Використання казки в навчаннi фонетицi англiйського

 

 

ВСТУП

Проблеми активізації пізнавальної діяльності школярів нині набувають все більшої актуальності. Цією темі присвячено безліч досліджень, у педагогіці і психології. І це є закономірним,т.к. вчення – провідний вид діяльності школярів, де вирішуються головні завдання, поставлені перед школою: підготувати підростаюче покоління до життя, до участі в науково-технічному і соціальному процесі. Загальновідомо, що ефективна навчання у прямій залежність від рівня активності учнів у цьому. Нинідидакти, психологи намагаються знайти найефективніші засоби навчання для активізації та розвитку в учнів пізнавального інтересу до змісту навчання. У зв'язку з цим багато запитань пов'язані з тим яким чином активізувати навчальний інтерес учні починаючи з молодших класів!

Розкриття сутності активізації  начально-пізнавальної діяльності школяра вимагає наукового визначення “активність”. Про необхідність і важливість аналізу наукового поняття “активність” пишуть філософи, психологи, педагоги: В. З. Коган,  М. С. Квєтной, С. Л. Рубінштейн, В. О. Петровський та інші. Розкриттю сутності  активності допомагає логіко–семантичний аналіз поняття “активність”. Для цього були вивченні статті словників, енциклопедій. Семантичний аналіз слова створює можливість підійти до наукового визначення поняття.

Слово «активність» походить від латинського “activus” і означає діяльний, енергійний, ініціативний. Тобто людина з такими рисами характеру прагне до живої участі усьому, виявляє себе в діяльності.

В цілому логіко–семантичний аналіз статей словників показує , що активність визначається через діяльність, вказує на її характер, на ставлення  суб’єкта до діяльності. Взаємозв’язок  понять “активність” і “діяльність” простежується і в мовах інших  народів. Так, в англійській ці два  поняття передаються одним і  тим же словом – activity;

Визначення поняття “активність” у працях філософів, педагогів, психологів також випливає з поняття “діяльність”, але діалектика взаємозв’язку цих  двох понять розкривається по–різному.

У деяких дослідженнях активність розглядається як широка, всеосяжна  категорія , яка включає в себе діяльність. Діяльність розкривається  при цьому як специфічна для соціальної системи форма активності, тобто активність виступає щодо діяльності родовим поняттям.

Так, М. В. Дьомін визначає активність як надзвичайно високий етап діяльності. Тому поняття “активність” ширше  ніж “діяльність”, бо “активність” властива всьому матеріальному світові (Дёмин М. В. Проблемы теории личности. – М.,1997. с. 142 ).  Такої ж думки дотримується Журавльов, який називає діяльність у широкому розумінні, а власне термін “діяльність” слугує для визначення одного окремого виду активності.

У працях інших учених поняття  “активність” та “діяльність” ототожнюється. Зокрема, В. П. Іванов пише: “Діяльність  і є активність, яка за формою спрямована назовні, але за змістом  завжди звернена до суб’єкта”. ( Иванов В. П. Человеческая деятельность – познание - искусство. – К, . 1977. с. 66 ).  Вважаємо, що, зв'язок цих понять, їх потрібно розрізняти. Так вважають психологи С. Л. Рубінштейн  і Т. С. Лапіна.

Проблемою курсового дослідження  є активізація навчально - пізнавальної діяльності молодших школярів.

Об’єкт курсового  дослідження являє собою формування

навчально- пізнавальної активності молодого школяра.

Предметом дослідження є найбільш ефективні шляхи активізації навчально-пізнавальної діяльності молодшого школяра!

Мета курсового  досліджень – визначити ефективні шляхи і засоби формування навчально-пізнавальної активності молодшого школяра.

Завданнями курсового  дослідження є:

1. Визначити психологічно–педагогічну  літературу з проблеми дослідження.

2. З’ясувати сутність  понять:

– пізнавальна активність;

– навчальний інтерес;

3. Визначити ефективні  шляхи та засоби формування начального інтересу та пізнавальної активності учнів початкової школи.

4. Практично перевірити  ефективність зроблених теоретичних  висновків.

Методи досліджень, що були використанні в ході підготовки курсової роботи:

– методи роботи з літературою;–  методи аналізу і синтезу;– спостереження; - анкетування.

Розділ  І .Значення питання активізації НАВЧАЛЬНО - пізнавальної діяльності на уроках

1.1 Види та критерії пізнавальної діяльності

Для виявлення рівня сформованості  активності особистості необхідно  встановити ті критерії, які відбивають сутність явища в працях учених знаходимо  не лише критерії активності, а й  вимоги до них: критерій повинен фіксувати  діяльний стан суб'єкта; має нести  інформацію про самостійний характер діяльності людини, відповідати діяльності, в якій виявляється активність, цих  вимогах частково знайшли відображення і самі критерії активності, які  відбивають об'єктивні результати і  характер діяльності, а також суб'єктивні  фактори: мотиви, інтерес. В.С. Гурін вважає, що критерій повинен враховувати три параметри: чому і в ім'я чого суб'єкт діє, що він чинить і як, якими засобами користуєтеся й за яких умов, тобто складається відповідно казуальному (чому і для чого), змістовного або результативного (що) та динамічного (як) показників [8].

