Використання наочності у навчанні лексичного матеріалу учнів 6 класу середньої школи

Мета вправи: перевірити, чи розуміють учні значення нових  ЛО, учням дається 2 варіанти.

Далі можна використати  таку вправу:

Look at a monitor of a computer and find 5 differences on the 2 pictures. Rise your hand if you are ready. Before your answer be ready to name your product.

Мета: Перевірити  розуміння  значень ЛО без наданна варіантів.

На підетапі практики у спілкуванні можна запропонувати  таку вправу:

Look at the monitor, you see a video. Ann tells about her breakfast. After that, answer my questions. Be ready to tell about your own breakfast.

Questions:

1. What did Ann have for breakfast?
2. What did she like?
3. What she did not like?
4. Would you like to have the same breakfast? If yes, why?

Мета: вивести учнів  на етап ММ. Перевірити їх знання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

В результаті аналізу  матеріалу з проблеми навчання лексики, ми дійшли таких висновків: ознайомлення зі словом є природним моментом в роботі над його засвоєнням: від оптимальної його організації залежить в значній мірі, чи "закарбується" воно в пам’яті. Предметом ознайомлення повинна бути семантика слова в єдності з його вимовою чи графічною формою. В методиці є певний арсенал засобів семантизації: одномовна, в яких розкриття значення слова проводиться на ІМ, що вивчається, та двомовна – переклад. До першого виду  відноситься контекст, дефініція, синоніми, антоніми; до другого – переклад на рідну мову і – у випадках розходження в об’ємі значення слова на іноземній і рідній мові – тлумачення на рідній мові.

Всі ці засоби семантизації можуть супроводжуватись використанням  наочності, що допомагає сприйняттю образа слова разом з його предметним значенням; при цьому переклад на рідну мову може бути відсутнім. Крім цього, наочність підсилює асоціативну базу засвоєння, оскільки слова та предмети (явища, події), позначені ними, сприймаються на фоні відрізка відображеної дійсності й повноті її чуттєвих характеристик. ЛО активного мінімуму повинна вводитись в усній формі в окремих реченнях чи в зв’язаній розповіді. Також наочність використовується і під час інших етапів навчання лексики.

Таким чином, наочність може активізувати та збагачувати словниковий запас учнів. За допомогою технічних засобів наочності ми можемо контролювати рівень засвоєння лексичного матеріалу. В даній роботі ми розкрили сутність та важливе значення наочних прийомів в роботі над лексикою.

Окрім наочності є багато інших способів, які теж допомагають засвоювати лексичний матеріал. В будь-якому випадку потрібно, щоб учні були максимально проінформовані щодо  нових ЛО, зв’язаних з тією чи іншою життєвою ситуацією, оскільки перше сприйняття має велике значення для запам’ятовування.

Ми вважаємо за потрібне підкреслити, що не має хороших чи поганих способів ознайомлення з новою лексикою. Все залежить від певного слова, його форми, значення та ситуації використання, від тих труднощів, яке воно потенційно викликає  у учнів. Також дуже важливо яким способом це слово буде відпрацьовуватись та використовуватись в ІМ. Саме від характеру тренувань залежить стійкість запам’ятовування слова.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

1. Волкова Г.К. Організація навчання учнів мовної здогадки про значення сталих словосполучень англійської мови // Методика викладання іноземних мов. – 1992. – Вип.20.-С.110-113.
2. Григорьева Л.И., Коростелев В.С. Организация процесса формирования лексических навыков говорения с использованием условно-речевых упражнений // Коммуникативность обучения – в практику школы. – М.: Просвещение, 1985.–С.55-63.
3. Карпова В.М. Використання буквених ігор в навчанні англійської мови // ІМ. – 1998.-№4.–С.34-40.
4. Ковбасюк Т.М., Гнусина В.Я. Поэтапное становление навыка понимания незнакомых производных слов при чтении // ИЯШ.–1975.-№5.-С.54-55.
5. Колкер Я.М. и др.Практическая методика обучения иностранному языку.-М.: Академия, 2000.-С.150-155.
6. Куклина С.С. Коллективная учебная деятельность в группе на этапе формирования навыков иноязычного общения // ИЯШ.-1998.-№5.-С.11-17.
7. Ляховецкий М.В.  “Методика обучения в средней школе”. – К.-1982.-С.300.
8. Маслыко Е.А.  Настольная книга преподавателя иностранного языка. – Минск.: Вышэйшая школа, 1992.-212 с.
9. Навчання іноземних мов учнів 6-х класів // Іноземні мови. –1998.-С.48-49.
10. Навчання іноземних мов учнів 5 – 6-х класів// Іноземні мови. – 1999.-С.51-52.
11. Ніколаєва С.Ю.  Практикум з методики тестування іншомовної лексичної компетенції. – К., ІЗМН, 1996.-312с.
12. Панова Л.С.  Обучение иностранному языку в школе. – К.: Радянська школа, 1989.-С.42-56.
13. Побединская С.Е.  Некоторые приймы формирования потенционального словаря учащихся при обучении английскому языку // ИЯШ.-1984.-№5.-С.94-98.
14. Побединська С.Є., Лук’янова Г.Л. З досвіду навчання учнів старших класів розуміння лексики радіо і газет з використанням звукової опори // Методика викладання іноземних мов.-1992.-Вип.20.-С.68-71.
15. Рогова Г.В., Рабинович Ф.М., Сахарова Т.Е.  методика обучения иностранным языкам в средней школе. –М.: Просвещение, 1991.-С.89-101.
16. Ростовцева В.М. Использование ситуаций при презентации лексики // ИЯШ.-1990.-№4.-С.35-38.
17. Скляренко Н.К.  сучасні вимоги до вправ для формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь // Іноземні мови.-1999.-№3.-С.3-7.
18. Теоретические основы методики обучения иностранным языкам в средней школе // Под ред А.Д.Климентенко, А.А.Миролюбова – М.: Педагогика, 1981.-С.328-363.
19. Шамов А.Н.  Обучение лексической стороне иноязычной речи в 7 классе // ИЯШ.-1988.-№4.-С.49-59.
20. Шапкина А.Н., Семиряк В.Д.  Развитие навыков беспереводного понимания текстов -  К.: Радянська школа, 1987.-104 с.
21. Шатилов С.Ф.  Методика обучения немецкому языку в средней школе. – М.: Просвещение, 1986. -С.120-130.
22. Шацкий В.Н., Коростелев В.С.  Методика функционального формирования лексических навыков говорения // Коммуникативность обучения – в практику школы. – М.: Просвещение, 1985. –С.46-54.