Абревіація у ЗМІ: проблеми внормованості

Кодифікація абревіатур - складний процес, на який постійно впливає мовна політика і свідоме втручання суспільства. Вживання абревіатур в українській мові підлягає певним нормам як у загальнолітературній мові, так і в окремих термінологічних системах. Словотвір складноскорочених слів, буквених, буквено-звукових і звукових абревіатур також має свої закономірності.

Більшість скорочених основ стандартизувалися в мові: своєю стійкістю, смисловим наповненням, зрозумілістю, і функціями вони не відрізняються від звичайних продуктивних морфем української мови. Особливістю абревіатур є те, що вони виникають услід за повним найменуванням. Усі абревіатури творяться усіченням основ і цим відрізняються від власне скорочених слів.

У сучасній українській мові існують два види скорочень:

1. Графічні (графеми);
2. Лексичні (скорочені слова).

Графічні скорочення по суті не є мовним (словотворчим) явищем. Ці скорочення виконують роль умовних символів чи знаків відповідних їм повних слів або словосполучень, не мають основних ознак слів (насамперед власного фонетичного звучання) і вживаються тільки в писемній формі з метою економії місця і часу. Наприклад: стор. - сторінка,ст. - станція, ім. - імені, і т. д. - і так далі, і т. ін. - і таке інше.                                                                                       а    а а а           Графічні скорочення - явище дуже давнє і зустрічається в писемних памятках ще стародавніх народів - євреїв, греків, римлян. Такі скорочення знаходимо і в старословянській мові, а також у давньоруській та староукраїнській мовах. На відміну від графічних скорочень, скорочені слова мають основні ознаки слів (власне фонетичне звучання, лексичне значення, граматичне оформлення), самостійно функціонують в усній і писемній мові та входять до словникового складу мови. Наприклад, спец - спеціаліст, зав - завідувач. [27]                                                                                                              а              а          Абревіатури - слова моносемічні. Вони, як правило, належать до нейтральної лексики і не вживаються у переносному значенні. У цьому абревіатури подібні до термінів. Та бувають випадки, коли вони з різних стилістичних причин переосмислюються, набувають іншого значення, емоційно забарвлюються. Таке явище здебільшого спостерігається в художній літературі (особливо яскраво емоційне забарвлення проявляється у відабревіатурних словах). Загальновизнано, що лексика є найбільшим динамічним компонентом мовної системи. У словнику будь-якої мови знаходять своє безпосереднє відображення будь-які зміни, що відбуваються в багатогранному житті суспільства. Інколи назви такі багатослівні, що без скорочення ними користуватися було б дуже незручно. Внаслідок абревіації утворюються слова, яким властиві специфічні фонетичні, акцентологічні, граматичні та стилістичні особливості.                                                                                                                а         Абревіатури як порівняно новий структурний тип слів активно вживаються в різних стилях мови. Абревіатурний спосіб словотвору є нормативним для офіційних, наукових, популярних, інформаційних, виробничих (технічних) довідкових повідомлень та, частково, публіцистичних (письмових) і навчальних повідомлень. У повідомленнях радіо й телебачення абревіатури, крім часто вживаних, абревіатури слід подавати лише в розгорнутому вигляді.  

1.2. Класифікація  абревіатур       

Як і кожний клас лексичних одиниць, абревіатури можна покласифікувати за певними ознаками. За характером будови абревіатури поділяються на прості та складені. Проста абревіатура є еквівалентом одного словосполучення (простого або складного): ВРУ - Верховна Рада України, ДСТУ - Державний стандарт України, ЗМІ - засоби масової інформації. Складена - еквівалент кількох словосполучень і тому поділяється на прості абревіатури, які функціонують самостійно: ТК СНТТ - Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології, УВКБ ООН - Управління Верховного комісара з питань біженців ООН.

Розрізняють двa ocнoвниx види скорочених слів: лексичні скорочення (aбpeвіaтypи) – складноскорочені cлoвa, утворені шляхом часткового видалення складових їх листа або від чacтин cлів (CHГ, Cпeцнaз) і гpaфічні скорочення, які застосовують на письмі для позначення слів (м., смт, кв., буд.). Лексичні скорочення (aбpeвіaтypи) фyнкціoнyють як caмocтійні cлoвa. Гpaфічні не є словами, застосовуються тільки на письмі, розшифровуються і читаються повністю. Графічні скорочення (крім стандартних скорочень значень метричних мір: м - метр, мм - міліметр, см - сантиметр) пишуться з крапками на місці скорочення. Зберігається написання великих та малих літер, дефісів, наприклад: півн.-сх. (північно-східний), Півн.-Крим. канал (Північно-Кримський канал). Не скорочуються слова на голосну, якщо вона не початкова в слові, і та ь. Наприклад: український може бути скорочене укр., україн., українськ. При збігу двох однакових приголосних скорочення виконується після першого приголосного: жін. робота; відмін. навчання. За збігом двох і більше різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного: мід., мідн. (мідний); висот., висоти, (висотний). Існує список, в якому зазначені найпоширеніші загальноприйняті скорочення. (Додаток А)

Також абревіатури поділяються на відмінювані й невідмінювані. Згідно з українським правописом, скорочення від загальних назв, які вимовляються як звичайні слова (без вставних звуків), переважно відмінюються: РАЦС (до РАЦСу), НЕП(під час НЕПу). Так само відмінюються ініціальні скорочення типу ВАК, а їхні закінчення, що пишуться з малої літери, приєднуються до останньої літери абревіатури без будь-якого знака (апострофа, коми): з ВАКу, ВАКом, ТЮГу, ТЮГом. а  

Абревіатури в українській мові класифікують, як правило, за трьома ознаками: за характером будови, залежно від їхньої структури та вимови і за походженням. Серед складноскорочених слів питома вага належить ініціальним, зокрема буквеним, абревіатурам.          