Слід відзначити, що серед  названих критеріїв визначальним є  змістовний показник, тобто врахування результатів діяльності та її характеру. Критерії повинні відбивати ставлення  людини до об'єкту пізнання, самого процесу  пізнання, тобто суб'єктивні моменти  у навчанні учнів. У той же час  показники пізнавальної активності мають бути об'єктивними. Важливо  враховувати те, як відбувається пізнавальна  діяльність, але разом з тим  не можна зводити показники якості лише до динамічних показників, бо в  пізнавальній діяльності важливе значення оптимальних шляхів досягнення пізнавальної мети, творчий характер діяльності.

Проаналізувавши дослідження  з проблем пізнавальної активності, можна виділити різні показники  активності. Найчастіше автори називають  такі показники: ініціативність, енергійність, інтенсивність діяльності, позитивне  ставлення до діяльності (інтерес, допитливість, сумлінність); самодіяльність, саморегуляція, усвідомлення діяльності, воля особистості (наполегливість, завзяття в досягненні мети); цілеспрямованість діяльності, творчість, (в деяких дослідженнях деталізовані критерії інтелектуальної активності школярів: запитання учнів до вчителя; схильність до аналізу помилок, критичність здібність до перенесення знань, оперування здобутими знаннями, уміннями; ступінь участі учня в колективній пізнавальній учбовій діяльності класу; прагнення виявити причини явищ; характер занять у вільний час, виявлення підвищеного інтересу до предмету, прагнення глибоко зрозуміти зміст навчального матеріалу, захоплення новим матеріалом, використання у відповідях додаткової

інформації, вибір складного  варіанту завдань; участь у роботі гуртків, відсутність необхідності контролю, прагнення, незважаючи на будь-які труднощі, виконувати завдання. Ці дані свідчать про те, що визначення критеріїв  активності автори здійснюють без обґрунтування  основи, підстав саме такого підходу. Думаю, що активність — поняття широке, багатоаспектне. Як риса особистості  активність перебуває у стані  постійної зміни, що також ускладнює  її характеристику. Все це вимагає  визначення певних видів активності, що дасть змогу більш конкретно  говорити про критерії. Як бачимо активність особи лише в її готовності прагненні  до діяльності, то це ще не виконання  певних дій. Тому назвемо цю активність потенційною. Такий термін зустрічається і в деяких дослідженнях [18] автори розрізняють активність актуальну (дійсну) і потенційну (можливу).

В учбовій діяльності готовність, прагнення до оволодіння об'єктом  пізнання виявляють себе в усвідомленні мети, яку поставив учитель або  сам учень, а також у певному  інтересі до проблеми, допитливості. Але  готовність до діяльності, інтерес  ще не означає реалізації потреб у  конкретних умовах.

У таких випадках важливим є механізм волі—однієї із властивостей людської психіки, яка виявляється  в здібності досягти здійснення поставленої мети та прагнень. Воля при необхідності може переводити потенціальну активність у реальну, тобто сприяє виконанню діяльності (реалізована активність).

Напевне, варто говорити лише про реалізовану активність. У залежності від ставлення особистості  до характеру діяльності, яку виконує, можна говорити про її репродуктивну (виконавчу) або творчу активність. Такий підхід знаходимо в багатьох дослідженнях, в яких названі види розглядаються як її рівні. Переважно  виділяють такі рівні інтелектуальної  активності в залежності від характеру  пізнавальної діяльності суб'єкта:

1. Репродуктивний, нижня  межа якого характеризується  пасивністю, інертністю, відсутністю  інтелектуальної ініціативи: ті, що  навчаються, залишаються, в основному,  в рамках з самого початку  знайденого способу дії.

2. Евристичний, котрий  характеризується прагненням удосконалити  дану діяльність, прагненням шукати  нові засоби вирішення завдань.

3. Креативний, найвищий рівень  інтелектуальної активності, який  характеризується ініціативою в  постановці завдань, у прагненні  виявити причинні зв'язки та  залежності, в умінні переходити  до теоретичних узагальнень.

У залежності від характеру  пізнавальної діяльності суб'єкта визначають рівні активності. Виділяють чотири рівні пізнавальної активності:

1. Репродуктивна активність, яка характеризується готовністю  успішно оволодівати готовими  знаннями, активною діяльністю відповідного  характеру.

2. Аплікативна активність, для якої характерна готовність  до енергійної вибірково-відтворюючої  діяльності.

