Абревіація у ЗМІ: проблеми внормованості

 

 

 

Міністерство освіти і науки України

Машинобудівний коледж Сумського державного університету

 

Циклова комісія спеціальності 5.03030301

«Видавнича справа та редагування»

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 з дисципліни «Сучасна українська мова та загальна стилістика»

 

              на тему: «Абревіація у ЗМІ: проблеми внормованості»

 

 

 

Студентки   II курсу       213-вс        групи

  напряму підготовки 0303 «Журналістика

та інформація»

                         спеціальності                5.03030301         __

       «Видавнича справа та редагування»

 

    Керівник      С. М. Гуржій

 

Бутенко Алли Віталіївни

 

    Оцінка ____________________________

 

 

                                                                 Члени комісії ________ І. С. Вірченко

                

  ________  Н. С. Подоляка

 

      ________  Е. Є. Валюх

 

 

 

Суми

2014

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................3

РОЗДІЛ І.АБРЕВІАЦІЯ ЯК СПОСІБ СЛОВОТВОРЕННЯ........................5

1.1. Поняття “абревіація”  і “абревіатура” у лінгвістиці..............................5

1.2. Класифікація абревіатур........................................................................11

РОЗДІЛ ІІ. АБРЕВІАТУРИ У МОВІ ЗМІ ТА ПРОБЛЕМИ ВНОРМУВАННЯ ЇХ ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ.....................17

2.1. Вживання абревіатур.............................................................................17

2.2. Варіантність абревіатур  у мові ЗМІ.....................................................20

2.3. Проблеми внормування  абревіації у ЗМІ............................................23

ВИСНОВКИ.........................................................................................................28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................31

ДОДАТКИ............................................................................................................34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Скорочування виразів і їх поєднань таке ж давнє, як і письмо, оскільки люди завжди враховували принцип економії мовних засобів. Звичай скорочувати вирази і назви почав поширюватися в Європі на початку ХХ століття, особливо під час Першої світової війни - під впливом преси.

Скорочення й абревіатури полегшують запамятовування довгих назв й одночасно сприяють функціонуванню в українській мові чужих назв без потреби їх розгортання й пояснення. Головною ж передумовою творення складноскорочених слів було і є прагнення мовців стисло виражати складні найменування нових предметів і понять.

В сучасних умовах складноскорочені слова (абревіатури) стали органічним елементом більшості стилів - публіцистичного, наукового, розмовного, офіційно-ділового, художнього. Частота вживання абревіатур надзвичайно висока. Тому очевидним є інтерес, що стосується значення, походження, творення, вживання, прочитання, вимови та наголошування абревіатур. Вивчення абревіатур ускладнюється тим, що у тлумачних, орфографічних та орфоепічних словниках цим мовним одиницям не відведено належної уваги.

Абревіація у засобах масової інформації стала вже досить розповсюдженим об’єктом досліджень. Це поняття давно зайняло провідне місце в історії розвитку мови преси. Наявність надзвичайно великої кількості скорочених лексичних одиниць різного роду є однією з характерних рис більшості сучасних мов. [2, 38]

Скорочення широко поширені як в усному мовленні, так і в різних письмових документах. Скорочення існують у мові об'єктивно, а будь-який об'єктивний процес не може не мати своїх закономірностей. Явище абревіації полягає у скороченні довгих мовних формул і згортанні їх в одне ціле - абревіатуру. Це порівняно новий спосіб словотворення, але досить продуктивний у сучасних мовах. Серед неологізмів - значна кількість саме абревіатур.

Актуальність роботи визначена активізацією процесу творення абревіатур, який зумовлений передусім суспільно-політичними чинниками, - а відтак соціолінгвістичною ситуацією -появою чи оновленням назв державних, громадських, політико-економічних, міждержавних і світових утворень. [1, 135]

Об’єктом дослідження наукової роботи є абревіатури в засобах масової інформації.

Предметом дослідження виступають абревіаціонні процеси, які є специфічною особливістю комунікації.

Мета дослідження полягає у вивченні абревіації як типової риси сучасних засобів масової інформації, в окреслені найважливіших характерних ознак та граматичних категорій абревіатур, а ткож у дослідженні особливостей використання абревіатур у мові преси.

Об’єкт, предмет та мета дослідження обумовили такі завдання:

1. Визначити поняття абревіації як лінгвістичного феномена.
2. Дослідити причини виникнення абревіатур.
3. Розглянути способи утворення скорочень у сучасній українскій мові.
4. Проаналізувати абревіатури та їх групи, скласти список найбільш уживаних з них.
5. Визначити проблеми внормованості абревіації та шляхи їх вирішення.

