Теоретичні основи інноваційно-інвестиційної діяльності

За критерієм новизни, інновації  можна розподілити за двома типами: радикальні нововведення (принципово нові види технологій, продукції, нові принципи управління та організації) та модифіковані (ординарні). Радикальні інновації, як правило, створюються у країнах з високим науково-технологічним потенціалом, де для проведення фундаментальних й прикладних розробок існує необхідна дослідно-конструкторська база. Модифіковані нововведення передбачають вдосконалення наявних технічних засобів,  їх адаптації до змін в світі наукових технологій. Такі нововведення передбачають наявність експериментально-технічної бази, системи науково-технічної інформації.

Варто зауважити, що радикальні інновації, які відкривають принципово нові практичні можливості для задоволення тих або інших потреб і вносять якісні зміни у способи діяльності людини, умовно розподіляють на три види: одиничні, що з’являються досить часто й припускають перехід від однієї технологічної групи до іншої; системи, що впливають на економічну систему та видозмінюють умови виробництва не тільки в основних секторах споживання та виробництва, а й у багатьох споріднених та обслуговуючих галузях; революційні технології, що являють собою суттєвий тип інновацій, які вносять кардинальні зміни в техніко-економічні параметри та пов’язані з основними глобальними економічними циклами .       

Загальна класифікація інновацій  наведена в табл.1.1

                    Таблиця 1.1

Класифікація інновацій  

1.3 Інноваційно-інвестиційна  діяльність. Суб’єкти інноваційно-інвестиційної діяльності.

Інвестиційна діяльність (далі ІД) – сукупність практичних дій  громадян, юридичних осіб і держави  по реалізації інвестицій, при цьому  об'єктом ІД можуть бути майно (основні  і оборотні кошти), цінні папери, інтелектуальні цінності, майнові права.

Державу здійснює інвестування в ті галузі і виробництва, продукція  яких має загальнонаціональний характер (оборонна промисловість, магістралі, термінали). Держава, як співвласник  підприємства, так само може інвестувати  засоби розвитку виробництва. Суб'єктом інвестиційної діяльності в державі з ринковою економікою є його фінансово-кредитна система, до складу якої входять наступні елементи: Центральний Банк і комерційні банки, небанківська (парабанківська) система, до складу якої входять інститути спільного інвестування, страхові компанії, лізингові компанії, кредитні союзи тощо.

У інвестиційній діяльності також  приймають участь юридичні особи:  підприємства різноманітної форми  власності (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю), холдингові компанії, промислово-фінансові групи.

Важливе значення в консультаційному процесі грають інжинірингово-консалтингові  та еккаунтингові підприємства, які  на договірній основі розробляють документацію для інвесторів.

Інноваційна діяльність спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів (послуг).

В якості об’єкта інноваційної діяльності виступають:

• інноваційні програми і проекти;
• нові знання і інтелектуальні продукти;
• виробниче обладнання та  процеси;
• інфраструктура виробництва і підприємництва;
• організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;
• сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;
• товарна продукція;
• механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Найчастіше об’єкти інноваційної діяльності виступають у формі інноваційного  проекту. Інноваційний проект – комплекс документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту або інноваційної продукції. Для визначення проекту як інноваційного, необхідно заявити проект на державну реєстрацію. Проекти, які визнані за результатами експертизи інноваційними, заносяться до Державного реєстру інноваційних проектів.

Метою реалізації інвестиційного проекту  є створення інноваційного продукту чи (і) інноваційної продукції.

Інноваційний  продукт – результат науково-дослідних, дослідно-конструкторських розробок нової технології чи продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії, має відповідати наступним вимогам:

• є реалізацією (впровадженням) об’єкту інтелектуальної власності, на які виробник має необхідні  підтверджуючи документи (свідоцтва, патенти, ліцензії);
• розробка продукту підвищуватиме вітчизняний науковий, технічний, технологічний рівень;
• в Україні продукт вироблятиметься вперше, або з техніко-економічними показниками істотно вищими у порівнянні з існуючим аналогічним продуктом.

Інноваційна продукція – нові конкурентноздатні  товари чи послуги. Інноваційною визнається продукція, яка відповідає таким  вимогам:

• вона є результатом виконання інноваційного проекту;
• така продукція в України буде вироблена вперше, чи в порівнянні з аналогічною продукцією, представленою на ринку, є конкурентноздатною і має суттєво вищі техніко-економічні показники.

Серед об’єктів інноваційної діяльності актуальними для України,  враховуючи існуючий розумовий потенціал країни, стають саме об’єкти інтелектуальної власності.  

Розрізняють слідуючи види інтелектуальної  власності: винахід, промисловий зразок, корисна модель, товарний знак (знак для товарів і послуг).

• винахід – технологічне (технічне) рішення, що відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промислової придатності). Право власності на винахід закріплюється патентом на 20 років.
• промисловий зразок – результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання, який визначає зовнішній вигляд промислового виробу і призначений для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Патенти на промислові зразки видаються терміном на 10 років із можливим продовженням строку ще на 5 років.
• корисна модель – нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою, яке закріплюється патентом на 5 років із можливим продовженням ще на три роки.
• знак для товарів і послуг – позначення, за яким товари та послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Об’єктом знаку можуть бути словесні, зображувальні, об’ємні та інші позначення або їх комбінації. Право власності на знаки закріплюються патентом на 10 років із можливим подовженням кожні 10 років.