 Варто  відзначити, що єдиної класифікації  абревіатур в лінгвістиці не  існує. Кожен дослідник прагне  ускладнити, збільшити як кількісно, ​​так і якісно структурно - класифікаційну схему абревіатур, включити до неї графічні скорочення.

Pозрізняють декілька типів лексичних скорочень (абревіaтyp):

• абревіатури ініціального типу, утворені з початкових літер кожного слова у складі словосполучення: SDF - sans domicile fixe;
• абревіатури складові, утворені з поєднання початкових частин слів, наприклад: OULIPO - L 'ouvroir de litt érature potentielle;
• абревіатури змішаного типу, що складаються як з початкових частин слів, так і з початкових звуків: соцзабез, КамАЗ;
• абревіатури, що складаються з поєднання початкової частини слова з цілим словом: запчастини, ощадбанк;
• абревіатури, що складаються з поєднання початкової частини слова з формою непрямого відмінка іменника: завкафедрою;
• тeлecкoпічні cкорочення утворені від початку і кінця складових cлів: armatal (armature + metal).

У свою чергу ініціальні абревіатури з точки зору вимови діляться на три види: літерні, звукові, буквено-звукові (змішані) та  буквено-цифрові або звукоцифрові абревіатури. [9]

Літерні абревіатури - ті, що складаються з назв початкових літер слів, які входять у вихідне словосполучення: КДПІ - Київський державний педагогічний інститут, СНД - Співдружність незалежних держав, СБУ - Служба безпеки України, ТСН - Телевізійна служба новин, ТзОВ - Товариство з обмеженою відповідальністю, ВР - Верховна Рада, ЛНУ - Львівський національний університет, МЗС - Міністерство закордонних справ, ЄС - Європейський Союз. Тільки за назвою букв в алфавіті вимовляються ініціальні абревіатури, у складі яких немає букв на позначення голосних: ВВП - внутрішній валовий продукт, ФСБ - Федеральна служба безпеки, БНСП - Блок національно-патріотичних сил України. За назвами букв вимовляються також абревіатури з двох букв: АО - автономна область, ВС - Верховний суд, СП - спільне підприємство, ТБ - телебачення, ЦО - цивільна оборона. 

Звукові абревіатури - ті, що складаються з початкових звуків слів вихідного словосполучення. Ці абревіатури читаються як одне звичайне слово: УНІАН - Українське національне інформаційне агентство новин, ЄШКО - Європейська школа кореспондентської освіти, ЗУНР - Західноукраїнська Народна Республіка, СНІД - синдром набутого імунного дефіциту, ЧАЕС - Чорнобильська атомна електрична станція. Звуковими частіше бувають ті ініціальні абревіатури, які зручно вимовляються. Така зручність виникає тоді, коли в слові-абревіатурі, крім букв на позначення приголосних звуків, є також букви на позначення голосних. Поєднуючись з голосним, приголосні утворюють склади, а із складів формується слово. Односкладові слова-абревіатури звичайно починаються одним, рідше двома приголосними: НАН - Національна академія наук, ВАТ - відкрите акціонерне товариство, США - Сполучені Штати Америки. Двоскладові (і більше) скорочені слова-звукові абревіатури можуть починатися і з голосного, і з приголосного: ВІА - вокально-інструментальний ансамбль, ДАІ - Державна автомобільна інспекція, АСУ - автоматизована система управління, ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров`я.

Буквено-звукові абревіатури складаються як з назв початкових букв, так і з початкових звуків слів, що входять у вихідне словосполучення. Наприклад: РЄАП - Рада євроатлантичного партнерства .

Буквено-цифрові або звукоцифрові абревіатури - це здебільшого назви різних марок і моделей механізмів, машин: ТУ-134, АН-10, ЛАЗ-695.

Перераховуючи типи абревіатур не можна не порушити такі лінгвістичні явища, як апокопа і афереза.

Апокопа (грец. apokope — відсікання) — явище відпадання одного або кількох звуків у кінці слова, наприклад «мо» замість «може». Також утворення нових слів шляхом скорочення. Внаслідок апокопи в українській мові виникли форми дієслова теперішнього часу.

Афереза (грец. apheresa — букв.: позбавлення) — утинання певних звуків у слові задля уникнення збігу їх та дотримання вимог віршової метроструктури.

Апокопа та афереза - це феномени, які полягають в опущенні частини слова. Якщо опускається один або декілька складів в кінці, то мова йде про апокопа, коли ж опускається початкова частина слова, це афереза.

