Кодифікація
абревіатур - складний процес, на який постійно
впливає мовна політика і свідоме втручання
суспільства. Вживання абревіатур в українській
мові підлягає певним нормам як у загальнолітературній
мові, так і в окремих термінологічних
системах. Словотвір складноскорочених
слів, буквених, буквено-звукових і звукових
абревіатур також має свої закономірності.
Більшість скорочених основ
стандартизувалися в мові: своєю стійкістю,
смисловим наповненням, зрозумілістю,
і функціями вони не відрізняються від
звичайних продуктивних морфем української
мови. Особливістю абревіатур є те, що
вони виникають услід за повним найменуванням.
Усі абревіатури творяться усіченням
основ і цим відрізняються від власне
скорочених слів.
У сучасній українській мові
існують два види скорочень:
- Графічні (графеми);
- Лексичні (скорочені слова).
Графічні скорочення по суті
не є мовним (словотворчим) явищем. Ці скорочення
виконують роль умовних символів чи знаків
відповідних їм повних слів або словосполучень,
не мають основних ознак слів (насамперед
власного фонетичного звучання) і вживаються
тільки в писемній формі з метою економії
місця і часу. Наприклад: стор. - сторінка,ст.
- станція, ім. - імені, і т. д. - і так далі,
і т. ін. - і таке інше.
а а а а
Графічні скорочення - явище дуже давнє
і зустрічається в писемних памятках ще
стародавніх народів - євреїв, греків,
римлян. Такі скорочення знаходимо і в
старословянській мові, а також у давньоруській
та староукраїнській мовах. На відміну
від графічних скорочень, скорочені слова
мають основні ознаки слів (власне фонетичне
звучання, лексичне значення, граматичне
оформлення), самостійно функціонують
в усній і писемній мові та входять до
словникового складу мови. Наприклад,
спец - спеціаліст, зав - завідувач. [27] а а
Абревіатури - слова моносемічні. Вони,
як правило, належать до нейтральної лексики
і не вживаються у переносному значенні.
У цьому абревіатури подібні до термінів.
Та бувають випадки, коли вони з різних
стилістичних причин переосмислюються,
набувають іншого значення, емоційно забарвлюються.
Таке явище здебільшого спостерігається
в художній літературі (особливо яскраво
емоційне забарвлення проявляється у
відабревіатурних словах). Загальновизнано,
що лексика є найбільшим динамічним компонентом
мовної системи. У словнику будь-якої мови
знаходять своє безпосереднє відображення
будь-які зміни, що відбуваються в багатогранному
житті суспільства. Інколи назви такі
багатослівні, що без скорочення ними
користуватися було б дуже незручно. Внаслідок
абревіації утворюються слова, яким властиві
специфічні фонетичні, акцентологічні,
граматичні та стилістичні особливості. а
Абревіатури як порівняно новий структурний
тип слів активно вживаються в різних
стилях мови. Абревіатурний спосіб словотвору
є нормативним для офіційних, наукових,
популярних, інформаційних, виробничих
(технічних) довідкових повідомлень та,
частково, публіцистичних (письмових)
і навчальних повідомлень. У повідомленнях
радіо й телебачення абревіатури, крім
часто вживаних, абревіатури слід подавати
лише в розгорнутому вигляді.
1.2. Класифікація
абревіатур
Як і кожний клас лексичних
одиниць, абревіатури можна покласифікувати
за певними ознаками. За характером будови
абревіатури поділяються на прості та
складені. Проста абревіатура є еквівалентом
одного словосполучення (простого або
складного): ВРУ - Верховна Рада України,
ДСТУ - Державний стандарт України, ЗМІ
- засоби масової інформації. Складена
- еквівалент кількох словосполучень і
тому поділяється на прості абревіатури,
які функціонують самостійно: ТК СНТТ
- Технічний комітет стандартизації науково-технічної
термінології, УВКБ ООН - Управління Верховного
комісара з питань біженців ООН.