 

 

РОЗДІЛ І. АБРЕВІАЦІЯ ЯК СПОСІБ СЛОВОТВОРЕННЯ

 

1. Поняття "абревіація" і "абревіатура" у лінгвістиці

Абревіація — спосіб словотворення, що розвинувся у 20 ст. Це об'єднання скорочених основ (технічний редактор >техред), скорочених і повних основ (медичне училище > медучилище), а також творення простого похідного слова шляхом довільного скорочення твірної одиниці. [3]

При абревіації, як і при складанні похідне утворюється шляхом злучення компонентів кількох слів. В українській, як і в інших слов'янських мовах, абревіація характерна здебільшого для іменників і дуже рідко використовується у прикметниках (культпросвітній, санепідеміологічний).

Абревіація як спосіб словотворення представляє складне, багатогранне явище, що йде своїм корінням в далеке минуле. Поширення абревіатур пов'язують з появою в реальній дійсності складних денотатів, що вимагають для свого позначення словосполучень чи складних слів. Функція абревіатури в процесі комунікації полягає в більш економному вираженні думки та усунення надмірності інформації. У абревіатурах інформація передається меншим числом знаків, тому змістовність кожного знака більше, ніж у відповідних вихідних одиницях, що дає підставу розглядати абревіації як один з видів оптимізації мовного повідомлення. Актуальність абревіації визначається потребою в найменуванні нових понять і об'єктів. Доцільність полягає у створенні гранично економних і семантично містких номінативних одиниць.

Починаючи з 60-х рр. 20 ст. в абревіації спостерігається дедалі сильніша тенденція до створення абревіатур, зовні схожих на звичні слова (валокордин, газотрон, позитрон). Слова цього типу особливо поширені в наукові мові, де їх вживають як терміни (аероторія, акваторія, лавсан, мелан, поропласти).

Абревіація отримала широке поширення в європейських мовах в 20 столітті. По-суті, вона мала характер безпосереднього запозичення складних найменувань із сфери суспільно-політичних відносин (це були, в основному, англійські скорочення типу USA, TANU, ASP і т.п.). "Абревіатурний вибух" настав під впливом екстралінгвістичних факторів, таких як прискорений ритм життя і його наслідки - економії мовних зусиль.

Проблема походження скорочень має важливе значення для розуміння їх сутності і закономірностей їх функціонування у мові. До причин появи скорочень поряд з напрямком до створення експресивних одиниць або "вимогою до емоційно-стилістичному різноманітності" відноситься установка на економію. Явище різного роду скорочень, провідних тільки до "спрощення формальної структури мовної одиниці", часто пов'язують з тенденцією до економії мовних засобів, розумових зусиль і вдосконалення мовної форми .  Суть "економного використання мови" полягає в забезпеченні передачі максимальної кількості інформації за одиницю часу, тобто у підвищенні комунікативної ролі мови. З такої точки зору саме економне використання абревіатур мовою розглядається як один із способів концентрування інформації з метою підвищення ефективності спілкування. При такому підході до питання чільне місце займає основна, тобто комунікативна функція мови, отже, тенденція до підвищення інформативної цінності мовного повідомлення є одним з важливих    факторів розвитку мови як соціального явища. [20]

Однак пояснення абревіації "економією зусиль" є неповним і недостатнім. Абревіація, перш за все, пов'язана з основною – комунікативною  функцією мови й забезпечує потреби спілкування не за рахунок "економії зусиль", а за рахунок підвищення інформаційної цінності певних елементів формального мовного матеріалу.

Для більш глибокого розуміння проблеми розвитку скорочень необхідно звернути увагу на деякі специфічні особливості мови. Перш за все, слід мати на увазі лінійність мовного потоку. Під лінійністю мається на увазі, що в мовному потоці всі елементи (за винятком деяких елементів, наприклад, інтонації) слідують один за одним у суворо визначеній послідовності. Лінійність мови обмежує його комунікативні можливості хоча б в силу існування "технічних" (фізіологічних) меж швидкості руху мовних органів або пропускної здатності зорових каналів сприйняття. [22]