Ще один спосіб словотворення, що відноситься до абревіації є акронімізація. Це процес утворення таких скорочених одиниць, які або мають фонетико-графічну форму слова, а відтак читаються як слова, або поступово її отримують. Окрім того, до акронімізації можна віднести утворення будь-якого іншого виду лексичної одиниці (слова), яка набуває рис акроніма та функціонує в мові як акронім. До акронімів відносяться скорочені слова, утворені з початкових букв або складів називних словосполучення і співпадаючі за формою з загальнонародними словами або подібні з ними по своїй структурі. Наприклад: BOSS - biological orbiting satellite station (біологічна орбітальна станція) і boss (бос, господар).

В останні роки відстежується криза перенасичення мови ініциальними абревіатурами, незручними для вимови і важкими для запам'ятовування. Внаслідок подолання цієї кризи посилилася тенденція лексикалізації абревіатур, що призвела до появи нового способу абревіації - омоакронімії, під якою розуміється створення скорочених одиниць, що збігаються в своїй фонетичній структурі із загальновживаними словами, наприклад, сирена і СИРЕНА - система резервування на авіалініях (рос); win (виграш, перемога) і WIN (weapon interception - перехоплення ракети, англ). Акроніми СИРЕНА і WIN виступають як омоніми по відношенню до знаменних словами сирена, win. В даний час омоакронімія є найбільш розвиненою і важливою складовою абревіації. Особливо охоче вдаються до омоакроніміі при створенні спеціальних термінів, що цілком зрозуміло: велика кількість термінів складнює процес їх запам'ятовування, але "підігнані" під якесь широко відоме і всіма вживане слово, вони швидко входять в мовний ужиток, а потім закріплюються в мові. В якості моделі вибирається не тільки найбільш знайоме слово, але й таке, щоб його значення асоціювалося з внутрішньою формою, змістом цього терміна. При цьому в освіті омоакронімів тісно взаємодіють морфологічний і лексичний аспекти: перший визначає структуру омоакроніма, другий - його семантику. [2, 124-143]

Слід зазначити, що існує певна кількість прикордонних явищ між зазначеними видами скорочень і що іноді скорочення, зазнаючи певних морфологічні та фонетичні зміни, переходять з одного виду в інший.

Абревіація відносно новий спосіб словотворення, який виник на вимогу часу та сприяв економії висловлювання. Складноскорочені слова мають основні ознаки слів, функціями вони не відрізняються від продуктивних морфем української мови, а їх вживання підпорядковується загальнолітературним нормам.

РОЗДІЛ ІІ. АБРЕВІАТУРИ У МОВІ ЗМІ ТА ПРОБЛЕМИ ВНОРМОВАНОСТІ ЇХ ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ

2.1. Вживання абревіатур

Проблематику класифікації абревіатур, їх морфологічної характеристики, словотвору від абревіатурних похідних частково розглядається  як у загальних наукових працях, зокрема, в «Енциклопедії української мови», у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» та «Українському правописі», так і в окремих спеціальних дослідженнях абревіатур мовознавців К. Л. Троня, М. Г. Сердюка, Л. М. Бойченка та Н. Ф. Клименка.

Сьогодні існує низка проблем щодо розуміння й вживання абревіатур у сучасній українській мові. Проблемним у мовному середовищі є орфографічно правильне написання абревіатур. Ще одна проблема полягає в запозиченні абревіатур з інших мов, зокрема з англійської. Поки ще не вирішено, яким чином запозичати такі абревіатури: транслітерацією, транскрипцією чи в оригінальному написанні (латинським алфавітом). Також проблемною є узгоджуваність абревіатур з іншими частинами мови в текстах. Це повязано з визначенням роду абревіатури. Усе це свідчить про недостатність вивчення теми, відсутність наукових джерел, де б однозначно та повністю подавались вищезазначені проблеми, що стосуються утворення, написання, перекладу та функціонування абревіатур в сучасній українській мові. [10, 24-25]

Абревіатури як порівняно новий структурний тип слів активно вживаються в різних стилях мови. Абревіатурний спосіб словотвору є нормативним для офіційних, наукових, популярних, інформаційних, виробничих (технічних) довідкових повідомлень та, частково, публіцистичних (письмових) і навчальних повідомлень. У повідомленнях радіо й телебачення абревіатури, крім часто вживаних, абревіатури слід подавати лише в розгорнутому вигляді.

До локальних скорочень належать постійні та тимчасові абревіатури, а також скорочені прикметники. Постійні абревіатури використовують у певному виданні (особливо це типово, наприклад, для періодичних видань - газет) і які тому нема потреби пояснювати у кожному окремому повідомленні (наприклад: УНІАН - Українське національне інформаційне агентство). Тимчасові абревіатури утворюють і використовують лише в одному конкретному повідомленні. Такі локальні скорочення дозволені лише у певних видах літератури (діловому, науковому, інформаційному, виробничому, довідковому, з певними обмеженнями - в навчальному й популярному), читачі яких мають відповідний кваліфікаційний рівень. [10, 63]