Розрізняють двa ocнoвниx види
скорочених слів: лексичні скорочення
(aбpeвіaтypи) – складноскорочені cлoвa, утворені
шляхом часткового видалення складових
їх листа або від чacтин cлів (CHГ, Cпeцнaз)
і гpaфічні скорочення, які застосовують
на письмі для позначення слів (м., смт,
кв., буд.). Лексичні скорочення (aбpeвіaтypи)
фyнкціoнyють як caмocтійні cлoвa. Гpaфічні
не є словами, застосовуються тільки на
письмі, розшифровуються і читаються повністю.
Графічні скорочення (крім стандартних
скорочень значень метричних мір: м - метр,
мм - міліметр, см - сантиметр) пишуться
з крапками на місці скорочення. Зберігається
написання великих та малих літер, дефісів,
наприклад: півн.-сх. (північно-східний),
Півн.-Крим. канал (Північно-Кримський
канал). Не скорочуються слова на голосну,
якщо вона не початкова в слові, і та ь.
Наприклад: український може бути скорочене
укр., україн., українськ. При збігу двох
однакових приголосних скорочення виконується
після першого приголосного: жін. робота;
відмін. навчання. За збігом двох і більше
різних приголосних скорочення можна
робити як після першого, так і після останнього
приголосного: мід., мідн. (мідний); висот.,
висоти, (висотний). Існує список, в якому
зазначені найпоширеніші загальноприйняті
скорочення. (Додаток А)
Також абревіатури поділяються на відмінювані
й невідмінювані. Згідно з українським
правописом, скорочення від загальних
назв, які вимовляються як звичайні
слова (без вставних звуків), переважно
відмінюються: РАЦС (до РАЦСу), НЕП(під час
НЕПу). Так
само відмінюються ініціальні скорочення
типу ВАК, а
їхні закінчення, що пишуться з малої літери,
приєднуються до останньої літери абревіатури
без будь-якого знака (апострофа, коми): з ВАКу,
ВАКом, ТЮГу, ТЮГом. а
Абревіатури в українській мові класифікують,
як правило, за трьома ознаками: за характером
будови, залежно від їхньої структури
та вимови і за походженням. Серед складноскорочених
слів питома вага належить ініціальним,
зокрема буквеним, абревіатурам.
Варто
відзначити, що єдиної класифікації
абревіатур в лінгвістиці не
існує. Кожен дослідник прагне
ускладнити, збільшити як кількісно, так і якісно структурно - класифікаційну
схему абревіатур, включити до неї графічні
скорочення.
Pозрізняють
декілька типів лексичних скорочень (абревіaтyp):
- абревіатури ініціального типу, утворені з
початкових літер кожного слова у складі
словосполучення: SDF - sans domicile fixe;
- абревіатури складові, утворені з поєднання
початкових частин слів, наприклад: OULIPO - L 'ouvroir de litt érature potentielle;
- абревіатури змішаного типу, що складаються
як з початкових частин слів, так і з початкових
звуків: соцзабез, КамАЗ;
- абревіатури, що складаються з поєднання
початкової частини слова з цілим словом: запчастини,
ощадбанк;
- абревіатури, що складаються з поєднання
початкової частини слова з формою непрямого
відмінка іменника: завкафедрою;
- тeлecкoпічні
cкорочення утворені від початку і кінця складових cлів: armatal (armature + metal).
У свою
чергу ініціальні абревіатури з точки
зору вимови діляться на три види: літерні, звукові, буквено-звукові (змішані) та буквено-цифрові або звукоцифрові
абревіатури. [9]
Літерні абревіатури - ті, що складаються з назв початкових
літер слів, які входять у вихідне словосполучення:
КДПІ - Київський державний педагогічний
інститут, СНД - Співдружність незалежних
держав, СБУ - Служба безпеки України, ТСН
- Телевізійна служба новин, ТзОВ - Товариство
з обмеженою відповідальністю, ВР - Верховна
Рада, ЛНУ - Львівський національний університет,
МЗС - Міністерство закордонних справ,
ЄС - Європейський Союз. Тільки за назвою
букв в алфавіті вимовляються ініціальні
абревіатури, у складі яких немає букв
на позначення голосних: ВВП - внутрішній
валовий продукт, ФСБ - Федеральна служба
безпеки, БНСП - Блок національно-патріотичних
сил України. За назвами букв вимовляються
також абревіатури з двох букв: АО - автономна
область, ВС - Верховний суд, СП - спільне
підприємство, ТБ - телебачення, ЦО - цивільна
оборона.
