Точку зйомки вибирають  так, щоб у кадрі було зображення виключно об'єкта (наприклад, клініки, про яку іде розслідування). Оглядових знімків виготовляють кілька, фотографуючи місце події з різних боків.

Вузлова зйомка фіксує окремі частини (вузли) місця події. Її  рекомендується виконувати масштабним способом. 

Детальну зйомку виконують  для фіксування окремих предметів  або їх ознак великим планом і  обов'язково масштабним способом. Мікрооб'єкти та мікрочастинки (наприклад, волокна, порошинки, частки наркотичної сировини) фотографують великомасштабним, або  макроскопічним, методом. Якщо об'єкт  розміщується у важкодоступному  місці (наприклад, на висоті), застосовують телеоб'єктиви.