Другим важливим для розуміння проблеми скорочень аспектом є велика надмірність мови і нерівномірний розподіл інформації в окремих елементах мовного потоку. Деякі елементи мовного потоку не несуть ніякої нової інформації , дублюють інформацію, що міститься в інших елементах. Опущення таких елементів не впливає на розуміння смислового змісту будь-якого відрізка мови. Таким чином, для підвищення комунікативних можливостей мови виявляється можливим в лінійному потоці мовлення опустити деякі елементи, не зменшуючи інформаційної цінності висловлювання, тобто замінити розгорнуте висловлювання коротким. Тут слід підкреслити, що тенденція замінювати розгорнуті висловлювання короткими взагалі проявляється у мові дуже яскраво; досить згадати в цьому зв'язку широке вживання, наприклад, займенників, допоміжних дієслів, деяких синтаксичних конструкцій. Таким чином, абревіація полягає в забезпеченні передачі максимальної кількості інформації (смислового змісту) при мінімальному використанні матеріальної оболонки мови (звуковий оболонки та графічної форми), тобто у підвищенні ефективності комунікативної функції мови.            

    Однією з основних причин виникнення абревіатури є потреба в точності, мовленнєвій і графічній економії. Характерною рисою термінологічної абревіації є те, що вона найчастіше використовується як паралельний варіант багатокомпонетних термінів, які, зазнаючи компресії, утворюють нові слова, не змінюючи значення вихідного терміна: авіаційний двигун — авіадвигун тощо.                                                                                  

У сучасній українській мові активізувався процес скорочення слів за абревіатурним способом, тобто не на морфемному рівні, що притаманне розмовному стилю: неформали (представники неформальних організацій),   рок (рок-н-рол), фанати (фанатики) тощо. [1, 107]

У наш час пошук максимально стислої і виразної форми у передачі інформації має принципово важливе значення. Причому в сучасній практиці особливо інтенсивно утворюються ініціальні абревіатури. Основна сфера їх виникнення - професійне мовлення, наприклад: ІХС - ішемічна хвороба серця, ЕШЛ - електрошлакове злиття, ЗОТ - засоби обчислювальної техніки, ШАЗ - широка атмосферна злива. Абревіатурного вигляду набирають назви обєднань, установ. Особливо поширені утворення з такими опорними словами, як товариство, організація, асоціація, федерація, зокрема: УТТ - Українське театральне товариство, ООН - Організація Обєднаних Націй, МОЖ - Міжнародна організація журналістів, МАЛК - Міжнародна асоціація літературних критиків, МФА - Міжнародна федерація астронавтики. Скорочені слова допомагають лаконічно назвати те, що добре відомо широкому загалу або професіоналам. Тим самим досягається економія часу і зусиль при передачі інформації. Скорочені слова - жива потреба спілкування. [15]

Основна суть абревіації як мовного явища та абревіатур як результатів його продукування зосереджується в семі «скорочення». До абревіатури може входити і ціле слово. Основним чинником лексикалізації графічних скорочень є наявність семантичної єдності групи як цілого. Іноді абревіатури виникають у «робочому порядку» на потребу якогось певного моменту, в процесі вирішення конкретної справи, наприклад - конфлікт на Балканах і повязана з ним діяльність міжнародних організацій: МООНБІ - Місія ООН у Боснії та Герцоговині, МСОООННПП - Місія спостерігачів ООН на Превлакському півострові, ТАООНСС - Тимчасова адміністрація ООН у Східній Славонії та ін. Іноді після того, як питання вирішується, перестає бути актуальним, такі абревіатури зникають.

Абревіація спрямована на створення коротших порівняно з вихідними структурами і синонімічних до них номінацій. Про абревіацію як нове словотвірне явище Л. А. Булаховський писав як про суспільну потребу мови, як про елемент «телеграфної мови»: «В епоху, коли людям треба поспішати, щоб багато робити, в тій або іншій мірі прискорюється й темп мови. Тенденція зберігати силу, щоб потратити її якнайдоцільніше, стає життєвою засадою; їй підлягає і мова.» За одну з характерних форм збереження мовної енергії править «телеграфна мова». Її елементи в досить великій мірі поширено за часів європейської війни, та справжнього громадянства вони набули, утворюючи почасти нові принципи словотворення, лише за часів революції. [16]

Абревіація - це наймолодший спосіб словотворення, але досить продуктивний у сучасних умовах, який спрямований на все більшу регламентацію та упорядкованість. Очевидно, тому поки що цим визначенням охоплюються досить різнотипні утворення, що мають одну спільну ознаку - «скорочуваність» - і кілька відмінних, які периферійно належать до поняття абревіація.