Звукові абревіатури - ті, що складаються з початкових
звуків слів вихідного словосполучення.
Ці абревіатури читаються як одне звичайне
слово: УНІАН - Українське національне
інформаційне агентство новин, ЄШКО - Європейська
школа кореспондентської освіти, ЗУНР
- Західноукраїнська Народна Республіка,
СНІД - синдром набутого імунного дефіциту,
ЧАЕС - Чорнобильська атомна електрична
станція. Звуковими частіше бувають ті
ініціальні абревіатури, які зручно вимовляються.
Така зручність виникає тоді, коли в слові-абревіатурі,
крім букв на позначення приголосних звуків,
є також букви на позначення голосних.
Поєднуючись з голосним, приголосні утворюють
склади, а із складів формується слово.
Односкладові слова-абревіатури звичайно
починаються одним, рідше двома приголосними:
НАН - Національна академія наук, ВАТ -
відкрите акціонерне товариство, США -
Сполучені Штати Америки. Двоскладові
(і більше) скорочені слова-звукові абревіатури
можуть починатися і з голосного, і з приголосного:
ВІА - вокально-інструментальний ансамбль,
ДАІ - Державна автомобільна інспекція,
АСУ - автоматизована система управління,
ВООЗ - Всесвітня організація охорони
здоров`я.
Буквено-звукові
абревіатури складаються як з назв початкових
букв, так і з початкових звуків слів, що
входять у вихідне словосполучення. Наприклад:
РЄАП - Рада євроатлантичного партнерства .
Буквено-цифрові або звукоцифрові
абревіатури - це здебільшого назви
різних марок і моделей механізмів, машин:
ТУ-134, АН-10, ЛАЗ-695.
Перераховуючи
типи абревіатур не можна не порушити
такі лінгвістичні явища, як апокопа
і афереза.
Апокопа (грец. apokope — відсікання) — явище
відпадання одного або кількох звуків у кінці слова,
наприклад «мо» замість «може». Також утворення
нових слів шляхом скорочення. Внаслідок
апокопи в українській мові виникли форми
дієслова теперішнього часу.
Афереза (грец. apheresa — букв.: позбавлення)
— утинання певних звуків у слові задля уникнення
збігу їх та дотримання вимог віршової метроструктури.
Апокопа
та афереза - це феномени, які полягають
в опущенні частини слова. Якщо опускається
один або декілька складів в кінці, то
мова йде
про апокопа, коли ж опускається початкова частина
слова, це афереза.
Ще один
спосіб словотворення, що відноситься
до абревіації є акронімізація. Це процес
утворення таких скорочених одиниць, які
або мають фонетико-графічну форму слова,
а відтак читаються як слова, або поступово
її отримують. Окрім того, до акронімізації
можна віднести утворення будь-якого іншого
виду лексичної одиниці (слова), яка набуває
рис акроніма та функціонує в мові як акронім.
До акронімів відносяться скорочені слова,
утворені з початкових букв або складів
називних словосполучення і співпадаючі
за формою з загальнонародними словами
або подібні з ними по своїй структурі.
Наприклад: BOSS - biological orbiting satellite station
(біологічна орбітальна станція) і boss (бос, господар).
В останні роки відстежується криза перенасичення мови ініциальними абревіатурами,
незручними для вимови і важкими для запам'ятовування.