До інтелектуальної власності можуть належати й наукові теорії, математичні методи, інформаційні програми, художні вироби.

Окремі види інтелектуальної  власності реєструються в Державному комітеті України з питань інтелектуальної  власності, на наукові праці, літературні, мистецькі твори поширюються норми авторського права.     

З огляду на час залучення до інноваційного процесу та підхід до вибору інновацій ринкові суб’єкти поділяють на чотири категорії: експлеренти, патієнти, комутанти і віоленти.

Експлеренти. Вони спеціалізуються на створенні нових або радикальній зміні старих сегментів ринку. У їх межах працюють потужні дослідні відділи і конструкторські бюро. Впрова-джуючи принципово нові продукти, експлеренти отримують надприбуток за рахунок великої науко-місткості цих продуктів і внаслідок піонерного виведення їх на ринок, їхнє гасло — «Краще і дешевше, якщо вийде». Такі фірми найбільше ризикують, але в разі успіху отримують найбільшу віддачу.

Патієнти. Ці фірми створюють інновації  для потреб вузького сегмента ринку. Вони уникають конкуренції з великими корпораціями, вишукуючи недоступні для них сфери діяльності, надають товару унікальних властивостей, їхні товари зазвичай ексклюзивні, високоякісні і дорогі. Гасло, під яким вони працюють, — «Дорого, зате добре». Патієнтам притаманна агресивна поведінка на ринку, що зумовлено прагненням захопити уподобану нішу і довести свою здатність бути успішними. Такі фірми можуть бути творцями інновацій або їх удосконалювачами.

 Комутанти. Вони використовують  інновації, створені іншими, надаючи їм індивідуальних особливостей, пристосовуючись до невеличких за обсягами потреб конкретного клієнта. Такі ринкові суб’єкти підвищують споживчу цінність товару не якістю (як патієнти), а завдяки індивідуалізації. Гасло комутантів — «Ви доплачуєте за те, що ми розв’язуємо саме ваші проблеми». Підвищена гнучкість комутантів (за що вони отримали назву «сірих мишей») дає їм змогу витримувати конкурентну боротьбу. Зазвичай це дрібні фірми, які використовують інновації на стадії їх старіння.

Віоленти. їх діяльність зорієнтована на інновації, що здешевлюють виготовлення продукції, водночас забезпечуючи їй той рівень якості, якого вимагає основна маса споживачів. Девіз  цих ринкових суб’єктів — - «Дешево, але пристойно». За рахунок

низьких цін і середньої якості фірма завжди конкурентоспроможна. Віолентом може стати фірма експлерент на етапі використання інновації, що отримала масове визнання.

Така класифікація фірм є умовною, оскільки вони реалізують переважно не один вид продукту, і стратегія щодо кожного з них різна. Однак існують фірми, які створюють радикальні інновації, вбачаючи у цьому спосіб отримання надприбутку через ви-ведення на ринок відсутнього на ньому продукту. За схильність до ризику вони дістали назву венчурних. 

Венчурні фірми —  переважно малі підприємства в прогресивних з технологічного погляду галузях економіки, що спеціалізуються у сферах наукових досліджень, розробок, створення і впровадження інновацій, пов'язаних із підвищеним ризиком.

Діяльність таких фірм зорієнтована на розв'язання наукових проблем і конкретних виробничих завдань з чітко визначеним кінцевим результатом. Вони найпоширеніші в наукомістких галузях економіки, що спеціалізуються на інженерних розробках, тобто на комерційній апробації науково-технічних досягнень.

Тема 2. Інновації як об’єкт інвестиційної діяльності.

Інноваційно-інвестиційна діяльність, як основна форма реального інвестування займає проміжне положення між інноваційною діяльністю і інвестиціями екстенсивного розвитку (інвестиціями в розширення виробництва). Особливістю механізму здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності є те, що вона включає складові елементи інноваційної та інвестиційної діяльності. При цьому реальне інвестування здійснюється в різноманітних формах, основними з яких є

1. Придбання цілісних майнових комплексів – інвестиційна операція крупних підприємств, що забезпечує галузеву, товарну або регіональну диверсифікацію їх діяльності. Така форма інвестування вимагає великих обсягів інвестування коштів. Ця форма інвестицій призводить до зростання сукупної вартості активів,  дає певні переваги перед конкурентами за рахунок взаємного доповнення технологій та номенклатури продукції, що випускається, за рахунок появи можливостей зниження рівня затрат шляхом економії на великих оптових закупках сировини та матеріалів за рахунок використання мережі збуту тощо.

2. Нове будівництво – інвестиційна операція, пов'язана з будівництвом нового об'єкту із закладеним технологічним циклом за індивідуальним проектом на спеціально відведених територіях. До нового будівництва відноситься зведення підприємств, споруд на нових будівничих майданчиках згідно із затвердженими проектами.

3. Перепрофілювання – інвестиційна  операція, що забезпечує повну  зміну технологій виробничого процесу для випуску нової продукції. Технічне переозброєння діючого підприємства включає виконання у відповідності до плану технічного розвитку підприємства комплексу заходів по підвищенню технічного рівня окремих ділянок виробництва, агрегатів, установок шляхом впровадження нової техніки та технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації і заміни застарілого і фізично зношеного обладнання новим, більш продуктивним, а також інші організаційні та технічні заходи, що покращують показники роботи підприємства.