Способи збагачення словникового запасу на матеріалі домашнього читання у старших класах середньої школи

 

Форма № Н-6.01

Полтавський національний педагогічний університет імені  В. Г. Короленка

(повне найменування вищого навчального закладу)

Кафедра англійської та німецької  філології

(повна назва кафедри)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з                          методики викладання англійської мови

(назва дисципліни)

на тему:     “Способи збагачення словникового запасу на матеріалі       

                 домашнього читання у старших класах середньої школи”                          

 

 

 

Студентки IV курсу групи ІН-45 

напряму підготовки

6.020303 Філологія. Мова та література 

                       (англійська)

             Чевнової Яни Миколаївни

(прізвище та ініціали)

Керівник    кандидат педагогічних наук,

    доцент Петрук Галина  Михайлівна

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

 

Національна шкала ________________   

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

 

Члени комісії ________________  ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________  ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________  ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Полтава – 2013 рік

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. ЛЕКСИКА ЯК ОДНЕ ІЗ ЦЕНТРАЛЬНИХ ЯВИЩ У СИСТЕМІ МОВИ……………………………………………………………………………….... 5

1. Характеристика іншомовної лексики в методичному трактуванні…. 5
2. Відбір продуктивної і рецептивної лексики…………………………… 11

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ЕТАПИ  РОБОТИ З ЛЕКСИЧНИМ МАТЕРІАЛОМ І  СПОСОБИ ЗБАГАЧЕННЯ СЛОВНИКОВОГО ЗАПАСУ………………………  14

2.1. Послідовність засвоєння форми лексичної одиниці та способи семантизації слів і словосполучень учнями старших класів середньої школи…………………………………………………………………………… 14

2.2. Послідовність опрацювання лексики і приклади вправ для формування лексичних навичок учнів старших класів середньої школи ............................ 16

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………...23

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………. 26

ДОДАТКИ……………………………………………………………………………. 29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Зростаюча інформація усіх сфер життя сучасної людини – суспільної, професійної, побутової – спричиняє стрімкі зміни й у методиці навчання іноземних мов. Зокрема, зростає різноманітність тем і ситуацій спілкування, збільшується насиченість шкільних підручників інформаційними текстами, що вимагає від учнів високого рівня володіння вміннями сприймати й переробляти інформацію під час читання та аудіювання іноземною мовою.

Ми прагнемо розглянути, які існують способи збагачення словникового запасу учнів старших  класів, спираючись на матеріали домашнього читання, прочитати багато літератури стосовно особливостей проведення домашнього читання на уроках англійської мови, а також дослідити загальні особливості лексики та відбору лексичного матеріалу під час вивчення англійської мови.

Тема нашого дослідження: “Способи збагачення словникового запасу на матеріалі домашнього читання у старших класах середньої школи”.

Предметом нашого дослідження є методичні принципи та прийоми збагачення словникового запасу учнів старших класів на матеріалі домашнього читання.

Об’єктом нашого дослідження є словниковий запас учнів старших класів середньої школи.

Ми вважаємо, що дана тема є досить актуальною тому, що проблема недостатнього словникового запасу є досить розповсюдженою серед учнів, і не тільки учнів, і існує вже багато років поспіль.

Мета: виокремити різні способи збагачення словника учнів старших класів на матеріалі домашнього читання.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

1. З’ясувати роль процесу збагачення словникового запасу при вивченні англійської мови.
2. Дослідити правила відбору продуктивної і рецептивної лексики.
3. Зазначити послідовність засвоєння форми лексичної одиниці та визначити способи семантизації слів учнями старших класів середньої школи.
4. Розглянути послідовність опрацювання лексики і навести приклади вправ для формування лексичних навичок учнів старших класів.

Ми прагнемо використовувати  такі методи для досягнення поставленої мети, як: аналіз, характеристика, порівняння.

Ми вважаємо, що ступінь  вивчення даної теми не є достатнім.

Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, кожен з яких включає два підрозділи, висновків, списку використаних джерел, який налічує 28 позицій і в цілому займає три сторінки. Також робота включає в себе два додатки. Загальний обсяг роботи – 29 сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ЛЕКСИКА ЯК ОДНЕ ІЗ ЦЕНТРАЛЬНИХ ЯВИЩ У СИСТЕМІ МОВИ

 

1. Характеристика іншомовної лексики в методичному трактуванні

 

Під поняттям “лексика” звичайно розуміють слова і словосполучення. Перехрещення різних рівнів у слові як одиниці мови дає можливість розглядати лексику з різних точок зору: форми, функції і значення [2, c. 46].

Під формою мається на увазі фонетична  і орфографічна  сторони слова, його структура і граматичні особливості.

При вивченні функціональних особливостей лексики виникають труднощі, пов’язані з запам’ятовуванням об’єму значення слів, який в більшості випадків не співпадає з рідною мовою, багатозначністю слів, характером поєднання одних слів з іншими, а також вживання слова в конкретних ситуаціях спілкування.

Взагалі, саме поняття об’єм значення означає сукупність предметів одного й того ж класу або групи до якої дане слово вживається в якості назви [1, c. 11].

Просторість і рухомість лексики, змінність значення слів або створення нових постійно збільшують і поглиблюють розбіжності між мовами. Разом з тим багаточисленні запозичення в лексиці, ріст інтернаціоналізмів (слова, що виникають спочатку в одній мові і потім з них запозичені в більшість інших мов світу для позначення тих чи інших понять) сприяють їх зближенню. В кожній іноземній мові наявні лексичні одиниці, утворені із загальних джерел – індоєвропейської або латинської мови. В англійській, наприклад, три – three, брат – brother, сім’я (в значенні рос. фамилия) – family, школа – school, мати – mother та ін.. Під впливом фонетичних і словотворчих законів кожної мови ці слова зазнали змін, які дещо затьмарили їх схожість, але тим не менш запозичені слова є потужним джерелом збагачення потенційного словника [17, c. 290].

Загальна для всіх мов складність полягає в тому, що одне і те ж поняття часто виражається різними за семантичною структурою лексичними засобами, наприклад, рідкий суп – thin soup (буквально – тонкий суп) тощо.

Поруч з цим кожній мові, що вивчається, притаманні свої складнощі. Так, наприклад, характерною особливістю англійської мови є багатозначність і омонімія (як лексична категорія являє собою семантичні відношення не пов’язаних за значеннями слів, що збігаються за написанням (звучанням) і відрізняються в тексті завдяки їх різним, взаємопротиставним позиціям). Труднощі також представляють такі явища, коли іменник семантично близьких слів представлений словом англійського походження, а прикметник – запозиченням із латинської або французької мови, наприклад, серце – heart (англ.), сердечний – cordial (лат.); зуб – tooth (англ.), зубний – dental (лат.); людина – man (англ.), людський – human (франц.) і т. д [17, c. 291].

Що стосується семантичної  сторони слів, то основну складність представляють ті випадки, коли лексичній одиниці однієї мови відповідають декілька одиниць іншої мови, наприклад, відпочивати – to have a rest, to relax, to have a good time, to be on holiday або коли мова йде про синоніми, тобто слова, що співпадають за основним значенням, але мають різні відтінки значень або різне вживання, наприклад, to speak – to talk, to think – to mean, to study – to learn, to finish – to graduate [14, c. 45].

В шкільний словниковий  мінімум входять в основному  стилістично необмежені (ідеографічні) синоніми, тобто такі, котрі використовуються в будь-якому стилі мови і відрізняються за відтінками значення. Стилістично обмежені синоніми в продуктивний мінімум не входять. Вони можуть зустрічатися учнями в віршах або книжково-письмових текстах, але “заучуванню” не підлягають.