3. Інтерпретована активність, яка відзначає готовність до  енергійного тлумачення, роз'яснення,  розкриття змісту будь чого.

4. Продуктивна активність, для якої типова готовність  до самостійного творення нового. [21]. Г. І. Щукіна фіксує три рівні активності учня:

• репродуктивно-наслідувальна активність;
• пошуково-виконавська;
• творча. [26]

Думаю подібні поділи є  умовними і можуть служити лише орієнтирами, реально існують плавні переходи між зазначеними станами.

Т. І. Шамова пов'язує рівні пізнавальної активності з рівнями інтересів та наполегливості школярів, які вони виявляють, коли проникають у сутність явищ у взаємозв'язок між ними, коли оволодівають засобами діяльності. Звідси і рівні: відтворююча активність, інтерпретуюча та творча [25].

Це свідчить про визначення видів активності за характером.

За змістам активність може бути всебічною (охоплює всі  сторони особистості і виявляється  в усіх видах діяльності, на заняттях із усіх предметів), однобокою (охоплює  в основному один з боків особистості, виявляється лиш в окремих  видах діяльності, з окремих навчальних предметів) (10) За тривалістю, відзначають, В. І. Гладких, активність може бути стійкою  та тимчасовою за спрямованістю —  позитивною і негативною. Все це спонукає визначити пізнавальну  активності ситуативну і інтегральну, коли активність піднімається до стійкої  риси особистості, яку характеризує чітка спрямованість, певна позиція. Інтегральна активність особистості  свідчить про те, що учень не тільки з бажанням засвоїв ту чи іншу тему навчальної програми, основи окремого предмету, пізнав ту чи іншу галузь знань  в цілому, а в нього сформована потреба у постійній якісній  пізнавальній діяльності, сильні та сталі  мотиви такої діяльності. Тому спрямованість  визначає загальне домінуюче ставлення  до діяльності, позитивну мотивацію, певну систему поглядів, інтересів, ідеалів. Спрямованість виступає як певний генералізуючий початок, який охоплює всі сфери людської психіки — від потреб, до ідеалів.

Пізнавальна активність на рівні спрямованості особистості  означає глибоку переконаність  учня в необхідності всебічного пізнання, а її вищий рівень носить перетворюючий  характер. При цьому в діяльності перетворюється не тільки об'єкт, на який вона спрямована, а й суб'єкт діяльності. Таким чином, для визначення критеріїв  активності необхідно врахувати:

1. Вольові зусилля особистості  в досягненні мети, що дає змогу  говорити про активність потенціальну  реалізовану.

2. Характер діяльності  суб'єкта, тобто чому він віддає  перевагу — ініціативі, самостійності,  творчості й відтворенню, копіюванню.

3. Стійкість, всебічність,  тривалість, динаміку вияву активності.

Ці фактори створюють  можливість визначити такі показники  пізнавальної активності: потенціальна активність: допитливість, короткочасний  інтерес, є тільки бажання пізнати  нове, але воно не реалізується. Реалізована  активність:

а) виконавська активність особистості, яка виявляться у репродуктивній діяльності. Учень позитивно ставиться  до тих завдань, які йому пропонують інколи, хоч це іноді вимагає переборювання  лінощів, небажання В такій діяльності мета, завдання, засоби запропоновані, але сама особа виявляє (енергійність є показником активності, але визначенні її рівня необхідно враховувати  індивідуальні особливості учнів, оскільки швидкість мовної діяльності значною мірою залежить від природжених  задатків. Отже, і флегматики і сангвініки здатні до енергійного пізнання), наполегливість, що і забезпечує інтенсивність діяльності. Все це дає зморі говорити про  старанність, добросовісність школяра. Виконавча активність може бути зовнішньою, механічною, якщо учні пишуть, слухають, рахуються, ці пронеси у них не завжди пов'язані з внутрішніми  по требами пізнавальної діяльності, та внутрішні (вона характерна і для  інших видів діяльності, але в; інших рівнях), коли особа приймає  мету, засоби пізнавальної діяльності, тобто пізнання мотивоване;

б) реконструктивна активність, яка припускає лише копіювання виконання  того, що запропоноване а їй вибір  засобів діяльності, використання відомих  знань, прийомів дій і в інших  ситуаціях;

в) творча активність, показником якої є ініціатива, самостійність  у визначенні мети, завдань, засоби пізнання, інтерес, характер діяльності (новизна, своєрідність, ламання традицій та ін.), оптимальність діяльності постійне скорочення кількості дій, операцій, витрати часу сил).

Виконавча, реконструктивна, творча активність може мати характер ситуативний (виявляється епізодично лише в окремих видах діяльності, у певних умовах, постійно), а може виступати як інтегральна якість особи (постійно, у різних видах діяльності).