Способи збагачення словникового запасу на матеріалі домашнього читання у старших класах середньої школи

Вибір того чи іншого способу семантизації визначається характером лексичного матеріалу. Проте певну роль при цьому відіграють також вік учнів і рівень їх знань та кваліфікація вчителя.

2. Послідовність опрацювання лексики і приклади вправ для формування лексичних навичок учнів старших класів середньої школи

Розпочинаючи роботу над певною порцією лексичного матеріалу, вчитель насамперед враховує його призначення — поповнення активного чи пасивного запасу, а також його категорію — повнозначні чи структурно-службові слова. Відповідно до цього визначається і послідовність його засвоєння.

Активний запас. За існуючих умов недоцільно занадто розширювати  його межі. Натомість кожну його порцію потрібно опрацьовувати ретельно, цілеспрямовано і довготривало. Можна рекомендувати таку послідовність цієї роботи:

1. Хорове повторення за вчителем слів і словосполучень з метою засвоєння їх слухового образу.
2. Кількаразове прослуховування та повторення слів і словосполучень за вчителем з опорою на образне унаочнення (завжди легше проілюструвати словосполучення або ціле речення з новим словом, ніж окреме слово).
3. Відповіді на запитання у такій послідовності:
1. загальні запитання (Чи це…? Чи ти…? тощо), які вимагають короткої відповіді: Так або Ні;
2. альтернативні запитання (Це стіл чи стілець? Він пише чи читає? тощо), які дають можливість вибору;
3. спеціальні запитання, які передбачають власне визначення предмета, якості, місцезнаходження тощо [18, c. 146].

Вправи такого типу можна  організувати як роботу в парах: учитель  демонструє предмети або їх зображення, дії, якості предметів тощо, а учні звертаються один до одного із серією запитань, аналогічних до запропонованого вчителем. Дещо гіршим можна вважати фронтальне виконання таких вправ, коли вчитель демонструє предмети і сам звертається до класу з серією запитань.

Таку форму тренування легко організувати, коли опрацьовуються слова одного класу (назви меблів, кольори, назви професій, назви видів спорту, назви магазинів, визначення часу, місцезнаходження предметів тощо) [2, c. 57].

4. Повторне застосування зазначених вище форм роботи на наступному уроці.
5. Запис слів і словосполучень у словники та їх хорове проговорювання. Відповідно до принципу усної основи, ця форма роботи застосовується, починаючи з другого року навчання іноземної мови.
6. Завдання додому — за допомогою словника визначити і записати значення слів і словосполучень, а також вивчити (“довчити”) їх.
7. Закріплення знань лексичного матеріалу в парах. Для цього на основі словника складають списки слів і словосполучень на картках: на одній — рідною мовою, на другій — іноземною. Такі картки учні можуть підготувати вдома. Картки дають можливість організувати як засвоєння мовного матеріалу, так і взаємний контроль його знань [2, c. 57].
8. Індивідуально-масове тренування у класі та вдома. Тут можна запропонувати такі завдання:
1. виконайте розпорядження вчителя (включаються нові слова, виконують усі учні);
2. намалюйте названі предмети (дається список іменників);
3. з поданих слів виберіть ті, що стосуються певної теми (пропонується список слів);
4. назвіть хором предмети, які показує вчитель;
5. вставте замість крапок потрібне слово (пропонуються два слова для вибору, виконується письмово);
6. назвіть предмети, зображені на малюнку (на столі вчителя тощо);
7. поєднайте правильно слова (пропонуються два стовпчики слів, наприклад, іменників і прикметників);
8. прокоментуйте зміни у предметній ситуації (вчитель переставляє або замінює предмети на столі тощо);
9. складіть речення за картинкою, використовуючи назви позначених предметів (пропонується сюжетна<span class="dash0411_0435_0437_0020_0438_043d_0442_0435_0440_04