Особливу складність представляють фразеологізми – сталі словосполучення різних типів, значення яких незалежне від значення їх компонентів. Вони відрізняються неповторною своєрідністю і можуть бути перекладені на іншу мову або близьким за значенням фразеологічним зворотом (наприклад, to take oneself in hand, get oneself together, to brace one’s energies, get a grip on oneself – взяти себе в руки, опанувати себе), або описом. Наявність близьких за значенням фразеологізмів не велика, не кажучи вже про те, що і семантично близькі еквіваленти нерідко відрізняються структурою і значенням компонентів, що складають їх, наприклад сам на сам (рос. с глазу на глаз) – face-to-face [17, c. 291].

Для підвищення ефективності вивчення лексики необхідний диференційований підхід для відбору словникового матеріалу, його презентації та закріплення. Такий підхід здійснюється на базі методичної типології (розмежування мовних одиниць за типами або групами) з точки зору складності їх вивчення.

Проаналізувавши зарубіжну  та вітчизняну літературу далі ми наводимо різні підходи до встановлення лексичних труднощів.

Найбільш розповсюдженою є типологія, що враховує складності форми, значення і вживання і веде свій початок від англійського педагога і методиста Гарольда Палмера. Він звертає увагу на складнощі засвоєння коротких слів, які важко диференціювати на слух і запам’ятати, і на порівняно легке засвоєння слів, що позначають предмети, дії, якості. Він відмічає також перевагу конкретних слів над абстрактними [6, c. 17].

Американський мовознавець Чарльз Фріз при виявленні типологічних особливостей лексики виходить із її функцій в реченні та поєднуваності. На основі цих критеріїв він виділяє чотири типи слів:

а) службові слова;

б) слова-замінники;

в) слова, що виражають наявність або відсутність заперечення;

г) слова, що символізують предмети, дії, якості.

На думку лінгвіста  два перших типи є найбільш складними  в плані продуктивного засвоєння [3, c. 112].

Певний інтерес представляє  типологія запропонована американським мовознавцем та методистом Робертом Ладо. Він розрізняє типи слів з урахуванням міжмовної інтерференції (наслідки впливу однієї мови на іншу, рідної мови на іноземну, що і спричиняє помилки в усному та писемному мовленні). До легких слів відносяться ті, які схожі за формою і значенням зі словами рідної мови. Норму вживання представляють слова, схожі за значенням, але різні за формою. Прикладом міжмовної інтерференції, може бути такий:

Do you read this book? – Ви читаєте цю книгу? Read this book? – Читаєте цю книгу? Тут прослідковується граматична інтерференція, оскільки відсутній присудок, що в українській мові не є обов’язковим, на відміну від англійської.

I in Turkey on two weeks – Я в Туреччині на два тижні. Тут можна помітити як граматичну, так і лексичну інтерференцію. По-перше, знову відсутнє дієслово am, а по-друге, відбулася заміна прийменника for на on (калька з українського чи російського “на”) [17, c. 292].

У вітчизняній методиці також спостерігаються спроби урізноманітнити типологію лексики з урахуванням рідної мови (М.О. Педанова, О.М. Приймак та ін.).

Одні автори в основу градації складнощів вкладають співвідношення значень і форми лексичного матеріалу, а також характер виникаючої звідси міжмовної інтерференції (М.С. Латушкіна) [19, c. 16].

На цій основі виділяють  чотири типи слів:

1. слова і словосполучення, які за своєю структурою не суперечать одне одному в обох мовах;
2. мовні одиниці, специфічні за формою і змістом тільки для мови, що вивчається, що обмежує інтерференцію рідної мови;
3. слова з більш широким об’ємом значень у мові, що вивчається порівняно з рідною мовою;
4. групи або гнізда слів-синонімів, об’єм значення яких покривається одним багатозначним словом рідної мови.

В даній типології  заперечення викликає той факт, що в одну групу складнощів включається досить різноманітний і неоднорідний за труднощами засвоєння лексичний матеріал.

А ось російський лінгвіст Ніколаєв М.В.,  в основу відбору продуктивної лексики вкладає не один, а два критерії:

• співвідношення значення і форми слова в рідній мові та в іноземних з урахуванням можливої інтерференції;
• характер самого слова у мові, що вивчається.