Внаслідок подолання цієї кризи посилилася
тенденція лексикалізації абревіатур,
що призвела до появи нового способу абревіації
- омоакронімії, під якою розуміється створення
скорочених одиниць, що збігаються в своїй
фонетичній структурі із загальновживаними
словами, наприклад, сирена і СИРЕНА - система
резервування на авіалініях (рос); win (виграш,
перемога) і WIN (weapon interception - перехоплення
ракети, англ). Акроніми СИРЕНА і WIN виступають
як омоніми по відношенню до знаменних
словами сирена, win. В даний час омоакронімія
є найбільш розвиненою і важливою складовою
абревіації. Особливо охоче вдаються до
омоакроніміі при створенні спеціальних термінів, що
цілком зрозуміло: велика кількість термінів
складнює процес їх запам'ятовування,
але "підігнані" під якесь широко
відоме і всіма вживане слово, вони швидко
входять в мовний ужиток, а потім закріплюються
в мові. В якості моделі вибирається не
тільки найбільш знайоме слово, але й таке,
щоб його значення асоціювалося з внутрішньою
формою, змістом цього терміна. При цьому
в освіті омоакронімів тісно взаємодіють
морфологічний і лексичний аспекти: перший визначає
структуру омоакроніма, другий - його семантику.
[2, 124-143]
Слід зазначити, що існує певна
кількість прикордонних явищ між зазначеними
видами скорочень і що іноді скорочення,
зазнаючи певних морфологічні та фонетичні зміни, переходять
з одного виду в інший.
Абревіація відносно новий
спосіб словотворення, який виник на вимогу
часу та сприяв економії висловлювання.
Складноскорочені слова мають основні
ознаки слів, функціями вони не відрізняються
від продуктивних морфем української
мови, а їх вживання підпорядковується
загальнолітературним нормам.
РОЗДІЛ ІІ. АБРЕВІАТУРИ
У МОВІ ЗМІ ТА ПРОБЛЕМИ ВНОРМОВАНОСТІ
ЇХ ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ
2.1. Вживання
абревіатур
Проблематику класифікації
абревіатур, їх морфологічної характеристики,
словотвору від абревіатурних похідних
частково розглядається як у загальних
наукових працях, зокрема, в «Енциклопедії
української мови», у «Великому тлумачному
словнику сучасної української мови»
та «Українському правописі», так і в окремих
спеціальних дослідженнях абревіатур
мовознавців К. Л. Троня, М. Г. Сердюка, Л.
М. Бойченка та Н. Ф. Клименка.
Сьогодні існує низка проблем
щодо розуміння й вживання абревіатур
у сучасній українській мові. Проблемним
у мовному середовищі є орфографічно правильне
написання абревіатур. Ще одна проблема
полягає в запозиченні абревіатур з інших
мов, зокрема з англійської. Поки ще не
вирішено, яким чином запозичати такі
абревіатури: транслітерацією, транскрипцією
чи в оригінальному написанні (латинським
алфавітом). Також проблемною є узгоджуваність
абревіатур з іншими частинами мови в
текстах. Це повязано з визначенням роду
абревіатури. Усе це свідчить про недостатність
вивчення теми, відсутність наукових джерел,
де б однозначно та повністю подавались
вищезазначені проблеми, що стосуються
утворення, написання, перекладу та функціонування
абревіатур в сучасній українській мові.
[10, 24-25]
Абревіатури як порівняно новий
структурний тип слів активно вживаються
в різних стилях мови. Абревіатурний спосіб
словотвору є нормативним для офіційних,
наукових, популярних, інформаційних,
виробничих (технічних) довідкових повідомлень
та, частково, публіцистичних (письмових)
і навчальних повідомлень. У повідомленнях
радіо й телебачення абревіатури, крім
часто вживаних, абревіатури слід подавати
лише в розгорнутому вигляді.
До локальних скорочень належать
постійні та тимчасові абревіатури, а
також скорочені прикметники. Постійні
абревіатури використовують у певному
виданні (особливо це типово, наприклад,
для періодичних видань - газет) і які тому
нема потреби пояснювати у кожному окремому
повідомленні (наприклад: УНІАН - Українське
національне інформаційне агентство).
Тимчасові абревіатури утворюють і використовують
лише в одному конкретному повідомленні.
Такі локальні скорочення дозволені лише
у певних видах літератури (діловому, науковому,
інформаційному, виробничому, довідковому,
з певними обмеженнями - в навчальному
й популярному), читачі яких мають відповідний
кваліфікаційний рівень. [10, 63]